Рішення № 138462387, 23.07.2026, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа № 718/1157/26

Провадження 2/718/519/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2026 р. м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого - судді Мінів О.І.,

секретаря судових засідань Анучкіної О.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомленням сторін, в залі суду м.Кіцмань цивільну справу №718/1157/26 року за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», інтереси якого представляє Усенко Михайло Ігорович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кретидним договором,-

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

До Кіцманського районного суду Чернівецької області надійшла позовна заява за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначає, що 20.04.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір №8493112, згідно якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 10 000,00 грн. Відповідач ознайомлений із ставкою відсотків за користування кредитними коштами. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису.

ТОВ «Мілоан» умови кредиту виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит. Відповідач зі свого боку не виконав умови кредитного договору.

24.09.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 110-МЛ, відповідно до якого відбулося відступлення прав вимоги до відповідача.

Відповідно до умов договору відбулося відступлення права вимоги та ТОВ «ФК Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №8493112 від 20.04.2024 року на загальну суму 53 938,00 гривень.

Відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 23927385/4597 від 02.03.2026 року.

На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором № 8493112 від 20.04.2024 року, в сумі 53 938,00 грн. суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000 грн.

17.06.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Курилкіним С.І. скеровано на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що укладення договору за допомогою вказаного Позивачем гіперпосилання необґрунтованим і таким, що не відповідає вимогам українського законодавства. Відповідач не визнає дійсність Кредитного договору, підписаного нібито за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (ОТП), оскільки порядок і умови використання такого підпису не відповідають вимогам Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Невідповідність порядку підписання договору вимогам Закону щодо електронного підпису. Відповідно до ст.18 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором повинен бути захищеним, щоб забезпечити підтвердження волі підписувача. Відсутність правомірного електронного підпису. Закон передбачає, що електронний підпис, який має юридичну силу, повинен бути створений за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП) або іншого аналогічного засобу, передбаченого чинним законодавством. Одноразовий ідентифікатор (ОТП), відправлений через SMS, не є КЕП або належним аналогом власноручного підпису, відповідно до вимог Закону. Це ставить під сумнів дійсність та юридичну силу договору, підписаного таким чином. Недотримання процедури ідентифікації відповідно до Закону. Для укладення кредитних договорів в електронній формі за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, зокрема, з використанням електронного підпису, Закон вимагає виконання процедури ідентифікації сторін. Надіслання SMS із кодом не забезпечує належної ідентифікації, оскільки не підтверджує, що саме Позичальник, а не третя особа, використав цей код, натиснув кнопку «ТАК» і, таким чином, уклав договір.

Порушення порядку електронного підпису може включати в себе такі дії, як підробка електронного підпису, використання чужого підпису без дозволу, використання недійсного підпису або зміна підпису без відповідного повідомлення. Ці дії можуть призвести до недійсності договору або інших документів, підписаним недійсним електронним ключом. Для уникнення порушень порядку електронного підпису важливо дотримуватися всіх вимог діючого законодавства, щодо його створення та використання, а також зберігати конфіденційність свого підпису і не допускати його недозволеного використання. Отже враховуючи зазначене вважаємо, що Позивачем не доведено укладання кредитного договору № 8493112 від 20.04.2024 року та додатків до нього.

Позивач у позовній заяві зазначає, що ним було надано Позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000, 00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника, що підтверджується платіжним дорученням. Відповідач вважає, що таке підтвердження здійснення переказу грошових коштів не може вважатися платіжною інструкцією у розумінні частини другої ст. 40 Закону України від 30 червня 2021 року № 1591-IX «Про платіжні послуги», якою передбачено, що платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Звертаючись до суду з позовною заявою, Позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що, на його думку, підтверджують вказані обставини, але разом з тим, не надав до суду Виписку з рахунку Відповідача. Сам по собі розрахунок заборгованості не відноситься до первинних банківських документів і відображає методику нарахування позивачем заборгованості, але не відображає операції з надходження кредитних коштів на рахунки клієнта та їх повернення.

Вказує, що надані позивачем копія платіжного доручення про перерахування суми кредиту та Розрахунок заборгованості за кредитним договором (без номеру та дати), які містить складові заявленої Позивачем заборгованості є узагальненими, не є належним та допустимим доказом у справі і не містять розрахунку заборгованості у розумінні первинного документу відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» і який є підставою для відображення операцій у бухгалтерському обліку.

Враховуючи, що договір укладено 20.04.2024 року (під час дії воєнного стану), нарахування будь-яких штрафних санкцій чи додаткових нарахувань за порушення зобов`язання є протиправним. У зв`язку з вищевикладеним, оскільки позичальник (відповідач) звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) у період дії в Україні воєнного стану, позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 900,00 грн. пені (штрафу) за порушення грошового зобов`язання задоволенню не підлягають.

Вважаємо, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів факту відступлення права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит- Капітал», так як останнє є неналежним позивачем.

Щодо витрат на правничу допомогу на користь Позивача в сумі 8 000,00 грн. зазначає, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Просить відмовити ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21.04.2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

15.05.2026 судом отримано відповідь з АТ КБ «Приват Банк» стосовно рахунків ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) (а.с.13)

Представником позивача ТОВ «ФК «Кредит- Капітал» М.І. Усенко 25.06.2026 скеровано на адресу суду відповідь на відзив, в якому просить позовну заяву ТОВ «ФК «Кредит- Капітал» задоволити в повному обсязі.

Представником відповідачки ОСОБА_1 адвокатом Курилкіним С.І. скеровано на адресу суду 20.07.2026 заперечення (на відповідь на відзив) та 21.07.2026 додаткові пояснення у справі, в яких просять відмовити ТОВ «ФК «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Так, судом встановлено, що 20.04.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8493112. Договір підписано шляхом накладання електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора 471405. Кредитодавець зобов`язався на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти ( фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строк/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. (п.1.1. договору):

- сторони погодили суму кредиту 10 000,00 грн. (п.1.2);

- строк кредитування 360 днів (п.1.3);

- термін повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 15.04.2025 р. (п. 1.4.);

- загальні витрати позичальника за кредитом складає 36 528,00 грн. Денна процентна ставка складає: (36 528,00 грн. /10 000,00 грн.)/360 днів * 100% = 1.01 %. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 3 028,54 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника 46 528,00 грн. (п. 1.5.)

- проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 3.65 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. (п.1.5.2.);

- проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначено Графіком платежів. (п. 1.5.3.)

- кредитні кошти надаються позичальнику на рахунок НОМЕР_2 . (п.2.1.)

До кредитного договору сторони підписали графік розрахунків, де погодили суму кредиту 10 000,00 грн., проценти та кінцеву дату повернення кредиту 15.04.2025 р.

ТОВ «Мілоан» надає довідку якою підтверджує ідентифікацію ОСОБА_1 .

Згідно платіжного доручення № 128842277 від 20.04.2024 року ОСОБА_1 було перераховано суму грошових коштів в розмірі 10 000,00 грн. згідно договору 8493112.

На виконання ухвали про витребування доказів, АТ «ПриватБанк» надано витребувані докази та повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) було емітовано карту № НОМЕР_3 та за період 20.04.2024 27.04.2024 р. відбулось зарахування коштів на суму 10 000,00 грн.

Зі змісту Відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що 20.04.2024 р. надано кредит в сумі 10 000,00 грн. Починаючи з 21.04.2024 р. до 24.09.2024 р. відбувалося нарахування процентів. Також вбачається, що відповідачу були нараховані проценти за період з 21.04.2024 р. по 20.05.2024 р. в сумі 1,00 грн. (згідно пункту 1.5.2. Договору), які були сплачені 20.05.2024 р.;

за період з 21.05.2024 р. по 04.06.2024 р. в сумі 140,00 грн.(згідно п.п. 1.6, 2.3.1.2 Договору); які були сплачені 04.06.2024 р., поряд з тим, того ж дня відбулася сплата тіла кредиту в сумі 200,00 грн.;

за період з 05.06.2024 р. по 19.06.2024 в сумі 137,20 грн. (згідно п.п.1.6, 2.3.1.2 Договору);

за період з 20.06.2024 р по 02.07.2024 р. в сумі 134,40 грн. (згідно п.п. 1.6, 2.3.1.2 Договору), які були сплачені 02.07.2024 р.

за період з 20.06.2024 р по 02.07.2024 р. в сумі 134,40 грн. (згідно п.п. 1.6, 2.3.1.2 Договору), які були сплачені 02.07.2024 р., поряд з тим, того ж дня відбулася сплата тіла кредиту в сумі 200,00 грн.;

за період з 03.07.2024 р по 19.07.2024 р. в сумі 136,60 грн. (згідно п.п. 1.6, 2.3.1.2 Договору);

за період з 20.07.2024 р по 03.08.2024 р. в сумі 128,80 грн. (згідно п.п. 1.6, 2.3.1.2 Договору);

за період з 04.08.2024 р по 18.08.2024 р. в сумі 126,00 грн. (згідно п.п. 1.6, 2.3.1.2 Договору);

за період з 19.08.2024 р по 02.09.2024 р. в сумі 123,20 грн. (згідно п.п. 1.6, 2.3.1.2 Договору);

за період з 09.03.2024 р по 17.09.2024 р. в сумі 120,40 грн. (згідно п.п. 1.6, 2.3.1.2 Договору);

за період з 18.09.2024 р по 24.09.2024 р. в сумі 117,60 грн. (згідно п.п. 1.6, 2.3.1.2 Договору);

Згідно Виписки з особового рахунку за кредитним договором № 8493112 від 20.04.2024 року заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем станом на 09.03.2026 року складає 53 938,00 грн., з яких: 9 600,00 грн. заборгованість за сумою кредиту, 39 438,00 грн. заборгованість за відсотками та 4900,00 грн. заборгованість по сумі за порушення грошового зобов`язання.

24.09.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Кредит - Капітал» укладено договір факторингу № 110-МЛ.

Відступлення прав вимоги до ОСОБА_1 також підтверджується актом прийому передачі реєстру боржників, платіжною інструкцією, витягом з реєстру боржників .

Відповідно до витягу з реєстру боржників за договором факторингу №110 - МЛ від 20.04.2024 ТОВ ФК « Кредит - Капітал » набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 8493112 від 20.04.2024 на загальну суму 26 789,20 грн.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ ФК «Кредит - Капітал» за кредитним договором № 8493112 від 20.04.2024 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 53 938,00 грн., з яких: 9600,00 грн. тіло кредиту, відсотки за користування кредитом 39 438,00 грн. та неустойка 4900,00 грн.

02.03.2026 року за вих. № 23927385/4597 відповідачу було надіслано Претензію про погашення кредитної заборгованості, яка залишена без відповіді та задоволення.

ІV. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України наголошено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з положеннями ч.2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію", містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Вищевказаний кредитний договір № 8493112 від 20.04.2024 року підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 471405, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Тобто, підписуючи кредитний договір, у якому зазначені сума кредиту, строки його повернення а також вказані відсотки за користування кредитом, відповідач погодився із вказаними умовами договору та розміром відсоткової ставки, тому зобов`язаний його виконувати в повному обсязі. Жодних порушень нарахувань чи неправильності вказаного розміру заборгованості щодо нарахованих відсотків за користування кредитом, судом не встановлено.

Доказів того, що відповідач сплатив заборгованість за кредитним договором, а також щодо неправомірності здійснення розрахунку заборгованості за наданим кредитом чи нарахування заборгованості за порушення грошового зобов`язання, суду не надано, також не надано спростування наданого позивачем розрахунку.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості заборгованість по сумі за порушення грошового зобов`язання в сумі 4900,00 грн. суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 18 Розділу Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX в Україні введений воєнний стан, який триває до нині.

Суд відхиляє доводи представника позивача про можливість нарахування неустойки відповідно до норм Закону України «Про споживче кредитування» в період дії в Україні воєнного стану, оскільки до даних правовідносин слід застосовувати норму пункту 18 Розділу Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, як пріоритетну норму права, відповідно до якої позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а не положення Закону України «Про споживче кредитування», в частині можливості здійснювати нарахування неустойки

Позивачем нарахований штраф в розмірі 4900,00 грн., що суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафів в розмірі 4900,00 грн. є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.

Враховуючи вище викладене, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів вважає, що позові вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 49 038,00 грн., з яких: 9600,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту та 39 438,00 грн. прострочена заборгованість за сумою відсотків

В решті частині щодо стягнення заборгованості по сумі за порушення грошового зобов`язання 4900,00 грн. відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підставі п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

За нормами ч. 2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137ЦПК України).

Нормою ч. 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається з матеріалів справи інтереси ТОВ «ФК « Кредит-Капітал» в суді представляла адвокат АО «Апологет» на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025.

П. 1.1 договору передбачено, що клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту,представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта.

Відповідно до Акту №Д/20242 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 09.03.2026 АО «Апологет», в особі Адвоката, керуючого партнера Усенка Михайла Ігоровича, підтверджено факт ОСОБА_2 та прийняття клієнтом послуг відповідно до положень укладеного договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025.

Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. У провадженні адвоката перебуває значна кількість аналогічних справ, тобто вони є типовими. Ціна позову складає 53 938 грн.. У судових засіданнях адвокат участі не брав, справу розглянуто без участі сторін.

Враховуючи, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 4000 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (90,91%).

При розподілі судових витрат по оплаті судового збору, суд враховує пропорційність задоволених вимог.

Позов заявлено всього на суму 53 938,00 грн., а задоволено 49 038,00 грн., тобто на 90,91 % (49 038,00 грн. х 100 % / 53 938,00= 90,91 %).

А саме, позовні вимоги задоволені на 90,91 %, 2 662,40 грн. (ставка судового збору, що підлягала сплаті за подання позову, з врахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8) х 90,91% = 2420,38 грн. судового збору за розгляд справи в суді, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.207, 509,526, 626,627, 628, 638, 1049- 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 141, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», інтереси якого представляє Усенко Михайло Ігорович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кретидним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, адреса місцезнаходження: м.Львів, вул. Смаль-Стоцького,1, корпус 28, ІВАN: НОМЕР_4 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) заборгованість за кредитним договором № 8493112 від 20.04.2024 року, в розмірі 49 038 (сорок дев?ять тисяч тридцять вісім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, адреса місцезнаходження: м.Львів, вул.Смаль-Стоцького,1, корпус 28, ІВАN: НОМЕР_4 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) судовий збір у розмірі 2 420 (дві тисячі чотириста двадцять) гривень 38 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Кіцманський районний суд Чернівецької області до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» код ЄДРПОУ: 35234236, адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького,1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: О.І. Мінів