Рішення № 138462094, 24.07.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 953/5359/26

Провадження № 2/643/6698/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2026 Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Довготько Т.М.

за участю секретаря судового засідання Вишнякової Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство комплексної безпеки охоронна фірма Бріг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року «Агентство комплексної безпеки охоронна фірма Бріг» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди в порядку регресу 124 420, 00 грн. та судового збору у розмірі 3328, 00 грн. (Документ сформований в системі «Електронний суд» 28.04.2026).

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 з 02.11.2015 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «АГЕНСТВО КОМПЛЕКСНОЇ БЕЗПЕКИ ОХОРОННА ФІРМА», з покладанням посадових обов`язків водія транспортного засобу для перевезення грошових коштів, валютних і матеріальних цінностей. 18.11.2015 року близько 16 год. 30 хв. біля буд. 2 по бульвару Жасминовому в м. Харкові відбувся наїзд автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 на пішохода ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер в лікарні 18.11.2015. 19.11.2015 року відомості про дану подію були внесені слідчим відділу СУ ГУНП в Харківській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220000000914 за ознаками кримінального правопорушення, (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. 30.03.2018 року слідчим відділу СУ ГУНП в Харківській області винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст.286 КК України. Вищевказана ДТП сталася за участю службового автомобіля, який перебував у користуванні ТОВ «АКБ - ОФ БРІГ» відповідно до договору оренди транспортних засобів від 28.01.2015 р., укладеного з власником транспортного засобу, та при виконанні службових обов`язків її працівником ОСОБА_1 .. Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 11.03.2020 року по справі № 641/8156/18 позов ОСОБА_3 (батько померлого внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 ) до ТОВ «АКБ - ОФ БРІГ», ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра», третя особа ОСОБА_1 було задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «АКБ - ОФ БРІГ» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування майнової шкоди 24 420 грн, що складають витрати на поховання, та в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000,00 грн, всього на суму 124 420,00 грн; з ПрАТ «СК «Саламандра» стягнуто у рахунок відшкодування майнової шкоди 16536,00 грн та у рахунок відшкодування моральної шкоди 16536,00 грн, всього 33072,00 грн. Постановою Харківського апеляційного суду від 11.10.2021 року по справі №641/8156/18 рішення суду першої інстанції щодо стягнення з відповідачів коштів в рахунок відшкодування шкоди ОСОБА_3 залишено без змін. У справі № 641/8156/18 судом встановлено той факт, що на момент скоєння ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди між ним та ТОВ «АКБ ОФ БРІГ» існували саме трудові відносини, і заподіяння відповідної шкоди сталося саме у зв`язку та при виконанні ним трудових (службових) обов`язків, у зв`язку з чим в порядку статтей 1166, 1167, 1172,1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) «відшкодування завданої матеріальної та майнової шкоди позивачу підлягає стягненню з ТОВ «АКБ ОФ БРІГ» як роботодавця ОСОБА_1 ». На виконання рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова, позивач в рахунок відшкодування завданої його працівником шкоди перерахував ОСОБА_3 кошти в сумі 124420,00 грн, що підтверджується заявою ОСОБА_3 про відповідну сплату сум та відсутність претензій до ТОВ «АКБ - ОФ БРІГ» із засвідченням справжності підпису заявника приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Нескородовою О.А. 28.04.2025 р., реєстраційний № 1738. Між ТОВ «АКБ-ОФ БРІГ» та відповідачем як працівником, що займає посаду водія був укладений трудовий договір № 14 від 02.11.2015 року, за яким працівнику доручається доставляти (перевозити, супроводжувати) грошові кошти та інші матеріальні цінності, а працівник бере на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цілості, збереження ввірених (переданих) йому коштів та цінностей. Крім того, пунктом 4.1. розділу «Відповідальність сторін» визначено, що працівник зобов`язаний у разі спричинення шкоди і збитків ТОВ «АКБ-ОФ БРІГ» відшкодувати їх у повному обсязі (в тому числі в порядку регресу). При цьому пунктом 4.3. договору зазначено, що працівник не несе відповідальності, якщо шкода і збитки заподіяні виключно у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин). Позивач вважає, що ним здійснено відшкодування шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок ДТП за участю джерела підвищеної небезпеки, яка сталася під час виконання ним трудових обов`язків, отже позивач має право вимоги до відповідача у розмірі всієї суми виплаченого відшкодування.

24.06.2026 до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_4 в якому остання просить відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство комплексної безпеки охоронна фірма Бріг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо -транспортної пригоди (в порядку регресу) у повному обсязі. Зазначає, що надана у якості письмового доказу нотаріально засвідчена заява третьої особи про отримання коштів (без зазначення суми) не являється достатнім доказом заявлених позовних вимог, оскільки на підтвердження виплат грошових коштів третій особі позивач має надати фінансові (бухгалтерські) документи на заявлену у позові суму, як то: відомості, платіжні доручення, касові чеки та ін. Також, підпунктом 3 статті 134 КЗпП України , на який посилається позивач у якості підстави заявлених вимог, передбачено повну матеріальну відповідальність працівника якщо шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку. Поряд з тим, у якості письмового доказу позивачем долучено ксерокопію постанови слідчого СУ ГНП у Харківській області Шапірко Р.Г. від 30.03.2018 року про закриття кримінального провадження , внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220000000914 у зв «яку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення за п.2 ст.284 КПК України, тобто за реабілітуючою підставою. Отже, зазначена у позові вимога про стягнення майнової шкоди у порядку регресу за вищевказаною підставою не може бути прийнятною. Крім того, водій автотранспортних засобів , у даному випадку ОСОБА_1 не належить до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 135-1 КЗпП України може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність, а отже не може нести матеріальну відповідальність у повному розмірі за завдання шкоди за вказаним договором (документ сформований в системі «Електронний суд» 23.06.2026).

06.07.2026 до суду від представника позивача ТОВ «АКБ-ОФ БРІГ» - Топчій О.М. надійшла відповідь на відзив, в якій остання заперечила доводи відповідача, зазначивши, що надана заява ОСОБА_3 про отримання коштів є належним і достатнім доказом здійснення виплати, а підстави для пред`явлення регресної вимоги підтверджуються матеріалами справи, нормами КЗпП України, ЦК України та умовами трудового договору (контракту), який передбачає повну матеріальну відповідальність працівника. У зав`язку з цим просила відхилити доводи відзиву та задовольнити позов у повному обсязі.

13.07.2026 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_4 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому остання просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на недоведеність факту виплати позивачем коштів потерпілому належними та допустимими доказами, відсутність правових підстав для регресного стягнення, оскільки у діях відповідача не встановлено порушень Правил дорожнього руху, що перебували б у причинному зв`язку з ДТП, а також на відсутність законних підстав для покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності за умовами трудових відносин.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 01.05.2026, цивільну справу передано за підсудністю до Салтівського районного суду міста Харкова.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 21.05.2026, позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 28.05.2026 відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідні до них правовідносини, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 18.11.2015 близько 16 годин 30 хвилин біля буд. № 2 по бульвару Жасминовому в м. Харкові відбувся наїзд автомобілем Фольцваген, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 на пішохода ОСОБА_5 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди останній отримав тілесні ушкодження та був доставлений до лікарні, де в подальшому помер.

19.11.2015 року відомості про дану подію були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220000000914 за ознаками кримінального правопорушення, (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

30.03.2018 слідчим відділу СУ ГУНП в Харківській області винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

З договору найму (оренди) транспортних засобів від 28.01.2015 рку кладеного між ОСОБА_6 (наймодавцем) та ТОВ "АКБ-ОФ БРІГ" (наймачем) вбачається, що наймач приймає у тимчасове платне користування транспортні засоби, зокрема, Фольцваген, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Сторони встановили строк оренди транспортних засобів до 31.12.2015.

Відповідно до умов договору №14 від 02 листопада 2015 року, укладеного між ТОВ "АКБ-ОФ БРІГ" та ОСОБА_1 , ТОВ "АКБ-ОФ БРІГ" було прийнято ОСОБА_1 , на посаду "водія", та доручено ОСОБА_1 , доставляти (перевозити, супроводжувати) грошові кошти та інші валютні і матеріальні цінності, а ОСОБА_1 , взяв на себе обов`язки доставляти (перевозити, супроводжувати) ввірені (передані) йому кошти та цінності згідно до вказівок ТОВ "АКБ-ОФ БРІГ", у зв`язку з чим ОСОБА_1 , приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цілості, збереження ввірених (переданих) йому коштів та цінностей. Строк виконання вказаних робіт з 02.11.2015 до 31.12.2015 року.

Крім того, пунктом 4.1. Договору, визначено, що працівник зобов`язаний у разі спричинення шкоди і збитків ТОВ «АКБ-ОФ БРІГ» відшкодувати їх у повному обсязі (в тому числі в порядку регресу). Пунктом 4.3. Договору зазначено, що працівник не несе відповідальності, якщо шкода і збитки заподіяні виключно у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин).

18.11.2015 року ОСОБА_1 , здійснював керування автомобілем згідно маршруту № 5, що підтверджується даними подорожнього листа службового легкового автомобілю № 509267 від 18.12.2015.

Як зазначає представник позивача та не заперечується стороною відповідача, рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 11.03.2020 року по справі № 641/8156/18 позов ОСОБА_3 до ТОВ «АКБ - ОФ БРІГ», ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра», третя особа ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої смертю особи було задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «АКБ - ОФ БРІГ» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування майнової шкоди 24 420 грн, що складають витрати на поховання, та в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000,00 грн, всього на суму 124 420,00 грн; з ПрАТ «СК «Саламандра» стягнуто у рахунок відшкодування майнової шкоди 16536,00 грн та у рахунок відшкодування моральної шкоди 16536,00 грн, всього 33072,00 грн. Постановою Харківського апеляційного суду від 11.10.2021 року по справі №641/8156/18 рішення суду першої інстанції щодо стягнення з відповідачів коштів в рахунок відшкодування шкоди ОСОБА_3 залишено без змін.

Відповідно до заяви ОСОБА_3 , яка посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Нескородовою А.О. та зареєстрована у реєстрі за № 1738, ОСОБА_3 доводить до відома, що Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 110.03.2020, справа №641/8156/18 його позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство комплексної безпеки охоронна фірма Бріг», ПАТ «СК «Саламандра» задоволені, матеріальний збиток та моральна шкода йому відшкодована у повному обсязі Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство комплексної безпеки охоронна фірма Бріг». Будь-яких претензій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство комплексної безпеки охоронна фірма Бріг» - не має та мати не буде.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Як вбачається з позовної заяви позивач просив стягнути з ОСОБА_1 шкоду в порядку регресу на підставі ст.ст. 22,1166, 1167, 1172, 1187, 1191 ЦК України.

Згідно з частинами першою-третьою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (частина перша статті 1172 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зазначена норма, що регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

В той же час, суд зазначає, що відшкодування шкоди, заподіяної працівником підприємству, врегульовано нормами КЗпП України, а не нормами ЦК України, тому обґрунтування позовних вимог до відповідача нормами ЦК України є безпідставними.

Наведене вище відповідає позиції Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі №463/4040/15-ц, від 20.01.2021 у справі №583/1942/17.

При цьому за змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Відповідно до частин першої, другої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) порушення працівником покладених на нього трудових обов`язків; 2) нанесення прямої дійсної шкоди; 3) вина в діях або бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв`язок між протиправною та винною дією чи бездіяльністю працівника та шкодою, яка настала.

Не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про те, що водій автотранспортного засобу не належить до категорії працівників, з якими відповідно до статті 135-1 КЗпП України може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність, а тому не може нести повну матеріальну відповідальність за умовами такого договору, оскільки позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги не положеннями пункту 1 статті 134 КЗпП України,які передбачають матеріальну відповідальність працівника у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей, а положеннями пункту 3 статті 134 КЗпП України, які передбачають самостійну правову підставу для покладення на працівника повної матеріальної відповідальності.

Так, позивач посилався на п.3 ч.1 ст.134 КЗпП України, яка регулює матеріальну відповідальність працівника у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини, а саме шкоди завданої діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Статтею 132 КЗпП України передбачено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, зокрема, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», до позовних заяв про матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (п. 3 ст. 134 КЗпП), повинні додаватись докази, які підтверджують, що вчинення працівником таких діянь встановлено у порядку кримінального судочинства.

Якщо працівник звільнений від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінчення терміну давності, актом амністії, притягненням до адміністративної відповідальності або у зв`язку з передачею винного на поруки, це не виключає застосування матеріальної відповідальності. Разом з тим працівник не може притягуватися до матеріальної відповідальності за п. 3 ст.134 КЗпП України, у разі винесення виправдувального вироку, припинення кримінальної справи за відсутністю складу або події скоєння злочину.

Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Натомість, вина відповідача ОСОБА_1 у вказаній дорожньо-транспортній пригоді не підтверджена у встановленому законом порядку, зокрема вироком суду, чи постановою про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постановою слідчого СВ ГУНП в Харківській області майора поліції Шапірко Р.Г. від 30.03.2018 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220000000914 від 19.11.2015 закрито, у зв`язку і відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, суд приходить до переконання про відсутність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог.

За правилами ст. 141 ЦПК України, оскільки позивачу відмовлено в позові, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі судового збору та витрат на правову допомогу, відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 80, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство комплексної безпеки охоронна фірма Бріг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 24.07.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство комплексної безпеки охоронна фірма Бріг», код ЄДРПОУ 33118966, юридична адреса місцезнаходження: м.Харків, пр. Індустріальний, 53, кв.39.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.М.Довготько