Рішення № 138461218, 01.07.2026, Носівський районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 741/122/26

Провадження № 2/741/566/26

З А О Ч Н Е

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 01 липня 2026 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Киреєва О.В.,

з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі позивач) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що 11 березня 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем був укладений договір № 489214-КС-007 про надання кредиту (далі кредитний договір), підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення кредитного договору на умовах, визначених офертою. Відповідно до умов кредитного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 75000 грн. на засадах строковості, поворотності та платності. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу грошові кошти шляхом перерахування їх на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті. Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 216225 грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 489214-КС-007 від 11 березня 2025 року в сумі 216225 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення, просив розгляд справи проводити без його участі.

У судове засідання відповідач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, не просив розгляд справи відкласти, не подав відзив на позов.

Ухвалою від 01 липня 2026 року суд постановив проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою усіх учасників справи, суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 11 березня 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем був укладений договір № 489214-КС-007 про надання кредиту, відповідно до умов якого позичальник прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладання договору з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі. Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 75000 грн. строком на 24 тижні (до 26 серпня 2025 року) з визначенням стандартної процентної ставки на рівні 0,7% в день, комісії за видачу кредиту в розмірі 15000 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Договір № 489214-КС-007 про надання кредиту від 11 березня 2025 року, паспорт споживчого кредиту, пропозиція (оферта) та прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір про надання кредиту, підписані відповідачем з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.

Підписанням паспорта споживчого кредиту відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, що були надані виходячи із обраних ним умов кредитування.

Оскільки зміст укладеного між сторонами кредитного договору зафіксований в кількох документах, вчинених в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, з огляду на їх неоспорювання відповідачем, письмова форма даного правочину дотримана, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування» та не суперечить приписам ст.ст. 6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України.

При цьому, на виконання вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України, сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв`язку з чим він в силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Наведений висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У судовому засіданні встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, а відповідач не виконав зобов`язання за договором, в результаті чого виникла заборгованість, яка відповідно до розрахунку заборгованості станом на 08 січня 2026 року складає 216225 грн., з якої 75000 грн. - тіло кредиту, 88725 грн. відсотки, 37500 грн. відсотки, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України, та 15000 грн. - комісія.

Інші відомості щодо розміру заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вказаного розрахунку заборгованості, не доведено належного повернення кредиту у розмірі та на умовах, визначених договором, презумпція правомірності якого не спростована.

З огляду на викладене, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на те, що відповідач допустив порушення умов договору щодо своєчасної та повної сплати кредиту та плати за користування ним, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, нарахованими за користування кредитом.

Щодо позовних вимог про стягнення відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, суд дійшов наступного висновку.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Ураховуючи те, що відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України нараховані у період дії в Україні воєнного стану, вони підлягають списанню кредитодавцем, а тому позовна вимога про їх стягнення з відповідача задоволенню не підлягає.

За таких обставин суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 178725 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Позовні вимоги задоволено на 82,66 %, а тому з відповідача на користь позивача підлягають присудженню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2200,74 грн.

Керуючись ст.ст. 16, 525, 526, 530, 610, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280, 281, 282, 284, 289, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, заборгованість станом на 08 січня 2026 року за договором № 489214-КС-007 про надання кредиту від 11 березня 2025 року в сумі 178725 (сто сімдесят вісім тисяч сімсот двадцять п`ять) грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2200 (дві тисячі двісті) грн. 74 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.В. Киреєв