Ухвала суду № 138460212, 23.07.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/5487/21

провадження № 1-кп/208/1640/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського в складі:

Головуючого судді: ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

за участі прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

обвинуваченого: ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),

захисника: ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ),

захисника: ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ),

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду №7 м. Кам`янське клопотання прокурора Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні за №12021041160000247 від 20.05.2021

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10.06.2026 вирок Заводського районного суду міста Кам`янського від 04.09.2025 щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

06.07.2026 до Заводського районного суду міста Кам`янського надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

В підготовчому судовому прокурором заявлено клопотання про продовження щодо ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки саме такий запобіжний захід здатний забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків під час розгляду провадження, з метою запобігання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_4 заперечували проти задоволення клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , просили відмовити у задоволенні такого, оскільки ОСОБА_4 наразі відбуває покарання за вироком Дніпровського апеляційного суду від 24.11.2025, відтак ризики, про які зазначено у клопотанні прокурора відсутні.

Захисник ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_5 при розгляді клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 підтримали позицію захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_4 .

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, зазначає наступне.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 26 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення.

До них, згідно статті 131 КПК України, віднесені запобіжні заходи.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання передбаченим у статті 177 КПК України ризикам.

Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст. 176 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статті 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Судом встановлено, що вироком Заводського районного суду міста Кам`янського від 04.09.2025 ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 187 КК України та призначено йому покарання у виді 8 років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного майна та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили .

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10.06.2026 вирок Заводського районного суду міста Кам`янського від 04.09.2025 щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

Також ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10.06.2026 раніше обраний та в подальшому продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під варто відносно ОСОБА_4 продовжено до 05.08.2026, з урахуванням того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а також особи обвинуваченого.

Під час вирішення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд надає оцінку ризикам, які зазначені у вказаному клопотанні.

Зокрема, як підставою продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 прокурор посилався на те, що останній може переховуватись від суду, оскільки останній вчинив тяжкий злочин, що свідчить про те, що ОСОБА_4 не дотримується суспільних норм поведінки та моралі і може в будь-який момент залишити межі міста та області.

Суд погоджується із ризиком переховування від суду, оскільки ОСОБА_4 не має міцних соціальних зав`язків і це підтверджує існування ризику переховування обвинуваченого від суду за для уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення.

Щодо існування ризику впливу на свідків, потерпілого, суд зазначає, що судом будуть братись до уваги саме ті покази свідків, які вони надаватимуть безпосередньо суду, отже суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Оскільки судом, ще не було допитано ані свідків, ані потерпілого у даному кримінальному провадження, суд також погоджується із існуванням цього ризику.

Також існує ризик вчиненням ОСОБА_4 інших кримінальних правопорушень, що підтверджується тим, що останній є особою, яка раніше судима за вчинення інших кримінальних правопорушень.

Що стосується доводів захисника ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_4 наразі відбуває покарання за вироком Дніпровського апеляційного суду від 24.11.2025, відтак ризики, про які зазначено у клопотанні прокурора відсутні, суд зазначає наступне.

Дійсно, у судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_4 було надано копію вироку Дніпровського апеляційного суду від 24.11.2025, яким вирок Південного районного суду м. Кам`янського від 04.06.2025 відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 122 КК України в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, за ч.1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки, за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.02.2024 більш суворим призначеним за даним вироком, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до вказаного вироку, ОСОБА_4 визнаний винним за вчинення кримінального правопорушення вчиненого 16.11.2019.

Оскільки, на час розгляду клопотання про продовження тримання під вартою ні стороною захисту, ні стороною обвинувачення суду не було надано інформації чи виконано вже Дніпровського апеляційного суду від 24.11.2025 чи ні, відтак, суд позбавлений можливості у повні мірі з`ясувати чи відбув покарання ОСОБА_4 покарання за вироком Дніпровського апеляційного суду від 24.11.2025 чи продовжує відбувати.

Отже, згідно практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.

Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення.

За змістом статті 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

З моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_4 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання обставини, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого наразі може забезпечити більш м`який запобіжний захід.

Водночас, запобіжний захід не є покаранням за злочин. Його мета забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої особи.

Незалежно від законодавчих змін та особливостей періоду процедура застосування до особи запобіжних заходів завжди має відповідати правовим принципам, які є універсальними і підлягають до застосування у будь-якій країні, де панує верховенство права.

Відповідно до Конвенції та практики ЄСПЛ, зокрема, в справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України» та «Лабіта проти Італії», обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ національні суди повинні з`ясувати, чи є тримання особи під вартою до судового розгляду справи єдиним запобіжним заходом, який би забезпечив належну процесуальну поведінку особи та виконання нею процесуальних обов`язків, а також чи є можливість в такому разі обмежитися застосуванням менш суворого (альтернативного) запобіжного заходу.

Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

З огляду на вищенаведене та з урахуванням того, що оскільки ОСОБА_4 перебуває під вартою з 21.05.2021, у справі 15.07.2026 призначено новий судовий розгляд, суд вважає за можливе визначити обвинуваченому розмір застави, але вважає, що розмір застави в даному випадку повинен бути визначений в конкретній межі встановленою ст. 182 КПК України.

Керуючись ст. ст. 176-178, 181-184 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів з 23.07.2026 до 20.09.2026 включно.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим передбачених КПК України обов`язків у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199 680 гривень, які обвинувачений або заставодавець мають право внести у будь-який момент, що є підставою для звільнення ОСОБА_4 з-під варти, і останній вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави вважати, що до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді застави та в цьому випадку покласти на обвинуваченого наступні обов`язки передбачені ст. 194 КПК України:

прибувати до суду за першим викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

утримуватися від спілкування з свідками та потерпілим у справі поза межами судового засідання;

здати на зберігання до уповноважених органів документи які надають право в`їзду/виїзду з України.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захисникам, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, в іншій частині оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та проголошено 23.07.2026 о 16.50 год.

Головуючий суддя: ОСОБА_1