Рішення № 138460096, 22.07.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/11271/25

2/212/755/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року Покровський районний суд міста Кривого Рогу

в складі: головуючого, судді - Козлов Ю.В.

за участю секретаря - Кучеренко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у місті Кривому Розі, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі недоплаченої заробітної плати, третя особа - Державна казначейська служба України, Кабінет Міністрів України-

ВСТАНОВИВ:

26.09.2025 представник ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який було уточнено 03.03.2026, в якому просить : стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді недоотриманого грошового забезпечення військовослужбовця за період служби з 20.05.2023 по 30.06.2024 включно у розмірі 254 025,95 грн., заподіяну в результаті прийняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акту, що був визнаний протиправним та нечинним, шляхом безспірного списання коштів з Державного бюджету України.

В обґрунтування уточненого позову позивач вказує, що ОСОБА_1 з 27.07.2022 по 30.06.2024 включно проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Згідно з Витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2024 № 186 (по стройовій частині), старшого солдата ОСОБА_1 , звільнено з військової служби у відставку відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за станом здоров`я. Позивач вказує, що у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704», пунктом 2 якої викладено в новій редакції п. 4 Постанови КМУ №704, який застосовувався Військовою частиною НОМЕР_1 при розрахунку його грошового забезпечення, та був скасований (визнаний протиправним та нечинним) постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24 (постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року залишено без змін), позивачу була завдана шкода у вигляді недоотриманого грошового забезпечення за період служби з 20.05.2023 по 30.06.2024 у розмірі 254 025,95 грн (за 2023 рік служби в сумі 97 274,63 грн + за 2024 рік служби в сумі 156 751,32 грн).

Ухвалою суду від 06.10.2025 ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16.12.2025 ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06.10.2025 скасовано, повернуто для вирішення питання в порядку ЦПК України.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 02.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи по суті на 03.03.2026, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

23.02.2026 від третьої особи - Державної казначейської служба України, надійшли письмові пояснення, де зазначено, що позивач в обгрунтування вимог посилається на рішення суду по справі № 320/29450/24 в якій оскаржено пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 рішення залишено без змін.

Отже, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24 не впливає на вирішення даної справи, оскільки не має ретроактивної дії. Воно не впливає на правовідносини, що виникли до моменту прийняття цього рішення або до зміни нормативної бази, оскільки судові рішення діють на майбутнє. З огляду на наведене, постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 є нечинною лише з 18.06.2025, тоді як позовною вимогою охоплений період з 20.05.2023 по 30.06.2024. Отже, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, як уже було зазначено, набрало законної сили 18.06.2025, та саме з цієї дати втратив чинність пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704. За таких обставин, положення Постанови №481 були чинні до 18.06.2025, а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин (такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 08.09.2025 у справі №200/4426/24). Означеним фактом виключаються правові підстави відшкодування позивачу матеріальної шкоди на підставі номер статті 1175 ЦК України. На підставі вищевикладеного просить відмовити у задоволені позову.

25.02.2026 від КМУ надійшов відзив. В обґрунтуванні зазначено, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 є нечинною лише з 18.06.2025, тоді як позовною вимогою охоплений період з 20.05.2023 по 30.06.2024. Отже, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, як уже було зазначено, набрало законної сили 18.06.2025, та саме з цієї дати втратив чинність пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704. За таких обставин, положення Постанови №481 були чинні до 18.06.2025, а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин. У зв`язку із чим виключаються правові підстави відшкодування позивачу матеріальної шкоди на підставі номер статті 1175 ЦК України. На підставі вищевикладеного просить відмовити у задоволені позову.

03.03.2026 розгляд справи було знято з розгляду на 02.04.2026.

02.04.2026 у судовому засіданні, розгляд справи було відкладено на 22.04.2026.

22.04.2026 у судовому засіданні, розгляд справи було відкладено на 05.05.2026.

Ухвалою суду від 05.05.2026 прийнято позов про зменшення позовних вимог, та залучення третьою особою КМУ України, відкладено розгляд справи на 28.05.2026.

11.05.2026 від відповідача Військової частини НОМЕР_1 подано відзив, де зазначено, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

13.05.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

15.05.2026 від третьої особи КМУ надійшли письмові пояснення. Де зазначено, що втрата чинності нормативно-правовим актом настає з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням, яким його визнано протиправним та нечинним, і не поширюється на правовідносини, що виникли та були реалізовані під час його дії. Водночас відповідно до статті 1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади нормативно правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів. Шкода за цією статтею це майнова шкода, що виникла саме внаслідок застосування такого акта. Матеріальна шкода (збитки) в розумінні статті 1175 ЦК України це грошова оцінка втрат, яких особа зазнала внаслідок неправомірних дій або бездіяльності іншого суб`єкта. Це або фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням майна, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (наприклад, витрати на лікування, ремонт, правову допомогу) або упущена вигода (недоотримані доходи): доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (наприклад, втрата заробітку, який особа не отримала через незаконне звільнення, або прибутку, який не отримав підприємець через незаконну заборону діяльності). Недоотримане грошове забезпечення внаслідок неправильного застосування або застосування скасованої норми при розрахунку виплат не є шкодою в розумінні статті 1175 ЦК України, а є порушенням права на належне матеріальне забезпечення та, відповідно, недоплатою (заборгованістю) по заробітній платі (грошовому забезпеченню).

Просив винести законне рішення, та врахувати надані пояснення.

28.05.2026 розгляд справи було відкладено на 02.06.2026.

02.06.2026 розгляд справи було відкладено на 02.07.2026.

02.07.2026 справу було знято з розгляду на 22.07.2026.

Позивач у судове засідання не з`явився про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Представник позивача не з`явився, у позові просив розглянути справи у його відсутність та позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, подав клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Третя особа - Кабінет Міністрів України про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена, подала клопотання про розгляд справи у їх відсутність.

Третя особа - Державна казначейська служба України про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена, про причини неявки суд не повідомила.

Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Суд, сукупністю належних, допустимих і достовірних письмових доказів, встановив, що відповідно витягу із наказу №186 від 30.06.2024, звільнено з військової служби (т. 1 а.с.10). Представник позивача звернувся до ВЧ НОМЕР_1 щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 27.07.2022 по 30.06.2024 із застосуванням розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму на відповідний рік, листом № 2529 від 22.11.2024 останньому було відмовлено (т. 1 а.с.11-13). ОСОБА_1 має посвідчення УБД та третю групу інвалідності (т. 1 а.с.15,27).

Згідно з військовим квитком позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (т. 1 а.с.16-18) .

Оцінка суду.

За положеннями статей 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Так, 30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового складу та деяких інших осіб».

Пунктом 4 Постанови № 704 у первинній редакції було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

12.05.2023 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704», якою внесено зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зокрема, абзац перший пункту 4 постанови № 704 викладено в такій редакції:

«4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Тобто, замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн.

Постанова КМУ № 481 набрала чинності 20.05.2023 року.

14.03.2025 року рішенням Київського окружного адміністративного суду по справі №320/29450/24, зокрема, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

18.06.2025 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду по справі №320/29450/24 апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24 - без змін.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі №320/29450/24 набрало законної сили 18.06.2025 року.

Відповідно до ч.1 та пунктів 1 та 2 ч.2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно ч.1 ст.57 Закону України «Про правотворчу діяльність» від 24.08.2023 року №3354-ІХ дія нормативно-правового акта у часі - це реалізація нормативно-правового акта щодо суспільних відносин, що виникли після набрання ним чинності або до набрання ним чинності і тривали станом на дату набрання актом чинності. Дія нормативно-правового акта поширюється на суспільні відносини, що виникли (тривають) після набрання ним чинності, якщо інше не передбачено Конституцією України чи законом.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що у разі якщо припинення дії нормативно-правового акта здійснюється на підставі рішення суду, дія нормативно-правового акта припиняється з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Крім того, за приписами ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, яким визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, не має зворотної (ретроактивної) дії, змінює правове регулювання виключно для правовідносин, що виникають після набрання ним законної сили, та не підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли до прийняття відповідного судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 13.05.1997 року № 1-зп, від 09.02.1999 року № 1-рп/99, від 05.04.2001 року № 3-рп/2001, від 13.03.2012 року № 6-рп/2012 та від 12.02.2019 року № 5-р(I)/2019 неодноразово тлумачив зміст статті 58 Конституції України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів; наголошував на тому, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Отже, нормативно-правові акти застосовуються виключно до тих правовідносин, які виникли в період їх дії, без можливості поширення їх впливу на правовідносини, що виникли до набранняними чинності (ретроактивної дії). Виняток стосується лише випадків, коли нові норми пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Що стосується стягнення матеріальної шкоди, у вигляді неотриманої частини заробітної плати, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

На підставі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі ст.1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Враховуючи, що позивач заявляє вимоги про стягнення недоотриманого грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 30.06.2024, тоді як пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481 визнано протиправним та нечинним з 18 червня 2025 року (дата ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду), у позивача відсутні правові підстави для стягнення матеріальної шкоди у вигляді недоотриманого грошового забезпечення за період, що передує даті визнання зазначеної норми протиправною та нечинною.

Керуючись ст. ст. 22, 1166, 1175 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 254, 354-355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі недоплаченої заробітної плати, третя особа - Державна казначейська служба України, Кабінет Міністрів України - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 24.07.2026.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження за адресою : АДРЕСА_2 .

Третя особа : Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ - 37567646, місцезнаходження за адресою : 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6.

Третя особа : Кабінет Міністрів України, код ЄДРПОУ - 00031101, місцезнаходження за адресою : 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2.

Суддя: Ю. В. КОЗЛОВ