Постанова № 138458213, 23.07.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/2114/25

Провадження № 3/455/69/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 липня 2026 року м.Старий Самбір

Суддя Старосамбірського районного суду Львівської області Кушнір А.В., розглянувши матеріали справи, що надійшли з відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , пенсіонера (згідно даних протоколу),

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП),

В С Т А Н О В И В :

08.10.2025 року о 15:04 год. в с.Ясениця Замкова, по вулиці Центральній, Самбірського району Львівської області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки RENAULT TRAFIC, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9.а. Правил дорожнього руху України.

В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвокат Мельник А.В. в судове засідання не з`явився, проте подав до суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в якому зазначає наступне. Зокрема вказує, що після зупинки транспортного засобу до ОСОБА_1 підійшов поліцейський, не представився, не довів до відома ОСОБА_1 причини його зупинки та причини перевірки його документів та не навів нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи всупереч покладеному на нього обов`язку ч.2 ст. 31 ЗУ «Про Національну поліцію». Поліцейський не поінформував водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки всупереч покладеному на нього обов`язку ч.3 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію». Крім того, зазначає, що при перегляді відеозаписів, чітко простежується, що координація рухів ОСОБА_1 була звичною, тремтіння рук відсутнє. Поліцейським було озвучено лише, що було чути запах із салону автомобіля, проте не вказано що це запах алкоголю з порожнини рота. Ознаки начебто сп`яніння, які записані у рапорті та протоколі були надумані поліцейським та навіть не озвучені ОСОБА_1 . Відтак, очевидним є факт того, що відомості, викладені патрульними поліцейськими в протоколі ЕПР1 №477240 та в рапорті поліцейського Лимара І.М., де зазначено начебто виявлені ознаки сп`яніння, є недостовірними та не відповідали фактичним обставинам. Таким чином, вимога пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння була висловлена патрульним поліцейським за відсутності реальних підстав з порушенням порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Далі працівники поліції безпідставно заявили вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, при чому не роз`яснили ОСОБА_1 як проходить процедура проходження огляду на стан сп`яніння, не роз`яснили його прав. Також працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 , що у разі незгоди з результатами огляду на місці, він має право пройти такий огляд в медичному закладі. Крім того, зазначає, що працівником поліції не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд в медичному закладі, внаслідок чого порушено ч.3 ст.266 КУпАП. Працівниками поліції не було складено направлення для проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, також дане направлення відсутнє в матеріалах судової справи. З огляду на наведене, просить закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Слід зазначити, що законодавством (КУпАП) встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу. Передусім такі строки слугують інтересам особи, яка зазнає заходів впливу, оскільки наявність визначеного строку дає розуміння того, скільки триватиме такий вплив. Водночас протягом такого строку особу наділено процесуальними правами та обов`язками, що дає можливість, в тому числі з використанням адміністративного ресурсу (повноважень суду щодо витребування доказів, допиту свідків тощо), представити суду доводи на захист своєї правової позиції.

В той же час, недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований ст. 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Дотримання балансу між інтересами всіх сторін при розгляді справи покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін, також зобов`язаний дотримуватися встановлених законодавством правил та строків розгляду справи.

З урахуванням наведеного, а також вимог ст.268 КУпАП, у відповідності до якої присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, не є обов`язковою, вважаю за можливе розглянути дану справу за відсутності в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння.

Згідно пункту 2.9.а. Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У ст.251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, підтверджується такими доказами по справі: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №477240 від 08.10.2025; рапортом поліцейського СРПП ВП №1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області Лимара І. від 08.10.2025; показниками спеціального технічного засобу алкотестера «Drager ALCOTEST 6820» за результатами огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння (тест №722, результат тесту 0,58 проміле); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5892835 від 08.10.2025, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510гривень за ч.5 ст.121 КУпАП (порушення правил користування ременями безпеки); відеозаписами з місця події.

У відповідності до вимог ст.ст.251, 252 КУпАП, вважаю вище перелічені докази, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні, належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій притягуваного та визнання його винуватості.

Щодо доводів сторони захисту про безпідставність зупинки транспортного засобу працівниками поліції, то суд такі не приймає до уваги, оскільки зазначені обставини не є предметом доказування у справі за ст.130 КУпАП, зокрема, для встановлення факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

З огляду на предмет дослідження в рамках складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, підстави зупинки не мають вирішального значення і не впливають на інкриміновані водію обставини з приводу дотримання останнім вимог п. 2.9 ПДР.

Щодо доводів захисника про відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, то суд зазначає наступне.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст.266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 (далі Порядок), та регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015(далі - Інструкція).

Згідно п.2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п.3 Розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно п.1 Розділу ІІ Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів.

Виявлені поліцейським ознаки алкогольного сп`яніння, які стали підставою для вимоги про проходження огляду на стан сп`яніння, викладені у рапорті поліцейського, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук.

Суд звертає увагу на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є лише суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані алкогольного сп`яніння.

В той же час пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Щодо доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не був згідним з результатами огляду на стан сп`яніння на місці за допомогою приладу «Драгер», однак працівником поліції не було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, то суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною третьої статті 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, тощо на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разу незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно п.7 Розділу 1 Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).

Відповідно до п.п.5, 6 Порядку, підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Суд зазначає, що незгода водія з результатами огляду, який було проведено працівником поліції за допомогою спеціального технічного засобу може бути здійснена різними способами та встановлюється на підставі доказів, які досліджені в судового засіданні.

Також, суд звертає увагу на те, що незгода водія транспортного засобу із позитивним результатом проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння повинна бути здійснена безпосередньо після проведення такого огляду, шляхом активних дій самого водія та висловлена в категоричній чіткій формі, а зі змісту поведінки водія повинно вбачатись, що він дійсно вважає, що такий результат огляду не відповідає дійсності.

Так, у протоколі про адміністративне правопорушення у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено: «не вживав».

Разом із цим, як вбачається із долученого до матеріалів справи та оглянутого в судовому засіданні відеозапису, водію ОСОБА_1 працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою спеціального технічного засобу, на що останній погодився. За результатами такого огляду приладом «Драгер» було видано результат 0,58 проміле.

Із відеозапису видно, що після ознайомлення з результатом такого огляду водій не висловлював свою незгоду з результатами тесту, не висловлював категоричних заперечень щодо тверджень поліцейського про те, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, не стверджував, що він перебуває у тверезому стані, не наполягав на необхідності проведення повторного огляду, щоб спростувати вказаний результат, тощо. Крім того, на запитання поліцейського чи вживав він алкогольні напої, водій пояснив, що вчора випив у невеликій кількості, проте сьогодні не вживав.

При цьому суд враховує те, що жодного доказу, який би піддавав сумніву справжність показань стану сп`яніння, зафіксованих приладом Драгер, або доказів його неправильної роботи, суду не надано.

Об`єктивних даних, які б вказували на те, що технічний прилад «Drager Alcotest 6820», за допомогою якого проводився огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння був несправним чи міг допустити похибку, матеріали справи не містять.

За результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння згідно з показниками алкотестера «Drager 6820» (тест №722) результат тесту становив 0,58 проміле, що значно перевищує допустиму норму вмісту алкоголю - 0,2 проміле та перебуває за межами можливої похибки вимірювань.

Окрім того, суд звертає увагу, що на роздруківці (чеку) показників алкотестера «Drager 6820» міститься підпис особи, що тестують. Також в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, зазначено, зокрема, «Результати огляду на стан сп`яніння: позитивна 0,58 %о», «З результатами згоден: ОСОБА_1 », підпис.

Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.

З огляду на наведене, суд відхиляє доводи сторони захисту в цій частині.

Інші доводи сторони захисту суд також відхиляє як такі, що не спростовують обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, та не свідчать про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 статті 130 КУпАП.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені докази, що безпосередньо дослідженні та здобуті в ході розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, та оцінюючи їх в сукупності, приходжу до переконання в доведенні винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, відповідно до статті 34 КУпАП, не встановлено.

Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, відповідно до статті 35 КУпАП, не встановлено.

Враховуючи, у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини та майновий стан, також беручи до уваги відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, вважаю за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах безальтернативної санкції ч.1 ст.130 КУпАП, що за своїм видом та мірою відповідає, визначеній у ст.23 КУпАП, меті накладення адміністративного стягнення, і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП та ст.4 Закону України «Про судовий збір» слід стягнути з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, судовий збір в дохід держави в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст.ст.23, 33, 40-1, 130 ч.1, 283, 284 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», суддя

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Реквізити для оплати штрафу: отримувач коштів: ГУК у Львiв. обл./Львів. обл/21081300, ЄДРПОУ отримувача: 38008294, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA268999980313040149000013001, код класифікації доходів бюджету: 21081300.

Реквізити для оплати судового збору: отримувач коштів ГУК у м.Києві /м.Київ/22030106, ЄДРПОУ отримувача: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Роз`яснити, що відповідно до вимог частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У відповідності до частин третьої та четвертої статті 307 КУпАП, штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

Згідно статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення. В разі оскарження перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Суддя А.В.Кушнір