Рішення № 138457756, 16.06.2026, Носівський районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 741/1108/25

Провадження № 2/741/134/26

З А О Ч Н Е

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 16 червня 2026 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Киреєва О.В.,

з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі позивач) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,

встановив:

Позивач звернувся до суду з цим позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 21 липня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем у формі електронного документа з використанням електронного підпису було укладено договір про споживчий кредит № 101089163, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в сумі 15000 грн. строком на 30 днів з можливістю пролонгації зі сплатою відсотків за користування кредитом та інших платежів, передбачених договором. 17 грудня 2021 року було укладено договір № 17/12-2021-62, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за договором № 101089163. 10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги за договором про споживчий кредит № 101089163 від 21 липня 2021 року.

03 вересня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем у формі електронного документа з використанням електронного підпису було укладено договір позики № 77575952, відповідно до умов якого відповідач отримала позику в сумі 2458 грн. строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування позикою та інших платежів, передбачених договором. 22 лютого 2022 року було укладено договір № 22/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за договором № 77575952. 10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги за договором позики № 77575952 від 03 вересня 2021 року.

05 жовтня 2021 року між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та відповідачем у формі електронного документа з використанням електронного підпису було укладено договір позики № 2767705989-130052, відповідно до умов якого відповідач отримала позику в сумі 1500 грн. строком на 14 днів зі сплатою відсотків за користування позикою та інших платежів, передбачених договором. 07 березня 2023 року було укладено договір № 07/03/23, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги за договором № 2767705989-130052 від 05 жовтня 2021 року.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь:

- заборгованість за договором про споживчий кредит № 101089163 від 21 липня 2021 року в сумі 87143,58 грн.;

- заборгованість за договором позики № 77575952 від 03 вересня 2021 року в сумі 6868,05 грн.;

- заборгованість за договором позики № 2767705989-130052 від 05 жовтня 2021 року в сумі 7579,50 грн.;

- судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.;

- витрати на правову допомогу у розмірі 25000 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити без їх участі, зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

У судове засідання відповідач не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки до суду не повідомила, не просила розгляд справи відкласти.

Ухвалою від 16 червня 2026 року суд постановив проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою усіх учасників справи, суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 21 липня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит № 101089163, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 15000 грн. строком на 30 днів з можливістю пролонгації, сплатою відсотків за користування кредитом, комісії та інших платежів, передбачених договором.

3 вересня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем було укладено договір позики № 77575952, відповідно до умов якого відповідач отримала позику у розмірі 2458 грн. строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування позикою та інших платежів, передбачених договором.

5 жовтня 2021 року між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та відповідачем було укладено договір позики № 2767705989-130052, відповідно до умов якого відповідач отримала позику в сумі 1500 грн. строком на 14 днів зі сплатою відсотків за користування позикою та інших платежів, передбачених договором.

Зазначені договори були укладені у формі електронного документа з використанням електронного підпису відповідача.

Оскільки зміст укладених між сторонами договорів зафіксований в кількох документах, вчинених в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, з огляду на їх неоспорювання відповідачем, письмова форма даних правочинів дотримана, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування» та не суперечить приписам ст.ст. 6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України.

При цьому, на виконання вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України, сторони у вказаних договорах досягли згоди щодо всіх істотних умов цих правочинів, в зв`язку з чим вони в силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковими для виконання сторонами.

Наведений висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач належним чином не виконувала свої зобов`язання за договорами, унаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на день формування позовної заяви, становить:

- за договором про споживчий кредит № 101089163 від 21 липня 2021 року 87143,58 грн., з якої 11016 грн. тіло кредиту, 74627,58 грн. нараховані відсотки на дату відступлення права вимоги та 1500 грн. комісія;

- за договором позики № 77575952 від 03 вересня 2021 року 6868,05 грн., з якої 2458 грн. тіло кредиту, 4409,65 грн. - нараховані відсотки на дату відступлення права вимоги та 0,40 грн. 3% річних;

- за договором позики № 2767705989-130052 від 05 жовтня 2021 року 7579,50 грн., з якої 1500 грн. тіло кредиту, 405 грн. - нараховані відсотки на дату відступлення права вимоги та 5674,50 грн. - нараховані відсотки з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості.

Інші відомості щодо розміру заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховним Судом у постанові від 7 червня 2023 року у справі № 234/3840/15-ц зазначено, що «заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти».

Крім того, у постанові Верховним Судом зазначено, що «незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі».

Вказана позиція Верховного Суду узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 2 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19, відповідно до яких якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому, суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Таким чином, у разі незгоди відповідача з поданим представником позивача розрахунком заборгованості за кредитним договором відповідач має право подати контррозрахунок.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вказаних розрахунків заборгованості, не подано контррозрахунок заборгованості, не заявлено клопотання про призначення по справі судово-економічної експертизи з метою спростування достовірності здійснених розрахунків заборгованості, не доведено належного повернення кредиту/позики у розмірі та на умовах, визначених договорами, презумпція правомірності яких не спростована.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ч. 1 ст. 513 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

У судовому засіданні встановлено, що 17 грудня 2021 року було укладено договір № 17/12-2021-62, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за договором № 101089163. 10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги за договором про споживчий кредит № 101089163 від 21 липня 2021 року.

22 лютого 2022 року було укладено договір № 22/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за договором № 77575952. 10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги за договором позики № 77575952 від 03 вересня 2021 року.

07 березня 2023 року було укладено договір № 07/03/23, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги за договором № 2767705989-130052 від 05 жовтня 2021 року.

На підставі вищезазначеного та враховуючи те, що відповідач порушила взяті на себе зобов`язання, умов договорів не виконала та не бажає у повному обсязі погасити заборгованість за цими договорами у добровільному порядку, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вказаними договорами.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за договорами, позивач, крім заборгованості за тілом кредиту/позики та комісією, просив стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом/позикою.

Проте, суд не може погодитися з розміром нарахованих відсотків за користування позикою відповідно до договорів позики № 77575952 від 03 вересня 2021 року та № 2767705989-130052 від 05 жовтня 2021 року, виходячи з наступного.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Визначаючи розмір відсотків, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за договором позики № 77575952 від 03 вересня 2021 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 цього договору сума позики становить 2458 грн., строк позики 30 днів, процентна ставка (базова) 1,99% за один день.

Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору позики № 77575952 від 03 вересня 2021 року становить 1467,43 грн., виходячи з розрахунку: 2458 грн. (тіло позики) х 1,99 % (процентна ставка) х 30 днів (строк позики).

Визначаючи розмір відсотків, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за договором позики № 2767705989-130052 від 05 жовтня 2021 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 та 9.13 цього договору сума позики становить 1500 грн., строк позики 14 днів, процентна ставка 702% річних або 1,95% за один день користування грошовими коштами.

Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору позики № 2767705989-130052 від 05 жовтня 2021 року становить 409,50 грн., виходячи з розрахунку: 1500 грн. (тіло позики) х 1,95 % (процентна ставка) х 14 днів (строк позики).

Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договорами в загальному розмірі 92978,91 грн., з якої за договором про споживчий кредит № 101089163 від 21 липня 2021 року 87143,58 грн., договором позики № 77575952 від 03 вересня 2021 року 3925,83 грн. та договором позики № 2767705989-130052 від 05 жовтня 2021 року 1909,50 грн.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн., а також у зв`язку із розглядом справи поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Позовні вимоги задоволено на 91,52 %, а тому з відповідача на користь позивача підлягають присудженню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2216,98 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 22880 грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року в справі № 275/150/22.

Відповідачем не подано клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, не доведено неспівмірності цих витрат.

Керуючись ст.ст. 16, 512, 513, 525, 526, 530, 610, 611, 1046, 1054, 1077-1082 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 259, 263, 264, 265, 280, 281, 282, 284, 289, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306:

- заборгованість за договором про споживчий кредит № 101089163 від 21 липня 2021 року в сумі 87143 (вісімдесят сім тисяч сто сорок три) грн. 58 коп.;

- заборгованість за договором позики № 77575952 від 03 вересня 2021 року в сумі 3925 (три тисячі дев`ятсот двадцять п`ять) грн. 83 коп.;

- заборгованість за договором позики № 2767705989-130052 від 05 жовтня 2021 року в сумі 1909 (одна тисяча дев`ятсот дев`ять) грн. 50 коп.;

- судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2216 (дві тисячі двісті шістнадцять) 98 коп.

- витрати на правову допомогу в сумі 22880 (двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.В. Киреєв