Ухвала суду № 138456653, 24.07.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3463/22

Провадження № 1-кп/466/131/26

У Х В А Л А

21 липня 2026 року Шевченківськ1ий районний суд м. Львова в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львова обвинувальний акт у кримінальному проваджені, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022140000000041 від 25.01.2022, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, громадянина України, раніше несудимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 203-2 КК України, -

встановив:

в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 203-2 КК України.

Прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , без визначення розміру застави, строком на 60 днів.

21.08.2026р. захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 подав заперечення на клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 днів, обґрунтовуючи тим, що ризики переховування обвинувачено від суду є недоведеними та ґрунтуються виключно на припущеннях. Окрім того, захисник зазначає, що в обвинуваченого ОСОБА_4 наявне тяжке захворювання - гепатит С хронічне вірусне захворювання печінки. Будь-яке переривання курсу терапії або неналежне її проведення несе реальну загрозу для життя та здоров`я обвинуваченого. Подальше тримання обвинуваченого під вартою за таких умов створює реальну загрозу погіршення стану його здоров`я. Окрім стану здоров`я обвинуваченого захисник зазначає, що обвинувачений є батьком малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наголошує на необхідності врахування сімейного стану та соціальних зв`язків обвинуваченого при продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала подане клопотання , вважає, що ризики, передбачені законом та враховані при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися та не відпали, у зв`язку з чим просить продовжити строк дії зазначеного запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні не висловив чіткої думки щодо заявленого клопотання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора або обрати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Суд, заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, оцінивши їх у сукупності з іншими доказами, приходить до наступного висновку.

За змістом ч.1ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Як було встановлено судом, на досудовому слідстві ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В подальшому ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 09.03.2023 ОСОБА_4 оголошено в розшук, на час розшуку зупинено судове провадження.

Ухвалою суду від 08.06.2023 оголошено ОСОБА_4 в міжнародний розшук.

Ухвалою суду від 08.06.2023 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою безстроково.

ОСОБА_4 перебував в розшуку за Управлінням стратегічних розслідувань у Львівській області ДСР НП України.

Згідно листа Міністерства юстиції України № 170979/202769-30-25/12.4 від 26.11.2025 повідомлено, що на підставі Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року Федеральне Міністерство юстиції Федеративної Республіки Німеччини прийняло рішення про видачу ОСОБА_4 .

Відповідно до повідомлення ДУ «Львівської установи виконання покарань №19», обвинувачений ОСОБА_4 затриманий 09.02.2026року працівниками УСР у Львівській області ДСР Національної поліції України на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 08.06.2023р. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 11.02.2026р. застосовано до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 діб, з 11 лютого 2026 року по 11 квітня 2026року включно.

Надалі строк дії обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою неодноразово продовжувався судом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 28.05.2026р. продовжено строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, на 60 днів, з 29 травня 2026 року по 27 липня 2026 року включно.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського преляційного суду від 15.06.2026 року, апеляційна скарга захисника ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 28.05.2026 р. залишена без задоволення, а ухвала суду-без змін.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується, судове слідство по даному провадженню триває, відтак, є необхідність щодо продовження строку запобіжного заходу.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до ч. 4 ст.199КПК України розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно з вимогами ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання (продовження) запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед іншого - вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Європейський суд з прав людини роз`яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати встановленню істини у справі іншим чином.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Під час розгляду кримінального провадження в суді не здобуто доказів, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, та не встановлено обставин, які би переважили ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Розглядаючи доводи сторони захисту про те, що відсутність встановлених фактів спроб впливу обвинуваченого на свідків чи інших учасників кримінального провадження під час тримання під вартою є свідченням виключно гіпотетичного характеру ризику, суд оцінює їх критично та відхиляє з огляду на таке.

Враховуючи специфіку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутність нових фактів тиску на свідків чи інших учасників провадження протягом перебування під вартою не є підтвердженням відсутності відповідного ризику, а є безпосереднім наслідком ефективності застосованого запобіжного заходу, який ізолює обвинуваченого та об`єктивно позбавляє його процесуальної та фізичної можливості здійснювати такий вплив.

Сама по собі відсутність нових зафіксованих спроб впливу в умовах тримання під вартою не усуває ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки цей ризик має превентивний характер і оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження, зокрема: роллю та ступенем участі обвинуваченого у кримінальному правопорушенні та наявністю зв`язків з іншими учасниками провадження та специфікою допиту свідків у судовому засіданні, який на даній стадії ще не завершено.

Відтак, суд дійшов висновку, що посилання сторони захисту на правові позиції ЄСПЛ у справі «Ігнатов проти України» є невідповідним до обставин даної справи, оскільки продовження запобіжного заходу ґрунтується не на автоматичному відтворенні підстав, а на збереженні ризику незаконного впливу на свідків, який потенційно відновиться у разі зміни запобіжного заходу на більш м`який.

Згідно ч. 1 ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обрана обвинуваченому з урахуванням тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення та поведінки обвинуваченого після обрання запобіжного заходу на досудовому слідстві у вигляді домашнього арешту, який при розгляді справи в суді, покинув теріторію України, не повідомивши суд та прокуратуру, що в свою чергу потягло за собою оголошення ОСОБА_4 у міжнародний розшук та його затримання за межами України.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за що передбачено покарання від 7 до 12 років позбавлення волі, стан його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у вигляді тримання під вартою, на даний час, відпала, а наявність в обвинуваченого малолітньої дитини, яка на даний час разом з його дружиною, перебувають за межами України, не є достатньою гарантією його належної процесуальної поведінки та не усуває визначених судом ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Доводи захисника пов`язані з врахуванням стану здоров`я обвинуваченого та наявністю в обвинуваченого певних хронічних захворювань, не є безумовною підставою для зміни запобіжного заходу. Обвинувачений не позбавлений права на отримання необхідного лікування та медичного обстеження в установі попереднього ув`язнення або за її межами відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із цивільними закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту (наказ МОЗУ №239/5/104 від 10.02.2012)

За таких обставин, доводи захисника щодо неналежного стану здоров`я та сімейного стану обвинуваченого не знайшли свого підтвердження як підставу для застосування більш м`якого запобіжного заходу. Зазначені обставини не переважують існуючих ризиків, передбачених п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час продовжують існувати, є реальними та не зменшилися. Застосування більш м`якого запобіжного заходу не здатне забезпечити належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігти спробам перешкоджання кримінальному провадженню.

Оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого в подальшому належить утримувати під вартою.

З огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність діяння, а також тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин, у вчиненні якого обвинувачується останній та обставини вчинення злочину, що інкриміновано, суд прийшов до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання та продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України: можливість переховування від суду, можливість незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

З урахуванням викладеного, заслухавши думку сторін, суд приходить висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 без визначення розміру застави, строком на 60 днів.

Керуючись ст. ст. 176-177, 183,197-199, 331,372,395 КПК України, суд, -

постановив:

клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 днів - задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, на 60 днів, з 22 липня 2026 р. по 18 вересня 2026 р.,включно.

Копію ухвали надіслати для відома до Державної установи «Львівська установа виконання покарань №19» та вручення обвинуваченому ОСОБА_4 .

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Львівського апеляційного суду в п`ятиденний строк з дня оголошення ухвали, обвинуваченим з моменту вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали складено та проголошено 24.07.2026р.

Суддя ОСОБА_1