Ухвала суду № 138456592, 23.07.2026, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/1438/26

№ провадження 1-кс/453/342/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року слідчий суддя Сколівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , його захисника адвоката ОСОБА_6 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ ВП №3 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62024170030004701 від 02.12.2024 щодо підозрюваного:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хітар Сколівського району Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з повною середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший сержант»,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,-

в с т а н о в и в:

23.07.2026 старший слідчий СВ ВП №3 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62024170030004701 від 02.12.2024 щодо підозрюваного ОСОБА_5 .

Клопотання обгрунтоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про загальну мобілізацію» 01.03.2022 ОСОБА_5 , призваний на військову службу за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 до лав Збройних Сил України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 26.02.2024 №288-РС, молодшого сержанта ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 .

Будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 молодший сержант ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався нормативно-правовими актами та триває до теперішнього часу.

Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Статті 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Разом з тим, 23.03.2024 близько о 06:00 години молодший сержант ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків в умовах воєнного стану, без поважних причин самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується в населеному пункті Мирноград (точне місце дислокації розголошенню не підлягає) та обов`язки військової служби не виконував до 14.10.2025, моменту самостійного прибуття до ВнП №3 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, що за адресою: вул. Івана Франка, 2А, м. Сколе, де останній повідомив про готовність та бажання в подальшому проходити військову службу у лавах Збройних Сил України.

Надалі, 14.10.2025 молодший сержант ОСОБА_5 добровільно прибув до розташування військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) та приступив до виконання обов`язків військової служби.

В подальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 18.10.2025 №300, молодший сержант ОСОБА_5 вибув для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_4 .

Таким чином, молодший сержант ОСОБА_5 , 23.03.2024, діючи з прямим умислом, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків в умовах воєнного стану, без поважних причин самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 (пункт постійної дислокації АДРЕСА_2 ) та обов`язки військової служби не виконував проводячи час на власний розсуд до 14.10.2025, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

22.07.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого за ч.5 ст. 407 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: актом службового розслідування, заяви від командира військової частини НОМЕР_2 , наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 27.03.2024 №1544, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 26.02.2024 №288-РС, витягом з наказу військової частини НОМЕР_2 №2607 від 27.06.2026, витяг з наказу військової частини НОМЕР_3 від 18.10.2025 №300, витяг з наказу військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2025 №328, витяз з накуз військової частини НОМЕР_1 від 18.11.2025 №345, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , протоколом допиту Підозрюваного ОСОБА_5 , повідомленням про підозру від 22.07.2026 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

22.07.2026 року підозрюваного ОСОБА_5 затримано на підставі п.6 (абз.10) ч.1 ст. 615 КПК України.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та визначеним законодавством ризикам виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється.

Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п.1,3,5

ч.1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду,

що підтверджується, тим що ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій; вчиняти інші кримінальні правопорушення, що підтверджується тим, що стосовно підозрюваного на розгляді у Сколівському районному суді перебуває обвинувальний акт за ч.1 ст. 246 КК України, крім того встановлено, що 31.03.2026 ОСОБА_5 вдруге самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та перебував поза розташуванням військової частини до моменту затримання, вказані факти свідчать про схильність підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень.

Санкція злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від 5 до 10 років (за відсутності альтернативного виду основного покарання), тобто є умисним тяжким злочином.

Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи недоцільність застосування щодо ОСОБА_5 , іншого запобіжного заходу, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному ОСОБА_5 , а саме позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, а також те, що ОСОБА_5 , може переховуватись від органу досудового розслідування, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, слідчий просить задовольнити дане клопотання.

Прокурор ОСОБА_4 та слідчий ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримали з підстав, зазначених у ньому, надали пояснення аналогічні викладеним у такому та просили клопотання задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши думку прокурора, слідчого, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

З матеріалів із Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається наявність кримінального провадження №62024170030004701 від 02.12.2024 за ч.5 ст. 407 КК України, в рамках якого розглядається вказане клопотання.

22.07.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого за ч.5 ст. 407 КК України.

22.07.2026 року підозрюваного ОСОБА_5 затримано на підставі п.6 (абз.10) ч.1 ст. 615 КПК України.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного, розглядати і вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. При цьому також враховує, що обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину. Тому всі докази перевірялися лише з точки зору обґрунтованості підозри та наявності ризиків.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченогоч.5 ст. 407 КК України на цій стадії кримінального провадження підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: актом службового розслідування, заяви від командира військової частини НОМЕР_2 , наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 27.03.2024 №1544, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 26.02.2024 №288-РС, витягом з наказу військової частини НОМЕР_2 №2607 від 27.06.2026, витяг з наказу військової частини НОМЕР_3 від 18.10.2025 №300, витяг з наказу військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2025 №328, витяз з накуз військової частини НОМЕР_1 від 18.11.2025 №345, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , протоколом допиту Підозрюваного ОСОБА_5 , повідомленням про підозру від 22.07.2026 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України,підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 183 КПК України,тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно із вимогами ст. 194 КПК України,під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує, хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України,при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд зобов`язані оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення Європейського Суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Частина 2 статті 194 КПК України передбачає обов`язок слідчого судді постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На даній стадії слідчим та прокурором наведено переконливість фактів того, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.

При цьому, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи.

Беручи до уваги вагомість наявних доказів, того, що ОСОБА_5 аргументовано підозрюється у вчиненні інкримінованого злочину, зважаючи на особу підозрюваного, а також тяжкість вчиненого злочину, які згідно з ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, характер інкримінованого злочину, що може спонукати підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином чи вчинити інші кримінальні провадження, суд приходить до переконання, що обставини визначені ст. 177 КПК України у світлі наявних даних про особу підозрюваного та характеру вчинення злочину, в якому він підозрюється, відповідають конкретним обставинам справи на даному етапі кримінального провадження.

У даному випадку, наявність ризиків визначених ст. 177 КПК України є обґрунтованою, оскільки підтверджуються наявними матеріалами, як і інші обставини визначені ч.1 ст. 194 КПК України.

Приймаючи рішення за клопотанням, враховую також практику Європейського суду з прав людини, згідно якої тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкодати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обставин, передбачених ч.2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, оцінивши наявні у клопотанні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, врахувавши дані про особу підозрюваного, приходжу до висновку про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_5 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищенаведеним у справі ризикам. Доводи сторони захисту не спростовують наведених ризиків та не спростовують доцільності застосування до підозрюваного даного запобіжного заходу, а також можливість застосування альтернативного, більш м`якого запобіжного заходу.

Крім цього, враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_5 злочину, суд дійшов висновку про доцільність визначення застосування відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч.7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених ч.3 або ч. 4 ст. 183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, встановленому в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч.4 ст. 202 КПК України, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває обвинувачений, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання старшого слідчого СВ ВП №3 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави відносно ОСОБА_5 - задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19» строком на 60 днів, з моменту затримання - 22 липня 2026 року 16 год. 22 хв., тобто до 19 вересня 2026 року до 16 год. 22 хв.

Розмір застави визначити в межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Сколівського районного суду Львівської області (код отримувача (код за ЄДРПОУ: 26306742, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, код банку отримувача (МФО): 820172, рахунок отримувача: UA918201720355299001500000757).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк до 19 вересня 2026 року до 16 год. 22 хв. наступні обов`язки:

-прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом та вимогою;

-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

-здати на зберігання слідчому у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Сколівського районного суду Львівської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Взяття під варту підозрюваного ОСОБА_5 здійснити в залі суду.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя