Вирок № 138456185, 23.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/18159/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024070000000389 від 08 серпня 2024 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , мешканець АДРЕСА_2 , громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2024 року, близько 18 години 10 хвилин, у денний час доби, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до наказу №88/01-2 від 29.12.2023 року працюючи на посаді водія вантажного автомобіля у ТОВ «АВЕ Ужгород» та керуючи технічно-справним транспортним засобом марки «MAN» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом грунтовою автодорогою вул. Борканюка у селі Руські Геївці, Ужгородського району навпроти будинку № 46, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не звернувся за сторонньою допомогою до своїх пасажирів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також не скористався відео оглядом камери заднього виду не зменшив швидкість свого руху, а навпаки продовжував свій руху в умовах обмеженої оглядовості через кущі та дерева на узбіччях дороги, при цьому грубо порушуючи вимоги п.п. 1.3, п. 1.5, 1.7, 1.8, 1.9, 1.10, п. 2.3., п.10.9, 10.10, п.12.1., 12.3, Правил дорожного руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року будучи самовпевненим, розраховуючи на свій водійський досвід та навички керування транспортним засобом, нехтуючи безпекою інших учасників дорожнього руху, маючи можливість завчасно оцінити дорожні умови та дорожню обстановку, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах та з моменту виникнення небезпеки для його руху яку він об?єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, у результаті чого допустив наїзд керованого ним автомобіля на пішохода ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в той час будучи у стані алкогольного сп?яніння перебував на проїзній частині позаду автомобіля і в момент первинного контактування, знаходився у вертикальному або близькому до такого положенні, лівою поверхнею тулуба повернутий до рухаючогося транспортного засобу.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку судово-медичної експертизи, пішохід ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді: поєднаної тупої травми голови, тулубу та правої нижньої кінцівки у вигляді закритої черепно-мозкової травми, підшкірного крововиливу голови, багато осколкових переломів кісток лицевого скелету, склепіння та основи черепа з деструкцією речовини головного мозку обох гемісфер, субарахноїдального крововиливу, забою речовини головного мозку, хребетно- спінальної травми у вигляді: перелому грудного відділу хребта з повним розривом спинного мозку з крововиливом в навколишні тканин, багато уламкових переломів всіх ребер з обох сторін по всім анатомічним лініям з крововиливом в навколишні тканин, багато уламкових переломів лобкової та клубових кісток з крововиливом в навколишні м?які тканин та м?язи, вивиху правого кульшового суглобу, забою правої та лівої нирки, легень, серця з травматичною евентрацією з деструкцією внутрішніх органів, множинних розривів, відриву та розчавлення обох легень, аорти, серцевої сорочки, печінки, селезінки, підшлункової залози, відриву серця, ускладнилось масивною внутрішньою кровотратою та розвитком шоку, що і стало безпосередньою причиною смерті його.

Вказані тілесні ушкодження є небезпечними для життя у момент їх отримання і за цієї ознакою у відповідності з п.2.1.1/а «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом N? 6 МОЗ України від 17.01.1995 року « Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України», їх слід кваліфікувати, як тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до його смерті.

Своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 1.7, 1.8, 1.9, 1.10, 2.3., 10.9, 10.10, 12.1., 12.3, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року якими визначено:

п. 1.3 учасники дорожнього руху зобов?язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил;

п. 1.5 - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров?ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п.1.7 - Водії зобов?язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи.

п.1.8 - Обмеження в дорожньому русі, крім передбачених цими Правилами, можуть бути запроваджені в установленому законодавством порядку

п. 1.9 - Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

п.1.10 - Терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення:

автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, зокрема населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій);

автомобільні дороги державного значення - автомобільні дороги загального користування, до яких належать міжнародні, національні, регіональні та територіальні автомобільні дороги, які позначені відповідними дорожніми знаками;

безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах;

видимість у напрямку руху - максимальна відстань, на якій з місця водія можна чітко розпізнати межі елементів дороги та розміщення учасників руху, що дає змогу водієві орієнтуватися під час керування транспортним засобом, зокрема для вибору безпечної швидкості та здійснення безпечного маневру;

водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі;

пішохід - особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. дорожні умови - сукупність факторів, що характеризують (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явищ, освітленості дороги) видимість у напрямку руху, стан поверхні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), а також її ширину, величину похилів на спусках і підйомах, віражів і заокруглень, наявність тротуарів або узбіч, засобів організації дорожнього руху та їх стан;

дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом;

небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об?єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку;

населений пункт - забудована територія, в?їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45, 5.46, 5.47 та 5.48, і може супроводжуватися знаками 5.53 та 5.54.

п.2.3 - Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов?язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

п.10.9 - Під руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб. п.10.10 - Забороняється рух транспортних засобів заднім ходом на автомагістралях, дорогах для автомобілів, залізничних переїздах, пішохідних переходах, перехрестях, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях, на в?їздах і виїздах з них, а також на ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи недостатньою видимістю.

п.12.1 - Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

п.12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об?єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об?їзду перешкоди.

Вказану дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_4 скоїв у результаті порушення та невиконання вимог п. 1.10. з посиланням на термін «безпечна швидкість» та «небезпека для руху», «дорожня обстановка», «дорожні умови», «населений пункт», 2.3, 10.9, 10.10, 12.1., 12.3, які безпосередньо перебувають у прямому причинному зв?язку з наступившими наслідками, зокрема отриманням потерпілим ОСОБА_8 тяжке тілесне ушкодження що призвели до його смерті, а також п. 1.2, 1.3., п. 1.5., п. 1.10. з посиланням на термін «автомобільна дорога», «автомобільні дороги державного значення», «пішохід», «водій», п.п.

1.3, 1.5, 1.7, 1.8, 1.9, 1.10 «Правил дорожнього руху», які сприяли порушенню вищевказаних ПР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 Жовтня 2001 року.

Невиконання водієм ОСОБА_4 вказаних вимог Правил дорожнього руху України, знаходиться в прямому причинному зв?язку з наступившими наслідками, а саме, смертю пішохода ОСОБА_8 .

Таким чином ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, а саме - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

12.05.2025 до суду з Ужгородського РВ Філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області надійшла досудова доповідь відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: мешканець АДРЕСА_2 . За підсумками якої рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення низький; рівень ризику небезпеки для суспільства низький.

У судовому засіданні прокурор просив визнати ОСОБА_4 винним та призначити йому покарання у виді позбавлення волі з застосуванням іспитового строку, застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті.

Пояснив, що був на роботі, здавав заднім ходом, не бачив нікого по дзеркалам позаду, але відчув тільки на передніх колесах як на щось наїхав. Він викликав швидку, нічого не торкався поки не приїде швидка.

Пояснив, що це його маршрут руху був по роботі, здавав заднім ходом оскільки це була тупікова вулиця. Машина має звуковий сигнал коли рухається заднім ходом, камера є, але вона призначена для перевірки загрузки баків в машину. Не дивився в камеру оскільки по ній не можливо керувати при русі заднім ходом, тому дивився в дзеркала в яких нікого не було видно з осіб. Всі інші працівники були в машині в салоні. Дорога глиняна була, а колір речей потерпілого був сірий, темний.

Просив вибачити його перед потерпілою, дуже шкодує що так сталось. Просив не позбавляти його права керування транспортними засобами оскільки це його єдиний заробіток.

Захисник в судовому засіданні просив врахувати обставини справи, особу обвинуваченого, який не притягався раніше до кримінальної відповідальності, просив застосувати статтю 75 КК України при призначенні покарання. Просив не позбавляти його права керування транспортними засобами оскільки це його єдиний заробіток.

Представник потерпілого в судове засідання не з`явився просив судове засідання провести у його та потерпілої відсутності. В судових дебатах вказував, що матеріальних та будь яких претензій до обвинуваченого у потерпілої не має.

Потерпіла в судове засідання не з`явилася, згідно поданої представником потерпілої письмової заяви просила судовий розгляд проводити у її відсутності.

Допитана в судовому засіданні потерпіла показала, що не була очевидцем події, однак претензій до ОСОБА_4 не має. Просила суворо такого не карати.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогами ст. 337 КПК України.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Суд повно, всебічно та неупереджено дослідивши всі обставини даного кримінального провадження, об`єктивно та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на такому дослідженні, оцінивши кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов таких висновків.

Винуватість ОСОБА_4 в межах висунутого обвинувачення в повній мірі доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами.

Окрім показань потерпілої, показів ОСОБА_4 , винуватість останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, підтверджується такими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме:

протоколами огляду місця події від 07.08.2024 року, схемою до протоколу огляду місця ДТП та ілюстративними таблицями до протоколів від 07.08.2024 року;

висновком щодо стану сп?яніння від 07.08.2024 року ОСОБА_4 не перебував в стані алкогольного сп`яніння (тверезий);

постановою про визнання речовими доказами від 03.09.2024 року;

протоколом проведення слідчого експерименту від 19.08.2024 року за участю ОСОБА_9 , схемою до протоколу та ілюстративними таблицями до протоколу від 19.08.2024 року

протоколом проведення слідчого експерименту від 19.08.2024 року за участю ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 ; схемою до протоколу та ілюстративними таблицями до протоколу від 19.08.2024 року

протоколом огляду транспортного засобу автомобіля МАН номерний знак НОМЕР_1 від 19.08.2024 року;

висновком експерта N? 1725 судово- медичної (токсилогоічної) експертизи згідно якої в сечі та крові ОСОБА_9 не виявлені спирти та наркотичні речовини;

висновком експерта N? 565 судово - медичної експертизи ОСОБА_8 згідно якої на основі викладених даних судово-медичної експертизи трупа гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 приймаючи до уваги дані додаткових лабораторних досліджень, згідно з питаннями, поставленими на вирішення експерту смерть громадянина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 настала внаслідок поєднаної тупої травми голови, тулубу та правої нижньої кінцівки у вигляді закритої черепно- мозкової травми, підшкірного крововиливу голови, багато осколкових переломів кісток лицевого скелету, склепіння та основи черепа з деструкцією речовини головного мозку обох гемісфер, субарахноїдального крововиливу, забою речовини головного мозку, закритої хребетно- спінальної травми у вигляді: перелому грудного відділу хребта з повним розривом спинного мозку з крововиливом в навколишні тканин, багато уламкових переломів всіх ребер з обох сторін по всім анатомічним лініям з крововиливом в навколишні тканин,багато уламкових переломів лобкової та клубових кісток з крововиливом в навколишні м?які тканин та м?язи, вивиху правого кульшового суглобу,забою правої та лівої нирки, легень, серця з травматичною евентрацією з деструкцією внутрішніх органів,множинних розривів, відриву та розчавлення обох легень, аорти, серцевої сорочки, печінки, селезінки, підшлункової залози, відриву серця, ускладнилось масивною внутрішньою кровотратою та розвитком шоку, що і стало безпосередньою причиною смерті його.

Дана причина смерті підтверджується наявністю вищевказаних ушкоджень та даними додаткової судово-гістологічної експертизи. Приймаючи до уваги умови зовнішнього середовища, в якому знаходився труп громадянина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та трупні зміни, виявлені на ньому можна допустити, що з моменту смерті до судово-медичної експертизи трупа пройшло біля

12-24 годин. При судово-медичній експертизі трупа на тілі гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: підшкірного крововиливу голови; багато осколкових переломів кісток лицевого скелету, склепіння та основи черепа з деструкцією речовини головного мозку обох гемісфер, субарахноїдального крововиливу; забою речовини головного мозку; закритої хребетно- спінальної травми у вигляді: перелому грудного відділу хребта з повним розривом спинного мозку та крововиливом в навколишні тканин, багато уламкових переломів всіх ребер з обох сторін по всім анатомічним лініям з крововиливом в навколишні тканин; багато уламкових переломів лобкової та клубових кісток з крововиливом в навколишні м?які тканин та м?язи; вивиху правого кульшового суглобу; забою правої та лівої нирки, легень, серця; травматичної евентрації з деструкцією внутрішніх органів ,множинних розривів, відриву, розчавлення обох легень, аорти, серцевої сорочки, печінки, селезінки, підшлункової залози, відриву серця; саден, синців, площини здирань, ран обличчя, тулубу та кінцівок, рани промежини з травматичною евентрацією кишечника.

Виникли вище вказані тілесні ушкодження одномоментно або в швидкій послідовності одне за одним, внаслідок здавлення тіла між тупими твердими предметами, колесами рухаючогося транспортного засобу і твердим підлеглими покриттям.

Локалізація та масивність пошкоджень свідчать про здавлення голови, грудної клітки, черева, таза, правого стегна між тупими твердими предметами, при цьому потерпілий в момент переїзду, найбільш імовірно, знаходився в горизонтальному положенні, лежачи задньою поверхнею тіла до підлеглого покриття (обличчям догори) під час вищевказаного ДТП, яке мало місце 07.08.2024 року.

Вищевказані тілесні ушкодження і стосовно живих осіб згідно п. 2.1.3. (б,в,г,з,к,л,о,п)"

Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених

Наказом N? 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, кваліфікуються, як тяжкі тілесні ушкодження, які знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв?язку із настанням смерті його.

При судово - токсикологічній експертизі крові від трупа гр-на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виявлено етиловий спирт в концентрації - 4,88%о. Дана концентрація алкоголю в крові живих осіб відноситься до тяжкого отруєння алкоголем;

висновком експерта від 06.09.2024 року за №СЕ-19/107-24/8808-ІТ яких небудь несправностей транспортного засобу МАН номерний знак НОМЕР_1 виявлено не було, на момент експертного дослідження та на момент ДТП системи керування, робоча гальмівна система, система освітлення та світлова сигналізація, а також ходова частина перебували в працездатному стані;

висновком експерта від 09.09.2024 року за №СЕ-19/107-24/8809-ІТ на автомобілі МАН номерний знак НОМЕР_1 візуально яких-небудь механічних пошкоджень, які б характерні були при контактуванні з пішоходом не виявлено. Наїзд / переїзд автомобілем МАН номерний знак НОМЕР_1 на пішохода міг відбутись в місці яке передує початку фіксації «резиновий тапок сірого кольору», при цьому автомобіль в цей момент переїзду рухався заднім ходом у напрямку до м.Чоп.

висновком експерта від 03.10.2024 року за №СЕ-19/107-24/9165-ІТ в даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля марки MAN р/н НОМЕР_1 ОСОБА_4 , повинен був діяти у відповідності до вимог пунктів 10.9 та 12.3 Правил дорожнього руху України. Оцінка дій пішохода в даній дорожній ситуації, не потребує спеціальних знань у галузі автотехніки і дана оцінка може бути здійснена органами слідства та суду самостійно. Зупиночний шлях автомобіля MAN р/н НОМЕР_1 в даних дорожніх умовах, при швидкості руху 10 км/год, становить величину 4.4 метра. При заданих експерту вихідних даних, водій автомобіля марки MAN р/н НОМЕР_1 ОСОБА_4 , мав технічну можливість зупинити свій транспортний засіб до місця наїзду, шляхом своєчасного застосування гальмування і тим самим уникнути переїзду пішохода ОСОБА_8 , в момент виникнення йому небезпеки для руху - настання конкретної видимості пішохода з робочого місця водія. З технічної точки зору, у причинному зв?язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, стали обставини пов?язані з тим, що водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем MAN р/н НОМЕР_1 , здійснюючи рух заднім ходом не переконався у безпечності даного маневру, чим не дотримався вимог пункту 10.9 Правил дорожнього руху України та з настанням конкретної видимості лежачого пішохода, не прийняв мір до зупинки свого транспортного засобу, чим не дотримався вимог пункту 12.3 Правил дорожного руху України.

Судом з метою сприяння сторонам провадження вживались заходи щодо доставки в судове засідання свідків в даному кримінальному провадженні ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , однак такі доставлені в суд не були. В подальшому сторони провадження від допиту свідків відмовились.

Проаналізувавши всі зібрані у справі докази, суд вважає, що обставини викладені у обвинувальному акті відповідають дійсності. Так, в цілому механізм ДТП, описаний у обвинувальному акті, підтверджується доказами наданими як стороною обвинувачення, так і стороною захисту однаково.

Суд оцінює, що обвинувачений у судовому засіданні визнав, що фактичні обставини відповідають суті тих подій, які викладені в обвинувальному акті, тому об`єктивних сумнівів у доведеності його вини у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, у суду не має.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які, відповідно до ст. ст. 22, 26 КПК України, були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Враховуючи викладене, суд, заслухавши учасників судового засідання, допитавши обвинуваченого в судовому засіданні та дослідивши подані сторонами докази, матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

При цьому, суд констатує факт, що стороною захисту під час підготовчого судового засідання та судового розгляду не заявлялися клопотання щодо виклику свідків сторони захисту, витребування речей та документів, приєднання речей та документів в якості доказів.

Таким чином, обвинувачений був вільним у реалізації процесуальних прав сторони захисту.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

З врахуванням обсягу доказів, які досліджувались у судовому засіданні, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто в порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

При обранні виду та міри покарання ОСОБА_4 , суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, є необережним злочином, дані про особу, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, та відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України, призначає покарання необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Так, обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, про що свідчила його поведінка в судовому засіданні, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність претензій зі сторони потерпілого. Обставин, що обтяжують покарання, встановлено не було.

Відомостей у матеріалах справи, що обвинувачений перебуває на обліку психіатра, нарколога відсутні, має постійне місце проживання, позитивно характеризується по місцю проживання та роботи, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Раніше не притягався до кримінальної відповідальності.

Згідно поданої нотаріально посвідченої заяви потерпіла не має претензій морального або матеріального характеру до обвинуваченого.

На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення злочину, особу винного, його ставлення до вчиненого, наявність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, висновок досудової доповіді органу пробації, позицію потерпілого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає, що для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових злочинів йому необхідно призначити покарання саме у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України.

При вирішенні питання щодо призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує характер та обсяг допущених порушень Правил дорожнього руху, їх наслідки, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, суд приходить до висновку про доцільність застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Суд, враховуючи, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є тяжким злочином, обставини, які пом`якшують покарання, особу обвинуваченого та його поведінку, вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З огляду на щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; беззаперечне визнання винуватості обвинуваченим, вчинення кримінального правопорушення вперше, позитивної характеристики, відсутності обтяжуючих обставин, суд приходить до висновку про можливість застосування статті 75 КК України та звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання з випробуванням.

Згідно висновку досудової доповіді відносно ОСОБА_4 орган пробації на підставі інформації, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також низькій рівень ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства за умови, здійснення нагляду, застосування соціально-виховних заходів спрямованих на протиправність та запобігання вчинення кримінальних правопорушень.

Також суд, враховуючи, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якої обвинувачений за вчинене ним кримінальне правопорушення не уникнув, другорядну роль кари як мети покарання, вважає можливим звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України, з покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов`язків.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 (справа № 207/5011/14-к провадження № 51-1985 км 18), поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст. 66, ст. 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 (справа № 302/904/16-к провадження № 51-966 км18), загальні засади призначення покарання, визначені у ст. 65 КК, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Своєю чергою, наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, конкретні обставини справи, а саме те, що спричинено загибель двох потерпілих, а тому вважає за доцільне призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

Разом із тим, враховуючи обставини, які пом`якшують покарання, до яких суд відносить визнання вини, порушення ПДР з боку водія ОСОБА_4 , котрі також перебувають в прямому причинному зв`язку із настанням ДТП, відсутність претензій з боку потерпілої, а також її прохання не призначати ОСОБА_4 покарання пов`язане із позбавленням волі, відсутність обставин, які б обтяжували покарання, а також з врахуванням даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не притягувався до будь-якої відповідальності, а також позитивну характеристику з місця роботи та за місцем проживання, суд вважає за доцільне на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, із встановленням іспитового строку.

Також з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 у період його дії, на нього слід покласти передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України обов`язки, які на думку суду, будуть необхідні і достатні для його виправлення.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги позицію потерпілого та висновок органу пробації, викладений у досудовій доповіді, суд приходить до висновку про можливість виправлення підсудного без ізоляції від суспільства, що є підставою для обрання відносно ОСОБА_4 міри покарання, передбаченої санкцією ч.2 ст.286 КК України із одночасним звільненням обвинуваченого від призначеного покарання з встановленням іспитового строку у відповідності до правил ст.ст.75, 76 КК України.

Таким чином суд вважає, що саме призначення ОСОБА_4 , покарання у виді позбавлення волі, (із звільненням його відповідно до ст. 75 КК України від відбування покарання) є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів.

Згідно з практикою Верховного Суду, у тому числі з висновком, сформульованим у постанові від 04.09.2023 року у справі № 702/301/20, додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами є дієвим інструментом запобігання рецидиву порушень правил дорожнього руху.

Таке покарання має не лише каральне, а й превентивне значення, оскільки впливає на зміну поведінки засудженого, обмежуючи його у праві на керування транспортними засобами, тим самим усуваючи ризики повторного вчинення аналогічного правопорушення.

У провадженні відносно ОСОБА_4 , попри наявність обставин, які пом`якшують покарання, - відсутність судимостей, наявність родини, наявність неповнолітніх дітей, - фактом залишається те, що його дії спричинили смерть іншої особи.

Суспільна небезпека таких дій є значною, оскільки посяганням охоплено одне з найвищих прав - право на життя.

У постанові Верховного Суду від 16.10.2019 року у справі № 290/669/18 наголошено, що позитивна характеристика обвинуваченого та його сімейний стан не можуть нівелювати суспільну небезпеку злочину, якщо внаслідок дій обвинуваченого настали тяжкі або летальні наслідки.

Суд вважає, що призначене покарання у виді лише позбавлення волі із подальшим звільненням від його відбування із випробуванням та без позбавлення права керування транспортними засобами є надмірно м`яким, не забезпечує виконання покладених на покарання функцій ні виправлення особи, ні загальної та спеціальної превенції, ні справедливості.

У цьому контексті доцільним і необхідним є застосування до ОСОБА_4 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк.

Така санкція виконує не лише функцію справедливої відповіді держави на порушення, а й має практичне значення для усунення загрози, яку особа може становити в майбутньому, перебуваючи за кермом транспортного засобу.

Суд вказує, що додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами реалізує свою мету як шляхом прямого обмеження - тимчасової заборони на керування, - так і через покладання на особу певних обов`язків в межах випробувального строку, які контролюються уповноваженими органами з питань пробації.

Застосування такої санкції також є важливим з огляду на потребу у формуванні правової культури учасників дорожнього руху та демонстрації неминучості відповідальності.

Європейський суд з прав людини у справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року зазначив, що покарання, як втручання держави в особисте приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , обирався у вигляді домашнього арешту в нічний час доби в межах строку досудового розслідування, строк дії закінчився, до суду клопотання про обрання запобіжного заходу не подавалось.

Питання щодо речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення експертизи стягнути з ОСОБА_4 , на користь держави.

Керуючись ст.ст.100,349,368-370,373,374,394,395 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на один рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном один рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 вересня 2024 року, (справа №308/14330/24) на вилучений 07.08.2024 року у ході огляду місця ДТП змив речовини буро-червоного кольору із задньої та середньої осі вантажного автомобіля MAN моделі TGS, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та на вилучений 07.08.2024 року у ході огляду місця ДТП вантажний автомобіль MAN моделі TGS, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 є ТОВ «АВЕУМЕЛЬТ Україна».

Речові докази: вантажний автомобіль MAN моделі TGS, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 є ТОВ «АВЕУМЕЛЬТ Україна» - повернути власнику; одяг в якому був в момент дтп ОСОБА_8 , змив речовини буро-червоного кольору із задньої та середньої осі вантажного автомобіля знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати у розмірі 7 290,71 грн., а саме: за висновок судової інженерно-транспортної експертизи від 06.09.2024 року за №СЕ-19/107-24/8808-ІТ, вартість якої становить 3029,12 грн.; за висновок судової інженерно-транспортної експертизи від 09.09.2024 року за №СЕ-19/107-24/8809-ІТ, вартість якої становить 2271,84 грн.; за висновок судово інженерно транспортної експертизи від 03.10.2024 року за №СЕ-19/107-24/9165-ІТ, вартість якої становить 1989,75 грн..

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його оголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1