Ухвала суду № 138456128, 24.07.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/976/26

Провадження № 2-з/302/3/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі судді Пухальського С. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Пилипецької сільської ради, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права комунальної власності, припинення права комунальної власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2026 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Сергійчук Юрій Вікторович, через систему «Електронний суд» звернувся до Міжгірського районного суду Закарпатської області з позовом до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області та Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про скасування рішення Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, скасування державної реєстрації права комунальної власності, припинення права комунальної власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24 липня 2026 року відкрито провадження у зазначеній цивільній справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Одночасно з поданням позовної заяви, 23 липня 2026 року, представник позивача адвокат Сергійчук Юрій Вікторович через систему «Електронний суд» подав заяву про забезпечення позову.

У заяві просить до вирішення спору по суті вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,2210 га, кадастровий номер 2122485200:09:002:0045, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в урочищі «Пасіка» села Пилипець Хустського району Закарпатської області, право комунальної власності на яку зареєстровано за Пилипецькою сільською радою.

Заява мотивована тим, що предметом позову є оскарження рішення Пилипецької сільської ради, державної реєстрації права комунальної власності на зазначену земельну ділянку та державної реєстрації самої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження земельної ділянки, передачі її у користування третім особам, зміни її цільового призначення або вчинення інших дій, що, на його переконання, ускладнить або зробить неможливим виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову. У зв`язку із цим представник позивача вважає за необхідне накласти арешт на спірну земельну ділянку до набрання законної сили рішенням суду.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд доходить таких висновків.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За своєю правовою природою забезпечення позову є винятковим процесуальним засобом, спрямованим на гарантування реального та ефективного виконання можливого судового рішення або забезпечення ефективного судового захисту. Застосування таких заходів допускається лише за наявності достатньо обґрунтованих підстав, які підтверджуються належними і допустимими доказами та свідчать про існування реальної, а не гіпотетичної загрози істотного ускладнення чи неможливості виконання рішення суду або ефективного захисту чи поновлення порушених прав позивача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22, згідно з якими характер спору майновий чи немайновий так само як і те, чи підлягатиме можливе судове рішення примусовому виконанню, самі по собі не мають вирішального значення для встановлення підстав забезпечення позову. Визначальним відповідно до статті 149 ЦПК України є те, чи підтверджено обставинами конкретної справи ризик того, що невжиття відповідного заходу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав позивача.

Водночас сама лише наявність спору між сторонами або незгода позивача із діями відповідача не може бути достатньою правовою підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Саме на заявника покладається процесуальний обов`язок доведення тих обставин, які свідчать про існування ризику неефективності судового захисту або утруднення виконання можливого рішення суду.

Разом із тим суд зазначає, що наведені заявником доводи не дають підстав для висновку про наявність передбачених законом умов для застосування такого виняткового заходу забезпечення позову, як накладення арешту на спірне нерухоме майно.

Насамперед суд звертає увагу, що із самої заяви про забезпечення позову та доданих до неї матеріалів убачається, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 березня 2017 року у межах кримінального провадження №12017070000000038 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:09:002:0045 вже накладено арешт.

Разом із тим заявником не надано суду жодних доказів того, що зазначений арешт у встановленому законом порядку скасовано, припинено або що він втратив чинність. Не наведено також обставин, які б свідчили про те, що накладений у межах кримінального провадження арешт не забезпечує досягнення мети забезпечення позову у цій цивільній справі або не перешкоджає вчиненню дій, на запобігання яким спрямована подана заява.

За таких обставин заявником не обґрунтовано необхідності повторного застосування аналогічного заходу щодо того самого об`єкта нерухомого майна. Оскільки заявником не надано суду доказів скасування чи припинення дії зазначеного арешту, суд позбавлений можливості дійти висновку про необхідність застосування нового тотожного за змістом заходу забезпечення позову щодо того самого об`єкта нерухомого майна.

Крім цього, обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, представник позивача посилається на те, що відповідач у майбутньому може відчужити спірну земельну ділянку, передати її у користування третім особам, змінити її цільове призначення або іншим чином розпорядитися нею, що, на думку заявника, ускладнить виконання можливого рішення суду.

Однак зазначені доводи мають характер припущень.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування реальних намірів відповідача здійснити відчуження земельної ділянки, передати її у користування третім особам, змінити її цільове призначення чи вчинити будь-які інші дії щодо розпорядження спірним майном, заявником суду не надано.

Матеріали заяви не містять відомостей про прийняття Пилипецькою сільською радою будь-яких рішень щодо передачі спірної земельної ділянки, підготовку відповідних проєктів рішень, проведення земельних торгів, укладення договорів чи вчинення інших дій, які б свідчили про існування реальної загрози зміни правового статусу спірного майна до вирішення спору по суті.

Таким чином, наведені у заяві обставини фактично зводяться лише до припущень щодо можливого розвитку подій у майбутньому, які не підтверджені жодними об`єктивними даними.

Суд враховує, що відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24 квітня 2024 року у справі №754/5683/22, застосування заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях заявника про можливість порушення його прав у майбутньому. Особа, яка звертається із відповідною заявою, повинна довести існування реального ризику того, що невжиття заходів забезпечення істотно ускладнить або унеможливить ефективний захист її прав чи виконання можливого рішення суду.

Разом із тим із поданої заяви не вбачається, яким саме чином можливе відчуження земельної ділянки або інші гіпотетичні дії відповідача можуть унеможливити чи істотно ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Заявником не наведено переконливого обґрунтування існування безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між заявленими ризиками та неможливістю чи істотним ускладненням виконання можливого судового рішення.

Фактично наведені у заяві доводи свідчать лише про існування між сторонами спору щодо права, однак не підтверджують наявності тих виняткових обставин, з якими статті 149, 150 ЦПК України пов`язують можливість застосування заходів забезпечення позову.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що заявником не доведено існування реальної, а не гіпотетичної загрози істотного ускладнення чи неможливості виконання можливого рішення суду або неефективності судового захисту, а тому правові підстави для застосування заявленого заходу забезпечення позову відсутні.

Оцінюючи наведені заявником доводи у їх сукупності, суд доходить висновку, що вони підтверджують наявність між сторонами спору щодо права, однак не підтверджують існування передбачених статтями 149, 150 ЦПК України обставин, які б свідчили про необхідність накладення арешту на спірне майно.

Заявником не доведено існування реальної загрози утруднення чи неможливості виконання можливого рішення суду або неефективності судового захисту, а також не обґрунтовано необхідності повторного накладення арешту на земельну ділянку за відсутності доказів скасування чи припинення дії арешту, накладеного ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 березня 2017 року.

Водночас відмова у задоволенні цієї заяви не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду із заявою про забезпечення позову в разі виникнення нових обставин або подання доказів, які підтверджуватимуть наявність передбачених законом підстав для застосування відповідного заходу.

За таких обставин у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 149-153, 258-261, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Пилипецької сільської ради, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права комунальної власності, припинення права комунальної власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Пухальський С. В.