Рішення № 138455560, 14.07.2026, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/984/26

провадження № 2/610/1309/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Тімонової В.М.,

за участі: секретарів Черепахи А.А., Кучеренко Ю.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Балаклія Харківської області цивільну справу № 610/984/26 (пр. № 2/610/1309/2026) за позовом Савинської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області до ОСОБА_2 про відібрання малолітніх дітей без позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

10.03.2026 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява Савинської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області, у якій просять: відібрати малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що матір`ю малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 , На обліку Служби перебувають ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як діти, що перебувають в складних життєвих обставинах.

11 лютого 2026 року до Служби надійшло повідомлення від старшого інспектора з ЮПСП Ізюмського РУП Капустянської Н.Я. про те, що нею був отриманий анонімний дзвінок про вчинення самоушкодження дитиною ОСОБА_3 , яка проживала разом з матір`ю ОСОБА_2 . Працівниками Служби з ФСР КУ Центр надання соціальних послуг, лікарем ОСОБА_5 та старшим інспектором з ЮПСП Ізюмського РУП Капустянською Н. Я. було здійснено виїзд за місцем проживання дітей. Вдома знаходилася мати ОСОБА_2 з ознаками сп`яніння. Зі слів матері малолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у бабусі ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , так як у неї виникла з дітьми сварка, через що діти пішли до бабусі. Діти дійсно перебували у бабусі, з їх слів мати зранку випила і почала з ними сваритися, після чого вигнала їх з дому до бабусі. Під час огляду та бесіди з ОСОБА_7 було встановлено, що в дівчинки є шрами від порізів на правій руці, які вона зробила собі сама ножем, котрий взяла у старшого брата через сварку з мамою. Син ОСОБА_8 повідомив, що у нього з матір`ю виникла сварка через вживання нею алкогольних напоїв, що негативно впливає на його емоційний стан. Комісією було встановлено, що діти перебувають в небезпеці і потребують соціального захисту, складені акти проведення оцінки безпеки дитини про те, що перебування дітей з матір`ю загрожує їх здоров`ю та життю, і необхідно вилучити дітей з родини.

Враховуючи, що мати ухиляється від виконання батьківських обов`язків, керуючись ст. 5 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», керуючись п. 6, 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язані із захистом прав дитини» (зі змінами), у зв`язку з наявністю загрози життю та здоров`ю дітей, враховуючи результати оцінки рівня безпеки дитини малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , члени комісії з питань захисту прав дитини Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області ухвалили рішення про негайне відібрання дітей. Діти були направлені до Комунального некомерційного підприємства Балаклійської міської ради Харківської області «Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» для проведення медичного обстеження з метою їх подальшого влаштування. Наразі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 тимчасово влаштовані до сім`ї бабусі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до листа ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області від 13.02.2026 № 72967-2026 було встановлено, що 11.02.2026 виявлено факт домашнього насильства психологічного і економічного характеру ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , над малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Враховуючи, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не створює дітям належних умов для проживання, виховання та розвитку, з метою соціального захисту малолітніх дітей, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 18.03.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 07.05.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги про відібрання дітей у матері без позбавлення батьківських прав підтримала в повному обсязі з підстав, зазначених в позові, просила позов задовольнити.

Відповідачка 07.05.2026 в підготовчому засіданні позов не визнала та вказала, що бачила дітей. З сином ходили до психолога. Дитина фантазує, що вона її б`є.

В судове засідання 14.07.2026 відповідачка не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась, заяв або клопотань від неї не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачку, свідка, вислухавши думку малолітніх дітей, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких в інтересах малолітніх дітей звернувся позивач, виходячи з положень ст.12 та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд приходить до наступного.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Згідно до ч. 1 ст. 170 Сімейного кодексу України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Такими випадками є, якщо мати, батько: ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06 зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачів від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою для відібрання дітей від батьків, покладено на позивача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 є матір`ю дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9-10).

Малолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , однак згідно довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи проживають за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 11-13, 15-16).

Наказами начальника служби у справах дітей Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області № 13-ОД, 12-ОД від 07.03.2025, малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у зв`язку з тим, що діти зазнали психологічного насильства внаслідок негативного впливу обставин, зумовлених домашнім насильством (а.с. 17-18).

З акту обстеження умов проживання від 04.03.2025 та листа №25 від 05.03.2025 Комунальної установи Центр надання соціальних послуг Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області убачається, що під час відвідування родини за фактом вчинення домашнього насильства над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було встановлено, що особа проживає в будинку подруги з двома дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_1 . В будинку недостатньо місця для проживання сім`ї, не дотримуються санітарно-гігієнічні норми, у дітей брудний одяг. Пічне. опалення використовується без дотримання правил техніки безпеки (а.с. 19, 38).

Розпорядженням начальника Савинської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області № 86 від 12.02.2026, негайно відібрано малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері ОСОБА_2 , у зв`язку з загрозою життю та здоров`ю дітей (а.с. 23).

З вказаного розпорядження убачається, що підставою для відібрання дітей стало те, що мати дітей ОСОБА_2 перебувала в стані алкогольного сп`яніння, діти були недоглянуті, перебували в антисанітарних умовах, залишились без відповідного нагляду, так як мати ухилялася від виконання своїх обов`язків (а.с. 23).

Відповідно до характеристики від 05.12.2025 року №01-33/427 Савинського ліцею Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній є учнем 7 - Б класу, навчається в освітньому закладі з вересня 2024 року. В порівнянні з рівнем успішності у початковій школі та 5 класі учневі вдалося підвищити рівень знань. Навчання в 6 класі в 1 семестрі було систематичним. Наприкінці II семестру (квітень-травень 2025 року) ОСОБА_8 перестав виходити на онлайн-уроки. Класний керівник підтримувала зв`язок із бабусею, ОСОБА_9 , яка проводила профілактичні бесіди з хлопцем. Мати, ОСОБА_2 , відповідала на телефонні дзвінки на початку другого семестру (середина січня - початок лютого 2025 року), потім зв`язок з нею було втрачено, про відсутність сина на уроках заздалегідь не попереджала. З класним керівником в телефонному режимі спілкувалася рідко (один раз на 3 місяці), посилаючись на відсутність мобільного зв`язку (а.с. 34).

З характеристики від 05.12.2025 року №01-33/430 наданої Савинським ліцеєм Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , убачається, що дівчинка є ученицею 2-Б класу, має навчальні досягнення на середньому рівні. Починаючи з початку нового 2025-2026 навчального року практично весь час жила у бабусі ОСОБА_6 . За цей період пропусків занять без поважних причин не було. ОСОБА_7 виконує завдання, працює на уроках, забезпечена необхідним шкільним приладдям, на онлайн-уроки виходить в охайному вигляді, бабуся допомагає дитині у навчанні, в якої вона часто перебуває. З грудня 2025 року дівчинка проживала з матір`ю (а.с. 35).

Відповідно до характеристики вказаного освітнього закладу від 24.07.2025 №01- 33/245 у 2024-2025 навчальному році ОСОБА_7 мала багато пропусків уроків. Мама не приділяла належної уваги навчанню і вихованню дитини, не завжди відповідала на дзвінки вчителя. Дитиною в основному опікувалася бабуся, яка допомагала дитині у навчанні та відповідала на дзвінки класного керівника (а.с. 36).

Згідно листа №01-18/26 від 12.02.2026 Комунальної установи Центр надання соціальних послуг Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області, сім`я ОСОБА_2 продовжує перебувати на обліку, як сім`я, яка перебуває у складних життєвих обставинах з 05.03.2025 року, соціальну послугу соціального супроводу сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах не отримує, бо відмовилась написати заяву про надання соціальних послуг та співпрацювати, для подолання складних життєвих обставин (а.с. 39).

З листів від 23.12.2025 року №377410-2025 ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області та від 24.12.2025 року №04-17/327 Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області, що надійшли до Служби у справах дітей Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області, убачається, що ОСОБА_2 вчиняла домашнє насильство фізичного та психологічного характеру над малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 42-44).

З листа ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області від 13.02.2026 № 72967-2026 убачається, що 11.02.2026 виявлено факт домашнього насильства психологічного і економічного характеру ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , над малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 40-41).

Відповідно до висновку оцінки потреб сім`ї ОСОБА_2 та її дітей, яке проводилось з 04.03.2025 по 04.03.2025, за результатами оцінювання з`ясовано, що діти зазнали психологічного насильства внаслідок негативного впливу обставин, зумовлених домашнім насильством (а.с. 21-22).

Свідок ОСОБА_6 , бабуся дітей, в судовому засіданні пояснила, що Відповідачка привезла їй дітей, бо вони з сином хотіла заробити грошей. З роботою не вийшло. В серпні 2024 року дітей привезли їй, а через місяць десь повернулися і батьки в сел. Савинці. Вони жили всі разом по вул. Центральній. В лютому 2025 року, її син вже працював на іншій роботі, стався скандал і відповідачка забрала дітей та пішла жити до подруги. Скандал був через пияцтво відповідачки. Місяць вони жили там. Потім сина мобілізували, а вона почала співмешкати з іншим. Дітей вона віддала їй. Діти почали хоча б займатися навчанням у школі. З березня 2025 року діти майже увесь час були з нею. Одного разу відповідачка забирала дітей, щоб стягнути з сина аліменти. В них трапився скандал і вона вигнала дітей до неї. Вона вдарила доньку. З лютого 2026 року діти живуть з нею. Під час того, як діти були в лікарні вона двічі давала їм гостинці. Мати декілька разів заходила до дітей, коли проходила мимо. Сама відповідачка вешталася і не знала, де їм жити. Саму старшу доньку та ОСОБА_8 теж виховувала інша бабуся. Свідок вважає, що діти мають бути з мамою, але не в ситуації, коли є їм загроза. Про порізи на руках онуки ОСОБА_10 знала. Наразі телефони в дітей є, але раніше не було. Діти до матері не хочуть. Вважає, що дітей роз`єднувати не потрібно.

Відповідно до положень ст. 12 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що її стосується, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Конвенції, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Аналогічної позиції притримується і судова практика. Зокрема, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 357/17852/15-ц визначено, що: «Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть переважати інтереси батьків. При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, для того, щоб здійснити забезпечення найкращих інтересів дитини, потрібно, для початку, виявити ці інтереси. Одним з основних способів визначення інтересів дитини (яка досягла віку і такого рівня розвитку, який дозволяє їй сформулювати й висловити власні погляди) є визначення думки самої дитини щодо ситуації, що склалась.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

На виконання вимоги ст. 171 СК України щодо врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя, та врахування її найкращих інтересів, судом за згодою та в присутності представника позивача та бабусі була заслухана думка дітей.

Малолітня ОСОБА_11 в судовому засіданні повідомила, що зараз живе з братом, бабусею та дядьком. Мама їй не дзвонить, вона не хоче їй дзвонить. Вона їх виганяла. Вона говорила ОСОБА_8 , що шкода, що він народився. Вона на них багато кричала, бор часто напивалася. Бабуся не кричить на них. Зараз живуть нормально.

Малолітній ОСОБА_12 в судовому засіданні повідомив, що проживає з бабусею та молодшою сестрою. Маму бачив місяць назад, коли вона ходила в ЦНАП, куди він її супроводжував. З матір`ю не спілкується. Вона нічого не купує йому. Останній раз вона телефонувала 7 квітня. До мами не хоче. З неї мама ніяка. Коли вона вигнала їх, то вона була п`яна. Підіймала руку на нього. Побутові питання з мамою не міг вирішити. Мама змушувала ходити їй по горілку. Мама п`є, запах поганий, вдома не прибрано. Мама багато обіцяла, але не виконувала ніколи. Йому краще з бабусею..

Звертаючись в суд з позовом, позивач посилалась на неналежне виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків щодо забезпечення належних умов проживання та виховання дітей.

З матеріалів справи вбачається, що згідно оцінки рівня безпеки дітей від 11.02.2026, встановлено факт загрози життю та здоров`ю малолітнім дітям ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їх мати ОСОБА_2 перебувала в стані алкогольного сп`яніння, діти були недоглянуті, перебували в антисанітарних умовах, залишились без відповідного нагляду, так як мати ухилялася від виконання своїх обов`язків.

Мати малолітніх дітей після їх відібрання не створила належних умов для їх проживання, що підтверджується наданими актами обстеження умов їхнього проживання, не зверталася до органів опіки та піклування за сприянням у здійсненні своїх батьківських прав і виконанні батьківських обов`язків, навіть не проявила бажання забрати дітей, жодного разу не відвідала їх, не забезпечувала їх належним доглядом, вихованням та харчуванням, утриманням, навчанням та підготовкою до дорослого життя, не піклувалася про їх духовний, фізичний розвиток.

При цьому відповідачка могла вжити якихось заходів, щоб змінити ситуацію та належним чином виконувати свої батьківські обов`язки, забрати дітей, але до теперішнього часу вона так цього і не зробила і навіть не намагалася.

Водночас, діти після відібрання їх у матері по теперішній час перебувають у бабусі ОСОБА_6 , де для них створені усі належні умови для їх життя, виховання та розвитку.

В судовому засіданні була з`ясована думка малолітніх дітей, які пояснили, що проживають у бабусі, де для них створені усі необхідні умови, діти взагалі не хочуть з матір`ю спілкуватися, а повертатися до них тим більше, оскільки вони проживали у поганих умовах.

Досліджені в судовому засіданні докази свідчать, що відповідачка до теперішнього часу ніяких дій, спрямованих на зміну своєї поведінки не вчинила, ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків не змінила, дітей не навідує та майже не спілкується з ними.

Все це свідчить про те, що відповідачка свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проте у цій справі суд на підставі наявних у матеріалах справи доказів дійшов висновку, що позивач довела неналежне виконання відповідачкою батьківських обов`язків щодо малолітніх дітей, що відповідає положенням ч. 1 ст. 170 СК України, тому відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав, насамперед, буде відповідати інтересам дітей.

Факт неявки до суду відповідачкою відібрання у неї дітей свідчить про відсутність інтересу до них та реальне небажання змінити свою поведінку.

Крім того, необхідно зазначити, що відібрання дітей від матері не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє її на спілкування з дітьми і побачення з ними, а також права на звернення до суду з заявою про повернення їй дітей, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню нею дітей.

Внаслідок задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, 77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Савинської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області до ОСОБА_2 про відібрання малолітніх дітей без позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Відібрати від матері ОСОБА_2 малолітніх дітей:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Савинська селищна військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, ЄДРПОУ 45088991, місце знаходження: селище Савинці вул. Соборна, буд.49, Ізюмського району Харківської області.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 , рнокпп НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 24 липня 2026 року.

Суддя В. М. Тімонова