Рішення № 138455082, 23.07.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/1019/25

Провадження № 2/211/155/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

23 липня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Юзефовича І.О.,

за участю секретаря судового засідання - Андрійченко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, в подальшому представник позивача надав до суду заяву про зміну підстав позову, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті кошти на підставі ст. 1212 ЦК України у розмірі 20000,00 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 16000,00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 3449578 від 05.12.2021 року в розмірі 80030,00 грн. та судові витрати по справі. Однак, у ході розгляду справи стало відомо, що банківська картка № НОМЕР_1 на яку були перераховані грошові кошти за договором №3449578 від 05.12.2021 року належить не ОСОБА_2 , а іншій особі - ОСОБА_1 . Позивачем було подано до суду заяву про заміну неналежного відповідача на належного - ОСОБА_1 . Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти на підставі ст. 1212 ЦК України у розмірі 20000,00 грн. та судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 21 лютого 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 01 грудня 2025 року витребувані від Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" письмові докази, що становлять батьківську таємницю.

Ухвалою суду від 12 січня 2026 року за клопотанням представника позивача замінений неналежний відповідач на належного - ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 23 липня 2026 року розгляд справи ухвалено проводити в заочному порядку.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача надав до суду заяву згідно якої просить проводити розгляд справи за його відсутності, на вимогах наполягає, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, не повідомив причини неявки, відзиву не подав.

Враховуючи вимоги частин першої та третьої статті 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_2 05.12.2021 року був укладений кредитний договір №3449578, відповідно до умов якого він отримав кредит в сумі 20000,00 грн., на строк кредитування 15 календарних днів з 05.12.2021 року, зі сплатою процентів за користування кредитом 5 % в день (а.с. 14-16 - копія договору, а.с. 16зв.- паспорт споживчого кредиту, а.с. 17 - анкета-заява, а.с. 20 - довідка про ідентифікацію).

26 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») укладено договір факторингу № 26-07/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за плату належні йому Права вимоги, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» Права вимоги до Боржників за договорами, в тому числі і за кредитним договором №3449578 (а.с. 23-25 копія договору з додатками).

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 3449578 від 05.12.2021 року (а.с. 20 - витяг).

Згідно витребуваної інформації від Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" грошові кошти за даним договором перераховані на банківську карту Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" № НОМЕР_1 , яка емітована на ім`я ОСОБА_1 . Також, 05.12.2021 року на банківську картку №НОМЕР_1 , яка емітована на ім`я ОСОБА_1 було зараховано грошові кошти у розмірі 20000,00 грн. (а.с.147-150).

З вищевикладених фактичних обставин справи та наявних доказів, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 набув (отримав) грошові кошти за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 ЦК України вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Положення 83 глави ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1)повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №910/1531/18.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 року у справі №910/9072/17 висловила позицію, що згідно з п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.

У даному випадку договір між сторонами не був укладений, тобто правова підстава передачі коштів у момент їх передачі відсутня, до правовідносин застосовується стаття 1212 ЦК України. Аналогічна правова позиція повною мірою відповідає позиції, викладеній у постанові КЦС ВС від 20 березня 2019 року у справі №607/5422/16-ц.

Зважаючи на те, що фактично грошові кошти були отримані від ТОВ «МІЛОАН» не ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 , ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом грошової вимоги в частині повернення безпідставно набутих коштів з відповідача, з урахуванням чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2422,40 грн., сплачений ним при подачі позову (а.с.1), тому оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати, стягнувши їх з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги про стягнення правової допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3 статі 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом статті 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Частиною 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн. підтверджуються: договором № 02-07/2024 від 02 липня 2024 року про надання правової допомоги Адвокатським Об`єднанням «Лігал Ассістанс» (а.с. 10-11); прайс-листом АО «Лігал Ассістанс» затвердженого Рішенням Загальних зборів № 01-11/2023 від 01.11.2023 (а.с. 10зв.-11зв.); заявкою на надання юридичної допомоги № 234 від 02.12.2024 (а.с. 12); витягом з Акту №3 про надання юридичної допомоги від 27.12.2024 (а.с. 13).

Отже, з огляду на зазначені норми права, правову позицію Великої Палати Верховного Суду та встановлені обставин справи, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу підлягають задоволенню, оскільки вони пов`язані з розглядом справи, розмір яких є обґрунтованим за відсутності клопотання відповідача про зменшення їх розміру, а також при цьому були дотримані критерії розумності їх вартості

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 205, 207, 512, 516,1212 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 137, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса: м.Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, суму заборгованості в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 коп., судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 00 коп. та в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 16000 (шістнадцять тисяч) гривень 00 копійок

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23 липня 2026 року.

Суддя І.О.Юзефович