Рішення № 138454965, 23.07.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1825/26

Провадження № 2/545/1892/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2026 р. м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

Головуючого судді Ткачук О.В.,

секретаря судового засідання Коверди М.К.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Полтава, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

23.04.2026 до Полтавського районного суду Полтавської області Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява обґрунтована тим, що 15.12. 2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (далі ТОВ «Селфі Кредит» ) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1957449,відповідно до умов якого, Товариство надало відповідачу позику в розмірі 9000,00 гривень шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, з використанням реквізитів платіжної картки, вказаної відповідачем. Позикодавець виконав свої зобов`язання в повному обсязі. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позикодавцем. 13.11.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 13112025/1, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 33659,96 грн., з яких: 8999,96 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 20160 грн. сума заборгованості за відсотками та 4500 грн. сума заборгованості за пенею, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 27.04.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, при подачі позову надав заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти розгляду справи у заочному порядку.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. 23.06.2026 надав до суду заяву, у якій зазначив, що визнає позовні вимоги в частині стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту у сумі 9000,00 грн., оскільки брав їх з метою покупки спорядження своєму синові, якого було відправлено в зону бойових дій. Не згоден із сумою нарахування пені та процентів, оскільки з 15.12.2024 по 11.04.2025 вносив кошти для погашення заборгованості. Тому просив стягнути з нього лише заборгованість за тілом кредиту у сумі 9000,00 грн.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та надавши їм правову оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 15.12.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1957449, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на суму 9000 грн 00 коп. на строк 360 днів, зі сплатою зниженої процентної ставки за користування кредитними коштами у розмірі 0,95 % в день (а.с.8-14).

На виконання ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 27.04.2026 АТ «Ощадбанк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відкрито банківський рахунок, до якого було емітовано банківську картку № НОМЕР_2 Крім того, наданий підтверджуючий документ зарахування 9000,00 грн. на банківський рахунок, для обслуговування якого емітована вказана платіжна картка, а саме копія платіжної інструкції № 1803361365617 від 13.01.2025 (а.с.80).

13.11.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 13112025/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до боржників, зазначені в реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників, що є додатком № 1 до договору факторингу № 13112025/1 від 13.11.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1957449 в сумі 33659 грн 96 коп., з яких: 8999 грн 96 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу; 20160 грн 00 коп. сума заборгованості за відсотками та 4500 грн 00 коп. сума заборгованості за пенею.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного, іншого технічного засобу зв`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (cт. 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 цього Закону передбачено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Нормами частин 3, 6, 7, 8, 12 ст. 11 цього Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У статті 12 цього Закону закріплено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону).

Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету договір позики не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору в запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року по справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року по справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року по справі № 757/40395/20-ц.

Підписавши договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, ОСОБА_1 засвідчив, що він погодився на отримання грошових коштів у кредит саме на умовах, що визначені в договорі про надання споживчого кредиту № 1957449 від 15.12.2024. Сторони узгодили всі істотні умови надання грошових коштів у кредит, а отже, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними.

Отже, договір про надання споживчого кредиту № 1957449 від 15.12.2024 укладений між сторонами відповідно до положень ст.ст. 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та її прийняття іншою стороною та підписанням зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Факт укладення договору та отримання грошових коштів відповідачем ОСОБА_1 не заперечується.

Тому суд вважає доведеним факт отримання ОСОБА_1 кредиту в розмірі 9000,00 гривень.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Селфі Кредит» станом на 13.11.2025 загальна сума заборгованості становить 33 659,96 грн., з яких 8999,96 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 20160,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 4500,00 грн. сума заборгованості за пенею (а.с.19- 22).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статей 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

За змістом статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У статті 612 ЦК України вказано, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Враховуючи те, що заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8999,96 грн. відповідачем не оспорюється та визнана у поданій ним заяві від 23.06.2026, позовні вимоги у цій частині підлягають до задоволення.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення нарахованих процентів, суд зазначає таке.

Згідно з положеннями частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Судом проаналізований розрахунок заборгованості, наданий позивачем, та встановлено, що проценти за користування кредитними коштами у сумі кредиту 9000,00 гривень, нараховувались відповідачу ОСОБА_1 за погодженою у кредитному договорі ставкою у межах строку кредитування (360 днів).

Щодо доводів відповідача ОСОБА_1 , зазначених у поданій ним заяві від 23.06.2026, про стягнення з нього лише суми заборгованості за тілом кредиту, оскільки він брав кредитні кошти з метою покупки спорядження своєму синові, якого було відправлено в зону бойових дій, суд зазначає, що відповідачем не надані докази на підтвердження вказаних доводів, а положення п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як до батька військовослужбовця, який проходить військову службу, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки наведена норма закону поширюється на військовослужбовців, їх дружин (чоловіків) та не регулює правові відносини між позивачем (стягувачем) та відповідачем (батьком військовослужбовця).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 20160 грн. доведена позивачем, не спростована відповідачем та підлягає стягненню з останнього.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені за порушення зобов`язань за кредитним договором в розмірі 4500 гривень, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи ту обставину, що пеня, яка передбачена кредитним договором, нарахована в період дії в Україні воєнного стану, вона підлягає списанню кредитодавцем, а отже підстави для її стягнення за рішенням суду відсутні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8999,96 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 20160,00 грн., всього на загальну суму 29 159,96 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Позовні вимоги задоволені частково, на 86,63 %. Отже, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) судовий збір у розмірі 2306,44 грн., який сплачений при подані позову.

Керуючись статтями 12, 141, 268, 280-289 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № 1957449 від 15.12.2024, в розмірі 29159,96 грн. (двадцять дев`ять тисяч сто п`ятдесят дев`ять грн. 96 коп.), яких 8999,96 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 20 160,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2306,44 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області або безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 23.07.2026.

Суддя О. В. Ткачук