Рішення № 138454861, 23.07.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/7982/26

Категорія 38

2/295/4316/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі головуючої судді Стрілецької О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

Позивач шляхом використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №776205831 від 13.03.2025 у розмірі 14631,00 грн, яка складається з боргу: за кредитом - 5000,00 грн, за процентами - 9331,00 грн, комісія - 300,00 грн, штрафні санкції - 2500,00 грн, а також просить стягнути понесені судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що 13.03.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" з використанням інформаційно-комунікаційної системи останнього в електронному вигляді укладений договір кредитної лінії №776205831 шляхом підписання позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідача, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі у сумі 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов договору.

Позивач зазначає, що відповідачка отримала в тимчасове платне користування грошові кошти згідно з укладеним договором, умови якого не виконала, отримані кредитні кошти в установлений графіком строк не повернула, не сплатила інші платежі за договором, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 14631,00 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь.

У позовній заяві позивач також посилається на те, що право вимоги до відповідача за кредитним договором №776205831 від 13.03.2025 перейшло до нього відповідно до ст. 512, 514 ЦК України на підставі договору факторингу №МВ-ТП/33 від 29.04.2025 з додатками, укладеними між ТОВ «Фінансова компанія «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс»; на підставі договору факторингу №30/0925-01 від 30.09.2025, який укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем у справі - ТОВ «Юніт Капітал».

ІІ. Процедура та позиції сторін

Відповідно до ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 20.05.2026 у справі відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін; частково задоволено клопотання ТОВ «Юніт Капітал», витребувано з АТ «УніверсалБанк»: інформацію, чи емітована платіжна карта № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , інформацію про повні реквізити зазначеної карти; виписку по зазначеній карті про зарахування грошових коштів у період з 13.03.2025 по 18.03.2025; чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за платіжною картою № НОМЕР_1 .

Судом були вжиті заходи для забезпечення повідомлення відповідача про судове провадження.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі двічі направлялась відповідачу за зареєстрованим місцем її проживання, проте поштові відправлення повернулись на адресу суду не врученими з відміткою "Адресат відсутній за вказаною адресою" .

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

26.05.2026 на виконання вимог ухвали суду від 20.05.2026 з АТ «УніверсалБанк» надійшли документи, які витребовував суд (а. с. 177-178).

ІІІ. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження, національне законодавство, що підлягає застосуванню, оцінка та мотиви суду

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що 13.03.2025 ОСОБА_1 з використанням інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «Фінансова компанія «Манівео швидка фінансова допомога» на офіційному сайті www.moneyveo.ua заповнила заявку на отримання грошових коштів в кредит, відповідно до якої просила ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" надати їй кредит на суму 5000,00 грн, термін кредиту - 14 днів, спосіб отримання кредиту - платіжна картка за реквізитами НОМЕР_5 .

На підставі поданої ОСОБА_1 заявки, 13.03.2025 між TOB "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачкою в електронному вигляді був укладений договір кредитної лінії №776205831, який підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора - HPPG, який був відправлений о 6:55:37 год. 13.03.2025, введений - о 6:56:12 год. 13.03.2025.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту, відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту TOB "Манівео швидка фінансова допомога".

У пункті 2.2 договору встановлено, що загальний розмір кредиту становить 5000,00 грн, проте позильникові можуть бути надані додаткові кошти шляхом надання додаткових траншів. Кредитодавець надає перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 13.03.2025, що є датою надання кредиту (п. 2.3).

Кредит надається з метою задовлення споживчих потреб (п. 2. 5 договору).

У пукті 5.1 договору передбачено, що кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_6, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за договором.

Відповідно до п. 14.2 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем з приводу укладення цього договору в якості підписів сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Під час виконання цього договору, для цілей ініціювання отримання нових траншів чи пролонгацій, позичальник здійснює авторизацію в особистому кабінеті в ІКС.

Згідно з відповіддю АТ "УніверсалБанк" вбачається, що у банку на ім`я ОСОБА_1 емітована карта № НОМЕР_4 , фінансовим номером телефону, який міститься в анкетних даних ОСОБА_1 , є номер НОМЕР_3 .

Зі змісту платіжного доручення від 13.03.2025 вбачається, що на банківську картку позичальника № НОМЕР_6 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ грошових коштів на суму 5000,00 грн.

Проведення зазначеної фінансової операції про зарахування грошових коштів на банківську карту № НОМЕР_4 , емітовану на ім`я ОСОБА_1 , підтверджується також відповіддю, наданою АТ "УніверсалБанк".

Таким чином, з матеріалів справи, досліджених судом, встановлено, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачці ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі, який визначений договором.

29.04.2025 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір факторингу №МВ-ТП/33, відповідно до умов якого та Витягу з Реєстру боржників від 29.04.2025 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" передало (відступило) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належне йому право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №776205831, укладеним 13.03.2025.

30.09.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладений договір факторингу №30/0925-01, відповідно до умов якого та Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу від 30.09.2025 до ТОВ «ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №776205831 від 13.03.2025.

У частині 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, на підставі ст. 512, 514 ЦК України до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №776205831 від 13.03.2025.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 становить 14331,00 грн, яка складається із заборгованості: за тілом кредиту в розмірі 5000,00 грн, за відсотками - 9331,00 грн, які нараховані за період з 13.03.2025 по 22.09.2025. Крім того, позивач просить стягнути комісію 300,00 грн та 2500,00 грн - штрафні санкції. загальний розмір боргу становить 17131,00 грн.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами кредитного договору, судом встановлено, що в них передбачений відмінний порядок і строк повернення тіла кредиту, комісії та сплати відсотків за користування ним.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту

У пунктах 7.1 - 7. 2 кредитного договору визначено, що рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 27.03.2025, а саме протягом 14 (п`ятнадцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. В обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: - закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; - дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. договору.

Згідно з п. 7.3 договору кінцева дата повернення(виплати) кредиту - 12.04.2030.

Відповідно до п. 7.5 договору комісію за надання кредиту позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. договору.

У пункті 11.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання/припинення його дії, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Тобто, на час звернення до суду з позовом строк дії договору не закінчився, строк повернення тіла кредиту та комісії не настав, а позивач просить стягнути повністю кошти за тілом кредиту та за комісією за кредитним договором.

У пункті п.9.1.1.7. кредитного договору визначено, що у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом, частини кредиту або комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення/розірвання договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц зазначила, що, визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 2.5 кредитного договору кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб позичальника (не цільовий кредит).

Таким чином, наданий кредит є споживчим і на нього розповсюджуються норми Закону України "Про споживче кредитування"

Праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування".

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц зроблений правовий висновок, якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 16 цього Закону, не дотримавши передбачений кредитним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Подібний за змістом правовий висновок щодо необхідності застосування ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" викладений і в постанові Касаційного цивільного Суду у складі Верховного Суду від 22.10.2025 у справі № 539/402/24.

При цьому суд зауважує, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Закону України "Про споживче кредитування" порядок.

У матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачу та одержання ним вимоги ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" чи ТОВ "Юніт Капітал" про дострокове повернення коштів за тілом кредиту.

Таким чином, з огляду на те, що умовами договору кредитної лінії, укладеного між сторонами, передбачено, що кінцевою датою виплати кредиту є 12.04.2030, в матеріалах справи відсутні докази дострокового припинення договору, відсутні докази виконання кредитором обов`язку направити позичальнику вимогу про дострокове повернення суми кредиту та комісії, строк сплати яких не настав, а відтак суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги про стягнення з відповідачки боргу за тілом кредиту та комісії, а тому відмовляє в їх задоволенні, оскільки така вимога заявлена передчасно.

Що стосується вимоги про стягнення заборгованості за відсотками.

Згідно з пунктами 3.1-3.4 договору кредитна лінія надається строком на 14 днів від дати отримання кредиту позичальником; сторони погодили, що для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 14 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 308,00 грн. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через Особистий кабінет. Продовження строку дисконтного періоду не призводить до зміни істотних умов договору в бік погіршення для позичальника. Оскільки пролонгація не є зміною істотних умов Договору, зокрема строку дії Договору, то вона не потребує укладення додаткових угод до договору, в тому числі пролонгація не потребує застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Ініціювання позичальником пролонгації є конклюдентною дією спрямованою на застосування тих чи інших передбачених цим договором умов користування кредитом без зміни строку дії договору.

Відповідно до п. 7.4 кредитного договору передбачений порядок сплати процентів за договором. Так, протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування, у разі продовження позичальником дисконтного періоду, позичальник кожен раз сплачує нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування; після закінчення дисконтного періоду, позичальник зобов`язаний сплачувати проценти щоденно.

Отже, за умовами кредитного договору позичальник зобов`язаний сплачувати відсотки по закінченню кожного дисконтного періоду, а по його закінченню - щоденно.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення відсотків у розмірі 9331,00 грн, які нараховані за період з 13.03.2025 по 22.09.2025.

Таким чином, виходячи з умов кредитного договору, строк сплати відсотків є таким, що настав.

Проаналізувавши умови укладеного договору в частині умов сплати відсотків, судом встановлено, що заявлені до стягнення відсотки у розмірі 9331,00 грн нараховані за період з 13.03.2025 по 22.09.2025 у межах строку дії договору, що цілком відповідає умовам, які визначені у розділі 8 кредитного договору, підтверджується змістом долученого розрахунку.

Беручи до уваги те, що умовами кредитного договору порядок сплати відсотків передбачений по завершенню дисконтного періоду, а після його завершення - щоденно, то строк сплати відсотків за договором є таким, що настав, а відтак вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню.

Суд вважає, що до вимоги позивача про стягнення відсотків не підлягають застосуванню положення ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" в частині дотримання процедури направлення досудової вимоги, оскільки строк сплати відсотків є таким, що настав, відповідачка в цій частині допустила прострочення виконання грошового зобов`язання.

Щодо стягнення штрафних санкцій (пені,штрафу) у розмірі 2500,00 грн.

У частині 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і діє по теперішній час.

Кредитний договір укладений ОСОБА_1 під час дії воєнного стану, отже, на правовідносини, які склались між сторонами, поширюється дія п.18 Перехідних положень ЦК України.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23, дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Аналогічний правовий висновок, щодо застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 зазначив, що тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Практика Верховного Суду в цих правовідносинах є послідовною і незмінною.

Отже, суд вважає, що нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу) за невиконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору споживчого кредиту в період дії воєнного стану, є неправомірним, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, надавши оцінку нормам матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідачка допустила неналежне виконання грошового зобов`язання, що призвело до порушення майнових прав позивача, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав, наведених вище по тексту рішення, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за простроченими відсотками, яка утворилась станом на 30.09.2025, у розмірі 9331,00 грн. У задоволенні решти вимог суд відмовляє за безпідставністю.

ІV. Розподіл судових витрат

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідачки на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1464,30 грн (2662,40 грн х 55% від задоволених вимог).

Відповідно до ч. 1, 3-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У частині 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження судових витрат на оплату професійної правничої допомоги позивачем надані копії: договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», згідно з п. 3.1 якого отримання винагороди адвокатським бюро відбувається у формі гонорару; додаткової угоди № 25771385066 від 21.01.2026 до договору про надання правничої допомоги; протоколу погодження вартості послуг, акту приймання-передачі наданих послуг від 20.03.2026, згідно з яким перелік наданих правових та юридичних послуг складається зі: складання позовної заяви до ОСОБА_1 - 2 год. вартістю 5000,00 грн; вивчення матеріалів справи 2 год. - 1000,00 грн; подання адвокатського запиту 1 год. - 500,00 грн; підготовка клопотання про витребування доказів 1 год. - 500,00 грн, що разом становить 7000,00 грн.

Обсяг виконаних адвокатом робіт підтверджується матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що позовні вимоги задоволені частково, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати з надання професійної правничої допомоги пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 3850,00 грн (7000,00 грн х 55% від задоволених вимог)

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 76-83, 141, 263-268, 274, 277, 278, 280,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за відсотками за кредитним договором №776205831 від 13.03.2025, яка утворилась станом на 30.09.2025, у розмірі 9331,00 грн,а також стягнути судовий збір у розмірі 1464,30 грн та витрати за надання правничої допомоги в сумі 3850,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Л. Українки, 34, офіс 333; код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя О.В. Стрілецька