Рішення № 138453943, 14.07.2026, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/652/26

2/195/438/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

14.07.2026 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кондус Л.А., при секретарі Дєєвої Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду сел. Томаківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Томаківської селищної територіальної громади в особі Томаківської селищної ради про визнання права власності за набувальною давністю,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року позивачка, через свого представника - адвоката Кок Ю.І. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та Томаківської селищної ради про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 , та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0.13 га за вищевказаною адресою.

В обґрунтування поданого позову представник позивачки вказує, що у 2003 р. позивачка у простій довільній формі домовилася з ОСОБА_3 , 1927 р.н., про придбання у неї у власність житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та присадибної земельної ділянки площею 0,13 га.

Житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , належав ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу від 21.12.1990 року, посвідченого державним нотаріусом Томаківської державної нотаріальної контори Горпиняк В.О., реєстр. № 1354, зареєстрованого Марганецким БТІ 22.12.1990 року за реєстр. № 3-52.

Присадибна земельна ділянка (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд) площею 0,13 га за адресою: АДРЕСА_1 , була передана у приватну власність ОСОБА_3 Рішенням Томаківської селищної ради від 13.12.1995 року № 238, Виписка та Висновок від 28.05.2003 року .

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дійшли згоди щодо ціни будинку в розмірі 900,00 грн., ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 грошові кошти в оплату ціни будинку з присадибною ділянкою, а ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 будинок з присадибною ділянкою, а також правовстановлюючі документи на майно, для подальшого оформлення права власності належним чином.

На виконання домовленостей ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою будинку: АДРЕСА_1 , було зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 та її малолітніх дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що залишається чинним по теперішній час.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 померла, на підтвердження чого надається Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 27.01.2006 року.

До цього часу позивачка проживає у вказаному будинку. Право власності на вказаний будинок ні за ким не зареєстровано. Оформлення права власності на вищевказаний житловий будинок в установленому законом порядку у досудовому порядку є неможливим, через те що власник помер більш ніж двадцять років тому, а можливі спадкоємці належним чином спадщину не прийняли. Враховуючи, що вона відкрито, безперервно володіє та користується житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 , власника будинку немає, тому вона має право на визнання за нею права власності на зазначену частину будинку за набувальною давністю. Дана обставина спонукала позивача звернутися до суду з названим позовом.

Представник позивачки - адвокат Кок Ю.І. подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та позивачки, позов підтримала та просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 надала до суду заяву про слухання справи за її відсутності, позов визнає у повному обсязі, зазначила, що на даний час залишилася єдиною спадкоємицею після смерті матері ОСОБА_3 , претензій щодо вказаного будинку до позивачки не має, відмовляється від нього, так як більше двадцяти років вважала власницею будинку ОСОБА_1 (а.с.55).

Відповідач Томаківська селищна рада в особі виконавчого комітету надала до суду заяву про слухання справи за їх відсутності, прийняття рішення по справі залишають на розсуд суду(а.с.57).

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 03.06.2003 року поселилися у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , разом з дітьми, де вони були зареєстровані.

ІНФОРМАЦІЯ_5 у ОСОБА_1 народилася донька, ОСОБА_6 , місце проживання якої з 18.08.2005 року по цей час також зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ., що підтверджується записами у домовій книзі (а.с.18-24)

За вказаною адресою зареєстроване місце проживання онуків ОСОБА_1 : ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , що підтверджується Відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 03.04.2026 року № 448 (а.с.11).

Житловий будинок житловою площею 21,9 м.кв. з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , належав ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу від 21.12.1990 року, посвідченого державним нотаріусом Томаківської державної нотаріальної контори Горпиняк В.О., реєстр. № 1354, зареєстрованого Марганецким БТІ 22.12.1990 року за реєстр. № 3-52 (а.с.14-15).

Як вбачається з довідки, виданої КП "Нікопольське Бюро технічної інвентаризації "ДОР № 95 від 27.03.2026. на підставі архівних матеріалів станом на 31.12.2012 р. власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 .

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.39).

Присадибна земельна ділянка (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд) площею 0,13 га за адресою: АДРЕСА_1 , була передана у приватну власність ОСОБА_3 Рішенням Томаківської селищної ради від 13.12.1995 року № 238, Виписка та Висновок від 28.05.2003 року (а.с.7-8).

ОСОБА_1 з 03.06.2003 року по теперішній час є абонентом та споживачем послуг електро- та водопостачання у будинку, підтримує будинок із спорудами в належному технічному стані, обробляє земельну ділянку, що підтверджується довідкою комунального підприємства Томаківського ВКГ (а.с.12), та довідкою ТОВ Дніпровські енергетичні послуги (а.с.29-30).

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

При вирішенні спорів про набувальну давність необхідно враховувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися у повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Така правова позиція викладена у п. 6 Постанови спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» за №24-150/0/4-13 від 28 січня 2013 року.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади (п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 вищезазначеної постанови Пленуму, при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди мають враховувати, що для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до зазначеної статті повинні існувати наступні ознаки: володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю; володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним; володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків.

Таким чином, ознаками володіння, необхідними для набуття права власності за набувальною давністю є добросовісне, відкрите та безперервне володіння, які повинні мати місце одночасно.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Зокрема, володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч. 1 ст. 344 ЦК України (особа заволоділа чужим майном). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника. При цьому добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, прийшов до висновку, що виходячи зі змісту ст. 344 ЦК, обставинами, які мають значення для справи, і які повинен довести позивач, є такі: 1) майно може бути об`єктом набувальної давності; 2) добросовісність володіння; 3) відкритість володіння; 4) давність володіння та його безперервність; 5) відсутність інших осіб, які претендують на це майно; 6) відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

Безтитульність володіння передбачає, що право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Крім того, оскільки право власності за набувальною давністю набувається за рішенням суду, то на момент прийняття рішення право володіння позивача не має бути припинено. Тобто, під безтитульністю володіння слід розуміти фактичне володіння, яке не спирається на які-небудь правові підстави володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного документа, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування положень частини першої статті 344 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх вказаних умов у сукупності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Водночас він повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка надалі претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац другий частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26 травня 2021 року у справі № 214/3083/18, від 24 червня 2021 року у справі № 219/49/20 , від 23 вересня 2021 року у справі № 206/1759/20 , від 05 квітня 2022 року у справі № 642/3930/20

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленим, що право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , а правонаступник ОСОБА_3 ОСОБА_2 відмовилась від права власності на вказане майно, позивачка та її діти зареєстровані у вказаному будинку та проживають по даний час.

Тому, оскільки позивачка більше десяти років добросовісно, відкрито і безперервно володіє житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 і продовжує це робити надалі, тому суд вважає за можливе визнати право власності за позивачкою на вказаний будинок за набувальною давністю.

Щодо вимог про визнання права власності за набувальною давністю на земельну ділянку площею 0,13 га за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне. Відповідно копії виписки з Рішення Томаківської селищної ради від 13.12.1995 року № 238, земельна ділянка площею 0,13 га для будівництва та обслуговування житлового будинку передана у приватну власність ОСОБА_3 (а.с.7).

Відповідно копії Висновку від 28.05.2003 року підписаного селищним головою земельна ділянка площею 0,13 га за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 (а.с.8).

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст.344 ЦК України набуття права на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом і має свою специфіку. Таким спеціальним законом є Земельний кодекс України.

Відповідно до ст. 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом п`ятнадцяти років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання в користування.

Передання земельної ділянки на підставі ст. 119 ЗК України здійснюється у порядку передбаченому ст.118 ЗК України.

Конструкція ст.119 ЗК України значно відрізняється від конструкції ст. 344 ЦК України та не передбачає жодних переваг для осіб, зазначених у ч. 1 цієї статті, оскільки, навіть, дотримання всіх умов набувальної давності не приводить до виникнення права власності на землю та фактично відсилає до загального порядку надання земельних ділянок у власність або в користування (ст. ст.118,123 ЗК). Ця норма надає таким особам лише право звернення до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передання земельної ділянки у власність чи користування і не передбачає обов`язкової передачі земельної ділянки у власність чи користування таким особам при дотриманні передбаченої законом процедури звернення та подання необхідних документів.

Позивач зазначає, що спірна земельна ділянка належала померлій ОСОБА_3 , посилаючись на висновок селищного голови, що не дає відповідних правових підстав стверджувати належність земельної ділянки померлій ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч. 8ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

Тому, суд вважає, що відсутні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову у цій частині.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Однак позивачка просить суд залишити судовий збір в дохід держави. тому суд вважає за можливе звільнити відповідачів від відшкодування таких витрат.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 3, 4,9, 83, 229, 235, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Томаківської селищної територіальної громади в особі Томаківської селищної ради про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ) право власності за набувальною давністю на житловий будинок садибного типу з будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; опис об`єкта: "А" Житловий будинок; "Б" Вбиральня; споруди; загальною площею 43,60 кв.м., житловою площею 21,90 кв.м.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Сплачений у справі ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1048,00 грн. залишити в дохід держави, звільнивши від відшкодування таких витрат ОСОБА_2 , Томаківську селищну територіальну громаду в особі Томаківської селищної ради.

Відомості про сторони:

Позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ).

Відповідачка: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Томаківська селищна територіальна громада в особі Томаківської селищної ради, ЄДРПОУ 04339675, с-ще Томаківка, вул. Лесі Українки, буд. 17.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.07.2026.

Суддя: Л. А. Кондус