Рішення № 138453687, 23.07.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №204/6009/26

Провадження №2/204/3967/26

РІШЕННЯ

іменем України

23 липня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Книш А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Управління нотаріату КИЇВСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ, ДРУГИЙ ПРАВОБЕРЕЖНИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У ЧЕЧЕЛІВСЬКОМУ ТА НОВОКОДАЦЬКОМУ РАЙОНАХ МІСТА ДНІПРА ДНІПРОВСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом нотаріуса,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив визнати виконавчий напис №4984, вчинений 27 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти, стягнуті на виконання виконавчого напису №4984 у розмірі 3390,91 грн. В обґрунтування позову зазначено, що нотаріус має право вчинити виконавчий напис лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору при стягненні безспірної заборгованості. Крім того, з позивача, який є боржником у виконавчому провадженні, вже було здійснено стягнення на користь відповідача у розмірі 3390,91 грн.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 травня 2026 року заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мечкало Ірини Валентинівни про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі задоволено частково; з метою забезпечення позовних вимог ОСОБА_1 зупинено стягнення у виконавчому провадженні №65657108 з примусового виконання виконавчого напису №4984, вчиненого 27 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості у розмірі 14474 грн, до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі; в задоволенні інших вимог заявника відмовлено.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 26 травня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

27 травня 2026 року відповідач отримав в електронному вигляді ухвалу про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі до його електронного кабінету, проте будь-яких заяв по суті справи не подавав.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини.

27 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №4984, яким пропонує стягнути з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», якому ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №24122020-ФК від 24 грудня 2020 року, якому в свою чергу ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №23/12/20 від 23 грудня 2020 року, якому в свою чергу ТОВ «Авентус Україна» на підставі Договору факторингу №22102019 від 22 жовтня 2019 року, відступлено право вимоги за кредитним договором №942114 від 05 червня 2019 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 . Пропонує задовольнити вимоги ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», стягнути з ОСОБА_1 за період з 21 жовтня 2019 року по 27 січня 2021 року включно суму у розмірі: заборгованість за тілом кредиту 4000 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами і комісією 2160 грн; заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею 8264 грн; 50 грн плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 14474 грн (а.с.27).

03 червня 2021 року державним виконавцем Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Орешкиним В.В. розглянуто заяву про примусове виконання та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №65657108 з виконання виконавчого напису №4984, виданого 27 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. (а.с.28).

В рамках виконавчого провадження №65657108 державними виконавцями Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) також винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 03 червня 2021 року, постанову про стягнення виконавчого збору від 03 червня 2021 року, постанову про передачу виконавчого провадження від 11 серпня 2022 року; постанову про прийняття виконавчого провадження від 25 серпня 2022 року; постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 30 серпня 2022 року; постанову про поновлення вчинення виконавчих дій від 30 січня 2024 року; постанови про арешт коштів боржника від 30 січня 2024 року та 29 квітня 2024 року (а.с.29-36).

Згідно відповіді ДРУГОГО ПРАВОБЕРЕЖНОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У ЧЕЧЕЛІВСЬКОМУ ТА НОВОКОДАЦЬКОМУ РАЙОНАХ МІСТА ДНІПРА ДНІПРОВСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ від 18 березня 2026 року, у виконавчому провадженні №65657108 з примусового виконання виконавчого напису №4984, виданого 27 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості у розмірі 14474 грн було перераховано, зокрема, на користь стягувача 3390,91 грн (а.с.20).

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить із наступного.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України, якими, зокрема, є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року N 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за N 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій), постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі N 6-887цс17.

Судом встановлено, що виконавчий напис виданий на підставі п. 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року та Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п.4 ст.254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення - з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин. Укладений між позивачем та товариством кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі N 757/24703/18-ц (провадження N 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі N 158/2157/17 (провадження N 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі N 172/1652/18 (провадження N 61-16749св19), від 21 вересня 2021 року у справі N 910/10374/17 (провадження N 12-5гс21).

Крім того, в межах виконавчого провадження № 65657108 виконавцем стягнуто з позивача грошові кошти у розмірі 3390,91 грн на користь відповідача (а.с.20).

Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 910/1238/17).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того, згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №910/9072/17).

Отже для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі №334/2517/16-ц та від 13 січня 2021 року у справі №539/3403/17).

Виходячи з аналізу зазначених норм та враховуючи вказані висновки Верховного Суду, відповідно до п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України, положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.

Суд приходить до висновку, що оскільки саме оскаржуваний виконавчий напис №4984 від 27 січня 2021 року слугував правовою підставою для стягнення з позивача на користь відповідача грошових коштів у сумі 3390,91 грн, то дана сума грошових коштів, за умови визнання судом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є безпідставно набутими для відповідача.

Таким чином, враховуючи той факт, що суд дійшов висновку про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відповідно відпала і правова підстава, за якої відбулося безпідставне стягнення грошових коштів з позивача, що відповідно до зазначених вище положень п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України, є підставою стягнення з відповідача вказаної суми набутих грошових коштів.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6662,40 грн (1064,96+1064,96+532,48+4000) (а.с.16, 17, 60, 61, 48-52).

Стягуючи витрати на професійну правничу допомогу судом враховується, що клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, від відповідача не надходило, обставини щодо неспівмірності витрат суду не повідомлялися та не доводилися.

Крім того, судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Позивач у позовній заяві також просив стягнути з відповідача на свою користь поштові витрати у розмірі 292 грн.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 140 ЦПК України, розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача звертався з адвокатськими запитами до ДРУГОГО ПРАВОБЕРЕЖНОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У ЧЕЧЕЛІВСЬКОМУ ТА НОВОКОДАЦЬКОМУ РАЙОНАХ МІСТА ДНІПРА ДНІПРОВСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (а.с.18-19, 43-44).

З огляду на викладене, з урахуванням наданих доказів, суд дійшов висновку, що позивачем документально доведений факт понесення поштових судових витрат, що стосуються даної справи, у розмірі 292 гривень, а відтак суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача поштових витрат у сумі 292 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати у розмірі 6954,40 грн (6662,40+292).

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Управління нотаріату КИЇВСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ, ДРУГИЙ ПРАВОБЕРЕЖНИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У ЧЕЧЕЛІВСЬКОМУ ТА НОВОКОДАЦЬКОМУ РАЙОНАХ МІСТА ДНІПРА ДНІПРОВСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом нотаріуса задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 27 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за №4984, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 3390 (три тисячі триста дев`яносто) гривень 91 (дев`яносто одна) копійка.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 6954 (шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 40 (сорок) копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНПРОМ МАРКЕТ", місцезнаходження: Київська область, Бучанський район, м.Ірпінь, вул. Садова, будинок 31/33, ідентифікаційний код 43311346.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5.

Третя особа Управління нотаріату КИЇВСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ, місцезнаходження: м. Київ, пров. Музейний, будинок 2-Д, ідентифікаційний код 43315602.

Третя особа ДРУГИЙ ПРАВОБЕРЕЖНИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У ЧЕЧЕЛІВСЬКОМУ ТА НОВОКОДАЦЬКОМУ РАЙОНАХ МІСТА ДНІПРА ДНІПРОВСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ, місцезнаходження: м.Дніпро, вул. Кондратюка Юрія, будинок 108, ідентифікаційний код 44896456.

Головуючий