Єдиний державний реєстр судових рішень справа № 208/5708/26
провадження № 4-с/208/33/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(про відмову у задоволенні скарги)
17 липня 2026 р. м. Кам`янське
Заводський районний суд міста Кам`янського у складі судді Подкопаєвої І.А.,
за участю:
- секретаря судового засідання Компанієць І.Р.,
- представника скаржника адвоката Львова А.Л.,
- представника заінтересованої особи (стягувача) адвоката Мотуза О.В.,
- представника заінтересованої особи (приватного виконавця) адвоката Прибильського В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Заводського районного суду міста Кам`янського матеріали скарги Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «ПОКРОВСЬКЕ», заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коцинян Меружан Оганесович, ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця, -
В С Т А Н О В И В:
До Заводського районного суду міста Кам`янського звернулося Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «ПОКРОВСЬКЕ» зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна Меружана Оганесовича, заінтересована особа: ОСОБА_1 , в якій просить:
-визнати неправомірними дії приватного виконавця, які полягають у винесенні 29.04.2026 в рамках виконавчого провадження ВП № 80876927 постанови про арешт коштів боржника та направлення до АТ «ПУМБ» платіжної вимоги № 752 на суму 118 855 гривень про стягнення 107 640 грн заборгованості, 10764 грн основної винагороди приватного виконавця та 451 грн мінімальних витрат;
-визнати незаконними та скасувати постанову від 29.04.2026 про арешт коштів боржника, а також постанови від 29.04.2026 про стягнення основної винагороди та мінімальних витрат;
-визнати незаконною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна М.О., яка полягає у невчиненні дій із закриття виконавчого провадження ВП № 80876927 без проведення заходів примусового стягнення згідно заяви боржника від 29.04.2026;
-зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна М.О. повернути із власного депозитного рахунку зайво/помилково списані суми відшкодування моральної шкоди в розмірі 107 640 грн незаконно отриманої основної винагороди приватного виконавця в розмірі 10 764 грн, а також мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 451 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Заводського районного суду міста Кам`янського від 16 липня 2025 року, зміненим постановою Дніпровського апеляційного суду від 26.11.2025, у справі № 208/416/25 вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 суму відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина внаслідок професійного захворювання, в розмірі 500 000 гривень.
Боржник ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» рішення суду виконало добровільно, перерахувало на банківський рахунок стягувача 392 360 гривень в рахунок відшкодування шкоди, а решту суми як податковий агент утримало та перерахувало до державного бюджету: 84 240 гривень податку на доходи фізичних осіб, 23 400 гривень військового збору.
Незважаючи на добровільне виконання рішення суду, стягував отримав виконавчий лист і 24.04.2026 року звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна Меружана Оганесовича із заявою про відкриття виконавчого провадження.
Постановою від 29.04.2026 приватний виконавець Коцинян М.О. відкрив виконавче провадження № 80876927 про стягнення заборгованості у сумі 107 640,00 гривень, виніс постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 451,00 грн, про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 10 764,00 гривень, про арешт коштів боржника, направив до обслуговуючого боржника банку АТ «ПУМБ» платіжну вимогу № 752 про примусове списання коштів.
29.04.2026 боржник звернувся до приватного виконавця із заявою про закриття виконавчого провадження в зв`язку із повним та належним виконанням рішення суду.
30.04.2026 кошти в сумі 118 855,00 гривень були списані з банківського рахунку ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» та зараховані на депозитний рахунок приватного виконавця, винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника, про закінчення виконавчого провадження № 80876927.
Боржник не погоджується із вказаними діями та рішеннями приватного виконавця, вважає, що рішення суду виконано боржником в повному обсязі добровільно, відповідно до вимог податкового законодавства боржник виконав свій обов`язок як податковий агент щодо стягувача і утримав/сплатив суми податків і зборів до державного бюджета. Вважає, що стягнення з боржника додаткових сум відшкодування у сумі 107 640,00 гривень та витрат на виконавче провадження, а тому числі витрати на основну винагороду приватного виконавця, у сумі 10 764,00 грн і 451,00 грн відповідно є незаконним та протиправним, а тому просить скаргу задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2026 року головуючою суддею визначено суддю Подкопаєву І.А..
Ухвалою від 22.05.2026 року скарга Публічного акціонерного товариства «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» прийнята до розгляду, призначено судове засідання у справі.
15.05.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника заінтересованої особи приватного виконавця Коциняна М.О. адвоката Прибильського В.Г. надійшла заява про повернення скарги без розгляду в зв`язку із порушенням порядку її подання до суду.
20.05.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника заінтересованої особи приватного виконавця Коциняна М.О. адвоката Прибильського В.Г. надійшли заперечення проти скарги, в якій приватний виконавець проти задоволення скарги заперечує через її незаконність та необґрунтованість. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що рішенням суду з боржника на користь стягувача підлягали стягненню 500 000 гривень. Боржник рішення суду виконав добровільно частково, перерахувавши на користь стягувача 392 360 гривень. З метою виконання рішення суду в повному обсязі приватний виконавець відкрив виконавче провадження на частину заборгованості, що не була сплачена добровільно, а саме на 107 640,00 гривень, вжив передбачені законом заходи з примусового виконання рішення суду, в тому числі наклав арешт на кошти боржника та направив платіжне доручення про списання суми заборгованості з банківського рахунку боржника. Вважає доводи скаржника щодо виконання функцій податкового агента щодо стягувача незаконними, оскільки нормами Податкового кодексу України передбачено, що моральна шкода, стягнута на підставі рішення суду, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків, а тому суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору не підлягали стягненню/утриманню з стягувача і не підлягали перерахуванню до державного бюджету, відтак на підставі рішення суду на користь стягувача підлягали стягненню 500 000 гривень. Що стосується оскарження постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди приватного виконавця та стягнення витрат виконавчого провадження, то зазначені постанови підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства і не можуть розглядатися в ході розгляду скарги на дії та рішення приватного виконавця в порядку ст. 447 451 ЦПК України. Вважає, що оскаржувані рішення та дії приватного виконавця в ході здійснення виконавчого провадження були вчинені в межах наданих йому повноважень, в порядку та строку, передбачені чинним законодавством України, а тому підстави для задоволення скарги відсутні.
19.06.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника заінтересованої особи (стягувача) ОСОБА_1 адвоката Мотуза О.В. надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він проти задоволення скарги заперечує, вважає її незаконною та необґрунтованою. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що рішенням суду з боржника на користь стягувача підлягали стягненню 500 000 гривень. Боржник рішення суду виконав добровільно частково, перерахувавши на користь стягувача 392 360 гривень. З метою виконання рішення суду в повному обсязі стягувач звернувся до приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження на частину заборгованості, що не була сплачена добровільно, а саме на 107 640,00 гривень. В ході примусового виконання рішення суду зазначена сума була стягнута на користь стягувача. Вважає, що дії та рішення приватного виконавця не суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки були вчинені з підстав, в межах та в порядку, визначеному законодавством. Налогошує, що доводи скаржника щодо виконання функцій податкового агента є незаконними, оскільки суми моральної шкоди, стягнуті на підставі рішення суду, не підлягають оподаткуванню, відтак на користь стягувача має бути перерахована та сума моральної шкоди, що зазначена у рішенні суду.
22.06.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника скаржника (боржника) ПАТ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» - адвоката Львова А.В. надійшли додаткові пояснення, в яких останній наголошує, що виконання податкового обов`язку зі сплати податків та зборів, в тому числі їх утримання з стягнутих сум моральної шкоди на підставі рішення суду, не впливає на обсяг грошового зобов`язання перед стягувачем, є законним.
02.07.2026 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника заінтересованої особи (стягувача) ОСОБА_1 адвоката Мотуза О.В. надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
06.07.2026 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника заінтересованої особи приватного виконавця Коциняна М.О. адвоката Прибильського В.Г. надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
Ухвалою від 13.07.2026 суд задовольнив клопотання представників - адвоката Мотуза О.В. та адвоката Прибильського В.Г., постановив проводити судове засідання за їх участю в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
В судове засідання, призначене на 13.07.2026, учасники справи з`явились.
В судовому засіданні представник скаржника (боржника) ПАТ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» - адвокат Львов А.В. вимоги скарги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у скарзі, просив її задовольнити, зазначив, що підстави для повернення скарги без розгляду відсутні, скарга відповідає вимогам до її змісту та форми, подана у порядку та строки, встановлені законодавством.
Представник заінтересованої особи (стягувача) ОСОБА_1 адвокат Мотуз О.В. проти задоволення скарги заперечував, з підстав викладених у поясненнях, просив у задоволенні скарги відмовити, також просив повернути скаргу без розгляду через недотримання вимог щодо її змісту та порядку подання.
Представник заінтересованої особи приватного виконавця Коциняна М.О. адвокат Прибильський В.Г. проти задоволення скарги заперечував, з підстав викладених у поясненнях, просив у задоволенні скарги відмовити, також просив повернути скаргу без розгляду через недотримання вимог щодо її змісту та порядку подання.
Ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання від 13.07.2026, суд постановив у задоволенні клопотання про повернення скарги без розгляду відмовити, оскільки подана скарга відповідає вимогам до форми та змісту, а також порядку її подання, перейшов до стадії ухвалення рішення, призначив проголошення на 17.07.2026 о 14:30 годині.
В судове засідання, призначене на 17.07.2026, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини, що виникли між сторонами.
Рішенням Заводського районного суду міста Кам`янського від 16.07.2025 року у справі № 208/416/25, зміненим постановою Дніпровського апеляційного суду від 26.11.2025 року, за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, вирішено стягнути з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина внаслідок професійного захворювання, суму грошових коштів у розмірі 500 000,00 гривень (а.с. 8-21).
08.12.2025 року ПАТ «Шахтоуправління «ПОКРОВСЬКЕ» виплатило на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у сумі 392 360,00 гривень на підставі рішення суду, утримало суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 84 240,00 гривень та військового збору у розмірі 23 400,00 гривень, що підтверджується платіжними інструкціями № 1210591 від 08.12.2025, № 1210595 від 08.12.2025, № 1210596 від 08.12.2025 (а.с. 22-23) і направило останній повідомлення про виконання рішення суду в добровільному порядку (а.с. 24-26).
14.04.2026 ОСОБА_1 отримала виконавчий лист і 24.04.2026 через представника адвоката Мотуза О.В. звернулась до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна Меружана Оганесовича із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості у сумі 107 640,00 гривень (а.с. 27-29).
Приватним виконавцем Коциняном М.О. відкрито виконавче провадження № 80876927 про стягнення з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.04.2026 року (а.с. 32).
Постановами від 29.04.2026 стягнуто з боржника основну винагороду у сумі 10 764,00 гривень (а.с. 38), розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 451,00 гривень (а.с. 37).
Постановою від 29.04.2026 про арешт коштів боржника накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 118 855 гривень (а.с. 35).
06.04.2026 року ПАТ «Шахтоуправління «ПОКРОВСЬКЕ» подало приватному виконавцю заяву про закінчення виконавчого провадження з підстав його повного виконання, з урахуванням утримання податків та зборів (а.с. 30-31).
29.04.2026 року на депозитний рахунок приватного виконавця з ПАТ «Шахтоуправління «ПОКРОВСЬКЕ» стягнуто 118 855,00 гривень в межах виконавчого провадження № 80876927, що підтверджується платіжною інструкцією № 752 від 29.04.2026 (а.с. 36).
Постановою про закінчення виконавчого провадження від 30.04.2026 виконавче провадження № 80876927 закінчено в зв`язку із фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення суду (а.с. 34).
Встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до таких висновків.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Примусове виконання судових рішень здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:
1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Наведені норми закону дають підстави для висновку про те, що із відкриттям виконавчого провадження, тобто винесенням відповідної постанови, розпочинається примусове виконання судового рішення, при цьому боржнику дається час для виконання рішення суду самостійно, а у разі невиконання такого виконавець виконує його примусово.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 20 січня 2021 року у справі № 619/562/18 (провадження № 61-39095св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 2-15/2003 (провадження № 61-13346св19), належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду.
Невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на положення статті 129-1 Конституції України щодо обов`язковості судових рішень.
Статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-18, 19-1 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (частина друга, третя статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з частинами першою, другою статті 42 Закону України № 1404-VІІІ передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону України № 1404-VІІІ основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Отже, за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою за вчинення ним заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення, та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 260/801/19).
Відповідно до статті 448 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні Єєвропейського Суду з прав людини у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадав свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд
Слід зазначити, що державні органи, які здійснюють дії спрямовані на виконання відповідного рішення суду зобов`язані вчиняти дії відповідно до вимог вказаних нормативно-правових актів, зокрема орган державної виконавчої служби може закрити відповідне виконавче провадження тільки у випадку виконання рішення.
Отже, з метою вчинення дій спрямованих на завершення процедури виконання рішення, а саме прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження спочатку необхідним є перевірка фактичного виконання рішення суду у повному обсязі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2020 року у справі № 809/1370/17.
При цьому, приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» в зв`язку із фактичним виконанням рішення суду, державний виконавець, повинен пересвідчитися не тільки у проведенні виплати заборгованості на виконання рішення суду, а й у правильності виконання рішення суду в частині проведення нарахування та виплати такої заборгованості.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2025 у справі № 240/28517/23.
Під час розгляду даної справи суд виходить з того, що учасники справи не заперечують проти фактичних обставин справи, спірним є питання виконання рішення суду в повному обсязі з огляду на утримання боржником військового збору та податку з доходів фізичних осіб з суми моральної шкоди, яка стягнута на підставі рішення суду, та фактичного отримання стягувачем суми моральної шкоди у меншому розмірі, ніж встановлено рішенням суду.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010.
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В питанні включення стягнутих за рішенням суду сум на відшкодування моральної шкоди життю та здоров`ю до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку Верховним Судом сформовано усталену практику щодо застосування норм Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Зокрема, відповідно до установленої практики Верховного Суду сума моральної шкоди, стягнута на підставі рішення суду про відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, не підлягає оподаткуванню.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 264/5681/17, від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20, від 03 червня 2021 року у справі № 180/407/20, від 25 січня 2023 року у справі № 598/438/21, від 16 грудня 2025 року у справі № 226/651/24.
Так, в постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 598/438/21 (провадження № 61-283св22) викладено такі правові висновки:
«Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.
У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.
Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».
Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 03 червня 2021 року у справі № 180/407/20, від 21.06.2022 у справі № 599/645/21, від 16 грудня 2025 року у справі № 226/651/24.
Суд відхиляє посилання скаржника ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 01.03.2021 року у справі № 180/1735/16-ц, стосовно правомірності дій податкового агента при утриманні податку із сум відшкодування моральної шкоди на користь фізичної особи, оскільки вказана правова позиція винесена за інших фактичних обставин справи та іншого нормативно-правового регулювання, зокрема у справі № 180/1735/16-ц була стягнута моральна шкода, заподіяна дорожньо-транспортною пригодою, тоді як дана справа стосується стягнення моральної шкоди життю та здоров`ю у зв`язку із професійним захворюванням.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України).
Встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку, що суми моральної шкоди, стягнуті на підставі рішення суду на відшкодування шкоди життю та здоров`ю, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, а відтак у ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» відсутній обов`язок як у податкового агента утримувати та сплачувати із зазначених сум до Державного бюджету України суми військового збору та податку з доходів фізичних осіб; на виконання рішення Заводського районного суду міста Кам`янського від 16 липня 2025 року, зміненого постановою Дніпровського апеляційного суду від 26.11.2025, у справі № 208/416/25, на користь ОСОБА_1 боржником добровільно сплачено 392 360,00 гривень замість 500 000,00 гривень; а тому дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області з примусового виконання рішення суду в частині стягнення 107 640,00 гривень здійснені з підстав, в межах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що скарга є необґрунтованою, підстави для її задоволення відсутні.
Щодо вимоги скарги про визнання незаконною та скасування постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця від 29.04.2026 та постанови про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження від 29.04.2026, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, Закон України «Про виконавче провадження» відносить до справ адміністративної юрисдикції спори зокрема, але не винятково щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження.
Постанови виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження і про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження хоча і є відмінними постановами виконавця, проте мають подібну правову природу: обидва види постанов виконавця стосуються безпосереднього виконання рішень інших органів (посадових осіб) виконавця, а не судового рішення. Відтак, оскарження вищезазначених постанов належить до юрисдикції адміністративного суду, а не суду цивільної юрисдикції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №310/2210/21).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 251 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: 1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на вищевикладене, провадження у справі в частині визнання незаконною та скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 29.04.2026 та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 29.04.2026 підлягає закриттю.
Керуючись ст. 12, 19, 76 - 81, 258 - 260, 263 - 265, 447 - 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», -
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «ПОКРОВСЬКЕ», заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коцинян Меружан Оганесович, ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця відмовити повністю.
Провадження у справі в частині визнання незаконною та скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 29.04.2026 та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 29.04.2026 - закрити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zv.dp.court.gov.ua/sud0415/
Ухвала суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Повна ухвала суду складена 22.07.2026 року.
Скаржник (боржник): Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ: 13498562, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 69106, Запорізька область, м. Запоріжжя, Північне шосе, буд. 22Б/1, кабінет 6, код ЄДРПОУ 13498562.
Заінтересовані особи:
Стягувач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;
Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коцинян Меружан Оганесович, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 12, офіс 33, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя І. А. Подкопаєва
Судове рішення № 138453624, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська було прийнято 17.07.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 208/5708/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: