Рішення № 138452946, 18.05.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.05.2026 Справа №607/10558/25 Провадження №2/607/1944/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Трембач С.О.,

без участі сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту та

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

22 травня 2025 року через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» (далі ТОВ «ФК «Омега Фінанс») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05 жовтня 2018 року між АТ «Юнекс Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 0.035.4.1018.ФО_К (далі Договір), відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 20 000,00 грн строком користування до 05 жовтня 2021 року. Позичальник зобов`язався повернути отримані кредитні кошти, сплатити комісії, нараховані проценти за користування кредитом та інші платежі в порядку, строки та на умовах, передбачених Договором. Проценти за користування кредитом встановлено на рівні 12,00 % річних, комісія за обслуговування кредиту 2,99 % щомісячно від суми кредиту. Згідно з графіком погашення за період дії Договору відповідач, крім тіла кредиту 20 000,00 грн, мала також сплатити проценти в сумі 3 700,00 грн та комісію за обслуговування кредиту в сумі 23 807,64 грн, а всього 47 507,64 грн. АТ «Юнекс Банк» в повному обсязі виконало свої зобов`язання за Договором, надавши відповідачу кредитні кошти, тоді як відповідач належним чином своїх зобов`язань не виконувала, не сплачувала щомісячні платежі за кредитом, комісію та проценти, допустивши порушення умов Договору. Станом на 31 березня 2021 року кількість днів прострочення становила 477 днів.

28 березня 2021 року на електронному майданчику (електронна торгова система) ТОВ «Смарттендер» відбувся електронний аукціон з продажу лоту № 1, до складу якого входять права вимоги за кредитними договорами фізичних осіб, організатором аукціону та власником активів якого було АТ «Юнекс Банк». Переможцем електронного аукціону стало ТОВ «ФК «Омега Фінанс», що підтверджується протоколом електронного аукціону № UA-PS-2021-03-19-000106-1 від 28 березня 2021 року.

31 березня 2021 року між АТ «Юнекс Банк» та ТОВ «ФК «Омега Фінанс» укладено Договір факторингу № 31/03-2021 (далі Договір № 31/03-2021), відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Омега Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги стосовно осіб, які були боржниками АТ «Юнекс Банк», у тому числі й до ОСОБА_1 за Договором. Станом на 31 березня 2021 року відповідно до Реєстру прав вимог сума заборгованості ОСОБА_1 перед новим кредитором становила 26 757,16 грн.

15 листопада 2021 року ТОВ «ФК «Омега Фінанс» направило відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги № 11-21/3657/Ф з вимогою погасити заборгованість.

03 серпня 2023 року в межах виконавчого провадження № 63432888 з примусового виконання виконавчого напису № 20053 від 25 серпня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. на кредитному договорі № 0.035.4.1018.ФО_К, з відповідача на користь позивача стягнуто 549,97 грн; 21 листопада

2024 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Кондратюка Р.В. виконавчий документ повернуто стягувачу.

Позивач зазначив, що з урахуванням часткового стягнення у виконавчому провадженні станом на 20 травня 2025 року розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Омега Фінанс» за Договором становить 26 207,19 грн, з яких: 13 175,62 грн прострочена заборгованість за основним зобов`язанням; 2 110,04 грн прострочені проценти за кредитом; 10 166,00 грн прострочена комісія за обслуговування кредиту; 755,53 грн пеня.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач ОСОБА_1 своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), не скористалася.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 травня

2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача ТОВ «ФК «Омега Фінанс» у судове засідання не з`явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, однак у позовній заяві висловив прохання здійснювати розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити; щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялася належним чином.

Статтею 128 ЦПК України унормовано особливості виклику учасників справи у судове засідання судовими повістками про виклик. Верховний Суд, аналізуючи приписи пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі, отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження (постанова від 30 листопада 2022 року, справа № 760/25978/13-ц).

Згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Тож суд вважає за можливе проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такий висновок суду кореспондує з висновком Верховного Суду, який полягає у тому, що у випадку якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова від 01 жовтня 2020 року, справа № 361/8331/18).

Відтак, суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, відповідно до статті 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Крім того, суд зазначає, що у зв`язку з неявкою учасників справи, беручи до уваги приписи частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив такі обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом.

05 жовтня 2018 року між Акціонерним товариством «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір (а.с. 15 19).

Відповідно до пункту 1.1 Договору банк на умовах Договору надає позичальнику кредит у сумі 20 000,00 грн, строком користування до 05 жовтня 2021 року, а позичальник зобов`язується повернути отримані кредитні кошти, сплатити комісії, нараховані проценти за користування кредитом та інші платежі в порядку, в строки та на умовах, передбачених Договором.

За користування кредитом позичальник сплачує: проценти за користування кредитом щомісячно, із розрахунку фіксованої процентної ставки 12,00 % річних; комісію за надання кредиту одноразово, в розмірі 0,00 % від суми кредиту; комісію за обслуговування кредиту щомісячно, в розмірі 2,99 % від суми кредиту, яка включається до складу щомісячних ануїтетних платежів (пункти 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3 Договору).

Згідно з пунктом 2.1 Договору надання кредиту здійснюється шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 в банку, код

банку 322539.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що погашення кредиту, комісії за обслуговування кредиту та нарахованих процентів здійснюється позичальником щомісячно в період з 01 до

10 (включно) число кожного місяця протягом строку дії Договору в сумі 1 263,00 грн (ануїтетний платіж).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту та/або комісії за обслуговування та/або процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожний день прострочення платежу, при цьому сума пені не може перевищувати 15 відсотків суми простроченого платежу.

У банківській виписці по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 05 жовтня

2018 року по 31 березня 2021 року відображено видачу кредиту відповідачу, рух коштів, нарахування процентів, комісії за обслуговування кредиту та пені, а також періодів, за які такі нарахування здійснювалися (а.с. 20 85).

Згідно з деталізованим розрахунком заборгованості за Договором, складеним позивачем станом на 20 травня 2025 року, відповідач сплатила в погашення тіла кредиту 6 824,38 грн з наданих 20 000,00 грн, в погашення нарахованих процентів 2 352,53 грн, в погашення комісії за обслуговування кредиту 7 774,00 грн, в погашення пені 682,56 грн; останній платіж у сумі 618,53 грн в рахунок погашення тіла кредиту відповідач внесла 10 березня 2021 року, після чого зобов`язання за Договором не виконувала (а.с. 99 103).

28 березня 2021 року на електронному майданчику (електронна торгова система)

ТОВ «Смарттендер» відбувся електронний аукціон переможцем електронного аукціону стало ТОВ «ФК «Омега Фінанс», що підтверджується протоколом електронного аукціону

№ UA-PS-2021-03-19-000106-1 від 28 березня 2021 року.

31 березня 2021 року між АТ «Юнекс Банк» (клієнт) та ТОВ «ФК «Омега Фінанс» (фактор) укладено Договір № 31/03-2021 з додатками (а.с. 86 95), відповідно до пункту 2.1 якого фактор зобов`язується за плату передати клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги; права грошової вимоги вважаються відступленими фактору в день підписання акту прийому-передачі прав вимоги за умови отримання клієнтом суми фінансування, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває відповідні права вимоги у розмірі, зазначеному в реєстрі прав вимог.

Факт перерахування фактором клієнту суми фінансування у розмірі 4 850 000,00 грн підтверджується платіжним дорученням № 63 від 31 березня 2021 року.

Згідно з додатком № 1 до Договору № 31/03-2021 від 31 березня 2021 року, що є Реєстром прав вимоги, ТОВ «ФК «Омега Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором у загальному розмірі 26 757,16 грн, з яких: 4 212,02 грн заборгованість за основним зобов`язанням, прострочена на день подання заяви; 8 963,60 грн прострочена заборгованість за основним зобов`язанням; 44,96 грн проценти за кредитом, прострочені на день подання заяви;

2 065,08 грн прострочені проценти за кредитом; 598,00 грн комісія за обслуговування кредиту, прострочена на день подання заяви; 9 568,00 грн прострочена комісія за обслуговування кредиту; 1 305,50 грн пеня (а.с. 96 98).

15 листопада 2021 року ТОВ «ФК «Омега Фінанс» направило на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги № 11-21/3657/Ф з вимогою погасити заборгованість у розмірі 26 757,16 грн (а.с. 104).

Доказів погашення заборгованості у добровільному порядку, повністю або частково, а також доказів на спростування наведених вище обставин відповідач суду не надала.

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі ЦК України).

Цивільне законодавство ґрунтується на відповідних засадах, однією з яких є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

За статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша); правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина друга).

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (абзац перший). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (абзац другий).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У статті 639 ЦК України вказано: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина перша); якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина друга).

2.2. У статті 526 ЦК України вказано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша).

У зв`язку з цим Конституційний Суд України зазначив: «одним із загальновизнаних принципів міжнародного права є «pacta sunt servanda» (договорів слід додержувати). Цей принцип входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях Кодексу, які встановлюють, що зобов`язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено (частина перша статті 526); договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629)»

(абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 22 червня 2022 року

№ 6-р(II)/2022).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено: якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Судом встановлено, що при укладенні цього правочину між сторонами Договору було дотримано його письмової форми з погодженням усіх істотних умов, а отже, між ними виникли відповідні зобов`язання.

2.3. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до правової позиції, яка сформульована у постанові Верховного Суду

від 04 червня 2020 року (справа № 910/1755/19), у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні, саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі; належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (див. також постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року (справа № 753/20537/18),

від 21 липня 2021 року (справа № 334/6972/17), від 27 вересня 2021 року (справа № 5026/886/2012).

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав Договір № 31/03-2021, реєстр прав вимоги, який містить дані щодо кредитного договору відповідача та розміру заборгованості, а також платіжне доручення № 63 від 31 березня 2021 року, яке підтверджує сплату фактором суми фінансування клієнту. Тож наявні у справі докази у своїй сукупності підтверджують перехід права вимоги за Договором від АТ «Юнекс Банк» до ТОВ «ФК «Омега Фінанс», а отже, ТОВ «ФК «Омега Фінанс» наділене правом грошової вимоги до відповідача.

2.4. У частині розв`язання спору стосовно вимог позивача про стягнення комісії за обслуговування кредиту суд зазначає нижченаведене.

Як було зазначено, позивач як складову заборгованості за Договором визначив комісію за обслуговування кредиту у загальному розмірі 10 166,00 грн.

Однак, на думку суду, відсутні законні підстави для стягнення із відповідача заборгованості за комісією з огляду на наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування»

від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII (далі Закон № 1734). У зв`язку з набранням чинності Законом № 1734 текст статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня

1991 року № 1023-XII було викладено в новій редакції, за якою цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734. Водночас приписи частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 1734 загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 8 Закону № 1734 до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Тож наведені приписи Закону № 1734 не позбавляють кредитодавця права встановлювати у кредитних договорах комісії, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону № 1734 умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними; договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до частини третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року № 2121-III банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2023 року (справа № 204/224/21) сформульовано висновок, відповідно до якого якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону № 1734.

Суд бере до уваги наведений правовий висновок Верховного Суду та зазначає, що матеріали справи не містять конкретного деталізованого переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, пов`язаних з обслуговуванням кредиту, які б обґрунтовували право кредитора на отримання додаткової плати. Суд констатує, що з урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Як вказано у частинах першій та третій статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За вказаних обставин вимога про стягнення комісії за обслуговування кредиту, на думку суду, є необґрунтованою.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що відповідач свої зобов`язання за Договором не виконала, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасила, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості є підставовими та підлягають частковому задоволенню. Відтак з відповідача на користь позивача необхідно стягнути кошти на загальну суму 16 041,19 грн, з яких: 13 175,62 грн сума основного боргу, 2 110,04 грн проценти, 755,53 грн пеня, водночас суд відмовляє у задоволенні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 комісії за обслуговування кредиту в розмірі 10 166,00 грн.

3.2. Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2413 від 21 травня 2025 року (а.с. 110), оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то з огляду на приписи статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 1 482,73 грн (16 041,19 ? 2 422,40 : 26 207,19), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 4, 1213, 19, 76 78, 141, 223, 244, 247, 258 268, 273 274,

280 289, 352 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити частково.

2. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 0.035.4.1018.ФО_К від 05 жовтня 2018 року в розмірі 16 041 (шістнадцять тисяч сорок одну) гривню 19 копійок.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» судовий збір у розмірі 1 482 (одну тисячу чотириста вісімдесят дві) гривні 73 копійки.

5. Копію заочного рішення суду надіслати відповідачу.

6. Відповідач має право подати до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області заяву про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

8. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

9. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У такому випадку строк на апеляційне оскарження починає обчислюватися з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

10. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

11. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення виготовлено 25 травня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінансова компанія», код ЄДРПОУ: 42436323, адреса місцезнаходження:

вул. Саперне Поле, 12, офіс 1007, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя Т. І. Якімець