Ухвала суду № 138452917, 23.07.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/6799/26

1-кп/465/1154/26

У Х В А Л А

судового засідання

23.07.2026 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Сєвєроморськ Мурманської області рф, громадянину України, із вищою освітою, одруженому, офіційно не працюючому, раніше судимому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного фактичного місця проживання,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.4 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в :

У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141370000302 від 28.05.2026 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.4 ст.185 КК України.

Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів з можливістю внесення застави в раніше обраному розмірі у сумі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки ризики, що існували на момент обрання запобіжного заходу обвинуваченому, не відпали. Так, суворість можливого покарання, яке передбачене за інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, здатне спонукати обвинуваченого переховуватися від суду. Крім цього, обвинувачений раніше притягався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення корисливих злочинів проти приватної власності, що, на переконання сторони обвинувачення, значно посилює ризик можливого вчинення обвинуваченим діянь, спрямованих на ухилення від відповідальності за скоєне. Також прокурор звертає увагу на те, що ОСОБА_4 не має визначеного, постійного місця проживання, а тому, в разі застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, останній з високим ступенем вірогідності зможе продовжувати протиправну діяльність і вчинити нові кримінальні правопорушення.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 щодо задоволення клопотання прокурора заперечив, вважаючи, що ризики, передбачені ст.177 КПК України відсутні. Тому просив змінити ОСОБА_4 раніше застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт. При цьому, захисник наголосив, що обвинувачений одружений, хоч і неофіційно, але займався підробітками, чим заробляв собі на життя, хворіє на псоріаз, добросовісно виконує свої процесуальні обов`язки. За таких обставин, на переконання захисника, забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого цілком можливо при застосуванні до нього менш обтяжливого запобіжного заходу, яким є домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши доводи учасників провадження, суд приходить до наступного висновку.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

За змістом ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (далі по тексту ЄСПЛ), вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання.

Як встановлено судом ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.4 ст.185 КК України, яке відносяться до тяжких злочинів, за вчинення якого передбачена можливість застосування покарання у виді позбавлення волі.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.

Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Суд наголошує, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, не є єдиним критерієм, який враховується при прийнятті рішення про необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заслуговують також на увагу доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 притягається до кримінальної відповідальності за вчинення замаху на крадіжку в умовах воєнного стану, пов`язану із проникненням у житло. Раніше обвинувачений уже притягався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини проти приватної власності, що може свідчити про наявність в обвинуваченого певних стереотипів поведінки, яка не вписується в рамки загальних уявлень про законослухняність. Наведене в сукупності становить реальний ризик можливих спроб обвинуваченого ухилитися від суду та продовжити свою попередню діяльність на шкоду суспільним інтересам.

Тому з урахуванням цих обставин в сукупності із тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , слід вважати доведеною прокурором наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з огляду на вищенаведене, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто, застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_4 на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

Більш того, розгляд кримінального провадження судом на даний час перебуває на початковій стадії, наразі здійснюється перехід до дослідження доказів у справі, а тому, будь-яка зміна раніше застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу може негативно позначитися на подальшому здійсненні провадження у справі, беручи також до уваги те, що докази у справі ще не досліджувалися, відповідно, за відсутності тимчасових обмежень у свободі обвинуваченого дасть можливість останньому чинити тиск на учасників провадження або ж, будучи на свободі, знищити докази, які мають важливе значення для справи.

Крім цього, не може залишатися поза увагою суду те, що обвинувачений ОСОБА_4 не має визначеного місця проживання. Як зазначив сам обвинувачений в судовому засіданні, він постійно змінює місце свого перебування. Також останній не має офіційної роботи та на території Львівської області не зареєстрований. Наведене вказує на недоцільність застосування до обвинуваченого домашнього арешту, на чому наполягає захисник, адже виконання такого буде неможливим з урахуванням відсутності в обвинуваченого постійного місця проживання. Вказане в сукупності із тим, що ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв`язків позитивного спрямування, свідчить про неможливість обрання обвинуваченому більш м`яких запобіжних заходів, ніж той, що на даний час застосований у виді триманні під вартою.

Суд вважає неспроможним доводи захисника ОСОБА_5 про наявність в обвинуваченого захворювань, які потребують лікування за межами місця попереднього ув`язнення, адже такі доводи не підтверджені жодними об`єктивними доказами. Більш того, сам же обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив, що на обліку в медчастині слідчого ізолятора він не перебуває.

За таких обставин клопотання прокурора про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню. Підстав для зміни обвинуваченому обраного виду запобіжного заходу на домашній арешт або будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, суд на даний час не вбачає.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У даному випадку враховується, що обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 29.05.2026 року визначено альтернативний розмір застави. Відповідно, при прийнятті рішення про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою підстав не визначати альтернативну заставу немає.

Згідно вищевказаної ухвали слідчого судді обвинуваченому ОСОБА_4 розмір альтернативної застави визначено у сумі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Викладені у вказаній ухвалі мотиви є актуальними й на даний час та вказують на обґрунтованість того розміру застави, який уже визначено у справі.

Тому наразі підстав для зменшення обвинуваченому ОСОБА_4 раніше визначеного розміру альтернативної застави суд не вбачає. Більш того, сторона захисту про таке в судовому засіданні не клопотала.

Водночас суд звертає увагу сторони обвинувачення на те, що у поданому клопотанні про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурором пропонується визначити розмір альтернативної застави обвинуваченому у сумі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Однак, будь-якого обґрунтування підстав для збільшення розміру застави, яка попередньо визначена у сумі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, публічним обвинувачем не наведено. А тому, підстави для зміни застави в сторону її збільшення, як про це просить прокурор, відсутні. Відповідно, така підлягає залишенню на рівні, попередньо визначеному на стадії обрання запобіжного заходу, у зв`язку з чим клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню з урахуванням зазначеної обставини.

Керуючись ст.ст.177,178, 183, 197, 199, 314, 315, 331 КПК України, суд -

у х в а л и в :

Клопотання прокурора задоволити частково.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.4 ст.185 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 20 вересня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_4 заставу в попередньо обраному розмірі в сумі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, IBAN:UA598201720355219002000000757, ЄДРПОУ 26306742, одержувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

На підставі ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- прибувати за викликом суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі Львівської області без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити 2-місячний строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Державної казначейської служби України, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)».

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , підтриманого обвинуваченим ОСОБА_4 , про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику Державної установи "Львівська установа виконання покарань № 19" для виконання.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду на протязі семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, - з часу вручення копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1