Рішення № 138451938, 23.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/21353/25

Провадження 2/127/4504/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борисюк І.Е.,

за участю: секретаря судового засідання Обертун Н.М.,

представника позивача Сулими Т.О.,

адвоката відповідачки Федик Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулось Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач своєчасно і належної якості надає послуги за адресою: АДРЕСА_1 . Власником даної квартири є відповідачка, яка неналежним чином виконує свої зобов`язанням по оплаті за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за період з 01.11.2024 до 31.03.2025 в сумі 39 485, 54 гривень, з яких: 38 791, 97 гривень заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії; 563, 58 гривень інфляційні втрати; 129, 99 гривень 3 % річних від простроченої суми заборгованості.

Вищевикладене й стало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про стягнення на його користь з відповідачки заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води в сумі 39 485, 54 гривень. Також позивач просив суд стягнути на його користь з відповідачки судові витрати.

Ухвалою суду від 31.07.2025 вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.

З матеріалів справи вбачається, що поштове відправлення із копією ухвали суду від 31.07.2025 та копією позовної заяви із доданими до неї документами, направлене відповідачці за адресою її місця проживання (перебування), зареєстрованою у встановленому законом порядку, було вручене їй особисто 04.08.2025, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с. 28)

Враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, вважається, що відповідачка була належним чином повідомленою про розгляд справи. Також, враховуючи положення п. 3 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала суду від 31.07.2025 вважається врученою відповідачці 04.08.2025.

У строк, встановлений ухвалою суду від 31.07.2025, від адвоката відповідачки надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями щодо задоволення позовних вимог.

Вищевказаний відзив було доставлено до електронного кабінету позивачу 18.08.2025, що підтверджується відповідною квитанцією. (а.с. 33)

Ухвалою суду від 19.08.2025 розгляд справи вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

22.08.2025 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву із викладеними у ній поясненнями, міркуваннями і аргументамти щодо наведених адвокатом відповідачки у відзиві заперечень і мотивами їх відхилення.

Вищевказана відповідь на відзив була направлена відповідачці за адресою її місця проживання (перебування), зареєстрованою у встановленому законом порядку, що підтверджується відповідною інформацією про відправлення. (а.с. 97)

21.10.2025 судом постановлено ухвалу без оформлення її окремим процесуальним документом, яку занесено до протоколу судового засідання, про приєднання до матеріалів справи поданих 17.10.2025 адвокатом відповідачки доказів.

21.10.2025 від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, приймаючи до уваги, що відповідачка є власником частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Так, представник позивача просила стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води в сумі 9 871, 39 гривень, з яких: 9 697, 99 гривень заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води; 140, 90 гривень інфляційні втрати; 32, 50 гривень 3 % річних від простроченої суми заборгованості.

Ухвалою суду від 21.10.2025 прийнято до розгляду заяву представника позивача про зменшення позовних вимог та запропоновано учасникам справи надати відповідні заяви по суті справи. Також вказаним судовим рішенням розгляд справи вирішено провести в порядку загального позовного провадження.

30.10.2025, у строк встановлений ухвалою суду від 21.10.2025, на адресу суду від адвоката відповідачки надійшов відзив з урахуванням зменшених позовних вимог. Так, адвокат відповідачки зазначила, що відповідачка у квартирі за адресою АДРЕСА_2 не зареєстрована та не проживає, фактично у квартирі проживає ОСОБА_2 . Оскільки зазначені в позові нарахування здійснені виключно лише за використані комунальні послуги, а саме послуги з постачання теплової енергії та гарячої води , що не є витратами з управління, утримання та збереження спільного майна, а відповідачка фактично не проживала у спірній квартирі, не користувалася комунальними послугами, відтак не могла використати ці послуги, вартість яких позивач просить з неї стягнути, а тому позовні вимоги, на думку адвоката відповідачки, є необгрунтованими та безпідставними, в зв`язку з чим просила відмовити в їх задоволенні.

Вищевказаний відзив було доставлено до електронного кабінету позивачу 30.10.2025, що підтверджується відповідною квитанцією. (а.с. 143)

У строк, встановлений ухвалою суду від 21.10.2025, від представника позивача надійшла відповідь на відзив із викладеними у ній поясненнями, міркуваннями і аргументамти щодо наведених адвокатом відповідачки у відзиві заперечень і мотивами їх відхилення. Представник позивача просила задовольнити зменшені позовні вимоги.

Вищевказана відповідь на відзив була направлена відповідачці за адресою її місця проживання (перебування), зареєстрованою у встановленому законом порядку, що підтверджується відповідною інформацією про відправлення. (а.с. 148)

У строк, встановлений ухвалою суду від 21.10.2025, заперечення на відповідь на відзив від відповідачки не надходили.

Ухвалою суду від 24.12.2025 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

На виконання вимог ухвали суду від 21.04.2026, постановленої без оформлення окремого документа та занесеної до протоколу судового засідання, представником позивача 21.05.2026 надано витребувані судом докази.

У судовому засіданні представник позивача зменшені позовні вимоги підтримала, аргументуючи мотивами, викладеними у позовній заяві, заяві про зменшення розміру позовних вимог та відповіді на відзив, і просила задовольнити.

Адвокат відповідачки позовні вимоги не визнала й просила суд відмовити в їх задоволенні, аргументуючи мотивами, викладеними у відзиві.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно інформаційної довідки з реєстру Вінницької міської територіальної громади про реєстрацію місця проживання особи № 24140, виданої 24.07.2025 Департаментом адміністративних послуг Вінницької міської ради, відповідачка зареєстрована з 21.07.2000 за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с. 19)

Водночас, ОСОБА_1 є власником частки квартири АДРЕСА_4 на підставі договору дарування від 17.11.2023, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.04.2025. (а.с. 8)

Згідно із витягу з реєстру особових рахунків житлового фонду м. Вінниці, особовий рахунок за вищевказаною адресою відкрито до ім`я ОСОБА_1 ; опалювана площа 33 кв.м.; кількість проживаючих 1. (а.с. 4)

У відповідності до оборотної відомості з розрахунком суми заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 01.11.2024 до 31.03.2025 заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води становить 39 485, 54 гривень, з яких: 38 791, 97 гривень заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води; 563, 58 гривень інфляційні втрати; 129, 99 гривень 3 % річних від простроченої суми заборгованості. (а.с. 5)

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про теплопостачання» та п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 і ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов`язками споживача теплової енергії, зокрема є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У відповідності до п. 13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 за № 830 (надалі Правила № 830), надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст.ст. 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором, або шляхом надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця). Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку). Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог статтей 10 та 11 Закону України «Про електронну комерцію» (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця). У разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни. Споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.

Згідно із п. 12 Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 за № 1182 ((в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1023), надалі Правила № 1182), надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором, або шляхом надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця). Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку). Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог статтей 10 та 11 Закону України «Про електронну комерцію» (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця). У разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни. Споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору, можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.

Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Відповідно до п. 6 та п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг це індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Судом встановлено, що письмовий договір на постачання теплової енергії до квартири відповідачки між сторонами не укладався.

Однак, надання послуг позивачем відповідачці підтверджується тим, що квартира АДРЕСА_4 належить до централізованої системи теплопостачання. Судом прийнято до уваги, що користування приміщенням у багатоповерховому житловому будинку без отримання послуг з централізованого теплопостачання, в даному випадку, є неможливим.

Суду не надано доказів того, що квартира АДРЕСА_4 від`єднана від системи централізованого опалення (теплопостачання).

У відповідності до норм ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Частиною першою статті 332 ЦК України встановлено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 638/5001/17 (провадження № 61-18650св20) зроблено висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Суд відхиляє доводи адвоката відповідачки про те, що відповідачка не зобов`язана оплачувати комунальні послуги оскільки не проживає у квартирі за вищевказаною адресою, адже законодавством чітко передбачено спеціальний порядок звільнення від оплати окремих комунальних послуг у разі тимчасової відсутності мешканців. Для цього власник повинен звернутися до виконавця із відповідною заявою, надати документи, що підтверджують відсутність, а у визначених випадках забезпечити відключення та опломбування внутрішньоквартирних мереж. Вчинення відповідачкою таких дій судом не встановлено.

Таким чином, відповідачка, яка хоча й зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , однак будучи співвласником квартири АДРЕСА_4 , є споживачем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, що надаються їй позивачем.

В ході розгляду справи судом встановлено, що за спірний період нарахування по гарячій воді по вказаному помешканню здійснюється за показниками комерційного вузла обліку, оскільки лічильник, встановлений у квартирі відповідачки, не пройшов чергову повірку, яку необхідно було здійснити до 31.07.2024.

У судовому засіданні адвокат відповідачки повідомила, що відповідачка не може надати доступ до квартири працівникам позивача і передати на повірку лічильник, оскільки сама позбавлена доступу до квартири громадянкою ОСОБА_2 , яка й проживає в цій квартирі після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 співвласниці квартири ОСОБА_3 , якій за життя належало частки цієї квартири.

Як повідомила адвокат відповідачки, ОСОБА_1 не зверталась до правоохоронних органів з приводу забезпечення їй доступу до власної квартири, зокрема разом із представниками позивача з метою отримання доступу до лічильника. Лише в грудні місяці 2025 року відповідачка звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою, що підтверджується відомостями з ЄДРСР.

Також в засіданні сторона відповідачки повідомила, що та не зверталась до позивача протягом спірного періоду із жодними скаргами чи претензіями щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання, не повідомляла виконавця комунальних послуг про непроживання у квартирі, не зверталась із заявами про припинення чи обмедження надання послуг тощо.

Оцінюючи заперечення відповідачки, суд зауважує, що сам по собі факт непроживання у квартирі не свідчить про припинення обов`язку зі сплати вартості теплової енергії. Як вже зазначав суд, власник нерухомого майна зобов`язаний утримувати належне йому майно, а отримання комунальних послуг багатоквартирним будинком породжує відповідні обов`язки для власників приміщень, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із п. 25 Правил № 1182 доступ до вузлів комерційного та розподільного обліку здійснюється відповідно до Законів України «Про житлово-комунальні послуги» і «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та умов договору.

Відповідно до п. 30 Правил № 830 у разі недопущення споживачем (його представником) виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів послуги, до відповідного вузла обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії для зняття показань або в разі ненадання у визначений договором строк споживачем виконавцю показань відповідного вузла обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, якщо такі показання згідно із законом або договором зобов`язаний знімати споживач, для цілей комерційного або розподільного обліку виконавцем протягом трьох місяців показання визначаються за середнім споживанням попереднього опалювального періоду, а у разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання протягом поточного опалювального періоду, але не менше 30 днів. У разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів послуги, до відповідного вузла обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня недопуску виконавець зобов`язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.

Згідно із п. 26 Правил № 1182 обсяги спожитої у будівлі гарячої води та обсяги теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) визначаються та розподіляються між споживачами відповідно до Методики розподілу.

Відповідно до п. 24 Правил № 830 розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу. Споживач інформує протягом місяця з дня настання таких змін виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, а також про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, з метою подальшого внесення змін до договору. Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води. Якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком.

Плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року) (п. 32 Правил № 830).

У відповідності до п. 33 Правил № 830 плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку. Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів. У разі коли співвласники багатоквартирного будинку самостійно не обрали однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», та/або не дійшли згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, плата виконавцю за індивідуальним договором складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування. Плата виконавцю за колективним договором та за договором з колективним споживачем складається із плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послугу та обсягу спожитої послуги, визначеного відповідно до законодавства.

Вартістю послуги з постачання гарячої води є встановлений відповідно до законодавства тариф (п. 32 Правил № 1182).

Плата за послугу розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства (п. 33 Правил № 1182).

Плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання послуги складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу спожитої гарячої води або за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування, до встановлення вузла комерційного обліку; плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу з постачання теплової енергії та визначеного обсягу відповідно до Методики розподілу; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, яка визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку (п. 34 Правил № 1182).

Згідно із п. 35 Правил № 1182 плата за послугу, витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), абонентське обслуговування і плата за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однією сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів. У разі коли співвласники багатоквартирного будинку самостійно не обрали однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою статті 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги, та/або не дійшли згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкової системи постачання гарячої води, плата виконавцю за індивідуальним договором складається з плати за послугу, плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та плати за абонентське обслуговування. Плата виконавцю за колективним договором та за договором з колективним споживачем складається із плати за послугу і плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), що розраховуються виходячи з розміру затверджених тарифів та відповідних обсягів споживання.

У відповідності до п. 35 Правил № 830 розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором (п. 36 Правил № 830).

Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб (п. 37 Правил № 830).

Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) (п. 38 Правил № 830).

У відповідності до п. 37 Правил № 1182 розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги, обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуги може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором (п. 38 Правил № 1182).

Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води. Споживач не звільняється від плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) у разі відключення (відокремлення) квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води (п. 39 Правил № 1182).

Аналогічні за змістом норми містять й положення ст.ст. 10, 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Судом прийнято до уваги, що вартість послуг з теплопостачання, на відміну від послуг з постачання гарячої води, не залежить від кількості осіб, які ними користуються, а залежить від площі квартири.

Як слідує з наданих позивачем доказів, будинок АДРЕСА_5 має 40 квартир, з яких: 10 квартир не є споживачами послуг з гарячого водопостачання, 28 квартир мають індивідуальні лічильники та 2 квартири, серед яких і квартира відповідачки, у спірний період (з 01.11.2024 до 31.03.2025) індивідуальних лічильників не мають.

Будинок обладнаний будинковим лічильником.

З актів обстеження не вбачається наявність витоків в загальнобудинковій мережі гарячого водопостачання в цьому будинку в спірний період - з 01.11.2024 до 31.03.2025.

З актів використання гарячої води, розрахунків вартості спожитої гарячої води та нарахування витрат теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання за період з 01.11.2024 до 31.03.2025 вбачається, що обсяг спожитої гарячої води в багатоквартирному будинку становить:

- за листопад місяць 2024 року 279 м3 (278, 935 м3);

- за грудень місяць 2024 року 196 м3;

- за січень місяць 2025 року 187 м3;

- за лютий місяць 2025 року 203 м3;

- за березень місяць 2025 року 202 м3.

Як вбачається з матеріалів справи, сумарні витрати гарячої води за показниками індивідуальних лічильників з 28 квартир становлять:

- за листопад місяць 2024 року 76, 26 м3;

- за грудень місяць 2024 року 58 м3;

- за січень місяць 2025 року 73, 50 м3;

- за лютий місяць 2025 року 45, 50 м3;

- за березень місяць 2025 року 76, 31 м3.

При цьому, сумарні витрати гарячої води по двом квартирам ( АДРЕСА_6 ), які не оснащені вузлами обліку, зокрема відповідачки, і де проживають усього дві особи (по одній особі в кожній), становлять:

- за листопад місяць 2024 року 202, 67 м3;

- за грудень місяць 2024 року 138 м3;

- за січень місяць 2025 року 113, 50 м3;

- за лютий місяць 2025 року 157, 50 м3;

- за березень місяць 2025 року 125, 69 м3.

Вказані вище нарахування були порівну поділені позивачем між споживачами обох квартир, враховуючи проживанні у кожній з квартир по одній особі.

Розмір такого нарахування по двом вищевказаним квартирам, які не оснащені вузлами обліку не відповідає не тільки загальним засадам цивільного законодавства, а й є нереальним в умовах побутового споживання гарячої води однією особою.

Суд зважає, що позивач застосував при нарахуванні послуг з гарячого водопостачання Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджену наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 № 315 і зареєстровану в Міністерстві юстиції України 28.12.2018 за № 1502/32954 (надалі Методика), як то передбачено п. 26 Правил № 1182. Однак таке застосування вказаної Методики є формальним, без урахуванням норм вказаних Правил в їх сукупності та фактичних обставин.

З огляду на встановлені в ході розгляду справи обставини суд дійшов висновку, що в даному випадку вірним і таким, що відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, є нарахуванням відповідачці плати за споживання гарячої води за спірний період за нормативами (нормами) споживання. При цьому суд зважає, що норми чинного законодавства передбачають право позивача проводити розподіл обсягів небалансу гарячої води.

Суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загально людських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Отже, нарахування, в даному випадку за період з 01.11.2024 до 31.03.2025, становитимуть 1 500, 66 гривень ((3,15 х 1 х 95, 28 х 5), де 3,15 м3 - норма споживання гарячої води на одну особу; 1 - кількість мешканців в квартирі АДРЕСА_4 ; 95, 28 гривень тариф; 5 кількість місяців в розрахунковому періоді).

Відповідно заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01.11.2024 до 31.03.2025 за адресою: АДРЕСА_2 , з урахуванням проплат здійснених на момент ухвалення рішення, становить 5 165, 22 гривень (4 719, 97 гривень (послуги з теплопостачання) + 77, 55 гривень (абонплата) + 1 500, 66 гривень (послуги з гарячого водопостачання) + 109, 70 гривень (абонплата) + 111, 07 (плата за обслуговування ВБС) 1 353, 73 гривень (оплачені послуги за спірний період, враховуючи зарахування інших оплат в рахунок погашення заборгованості, яка виникла до 01.11.2024, що відповідачкою не спростовано)), яка й підлягає стягненню з відповідачки.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування на суму боргу вищевказаних процентів вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, нарахування позивачем встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних на суми боргу є правомірними, однак невірними, враховуючи, зокрема, вищевикладене.

Як вже встановлено судом вище, у даному випадку, відповідачка зобов`язана була здійснювати оплату за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом. Відповідно, обов`язок здійснити оплату внеску за листопад місяць 2024 року виник у відповідачки до 30.11.2024, за грудень місяць 2024 року до 31.12.2024, за січень місяць 2025 року до 31.01.2025, за лютий місяць 2025 року до 28.02.2025, за березень місяць 2025 року до 31.03.2025. Таким чином, право на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат виникло у позивача з 01.12.2024.

Як вбачається із розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, нарахування на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем здійснені з 01.12.2024 до 28.02.2025.

Судом прийнято до уваги, що у відповідності до ч. 1 ст. 20 ЦК України особа право на захист здійснює на свій розсуд. Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, 3 % річних від простроченої суми за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за визначений позивачем період з 01.12.2024 до 28.02.2025 становлять:

- з 01.12.2024 до 31.12.2024:

1 265, 24 гривень х 3 %/366 х 31 день = 3, 21 гривень;

- з 01.01.2025 до 31.01.2025:

2 536, 04 гривень х 3 %/365 х 31 день = 6, 46 гривень;

- з 01.02.2025 до 28.02.2025:

3 878, 41 гривень х 3 %/365 х 28 днів = 8, 93 гривень,

що разом становить 18, 60 гривень.

При обрахуванні інфляційних втрат слід враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, інфляційна складова за певний місяць враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці (час прострочення у неповному місяці більше 15 днів - за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (15 днів) - за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується).

Так, інфляційні втрати за час прострочення відповідачкою сплати за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за визначений позивачем період з 01.12.2024 до 28.02.2025 становлять:

- за грудень місяць 2024 року:

1 265, 24 гривень х 101, 4 % = 1 282, 95 гривень - 1 265, 24 гривень = 17, 71 гривень;

- за січень місяць 2025 року:

2 536, 04 гривень х 101, 2 % = 2 566, 47 гривень - 2 536, 04 гривень = 30, 43 гривень;

- за лютий місяць 2025 року:

3 878, 41 гривень х 100, 8 % = 3 909, 44 гривень - 3 878, 41 гривень = 31, 03 гривень,

що разом становить 79, 17 гривень.

Отже, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 01.12.2024 до 28.02.2025 3 % річних в сумі 18, 60 гривень та інфляційні втрати в сумі 79, 17 гривень.

Таким чином, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові пояснення викладені сторонами по справі в заявах по суті справи та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача, шляхом стягнення на його користь з відповідачки заборгованості за період з 01.11.2024 до 31.03.2025 за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води в сумі 5 165, 22 гривень, 3 % річних в сумі 18, 60 гривень та інфляційні втрати в сумі 79, 17 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, оскільки такі вимоги є необґрунтованими та не відповідають засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, враховуючи вищевикладене.

Невідшкодована відповідачкою на користь позивача сума витрат, пов`язаних з наданням їй послуг з постачання теплової енергії та гарячої води це не отримані державою кошти, що у свою чергу, завдає шкоду безпосередньо інтересам держави.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду обставини справи, суд звертає увагу учасників справи на те, що після відновлення надання показань вузлів обліку споживачем виконавець або інша особа, що здійснює розподіл обсягів послуги, зобов`язані провести перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок з ним, а також з усіма споживачами будинку відповідно до Методики розподілу. Перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок проводиться у тому розрахунковому періоді, в якому отримано у встановленому порядку інформацію про невідповідність обсягу розподіленої гарячої води та/або теплової енергії окремим споживачам обсягу, необхідному для розподілу, але не більше ніж за 12 розрахункових періодів (п. 30 Правил № 830 і п. 31 Правил № 1182).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 3 028, 00 гривень, що підтверджується платіжними інструкціями № 1551 від 22.04.2025 і № 2842 від 02.07.2025, приймаючи до уваги ухвалу суду від 15.05.2025 по справі № 127/13580/25 і положення ч. 2 ст. 164 ЦПК України. (а.с. 11-12) При цьому судом прийнято до уваги, що зменшення позивачем розміру позовних вимог не призвело до зменшення розміру судового збору.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 614, 53 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (53, 32 %). Решту судового збору в сумі 1 413, 47 гривень слід залишити за позивачем.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що 15.05.2024 між відповідачкою та адвокатом Федик Ю.Ю. було укладено договір про надання правничої допомоги б/н, на підставі якого видано ордер. (а.с. 34, 56-57зв.)

Згідно Єдиного реєстру адвокатів України Федик Ю.Ю. є адвокатом, здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 000509 від 02.07.2019.

Згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Як вбачається із умов договору про надання правничої допомоги б/н від 15.05.2024 та додаткової угоди № 2 від 12.08.2025 до цього договору, сторони даного правочину досягли домовленості, що вартість наданих послуг правничої допомоги у даній цивільній справі складає 10 000, 00 гривень (п. 1.7 додаткової угоди).

Судом прийнято до уваги, що у разі встановлення сторонами договору про надання правової допомоги гонорару у фіксованому розмірі, як у даному випадку, надання детального опису робіт на виконання положень ч. 3 ст. 137 ЦПК України, не є необхідним, оскільки розмір гонорару, в такому випадку, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником, а отже є визначеним.

Крім цього, подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

На виконання умов вищевказаного договору відповідачкою було сплачено адвокату гонорар в сумі 10 000, 00 гривень, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 15/08/25. (а.с. 58)

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 і ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 2 ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Із відповіді на відзив вбачається клопотання представника позивача про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу на користь відповідачки, яке аргументовано тим, що їх розмір не відповідає критеріям розумності, пропорційності й допустимості. Крім того представник позивача послалась на особливий статус позивача підприємство є об`єктом критичної інфраструктури і стягнення значних сум на користь протилежної сторони буде мати негативні наслідки для усієї громади міста, яка залежить від безперебійної роботи теплопостачання.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 і ч. 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

Надання адвокатських послуг відповідачці підтверджується матеріалами справи. Судом прийнято до уваги, що беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації і захисту прав та інтересів клієнта. Однак суд прийшов до висновку, що зазначена адвокатом відповідачки сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 гривень, є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, приймаючи до уваги складність цієї справи, а також наступне.

З матеріалів справи вбачається, що адвокатом відповідачки, зокрема на участь у судових засіданнях, було витрачено загалом 1 год. 59 хв. ( 21.10.2025 з 10 год. 14 хв. до 10 год. 37 хв. - 23 хв.; 25.11.2025 з 10 год. 05 хв. до 10 год. 08 хв. 3 хв.; 24.12.2025 з 10 год. 10 хв. до 10 год. 33 хв. - 23 хв.; 10.02.2026 з 10 год. 36 хв. до 10 год. 40 хв. 4 хв.; 21.04.2026 з 14 год. 30 хв. до 15 год. 02 хв. 32 хв.; 14.07.2026 з 11 год. 13 хв. до 11 год. 47 хв. 34 хв.). При цьому судом враховано, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередню участь у судовому засіданні.

Оцінка дій адвоката відповідачки, як то вбачається з матеріалів справи, вказує на їх невідповідність критеріям обґрунтованості, розумності та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України з огляду на те, що такі дії хоч і вимагали певного обсягу юридичної і технічної роботи, однак не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є занадто значними.

Також судом враховано поведінку сторін під час розгляду справи, дії сторін щодо досудового врегулювання спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи; значення справи для сторін; фінансовий стан сторін; те, що сума витрат на професійну правничу допомогу, заявлених відповідачкою до відшкодування 10 000, 00 гривень не перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку.

При цьому суд звертає увагу учасників справи на те, що суд не втручається у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару, а лише виконує свій обов`язок щодо розподілу судових витрат.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд погоджується із доводами представника позивача про неспівмірність заявленої відповідачкою до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу з реальним обсягом такої допомоги, складністю справи та виконаних робіт (наданих послуг), критерію реальності таких витрат. Суд прийшов до висновку, що відповідачкою не дотримано вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Зважаючи на викладене вище, приймаючи до уваги клопотання представника позивача, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивача підлягає зменшенню до розміру, який є співмірним у відповідності до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, - до 6 000, 00 гривень, який і підлягає розподілу між сторонами.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з позивача на корить відповідачки підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 800, 80 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (46, 68 %). Решту витрат на професійну правничу допомогу слід залишити за відповідачкою.

До ухвалення рішення у справі ні позивач, ні відповідачка не повідомили суд про неможливість надання доказів, що підтверджують розмір понесених інших витрат; про причини неможливості надання таких доказів. Відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не має підстав та обов`язку вирішувати питання щодо встановлення учасникам справи терміну для надання суду доказів щодо розміру понесених витрат, як і призначати засідання для вирішення питання про судові витрати, вказуючи про це у резолютивній частині рішення (п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України).

Отже, доказів понесення учасниками справи інших судових витрат суду не надано.

У відповідності до положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, враховуючи положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України, суд прийшов до висновку про звільнення відповідачки від обов`язку сплачувати позивачу судовий збір в сумі 1 614, 53 гривень, у зв`язку із чим остаточно з позивача на користь відповідачки підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 186, 27 гривень, що є різницею судових витрат (2 800, 80 гривень - 1 614, 53 гривень).

Враховуючи наведене, керуючись Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про захист прав споживачів», Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 за № 1182, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 319, 332, 360, 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст.ст. 610, 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води в сумі 5 165, 22 гривень, 3 % річних в сумі 18, 60 гривень та інфляційні втрати в сумі 79, 17 гривень.

Звільнити ОСОБА_1 від обов`язку сплачувати на користь комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» судовий збір в сумі 1 614, 53 гривень.

Стягнути з комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 (остаточно) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 186, 27 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_3 .

Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго»: ЄДРПОУ 33126849; місцезнаходження: м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 13.

Рішення суду складено 23.07.2026.

Суддя