Ухвала суду № 138451615, 17.07.2026, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1525/26

провадження №1-кс/136/252/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року м. Липовець

Слідчий суддя Липовецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчої ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець, клопотання про накладення арешту на майно, за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026020060000175 від 06.07.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 1, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 365-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СВ ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенант поліції ОСОБА_6 , звернувся до суду із зазначеним клопотанням, яке погоджене начальником Липовецького відділу Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_7 , мотивуючи тим, що у провадженні слідчих Слідчого відділу ВП № 4 Вінницького РУП ГУ НП у Вінницькій області перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_4 , 05.03.2014 зареєструвався як фізична особа-підприємець із видами діяльності згідно Класифікатора видів економічної діяльності: 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний); 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.

Крім того, 10.01.2014 ОСОБА_4 отримав кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника № 010278 (дійсний до 25.12.2028) та 25.12.2024 свідоцтво про підвищення кваліфікації інженера-землевпорядника серії АА № 2261.

Таким чином ОСОБА_4 є особою, яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, але здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, оскільки він сертифікований державою та виконує функції, результати яких мають офіційну юридичну силу для внесення в Державний земельний кадастр.

Статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 за № 3613-VI (в редакції від 25.03.2015) передбачено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Згідно п. «и» абзацу 2 ст. 25 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2023 за № 858-IV (в редакції від 27.07.2013) одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2023 за № 858-IV (в редакції від 27.07.2013) замовниками документації із землеустрою можуть бути у тому числі землевласники і землекористувачі.

Розробниками документації із землеустрою є: фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Згідно стаття 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 за № 3613-VI (в редакції від 25.03.2015) земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Відповідно до абз. 2 ч. 3, ч. 4 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 за № 3613-VI (в редакції від 25.03.2015) державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи.

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Відповідно до п. «а» абз. 2 ст. 28 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 за № 3613-VI (в редакції від 25.03.2015) розробники документації із землеустрою зобов`язані дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою.

Так, не пізніше 01.04.2015, точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , маючи кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника, здійснюючи професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послух у сфері землеустрою отримав від ОСОБА_8 акт на право приватної власності на землю серії ВН 05992 від 26.06.2002 на ім`я ОСОБА_9 , право власності на яку мала намір оформити ОСОБА_8 , яка звернулася до ОСОБА_4 для подальшого оформлення документів про визнання її спадкоємцем померлої ОСОБА_9 , та подальшого оформлення документів землеустрою, та на право власності на зазначену земельну ділянку.

Зловживаючи своїми повноваженнями інженера-землевпорядника, тобто надавача публічних послуг, діючи всупереч цілям та завданням, заради досягнення і вирішення яких він ними наділений, ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого набуття права власності на земельну ділянку, яка також розташована на території Струтинської селищної ради, Липовецького району (на цей час Вінницький район), Вінницької області, перебуваючи у не встановленому органом досудового розслідування місці, внаслідок використання своїх повноважень, отримав реквізити офіційного документу та сам державний акт на право приватної власності на землю серії ВН 05992 від 26.06.2002, достовірно знаючи, що він до Струтинецької сільської ради Вінницької області не звертався із заявою про передачу йому у власність земельної ділянки, площею 3,99 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виготовив на бланку, завідомо підроблений офіційний документ, а саме аналогічний державний акт на право приватної власності на землю серії ВН 05992 від 26.06.2002 з реєстраційним номером № 272, вказавши свої анкетні дані: ОСОБА_4 та підставу набуття, не існуюче рішення 14 сесії 23 скликання Струтинецької сільської ради народних депутатів від 14.07.2000.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 358 КК України, тобто підроблення іншого бланку, який видається та посвідчується особою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем.

ОСОБА_4 , 05.03.2014 зареєструвався як фізична особа-підприємець із видами діяльності згідно Класифікатора видів економічної діяльності: 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний); 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.

Крім того, 10.01.2014 ОСОБА_4 отримав кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника № 010278 (дійсний до 25.12.2028) та 25.12.2024 свідоцтво про підвищення кваліфікації інженера-землевпорядника серії НОМЕР_1 .

Таким чином ОСОБА_4 є особою, яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, але здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, оскільки він сертифікований державою та виконує функції, результати яких мають офіційну юридичну силу для внесення в Державний земельний кадастр.

Статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 за № 3613-VI (в редакції від 25.03.2015) передбачено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Згідно п. «и» абзацу 2 ст. 25 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2023 за № 858-IV (в редакції від 27.07.2013) одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2023 за № 858-IV (в редакції від 27.07.2013) замовниками документації із землеустрою можуть бути у тому числі землевласники і землекористувачі.

Розробниками документації із землеустрою є: фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Згідно стаття 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 за № 3613-VI (в редакції від 25.03.2015) земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Відповідно до абз. 2 ч. 3, ч. 4 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 за № 3613-VI (в редакції від 25.03.2015) державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи.

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Відповідно до п. «а» абз. 2 ст. 28 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 за № 3613-VI (в редакції від 25.03.2015) розробники документації із землеустрою зобов`язані дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою.

Так, не пізніше 01.04.2015, точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , маючи кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника, здійснюючи професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послух у сфері землеустрою отримав від ОСОБА_8 акт на право приватної власності на землю серії ВН 05992 від 26.06.2002 на ім`я ОСОБА_9 , право власності на яку мала намір оформити ОСОБА_8 , яка звернулася до ОСОБА_4 для подальшого оформлення документів про визнання її спадкоємцем померлої ОСОБА_9 , та подальшого оформлення документів землеустрою, та на право власності на зазначену земельну ділянку.

Зловживаючи своїми повноваженнями інженера-землевпорядника, тобто надавача публічних послуг, діючи всупереч цілям та завданням, заради досягнення і вирішення яких він ними наділений ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого набуття права власності на земельну ділянку, яка також розташована на території Струтинської селищної ради, Липовецького району (на цей час Вінницький район), Вінницької області, перебуваючи у не встановленому органом досудового розслідування місці, внаслідок використання своїх повноважень як сертифікованого інженера-землевпорядника, отримав реквізити офіційного документу та сам державний акт на право приватної власності на землю серії ВН 05992 від 26.06.2002, достовірно знаючи, що він до Струтинецької сільської ради Вінницької області не звертався із заявою про передачу йому у власність земельної ділянки, площею 3,99 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виготовив на бланку, завідомо підроблений офіційний документ, а саме аналогічний державний акт на право приватної власності на землю серії ВН 05992 від 26.06.2002 з реєстраційним номером № 272, вказавши свої анкетні дані: ОСОБА_4 та підставу набуття, не існуюче рішення 14 сесії 23 скликання Струтинецької сільської ради народних депутатів від 14.07.2000, на підставі якого була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, 01.04.2015 ОСОБА_4 подав Державному кадастровому реєстратору Відділу № 1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області заяву про державну реєстрацію земельної ділянки, площею 3,9941 га, яка розташована за адресою: Струтинецька сільська рада, Липовецький район (на цей час Вінницький район), Вінницька область, долучивши до неї документ із землеустрою, електронний документ, копію документа про присвоєння податкового номеру, копію документів, що посвідчує його особу.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0502772762015 від 01.04.2015 земельній ділянці, площею 3,99 га, присвоєно кадастровий номер 0522286800:02:000:3185.

Надалі, ОСОБА_4 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, усвідомлюючи, що рішенням 14 сесії 23 скликання Струтинецької сільської ради Липовецького району Вінницької області народних депутатів від 14 липня 2000 року у приватну власність земельна ділянка не передавалася, використовуючи завідомо підроблений офіційний документ державний акт на право приватної власності на землю серії ВН 05992 від 26.06.2002, з реєстраційним номером № 272 на його ім`я, 15.09.2015 звернувся із заявою про здійснення реєстрації права власності на зазначену вище земельну ділянку, зареєстрованою у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 13299364, до державного реєстратора реєстраційної служби Липовецького районного управління юстиції Вінницької області.

На підставі зазначеного підробленого державного акту, державним реєстратором здійснено державну реєстрацію права власності на дану земельну ділянку з кадастровим номером 0522286800:02:000:3185, площею 3,99 га, за ОСОБА_4 та присвоєно їй реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 7255302052222.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, тобто використання завідомо підробленого документа.

ОСОБА_4 , 05.03.2014 зареєструвався як фізична особа-підприємець із видами діяльності згідно Класифікатора видів економічної діяльності: 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний); 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.

Крім того, 10.01.2014 ОСОБА_4 отримав кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника № 010278 (дійсний до 25.12.2028) та 25.12.2024 свідоцтво про підвищення кваліфікації інженера-землевпорядника серії АА № 2261.

Таким чином ОСОБА_4 є особою, яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, але здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, оскільки він сертифікований державою та виконує функції, результати яких мають офіційну юридичну силу для внесення в Державний земельний кадастр.

Статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 за № 3613-VI (в редакції від 25.03.2015) передбачено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Згідно п. «и» абзацу 2 ст. 25 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2023 за № 858-IV (в редакції від 27.07.2013) одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2023 за № 858-IV (в редакції від 27.07.2013) замовниками документації із землеустрою можуть бути у тому числі землевласники і землекористувачі.

Розробниками документації із землеустрою є: фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Згідно стаття 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 за № 3613-VI (в редакції від 25.03.2015) земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Відповідно до абз. 2 ч. 3, ч. 4 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 за № 3613-VI (в редакції від 25.03.2015) державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи.

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Відповідно до п. «а» абз. 2 ст. 28 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 за № 3613-VI (в редакції від 25.03.2015) розробники документації із землеустрою зобов`язані дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою.

Так, не пізніше 01.04.2015, точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , маючи кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника, здійснюючи професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послух у сфері землеустрою отримав від ОСОБА_8 отримав акт на право приватної власності на землю серії ВН 05992 від 26.06.2002 на ім`я ОСОБА_9 , право власності на яку мала намір оформити ОСОБА_8 , яка звернулася до ОСОБА_4 для подальшого оформлення документів про визнання її спадкоємцем померлої ОСОБА_9 , та подальшого оформлення документів землеустрою, та на право власності на зазначену земельну ділянку.

Зловживаючи своїми повноваженнями ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого набуття права власності на земельну ділянку, яка також розташована на території Струтинської селищної ради, Липовецького району, Вінницької області, перебуваючи у не встановленому органом досудового розслідування місці, внаслідок використання своїх повноважень інженера-землевпорядника тобто надавача публічних послуг, діючи всупереч цілям та завданням, заради досягнення і вирішення яких він ними наділений, отримав реквізити офіційного документу та сам державний акт на право приватної власності на землю серії ВН 05992 від 26.06.2002, достовірно знаючи, що він до Струтинецької сільської ради Вінницької області не звертався із заявою про передачу йому у власність земельної ділянки, площею 3,99 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виготовив на бланку, завідомо підроблений офіційний документ, а саме аналогічний державний акт на право приватної власності на землю серії ВН 05992 від 26.06.2002 з реєстраційним номером № 272, вказавши свої анкетні дані: ОСОБА_4 та підставу набуття, не існуюче рішення 14 сесії 23 скликання Струтинецької сільської ради народних депутатів від 14.07.2000, на підставі якого була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, 01.04.2015 ОСОБА_4 подав Державному кадастровому реєстратору Відділу № 1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області заяву про державну реєстрацію земельної ділянки, площею 3,9941 га, яка розташована за адресою: Струтинецька сільська рада, Липовецький район, Вінницька область, долучивши до неї документ із землеустрою, електронний документ, копію документа про присвоєння податкового номеру, копію документів, що посвідчує особу.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0502772762015 від 01.04.2015 земельній ділянці, площею 3,991, присвоєно кадастровий номер 0522286800:02:000:3185.

Надалі, ОСОБА_4 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, усвідомлюючи, що рішенням 14 сесії 23 скликання Струтинецької сільської ради Липовецького району Вінницької області народних депутатів від 14 липня 2000 року у приватну власність земельна ділянка не передавалася, використовуючи завідомо підроблений офіційний документ державний акт на право приватної власності на землю серії ВН 05992 від 26.06.2002, з реєстраційним номером № 272 на його ім`я, 15.09.2015 звернувся із заявою про здійснення реєстрації права власності на зазначену вище земельну ділянку, зареєстрованою у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 13299364, до державного реєстратора реєстраційної служби Липовецького районного управління юстиції Вінницької області.

На підставі зазначеного підробленого державного акту, державним реєстратором здійснено державну реєстрацію права власності на дану земельну ділянку з кадастровим номером 0522286800:02:000:3185, площею 3,99 га, за ОСОБА_4 та присвоєно їй реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 7255302052222.

Внаслідок умисних злочинних дій, зловживаючи своїми повноваження ОСОБА_4 , незаконно, заволодів земельною ділянкою з кадастровим номером 0522286800:02:000:3185, площею 3,99 га., яка розташована в межах Струтинської сільської ради, Липовецького району (на цей час Вінницький район), Вінницької області, вартість якої становить 109969 грн., тим самим спричинивши істотну шкоду громадським інтересам в особі Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Таким чином, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 365-2 КК України (в редакції від 16.07.2015 року), а саме зловживання своїми повноваженнями іншою особою, яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, але здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, з метою отримання неправомірної вигоди для себе, що спричинило істотну шкоду громадським інтересам.

ОСОБА_4 , 05.03.2014 зареєструвався як фізична особа-підприємець із видами діяльності згідно Класифікатора видів економічної діяльності: 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний); 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.

Крім того, 10.01.2014 ОСОБА_4 отримав кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника № 010278 (дійсний до 25.12.2028) та 25.12.2024 свідоцтво про підвищення кваліфікації інженера-землевпорядника серії НОМЕР_1 .

Таким чином ОСОБА_4 є особою, яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, але здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, оскільки він сертифікований державою та виконує функції, результати яких мають офіційну юридичну силу для внесення в Державний земельний кадастр.

Статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 за № 3613-VI (в редакції від 25.03.2015) передбачено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Згідно п. «и» абзацу 2 ст. 25 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2023 за № 858-IV (в редакції від 27.07.2013) одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2023 за № 858-IV (в редакції від 27.07.2013) замовниками документації із землеустрою можуть бути у тому числі землевласники і землекористувачі.

Розробниками документації із землеустрою є: фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Згідно стаття 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 за № 3613-VI (в редакції від 25.03.2015) земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Відповідно до абз. 2 ч. 3, ч. 4 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 за № 3613-VI (в редакції від 25.03.2015) державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи.

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Відповідно до п. «а» абз. 2 ст. 28 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 за № 3613-VI (в редакції від 25.03.2015) розробники документації із землеустрою зобов`язані дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою.

Так, не пізніше 01.04.2015, точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , маючи кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника, здійснюючи професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послух у сфері землеустрою отримав від ОСОБА_8 отримав акт на право приватної власності на землю серії ВН 05992 від 26.06.2002 на ім`я ОСОБА_9 , право власності на яку мала намір оформити ОСОБА_8 , яка звернулася до ОСОБА_4 для подальшого оформлення документів про визнання її спадкоємцем померлої ОСОБА_9 , та подальшого оформлення документів землеустрою, та на право власності на зазначену земельну ділянку.

Зловживаючи своїми повноваженнями ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого набуття права власності на земельну ділянку, яка також розташована на території Струтинської селищної ради, Липовецького району, Вінницької області, перебуваючи у не встановленому органом досудового розслідування місці, внаслідок використання своїх повноважень, отримав реквізити офіційного документу та сам державний акт на право приватної власності на землю серії ВН 05992 від 26.06.2002, достовірно знаючи, що він до Струтинецької сільської ради Вінницької області не звертався із заявою про передачу йому у власність земельної ділянки, площею 3,99 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виготовив на бланку, завідомо підроблений офіційний документ, а саме аналогічний державний акт на право приватної власності на землю серії ВН 05992 від 26.06.2002 з реєстраційним номером № 272, вказавши свої анкетні дані: ОСОБА_4 та підставу набуття, не існуюче рішення 14 сесії 23 скликання Струтинецької сільської ради народних депутатів від 14.07.2000, на підставі якого була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, 01.04.2015 ОСОБА_4 подав Державному кадастровому реєстратору Відділу № 1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області заяву про державну реєстрацію земельної ділянки, площею 3,9941 га, яка розташована за адресою: Струтинецька сільська рада, Липовецький район (на цей час Вінницький район), Вінницька область, долучивши до неї документ із землеустрою, електронний документ, копію документа про присвоєння податкового номеру, копію документів, що посвідчує особу.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0502772762015 від 01.04.2015 земельній ділянці, площею 3,991, присвоєно кадастровий номер 0522286800:02:000:3185.

Надалі, ОСОБА_4 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, усвідомлюючи, що рішенням 14 сесії 23 скликання Струтинецької сільської ради Липовецького району Вінницької області народних депутатів від 14 липня 2000 року у приватну власність земельна ділянка не передавалася, використовуючи завідомо підроблений офіційний документ державний акт на право приватної власності на землю серії ВН 05992 від 26.06.2002, з реєстраційним номером № 272 на його ім`я, 15.09.2015 звернувся із заявою про здійснення реєстрації права власності на зазначену вище земельну ділянку, зареєстрованою у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 13299364, до державного реєстратора реєстраційної служби Липовецького районного управління юстиції Вінницької області.

На підставі зазначеного підробленого державного акту, державним реєстратором здійснено державну реєстрацію права власності на дану земельну ділянку з кадастровим номером 0522286800:02:000:3185, площею 3,99 га, за ОСОБА_4 та присвоєно їй реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 7255302052222.

Такими чином, ОСОБА_4 знаючи про не законне набуття ним з 15.09.2015 та володіння по даний час зазначеною земельною ділянкою, 04.06.2026 розпорядився нею, шляхом укладення правочину договору оренди землі № 10, передавши її в оренду ФГ «Кобзар+» (код ЄДРПОУ 41332956), керівником якого є він сам, здійснив її легалізацію.

Таким чином, ОСОБА_4 , вчинив кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, а саме набуття, володіння, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчинення правочину з таким майном, вчинено особою, яка знала, що таке майно прямо, повністю одержано злочинним шляхом.

Таким чином, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , незаконно заволодів земельною ділянкою з кадастровим номером 0522286800:02:000:3185, площею 3,99 га, розташованою в межах Струтинської сільської ради, Липовецького району, Вінницької області, яка є об`єктом вчинення правопорушення.

На підставі здобутих доказів 10.07.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365-2, ч. ч. 1, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України.

Підозрюваний ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, одне з яких є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна.

Також встановлено, що 04.06.2026 ОСОБА_4 розпорядився земельною ділянкою з кадастровим номером - 0522286800:02:000:3185, площею 3,99 га, шляхом укладення правочину договору оренди землі № 10, передавши її в оренду ФГ «Кобзар+» (код ЄДРПОУ 41332956) терміном на 20 років, керівником якого є він сам.

Таким чином, ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також те, що у разі визнання його винуватим судом до нього може бути застосовано додаткове покарання у виді конфіскації майна, може вжити заходів, спрямованих на відчуження належного йому майна, з метою унеможливлення його подальшої конфіскації, як виду покарання, тому виникла необхідність у накладенні арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 0522286800:02:000:3185, площею 3,99 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 7255302052222, яка згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта 0522286800:02:000:3185, площею 3,99 га., перебуває у власності ОСОБА_4 для забезпечення можливої конфіскації майна у разі постановлення обвинувального вироку суду.

Наведені підстави зумовили звернення до суду із даним клопотанням.

У судовому засіданні слідчий клопотання підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі, мотивуючи наявністю усіх достатніх підстав передбачених КК України та визначеної КПК України мети для накладення арешту на майно належне підозрюваному, так як кримінальні правопорушення, у яких підозрюється ОСОБА_4 , передбачають додаткове покарання у виді конфіскації майна, а також може бутьи застосовано спеціальну конфіскацію майна.

Підозрюваний як власник майна та представник ФГ «Кобзар+» заперечував проти задоволення клопотання, підтримавши позицію захисника.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні вказав на необґрунтованість та недоведеність висунутої його підзахисному підозри за усіма статтями, зокрема за ч.1 ст.209 КК України, санкція якої передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна, що само по собі виключає накладення арешту на належне підозрюваному майно, а також ч. 1 ст. 365-2 КК України, за якою передбачено спеціальну конфіскацію майна, у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_4 . Тоді як земельна ділянка належна підозрюваному не є знаряддям вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365-2, ч. ч. 1, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України, а винесення постанови слідчого про визнання такого майна речовим доказом не робить її по факту речовим доказом, стороною обвинувачення не доведено, що підозрюваний може вчиняти протиправні дії щодо такого майна, оскільки з моменту набуття його у власність він відкрито та добросовісно ним користується, сплачує податки, тощо. Стороною обвинувачення недоведено наявність інших підстав для накладення арешту на майно. Також акцентував увагу на тому, що подане клопотання по формі та змісту не відповідає вимогам КПК України, що по суті є окремою підставою для відмови в його задоволенні.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, перевіривши його на відповідність вимогам КПК України, дослідивши надані слідчим матеріали кримінального провадження надані у судовому засіданні за №12026020060000175 від 06.07.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 1, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 365-2 КК України, заслухавши учасників кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, зокрема з метою забезпечення можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до положень ч.ч.4, 5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 962 Кримінального кодексу України. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Вимоги до клопотання про арешт майна передбачено ст.171 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Відповідно до ст. 961 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення злочину, передбаченого статтею 354 та статтями 364, 3641, 3652, 368 - 3692 розділу XVII Особливої частини цього Кодексу, або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого зазначеними статтями.

Судом встановлено, що СВ ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12026020060000175 від 06.07.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 209, ч.1, 4 ст.358, ч.1 ст.365-2 КК України, у якому 10.07.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру.

Кримінальні правопорушення передбачені ч.1 ст. 209, ч.1, 4 ст.358, ч.1 ст.365-2 України, в силу до ст. 12 КК України, являються нетяжкими злочином та відповідно тяжким (ч.1 ст. 209 КК Укораїни).

Метою накладення арешту на майно відповідно до п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України є забезпечення можливої конфіскації майна як обов`язкового додаткового покарання, що передбаченого санкцією ч. 1 ст. 209 КК України.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 10, 11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на рухоме, нерухоме майно. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Оцінюючи в сукупності надані стороною кримінального провадження докази, при вирішенні питання про накладення арешту на майно, слідчий суддя, дійшов висновку, що воно відповідає вимогам ст.171 КПК України, до клопотання долучено докази на підтвердження обставин зазначених у клопотанні, зокрема і докази належності майна власнику. Надані стороною обвинувачення докази свідчать про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. ч. 1, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 365-2 КК України.

При цьому, слідчий суддя враховує, що в рішеннях Європейського суду існує розширене трактування терміну обґрунтована підозра, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають достатніми, щоб виправдати подальше висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року), що будь-яка стороння особа може бути переконаною в тому, що ця особа причетна до даного кримінального провадження.

Слідчий суддя вважає, що на даній стадії зібрані у цьому кримінальному провадженні докази та встановлені обставини виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому кримінальному провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України, оскільки відомості про вчинення кримінального правопорушення внесено до ЄРДР 06.07.2026, підозра пред`явлена ОСОБА_4 10.07.2026, відтак на час розгляду даного клопотання проводяться слідчі дії.

За таких обставин, слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту щодо відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються та обґрунтованості підозри та це є прерогативою судового розгляду та не належить до компетенції слідчого судді на стадії коли досудове розслідування лише розпочате.

Слідчий суддя зважає, що згідно санкції ч. 1 ст. 209 КК України за вчинення відповідного кримінального правопорушення може бути призначене покарання у виді конфіскації майна, а за ст.365-2 ч.1 КК України може бути застосована спеціальна конфіскація, належність майна підозрюваному підтверджена, вказане майно передане у користування ФГ «Кобзар+» керівником якого являється сам ОСОБА_4 .

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

На переконання слідчого судді, на даному етапі досудового розслідування, накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та спеціальної конфіскації, є необхідним для виконання вищенаведеного завдання кримінального провадження щодо захисту держави від кримінальних правопорушень.

Такий арешт пов`язаний з втручанням у право особи на власність, що є складовою права на мирне володіння своїм майном (передбачене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Водночас, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування на даній стадії досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується - нагальної суспільної потреби у протидії кримінальним правопорушенням.

Слідчий суддя дійшов висновку, що суспільний інтерес при врівноважуванні повинен отримати більшу вагу, тоді як інтерес осіб, що полягає у можливості володіти своїм майном, має порівняно меншу вагу.

Окрім того, таке втручання стосуватиметься виключно конкретного майна щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно може підлягати конфіскації чи спеціальній конфіскації за вироком суду в разі визнання особи винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, що вказує на співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя доходить висновку про наявність вірогідного ризику, що не накладення арешту на майно зазначене у клопотанні може призвести до вжиття заходів щодо подальшого його відчуження з метою уникнення конфіскації/спеціальної конфіскації.

Разом з цим, слідчий суддя зауважує, що внаслідок арешту майна його власник (володілець), буде упродовж певного часу обмежений у своїх правомочностях лише щодо розпорядження майном, утім інші правомочності дозволяють використовувати його за призначеннями, у тому числі особою у користуванні якої воно перебуває та жодним чином не обмежує право власності, право користування є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального правопорушення станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

За таких обставин, враховуючи приписи закону про кримінальні відповідальність та процесуального закону, слідчий суддя дійшов висновку, що матеріалами клопотання обґрунтовано та встановлено необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна належного підозрюваному, з метою уникнення встановлених ризиків, оскільки не застосування такого виду може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, що є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.

При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Ураховуючи викладене та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, та в межах якого подано дане клопотання, а також фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно, тому задовольняє клопотання.

Керуючись ст. ст. 98, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ ВП № 4 Вінницького РУП ГУ НП у Вінницькій області ОСОБА_6 , яке погоджено начальником Липовецького відділу Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_7 за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026020060000175 від 06.07.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209, ч. 1,4 ст. 358, ч. 1 ст. 365-2 КК України, про накладення арешту на майно, - задовольнити.

Накласти арешт на майно, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 0522286800:02:000:3185, площею 3,99 га, що розташована в межах Струтинської сільської ради, Липовецького району, Вінницької області, яка належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ВН №05992 виданого 26.06.2002 Струтинською сільською радою, та перебуває в оренді Фермерського господарства «Кобзар+» (код ЄДРПОУ 41332956), директором якого являється ОСОБА_4 , - заборонивши розпоряджатись нею у будь який спосіб, а саме: зміна права власності, перереєстрація, поділ, виділ.

Роз`яснити, що особи, передбачені в ч. 1 ст.174 КПК України, мають право звернутись до суду з клопотанням про скасування арешту майна, якщо вони не були присутні при розгляді питання про арешт майна.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1