Ухвала суду № 138451177, 21.07.2026, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/255/26

Провадження № 2/559/838/2026

УХВАЛА

про зупинення провадження

21 липня 2026 року м.Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі: головуючого судді Томіліна О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Представник ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Свої вимоги мотивує тим, що 17.04.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (первісним кредитором) та відповідачем було укладено кредитні договори №2110760455611 та №2110741756483.

Відповідно до умов Договору №2110760455611 позичальнику надано кредит у розмірі 1800 грн., граничний строк кредитування 1 рік. Тип процентної ставки фіксована, згідно п.1.4 Договору визначено порядок нарахування процентів за користування кредитом. Позивач свої зобов`язання за Договором №2110760455611 виконав в повному обсязі здійснивши переказ грошових коштів у сумі 1800 грн.

Відповідно до умов Договору №2110741756483 позичальнику надано кредит у розмірі 1500 грн., граничний строк кредитування 1 рік. Тип процентної ставки фіксована, згідно п.1.4 Договору визначено порядок нарахування процентів за користування кредитом. Позивач свої зобов`язання за Договором №2110760455611 виконав в повному обсязі здійснивши переказ грошових коштів у сумі 1500 грн.

01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників-боржників, в тому числі за договорами кредиту №2110760455611 та №2110741756483. Надалі, 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до позичальників, відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023, в тому числі і кредитними договорами №2110760455611 та №2110741756483 щодо відповідача. Отже, саме позивач є належним стягувачем за вищевказаними кредитними договорами.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконує належним чином, у зв`язку з чим у нього перед товариством утворилася заборгованість за кредитним договором №2110760455611 від 17.04.2021 у розмірі 32738,22 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту 1800 грн., заборгованості за відсотками на дату відступлення прав вимоги 30938,22 грн., за кредитним договором №2110741756483 від 17.04.2021 у розмірі 27281,85 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту 1500 грн., заборгованості за відсотками на дату відступлення прав вимоги 25781,85 грн. загальний розмір заборгованості за двома кредитними договорами становить 60020,07грн., яку і просить стягнути позивач, а також судові витрати у справі.

Ухвалою суду від 05.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін. Роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

24.02.2026 від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній позовні вимоги не визнає. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з тих підстав, що не визнає факту укладання кредитного договору, зауважує, що позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа, а тому не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору. Оскільки позивачем не доведено факту укладення сторонами договорів №2110760455611 та №2110741756483 від 17.04.2021, що в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань, а отже вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Також зазначає, що наполягаючи на укладенні договорів, кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором Зазначає, що твердження позивача про нібито отримання відповідачем будь-якої суми коштів, зобов`язаний довести сам позивач. Вважає, що належними доказами, які підтверджують перерахування відповідачу певної суми можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Позивачем до позовної заяви долучено лист від платіжної системи. Звертає увагу суду, що у матеріалах справи відсутня будь-яка інформація щодо особи - отримувача коштів, як то ПІБ такої особи, так і її ІПН, з долученої роздруківки не можливо достовірно встановити особу, якій, нібито, було перераховано кредитні кошти. Окрім того, матеріали судової справи не містять належних та допустимих доказів, що відповідач використовує картковий номер, зазначений у матеріалах справи, та отримання на цей рахунок коштів.

Також вважає, що розрахунок заборгованості є лише відображенням міркувань позивача, такий відповідачем не визнається в повному обсязі, та не відповідає вимогам первинних облікових бухгалтерських документів, а тому не може бути належним та допустимим доказом отримання відповідачем коштів та наявності будь якої заборгованості взагалі. Зазначає, що саме на позивача покладено обов`язок доказування виникнення кредитних зобов`язань та порушення відповідачем умов кредитного договору і всупереч вимог цивільного процесуального права ТОВ Коллект Центр не надано до суду належних і допустимих доказів укладення кредитного договору з відповідачем. Незважаючи на недоведеність позовних вимог, відповідач зазначає, що проведені позивачем розрахунки заборгованості не відповідають вимогам закону.

Окрім того, заперечує щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу, оскільки вважає, що вони, не є співмірними із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. В підсумку просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ Коллект Центр в повному обсязі.

02.03.2026 представник позивача подала до суду клопотання про витребування у АТ КБ «Приватбанк» доказів у справі.

02.03.2026 від відповідача надійшли заперечення на клопотання про витребування у АТ КБ «Приватбанк» доказів у справі.

02.03.2026 представник позивача надіслав відповідь на відзив згідно якого підтримує свою позицію, викладену у позовній заяві, зазначає, що 17.04.2021 між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_1 було укладено Договір № 2110760455611 та Договір № 2110741756483 у електронній формі відповідно до вимог ЗУ «Про електронну комерцію» та які відповідають формі, передбаченій ЦК України. На виконання умов вище вказаних кредитних договорів ТОВ «Служба Миттєвого кредитування» було перераховано грошові кошти на рахунок позичальника. Дана обставина підтверджується листами від платіжної організації ТОВ ФК «Вей Фор Пей», що 17.04.2021 здійснено переказ грошових коштів на карту, яка належить позичальнику у розмірі 1500 грн. та 1800 грн. Щодо заперечень відповідача щодо розрахунку заборгованості, то з даного документу (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Сторонами при укладенні договору було досягнуто згоди щодо фіксованого розміру процентної ставки для певного періоду користування кредитними коштами, в залежності від виконання позичальником умов договору. Пунктом 1.9 договору зазначено, що граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) - 1 рік. Враховуючи, що договір було укладено 17.04.2021 року, граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) закінчився 17.04.2022. Таким чином, період з 17.04.2021 по 17.04.2022 є періодом правомірного користування позичальником кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, який супроводжувався нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у договорі . Відповідно до наданих розрахунків заборгованості нарахування відсотків здійснювалось за період з 17.04.2021 по 09.04.2022 року, тобто в межах строку кредитування, зазначеного в Кредитному договорі та в Заяві-анкеті на отримання кредиту. При цьому, відповідно до умов договору, відсоткова ставка за перші 17 днів становить 2% на день, з 18 по 33 день -3,64% на день, з 34 по 49 5,02% на день, в подальшому 7,67% на день. Отже, нарахування відсотків здійснювалось в межах строку кредитування, визначеного та погодженого сторонами Договору. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь які докази на підтвердження належного виконання умов договору відповідачем. Таким чином, відсутні підстави для сумніву у правильності здійснених кредитором розрахунків.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Наголошує, що сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги, заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише його особистою думкою. Враховуючи викладене вище просить задовольнити позовні вимоги ТОВ «Коллект центр» у повному обсязі.

04.03.2026 представник позивача подав додаткові пояснення у справі, згідно яких підтримав вимоги заявлені у позовній заяві та просив задовольнити клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 04.03.2026 клопотання позивача про витребування доказів задоволено. Витребувана інформація надійшла на адресу суду 04.03.2026.

10.04.2026 представник позивача подав додаткове клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 20.04.2026 додаткове клопотання позивача про витребування доказів задоволено. Витребувана інформація надійшла на адресу суду 11.05.2026.

У судове засідання, призначене на 21.07.2026, сторони не з`явилися. Від представника позивача надійшла заява, згідно якої просить розгляд справи проводити у його відсутність та задовольнити позовні вимоги. Від відповідача додаткових заяв чи клопотань не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до норм ст.ст. 76-80 ЦПК України рішення має прийматися на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у справі.

Принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.

За ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У такому випадку провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку (п. 14 ч. 1 ст. 253 ЦПК України).

Ухвалою від 04 лютого 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду передав на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 552/672/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт форс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що є підстави для відступу від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.

Ухвалою від 18 лютого 2026 року Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду прийняв до розгляду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана його представником адвокатом Мирком Романом Олексійовичем, на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 березня 2025 року.

Зі змісту вказаної вище ухвали Верховного Суду від 18 лютого 2026 року вбачається, що правовідносини у справах подібні, а саме в обох справах відповідачі вважають, що кредитодавці нарахували непропорційно велику суму процентів, розмір нарахованих кредитором процентів у порівнянні з розміром кредиту є надмірним.

Так, у справі № 552/672/23 у лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Вердикт Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 13 травня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання фінансових послуг № 2113342522488 «Стандартний», відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 4 800 грн, а позичальник зобов`язався повернути використану суму у строк 15 днів з моменту отримання кредиту та сплатити відсотки за користування кредитними коштами на умовах, визначених договором кредиту. Кредитний договір укладено в електронній формі.

01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» право грошової вимоги до боржників за договорами кредиту, у тому числі, за договором про надання фінансових послуг № 2113342522488 «Стандартний» від 13 травня 2021 року, укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_3 . Відповідач умови договору належно не виконував.

Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з позичальника станом на день звернення до суду, становить 57 834,72 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 4 800 грн., заборгованість за процентами 28 368 грн, заборгованість за простроченими процентами 24 666,72 грн.

Ураховуючи наведене, ТОВ «Вердикт Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь вказаний розмір кредитної заборгованості.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 19 березня 2024 року у складі судді Мельничук О. К. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» суму боргу за договором про надання фінансових послуг від 13 травня 2021 року № 2113342522488 у розмірі 6 240 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 4 800 грн, заборгованість за процентами 1 440 грн.

Вирішено питання стягнення судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що між сторонами укладено кредитний договір в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, кредитор свої зобов`язання виконав. Відповідача порушив умови договору з повернення кредиту у строки, розміри та у валюті, визначеними договором. При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно частини другої статті 1050 ЦК України.

Крім того, сторонами при укладенні кредитного договору в анкеті-заяві, який є додатком до договору, було погоджено розмір відсотків, який за їх домовленістю (згідно з додатком № 1) не мав перевищувати суму 1 440 грн за весь період кредитування, а тому позов задоволено частково.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 березня 2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» задоволено.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 березня 2024 року в частині відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_2 про стягнення процентів за кредитним договором скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» заборгованість за процентами за договором про надання фінансових послуг № 2113342522488 «Стандартний» у розмірі 51 594,72 грн.

В іншій частині рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 березня 2024 року залишено без змін.

Вирішено питання стягнення судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що укладення договору про надання фінансових послуг № 2113342522488 «Стандартний» узгоджується зі статтями 6, 627 ЦК України та статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», відтак сторони погодили умови надання послуг, зокрема, строк кредитування, плату за кредит, порядок погашення кредиту, відповідальність сторін договору.

Разом із тим, стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість по процентами за користування кредитом у розмірі 1 440 грн, суд першої інстанції не звернув уваги, що такі проценти нараховані протягом орієнтовного строку повернення кредиту, що становить 15 календарних днів з моменту отримання кредиту та відповідно до пункту 1.4.2. договору у разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 15 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом, граничний строк якого згідно з пунктом 1.9. договору становить 1 рік.

З врахуванням наведеного, з метою дотримання принципу юридичної визначеності, суд констатує наявність підстав для зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку вказаної справи Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Хмельницького апеляційного суду від 11 червня 2026 року у справі №671/1828/25.

Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, суд

ухвалив:

Зупинити провадження у справі №559/255/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до закінчення перегляду Об`єднаною Палатою Верховного Суду справи № 552/672/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду безпосередньо або через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.М.Томілін