Ухвала суду № 138450966, 17.07.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 17.07.2026Справа № 554/6161/21 Провадження № 1-кп/554/281/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_2 ,

захисників: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ;

секретаря судового засідання ОСОБА_13 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12020170000000028 за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 313 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 313 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 313 КК України, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 313 КК України, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 313 КК України, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 313 КК України,

В С Т А Н О В И В :

З 24 квітня 2025 року після апеляційного розгляду в провадженні суду на новому розгляді перебуває вищевказане кримінальне провадження.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання запобіжних заходів обвинуваченим, а саме: у виді тримання під вартою ОСОБА_14 на строк 60 днів без визначення розміру застави; у виді домашнього арешту в нічний період доби ОСОБА_12 , із продовженням строку покладених на останнього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, на 2 (два) місяці.

В обґрунтування клопотання щодо ОСОБА_14 прокурор покликається на ті обставини, що обвинуваченій за обвинувальним актом інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 313 КК України. Прокурор зазначає, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави було відмовлено прокурору в задоволенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_14 у зв`язку з відбуванням покарання в ДУ Надержинщинська виправна колонія № 65. У зв`язку з тим, що строк відбування покарання за вироком суду закінчується 03 серпня 2026 року, у прокурора виникла необхідність вирішення питання щодо запобіжного заходу відносно обвинуваченої, яким, на думку сторони обвинувачення, у цьому кримінальному провадженні має бути тримання під вартою. Також прокурор зазначає про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачена може переховуватися від суду через усвідомлення виду і розміру можливого покарання за злочини, які їй інкриміновано (за вчинення особливо тяжкого злочину передбачено до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна), у зв`язку з чим може змінити місце свого проживання, не повідомивши про це суд; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, анкетні дані яких відомі обвинуваченим, зокрема тих свідків, які брали участь під час проведення оперативних закупок та обшуків у обвинувачених; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачена раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, що, на думку прокурора, свідчить про небажання обвинуваченої ставати на шлях виправлення та про схильність останньої до злочинної діяльності. На думку прокурора, інші більш м`які запобіжні заходи неможливо обрати обвинуваченій з таких причин: особисте зобов`язання неможливо застосувати, оскільки цей запобіжний захід вимагає наявності особливої довіри до обвинуваченої на підтвердження можливості дотримання нею процесуальних обов`язків та через неспівмірність тяжкості інкримінованих злочинів цьому виду запобіжного заходу; заставу неможливо обрати обвинуваченій у зв`язку з тим, що на адресу прокурора та суду не надходили письмові звернення від осіб, які поручаються за обвинувачену; домашній арешт неможливо обрати у зв`язку з тим, що ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів та підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вищевказаних ризиків, крім того, перебуваючи на волі, обвинувачена може контактувати зі свідками з метою зміни останніми своїх показань під час судового розгляду. З урахуванням викладеного, прокурор просить обрати обвинуваченій запобіжний захід у виді тримання під вартою.

У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав заявлене ним клопотання та просив задовольнити з вищенаведених підстав з огляду на тяжкість інкримінованих злочинів та зазначені в клопотаннях ризики.

Обвинувачена ОСОБА_14 та її захисник категорично не погодилися та заперечували проти клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Захисник зазначила, що розгляд кримінального провадження триває занадто довго, в інших обвинувачених, крім ОСОБА_12 , відсутні будь-які запобіжні заходи. Водночас ОСОБА_14 наразі перебуває в колонії, а тому клопотання прокурора є передчасним.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши необхідні матеріали провадження, суд дійшов до таких висновків.

09 квітня 2025 року ухвалою Полтавського апеляційного суду скасовано вирок Октябрського районного суду міста Полтави від 10 травня 2023 року щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 і призначено новий розгляд кримінального провадження № 12020170000000028 в суді першої інстанції.

24 квітня 2025 року матеріали вказаного кримінального провадження після апеляційного розгляду надійшли до Шевченківського районного суду міста Полтави та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 квітня 2025 року матеріали кримінального провадження розподілено головуючому судді ОСОБА_1

25 квітня 2025 року ухвалою судді судове провадження прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

Оскільки судове провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті (новий розгляд в суді першої інстанції), а тому суд при вирішенні питання щодо запобіжних заходів не надає оцінки обґрунтованості підозри кожного з обвинувачених.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.

Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований, зокрема, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

09 квітня 2025 року ухвалою Полтавського апеляційного суду, серед іншого, продовжено до вирішення судом першої інстанції питання щодо запобіжного заходу, але не більш ніж на 60 днів.

05 червня 2025 року ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави обвинуваченій ОСОБА_14 обрано (продовжено) запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 02 серпня 2025 року включно, без визначення розміру застави.

Надалі ухвалами суду від 30 липня, 22 вересня, 18 листопада 2025 року строк дії вказаного запобіжного заходу продовжено до 15 січня 2026 року включно.

13 січня 2026 року суд своєю ухвалою відмовив у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченій ОСОБА_14 . Відповідно, строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_14 сплинув 15 січня 2026 року й надалі судом не продовжувався.

Також установлено, що відносно ОСОБА_14 набрав законної сили та вчинено розпорядження про його виконання вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 14 лютого 2018 року.

На запит суду Полтавський районний суд Полтавської області у листі від 25.11.2025 вих. №552/3066/17/11778/25 ЕП-814/25-вих надав офіційну інформацію про те, що вирок суду 19 лютого 2018 року у справі № 552/3066/17 за обвинуваченням ОСОБА_14 приведено до виконання 17 липня 2024 року. Вказані відомості підтверджуються копією розпорядження суду про виконання вироку, що набрав законної сили.

Одночасно у цьому ж листі повідомлено, що постановою від 13 травня 2025 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду ухвалила змінити ухвалу Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2024 року щодо ОСОБА_14 . Виключено із судового рішення посилання про призначення ОСОБА_14 покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік. На підставі ч. 7 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_14 в строк покарання строк її перебування під цілодобовим домашнім арештом у період з 14 липня 2017 року до 03 вересня 2017 року включно, з розрахунку, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі. В решті вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2018 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 19 червня 2024 року залишено без змін.

Таким чином, обвинувачена ОСОБА_14 на день розгляду клопотання прокурора відбуває покарання в установі виконання покарань за вироком суду, тобто не має фізичної можливості вчинити будь-які дії, спрямовані на перешкоджання судовому розгляду у цьому кримінальному провадженні, що свідчить про відсутність заявлених прокурором ризиків та можливої неналежної процесуальної поведінки обвинуваченої.

Слід звернути увагу на те, що кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими (стаття 1 КВК України).

Отже, контроль за виконанням обов`язків ув`язненими здійснює адміністрація установи виконання покарань відповідно до вимог Кримінально-виконавчого кодексу України.

Тому доводи, які зазначені в черговому клопотанні прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_14 , зокрема, щодо ризиків переховування обвинуваченої від суду, зміни місця свого проживання, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, - не знайшли свого підтвердження, оскільки ОСОБА_14 вже відбуває покарання в місцях позбавлення волі, а відтак продовження строку тримання під вартою буде непропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.

Прокурор не довів наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що на теперішній час обвинувачена може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України, і також не надав, всупереч вимог ст. 132 КПК України, доказів на підтвердження продовження існування заявлених ризиків.

Доводи, на які покликається прокурор у своєму клопотанні стосовно існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на час розгляду цього клопотання є безпідставними, оскільки клопотання не містить належного обґрунтування, яким чином обвинувачена може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, перебуваючи в умовах ізоляції від суспільства в Державній установі Надержинщинська виправна колонія (№ 65).

Таким чином, є цілком очевидним, що "подвійний" арешт особи може становити серйозне порушення норм КПК, а саме незаконне позбавлення волі, оскільки, очевидно, що вищевказана особа наразі вже перебуває в умовах несвободи та відбуває покарання у виді позбавлення волі на підставі вироку суду в іншій кримінальній справі, який набрав законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність усіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Згідно з п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

За вказаних обставин, "подвійний" арешт людини в різних провадженнях порушує право особи на звільнення, оскільки скасування арешту в одному із проваджень не буде мати наслідком звільнення особи, так як існують інші арешти. В цьому випадку, право особи на звільнення буде мати ілюзорний характер, що є неприпустимим згідно з усталеною практикою ЄСПЛ.

Таким чином, проаналізувавши під час розгляду клопотання прокурора всі надані сторонами докази та дані про особу обвинуваченої, суд вважає, що обрання їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде непропорційним, надмірним та невиправданим.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено до теперішнього часу.

При цьому воєнний стан, запроваджений в Україні, а також фактичні бойові дії на значній території України за цих обставин самі по собі є достатніми для висновку, що ризик переховування у кримінальному провадженні існує.

В той же час, в серпні 2026 року за твердженням сторони обвинувачення та захисту ОСОБА_14 буде звільнена у зв`язку із фактичним відбуття покарання за попереднім вироком.

На думку суду, вказані вище обставини є достатньою підставою для того, щоб обрати обвинуваченій більш м`який запобіжний захід.

Таким чином, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченій запобіжний захід у виді особистого зобов`язання та покласти на неї обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, що буде необхідним і достатнім для запобігання встановленим ризикам і забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 22, 132, 177, 178, 179, 181, 182, 183, 194, 314-316, 369-372, 376, 379 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченої ОСОБА_14 задовольнити частково.

Обрати обвинуваченій ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , після звільнення з місця позбавлення волі, запобіжний захід у виді особистого зобов`язання та покласти на обвинувачену такі обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати до суду за першим викликом;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи роботи;

3) не відлучатися за межі м.Полтави без дозволу суду;

4) повідомляти суд чи прокурора про зміну свого місця проживання;

5) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні без дозволу суду;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити строк дії покладених на ОСОБА_14 процесуальних обов`язків до 16 вересня 2026 року включно.

Роз`яснити обвинуваченій, що в разі невиконання вказаних в ухвалі суду обов`язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Копію ухвали вручити обвинуваченій, прокурору, направити уповноваженій службовій особі Державної установи «Надержинщинська виправна колонія (№ 65)».

Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального прокурора.

Ухвала суду оскарженню не підлягає

Суддя ОСОБА_1