Рішення № 138450414, 23.07.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/984/26

Провадження № 2/379/805/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Невгада О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бакал О.А.,

відповідачки: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

УСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором та судові витрати. В обґрунтування позову вказав, що 05.06.2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 284008 про надання коштів на умовах фінансового кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору.Згідно умов кредитного договору, товариство надало відповідачці фінансовий кредит в розмірі 8000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.19.12.2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу №19122025/1 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі права грошової вимоги до відповідачки.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд стягнути на користь позивача із відповідачки заборгованість за кредитним договором № 284008 від 05.06.2025 у розмірі 12377,60 грн., сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15500,00 грн.

Процесуальні дії у справі

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2026 року головуючим суддею визначено Невгада О.В.

Ухвалою суду від 01.06.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

12.06.2026 від представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи. Відповідно до змісту вищевказаної заяви представник позивача просив суд стягнути із ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500,00 грн. (а.с.52-56).

23.06.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Брадарської Н.В. надійшло клопотання про зменшення витрат до 3000 грн. (а.с.61-63).

Крім того, 01.07.2026 р. до суду від представника відповідача адвоката Брадарської Н.В. надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначає, що відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору № 284008 від 05.06.2025 року. Проте, сторона відповідача категорично не погоджується із заявленим до стягнення розміром заборгованості. Вказує на те, що у матеріалах справи відсутній належний, деталізований та математично обґрунтований розрахунок заборгованості, що ставить під сумнів заявлені позовні вимоги та унеможливлює їх задоволення.Надана ТОВ «ФК «Венера Фінанс» виписка з особового рахунка містить лише констатацію кінцевого результату - трьох значень (тіло - 8000 грн., проценти - 4377,60 грн., комісія - 0,00 грн.) станом на 20.02.2026 р. Вважає, що цей документ взагалі не розкриває методології нарахування 4 377,60 грн. процентів.Вказує на те, що у вимозі позивача від 17.03.2026, доданій до позовної заяви, чітко зазначено, що кінцевий строк погашення кредиту за договором № 284008 настав 02.09.2025 року. При цьому, сума заборгованості зафіксована та пред`явлена до стягнення станом на 20.02.2026 року.Отже, після 02.09.2025 року жодних правових підстав для нарахування процентів, передбачених кредитним договором, не існувало.Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та відмовити в задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500,00 грн. та зменшити їх розмір до 3 000,00 грн. (а.с.71-76).

02.07.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до змісту якої позивач зазначає, що відповідач, укладаючи кредитний договір з ТОВ «Клай Інвест», погодилась на умови, передбачені кредитним договором. Відповідно до п.1.2. договору, кредит надається строком на 90 днів, тобто до 02.09.2025. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. Відповідно до п.1.3. договору, за користування кредитом відповідач сплачує товариству 262,8 % річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів.

Враховуючи, що розмір наданого кредиту становить 8 000,00 грн., розмір щоденних процентів за користування кредитом складає: 8 000,00 грн. * 0,72 % = 57,6 грн. на день. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором заборгованість була нарахована за 76 календарних днів. Таким чином, загальна сума нарахованих процентів становить: 57,60 грн. * 76 днів = 4 377,60 грн.

19.12.2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/1. Відповідно до його умов, первісний кредитор за плату відступив новому кредитору належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників. Згідно з цим реєстром, позивач набув право грошової вимоги до відповідача.

Просить суд позовні вимоги позивача до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідачки на користь ТОВ «ФК «Венера Фінанс» понесені судові витрати (а.с.84-91).

09.07.2026 від представникавідповідача - адвоката Брадарської Н.В. надійшло заперечення на відповідь на відзив в яких просить суд: задовольнити вимоги відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву в повному обсязі та зменшення (або відмови у стягненні) витрат позивача на професійну правничу допомогу у зв`язку з їх не співмірністю (а.с.94-97).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позові прохав суд слухати справу без його участі, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні визнала факт укладення кредитного договору з ТОВ «Клай Інвест» та отримання кредитних коштів у сумі 8000 грн. в час та за обставин, наведених у позовній заяві. Позовні вимоги визнала частково в сумі 8000 грн. та вказала, що не згідна з нарахованими відсотками, а саме просила суд зменшити нараховані відсотки на половину та відмовити у стягненні витрат на правову допомогу.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідачки і оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.06.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 284008 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (а.с.15-19).

Згідно п. 1.1. договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 8000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Тип кредиту - кредит.

Відповідно до п. 1.2. договору кредит надається строком на 90 днів, тобто до 02.09.2025. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором.

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів (згідно п. 1.3. договору).

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта (відповідно до п. 1.5., 1.6. договору).

Відповідно до п.3.1. сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Таким чином, сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

Вказаний договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором KL2517.

Сторонами були погоджені графік платежів, який є невід`ємною частиною договору (а.с. 20).

Згідно довідки про ідентифікацію підтверджується, що договір № 284008 від 05.06.2025 було підписано відповідачкою ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором KL2517, який відправлений 05.06.2025 на номер телефону НОМЕР_1 (а.с.12).

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, виданого директором ТОВ «ПрофітГід», в рамка договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-1 від 30.09.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» було здійснено грошовий переказ 05.06.2025 на суму 8000 грн., на номер платіжної картки НОМЕР_2 , призначення переказу: видача кредиту №284008 (а.с.18).

19.12.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/1 (а.с.21-23).

Відповідно до п. 2.1. договору факторингу клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 позивач набув права вимоги до відповідачки за договором № 284008 від 05.06.2025 на суму 12377,60 грн. з них: 8000 грн. - сума боргу за тілом кредиту, 4377,60 грн. - сума боргу за відсотками ( а.с.11).

Станом на 20.02.2026 року, відповідно до розрахунку позивача, загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 12377,60 грн., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 8000 грн. та суми заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 4377,60 грн. (а.с.10).

Оплата за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу №19122025/1від 19.12.2025 підтверджується копіями платіжних інструкцій № 212 від 22.01.2026 (а.с.26),№ 236 від 18.02.2026 (а.с.26 на зв.), № 183 від 19.12.2025 (а.с.27).

ТОВ «ФК «Венера Фінанс» направляло ОСОБА_1 письмову вимогу про погашення кредитної заборгованості від 17.03. 2026 року вих. б/н (а.с.9).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються, Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частина 12 ст. 11 вказаного Закону передбачає, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Наведене узгоджується з правовим висновком, сформованим у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року № 404/502/18.

Вказані анкетні дані щодо відповідача-позичальника відповідають дійсності, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Таким чином вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Факт укладання кредитного договору № 284008 від 05.06.2025 та отримання кредитних коштів у сумі 8000,00 грн. стороною відповідача не заперечується.

Наданими суду і дослідженими в судовому засіданні доказами, що наявні в матеріалах справи, підтверджується те, що кредитором ТОВ «Клай Інвест» виконано зобов`язання за договором про надання кредиту № 284008 від 05.06.2025 та перераховано на користь відповідачки - позичальниці обумовлену договором суму, що підтверджується довідкою про видачу коштів із сумою транзакцій по договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За положенням ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Стосовно стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором № 284008 від 05.06.2025 року за період з 05.06.2025 по 02.09.2025 (дата закінчення дії договору), суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, умовами кредитного договору №284008 від 05.06.2025 року передбачено наступне: відповідно до п. 1.2. договору кредит надається строком на 90 днів, тобто до 02.09.2025. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором.

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів (згідно п. 1.3. договору).

Графіком платежів за договором № 284008 від 05.06.2025 доведено до відома ОСОБА_1 графік погашення заборгованості, інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом.

Орієнтована загальна вартість кредиту, станом на 02.09.2025 складатиме 15184 грн.

Графік платежів за договором № 284008 від 05.06.2025 містить електронний підпис відповідачки KL2517.

Також, як вбачається з наданого розрахунку заборгованості, відповідачка жодних погашень заборгованості не здійснювала.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Непогашення відповідачем заборгованості перед кредитором за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язань.

Суд ураховує, що погодженим строком кредитування у цій справі є період з 05.06.2025 по 02.07.2025 (90 днів).

Розрахунок суду: 8 000,00 х 0,72 % х 90 днів = 5184,00 грн.

Загальний розмір кредиту становить 13184,00 грн. (8 000,00 грн. + 5184,00 грн.).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами є наступним: 8 000,00 грн. * 0,72 % = 57,6 грн. на день.

Заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом, які просить позивач стягнути з відповідачки ОСОБА_1 становить 4377,60 грн. (57,6 грн. * 76 дн.).

Отже, у зв`язку з невиконанням відповідачкою зобов`язань за кредитним договором заборгованість була нарахована лише за 76 календарних днів.

Загальний розмір кредиту становить 12377,60 грн. (8 000,00 грн. + 4377,60 грн.).

Таким чином, суд погоджується із розрахунком заборгованості за вказаним договором в частині нарахованої по несплаченим відсотках за користування кредитом в розмірі 4377,60 грн.

Сума нарахованих процентів та загальної заборгованості знаходиться в межах погоджених сторонами умов і не перевищує відповідних значень, передбачених кредитним графіком та договором, докази протилежного матеріали справи не містять.

Про умови договору відповідачка була ознайомлена попередньо, а відтак вільно та свідомо погодилася виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами. Кредитний договір укладений на визначений термін, за якими відповідачка повинна сплатити проценти, що є платою за користування кредитом, такий останньою не оспорювався, в судовому порядку окремі його положення недійсними не визнавалися.

Посилання представника відповідача на те, що первісним кредитором відсотки нараховувалися після 02.09.2025, тобто після закінчення строку кредитування, суд оцінює як безпідставні.

Отже, кредитний договір № 284008 від 05.06.2025 є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України. Позичальник була ознайомлена з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, вони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину і волевиявлення учасників договору було вільним. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідач також їх не надала, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Підтвердження того, що позичальник ОСОБА_1 зверталася до кредитодавця за роз`ясненнями щодо незрозумілих їй умов договору суду не надано.

За положеннями частин 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

В обґрунтування заявлених вимог на підтвердження переходу до позивача права вимоги суду надано: договір факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025, витяг з реєстру боржників де зазначено боржником ОСОБА_1 № кредитного договору 284008 від 05.06.2025.

З приводу заперечення представника відповідача в тій частині, що ОСОБА_1 не пред`являлася вимога ні фактором, ні позивачем про необхідність сплати їм коштів, слід вказати, що згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору….неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Судом встановлено, що факт укладення та підписання договору не заперечувався та не оспорювався сторонами.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується довідкою про зарахування коштів на картковий рахунок відповідача.

Виходячи з викладеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та використання ОСОБА_1 кредитних коштів.

Кредитор, надавши відповідачу обумовлену послугу шляхом надання у користування кредитних коштів, виконав умови кредитного договору, натомість відповідач свої зобов`язання з повернення коштів за кредитним договором не виконала.

Виходячи з вище викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитом у розмірі 12377,60 грн. на користь ТОВ «ФК «Венера Фінанс», з яких 8000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 4377,60 грн. заборгованість за відсотками.

Вирішуючи згідно вимог ст. 264 ЦПК України питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд керується наступним.

Так, згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та інші, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено судом, позивач поніс судові витрати у виді судового збору за подання цієї позовної заяви в розмірі 2662, 40 грн., що підлягають стягненню з відповідачки.

Щодо вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 15500,00 грн., то суд вказує на таке.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

В даному випадку, на підтвердження заявленого позивачем розміру витрат з надання професійної правничої допомоги в 15 500,00 грн. долучено договір про надання правничої допомоги.

Суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні та представник позивача в жодне судове засідання не з`явився.

Крім того, послуги надані адвокатом є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Також, представник відповідача заявила клопотання про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача, з огляду на їх неспіврозмірність.

З огляду на обставини справи та співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, ціни на ринку адвокатських послуг, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, а саме в сумі 3000,00 грн., що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» заборгованість за договором № 284008 від 05.06.2025 в розмірі 12377 (дванадцять тисяч триста сімдесят сім) гривень 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правову допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс», код ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: вул. Львівська, 23, офіс 703, м. Київ, 03115.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено та підписано 23.07.2026.

Суддя О.В. Навгад