Рішення № 138450269, 23.07.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/2456/24

Провадження 2-др/372/36/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Висоцької Г.В., за участю секретаря судових засідань Куник О.В., відповідачки ОСОБА_1 , її представника Шепітка Р. В. , позивачки ОСОБА_3 , її представника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Обухівського районного суду Київської області заяву представника відповідачки ОСОБА_1 - Шепітка Руслана Васильовича про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Обухівська міська рада (Відділ розвитку інфраструктури, містобудування, та архітектури виконавчого комітету Обухівської міської ради), про усунення перешкод у володінні земельною ділянкою, зобов`язання відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення, шляхом знесення господарської будівлі.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 30.06.2026 року У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Обухівська міська рада (Відділ розвитку інфраструктури, містобудування, та архітектури виконавчого комітету Обухівської міської ради), про усунення перешкод у володінні земельною ділянкою, зобов`язання відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення, шляхом знесення господарської будівлі, - відмовлено.

01.07.2026 року стороною відповідачки подано заяву про ухвалення додаткового рішення суду, в якій представник просив стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму понесених судових витрат у розмірі 71000,00 грн.

07.07.2026 позивачкою ОСОБА_3 подано до суду заперечення, в яких зазначила, що заявлена адвокатом Шепітком Р.В. завищена сума у 71000 гривень 00 копійок, абсолютно неспівмірною зі складністю справи, містить прямі ознаки штучного «роздування» гонорару та включення витрат за сторонніми судовими процесами дворічної давнини (справи № 372/2052/23 та № 372/2456/21). Стягнення таких коштів із Позивача, яка є дружиною загиблого військовослужбовця, у звичайному немайновому спорі про знесення господарського сараю суперечить принципам розумності, справедливості та правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц

Відповідачка та її представник у судовому засіданні заяву підтримали, просили задовольнити.

Позивачка та її представник у судовому засіданні заперечили щодо заявлено розміру судових витрат. Зазначила, що заявлена сума є неспівмірною із заявленими позовними вимогами.

Суд, дослідивши доводи заяви, надані докази та матеріали справи, прийшов до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 п.1 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 134 ЦПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Такі висновки містяться у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі № 922/2604/20, витрати на надання професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, зокрема, у справах № 923/560/17 та № 329/766/18.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до суду представником відповідача надано копії наступних документів:

- Платіжна інструкція № @2PL243843 від 05.06.2026 р., Платіжна інструкція № @2PL592076 від 07.05.2026 р., Платіжна інструкція № 2.591941913.1 від 27.03.2026 р., Платіжна інструкція № @2PL332293 від 24.02.2026 р., Платіжна інструкція № @2PL695918 від 29.01.2026 р., Платіжна інструкція № @PL936791 від 06.08.2025 р., Платіжна інструкція № 1869495500 від 23.03.2025 р., Платіжна інструкція № 1823363470 від 04.02.2025 р., Платіжна інструкція № 1812032979 від 23.01.2025 р., Платіжна інструкція № 1789237324 від 27.12.2024 р., Платіжна інструкція № 1747622258 від 13.11.2024 р., Платіжна інструкція № 1736717942 від 30.10.2024 р., Платіжна інструкція № 1665123560 від 11.08.2024 р., Платіжна інструкція № 0.0.3673698579.1 від 29.05.2024 р., Розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу (детальний опис робіт) від 30.06.2026 року., Акт № 08 прийому-передачі виконаних робіт до договору про надання правової (правничої) допомоги № 08/24 від 10.05.2024 року., Копія договору про надання про надання правової (правничої) допомоги № 08/24 від 10.05.2024 року., Платіжна інструкція № @2PL486959 від 01.07.2026 р.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України «Про лобіювання» (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 141 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, яке відповідно до ст. 1512 Конституції України є обов`язковим, остаточним і не може бути оскаржено, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У своїй постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

ВП ВС у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 дійшла висновку, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У відповідності до положень частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що представником відповідачки ОСОБА_1 - Шепітком Р.В. до суду подано достатній обсяг доказів на підтвердження наданої професійної правничої допомоги, зокрема, договір про надання правової допомоги, акти приймання-передачі наданих послуг, платіжні інструкції на суму 71 000 грн, заявлену до відшкодування.

Зважаючи на встановлене судом та викладені висновки вище, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог представника позивачки ОСОБА_1 - Шепітка Р.В про стягнення з ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу у розмірі 68000,00 грн.

Щодо стягнення витрат на представництво інтересів клієнта у судовому засіданні (з урахуванням перенесення засідання) 20.06.2024 року; кількість витраченого часу - 01 год. 00 хв, вартість - 3000,00 грн., суд зауважує наступне.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи №372/2456/24, судове засідання 20 червня 2024 року по розгляду даної справи знято з розгляду у зв`язку із знеструмленням електромережі суду.

Таким чином, судове засідання 20 червня 2024 року не відбулося внаслідок обставин непереборного характеру, що не залежали від волевиявлення чи процесуальної поведінки будь-якої зі сторін.

Відтак відсутні підстави для покладення на позивача витрат на правничу допомогу, пов`язаних із судовим засіданням, яке не відбулося не з його вини.

Суд не може зменшити або відмовити у стягненні витрат на правову допомогу, взявши до уваги виключно матеріальний стан Позивачки, оскільки для Відповідачки розмір цих витрат так само становив надмірний фінансовий тягар протягом двох років розгляду справи. Зі слів Відповідачки на її утриманні перебуває малолітня дитина, яку вона виховує одна, також допомагає батькам-пенсіонерам, які мають мінімальний розмір пенсії, розмір її офіційного доходу на місяць не перевищує 20 000 грн.

Інші доводи сторін, наведені сторонами у заявах по суті справи, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст.ст. 133, 137, 141, 258, 265, 270, 354 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Ухвалити додаткове рішення у справі №372/2456/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Обухівська міська рада (Відділ розвитку інфраструктури, містобудування, та архітектури виконавчого комітету Обухівської міської ради), про усунення перешкод у володінні земельною ділянкою, зобов`язання відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення, шляхом знесення господарської будівлі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у загальному розмірі 68000,00 грн.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення додаткового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього додаткового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Г.В.Висоцька