Ухвала суду № 138449790, 20.07.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12503/26

1-кс/357/1588/26

У Х В А Л А

20 липня 2026 року Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор: ОСОБА_3 ,

слідчий: ОСОБА_4 ,

захисник адвокат: ОСОБА_5 ,

законний представник неповнолітнього мати: ОСОБА_6 ,

підозрюваний: ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в залі судових засідань № 6 м. Біла Церква, Київської області по кримінальному провадженню №12026111030001169 від 18.07.2026,

клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області майора поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_8 ,

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не навчається, не одруженого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,

У С Т А Н О В И В:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

Старший слідчий відділення розслідування злочинів, загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Білоцерківського районного Управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді даного місцевого суду з клопотанням про застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з можливістю внесення застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , що становить 266 240 грн. в рамках кримінального провадження №12026111030001169 від 18.07.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, враховуючи наявність обставин, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177, ст. 178, пунктами 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Так, клопотання вмотивоване наступним, досудовим розслідуванням встановлено, що 17.07.2026 близько 23 год. 45 хв. неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, не маючи посвідчення водія відповідної категорії, керував автомобілем марки "ВАЗ 21013", реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухався по вул. Авраменка в с. Шкарівка Білоцерківського району Київської області зі сторони вул. Героїв України в напрямку центру с. Шкарівка.

Під час руху ОСОБА_7 порушив вимоги пунктів 1.5, 1.7, підпунктів "б", "д" пункту 2.3, підпункту "а" пункту 2.9, пунктів 12.1 та 12.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, а саме: не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та належно не реагував на її зміну, у темну пору доби не обрав безпечної швидкості руху, яка давала б змогу постійно контролювати рух автомобіля та зупинити його в межах видимості дороги.

Внаслідок цього навпроти будинку № 18 на вул. Авраменка ОСОБА_7 здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які нерухомо перебували на правому краю проїзної частини за напрямком руху автомобіля.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 отримав відкриту черепно-мозкову травму, політравму та закритий перелом лівої гомілки. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_11 помер у лікарні від отриманих тілесних ушкоджень. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 отримали тілесні ушкодження у вигляді забоїв.

Порушення правил безпеки дорожнього руху, допущені ОСОБА_7 , перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та смертю потерпілого ОСОБА_11 .

Таким чином, неповнолітній ОСОБА_7 підозрюється у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 286-1 КК України вручено неповнолітньому ОСОБА_7 18.07.2026.

В подальшому неповнолітньому ОСОБА_7 вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 20.07.2026, згідно з якою підозру у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 286-1 КК України перекваліфіковано на ч. 3 ст. 286-1 КК України в зв`язку зі смертю потерпілого ОСОБА_11 . Вказане також підтверджується витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні №12026111030001169 від 20.07.2026.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України підтверджується наступними зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме:

- рапортом чергового Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, в якому зафіксовано надходження повідомлення зі служби 102 про те, що 17.07.2026 о 23 год. 55 хв. за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. Андрія Авраменка, буд. 18, транспортний засіб ВАЗ 21013 з д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7 здійснив наїзд на трьох людей. Було проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_7 , результат огляду позитивний 1.75 % проміле.

- рапортами чергового Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, в якому зафіксовано надходження повідомлення зі служби 102 про те, що потерпілих учасників події було доставлено до КНП «Білоцерківська міська лікарня №2», в середньому та важкому стані;

- протоколом огляду місця ДТП від 18.07.2026 зі схемою, на якій зображені обставини дорожньо-транспортної пригоди;

- актом прийому-передачі речових доказів у вигляді транспортного засобу (зберігання) від 18.07.2026, згідно з яким транспортний засіб ВАЗ 21013 з д.н.з. НОМЕР_1 з пошкодженнями всіх частин кузова поміщено на зберігання до спеціального майданчику;

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.07.2026, згідно з яким ОСОБА_7 було затримано 18.07.2026 о 03 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_3 ;

- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 18.07.2026, який відмовився від дачі показів;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 18.07.2026, який повідомив, що 17.07.2026 близько 23 год 30 хв перебував в с. Шкарівка на вул. Авраменка разом з друзями, згодом близько 23 год 40 хв неподалік зупинки громадського транспорту по вул. Авраменка ОСОБА_12 помітив, як в його бік швидко їхав автомобіль. Побачивши це, він відтягнув хлопця на ім`я ОСОБА_13 та сам відскочив у бік. В зв`язку зі стресом він з друзями відійшов у сторону. Згодом ОСОБА_12 повернувся через 5 хвилин та помітив, що зібрався натовп, який вигукував про те, щоб перевернули автомобіль, так як під ним знаходився чоловік, на якого здійснив наїзд автомобіль ВАЗ. В подальшому було перевернуто автомобіль та через деякий час на місце події приїхали працівники поліції та швидкої допомоги;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 18.07.2026, який повідомив, що 17.07.2026 близько 23 год 30 хв він разом з друзями прогулювався в с. Шкарівка по вул. Авраменка. Разом з ними був ОСОБА_15 , в ході спілкування з яким від нього відчувався запах алкоголю. Згодом ОСОБА_16 сів за кермо свого автомобіля ВАЗ та поїхав в напрямку вул. Героїв України, після чого розвернувши автомобіль він направився знову в їх бік, в ході руху ОСОБА_16 розігнав свій автомобіль орієнтовно близько 100 км/год, після чого ОСОБА_14 почув звук схожий на гальмування та озирнувшись помітив як автомобіль втратив керування та його почало розкручувати на дорозі, після чого автомобіль здійснив наїзд на людей, які перебували на узбіччі та у клумбу. Побачивши це, вони спочатку відійшли та повернувшись через 5 хвилин побачили, що зібрався натовп, який вигукував, щоб необхідно підняти автомобіль, так як під ним знаходився чоловік;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 від 18.07.2026, який повідомив, що 17.07.2026 близько 18 год 00 хв йому зателефонував ОСОБА_7 та запропонував разом провести час, на що він згодився, після чого ОСОБА_10 разом зі своєю дівчиною ОСОБА_9 , а також двома знайомими ОСОБА_7 поїхали на транспортному засобі марки ВАЗ 21013 з д.н.з НОМЕР_1 до АЗС що знаходиться на в`їзді у село Шкарівка. Після цього вони повернулися до закладу (продуктового магазину) «У Оленки» за адресою: с. Шкарівка, вул. Андрія Авраменко, 18А. По дорозі до магазину ОСОБА_10 побачив у ОСОБА_7 ознаки алкогольного сп`яніння, та запитав у нього чи вживав той алкоголь, на що він відповів згодою. Після цього ОСОБА_10 запропонував ОСОБА_7 керувати транспортним засобом замість нього, та в подальшому вони помінялись місцями та вони всією компанією пішли до бесідок даного закладу, де перебували до його закриття, а саме до 22 год 00 хв. ОСОБА_10 зазначив, що бачив як ОСОБА_7 вживає алкогольні напої, а саме пиво, та згодом горілку. В подальшому в зв`язку з перебуванням ОСОБА_7 в стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_10 забрав ключі від автомобіля задля уникнення кермування ОСОБА_7 . Надалі, ОСОБА_7 пішов до автомобіля та почав заводити його без ключів (за допомогою проводів). В цей момент до ОСОБА_10 підійшов ОСОБА_11 , який також перебував у даному закладі та був у стані алкогольного сп`яніння, та вони розмовляли на різні теми. Надалі, під час розмови, вони побачили, що автомобіль завівся та почав рух під керуванням ОСОБА_7 від магазину «У Оленки» у напрямку вул. Героїв України у с. Шкарівки, та проїхавши близько 150 метрів, розвернувся та почав рух у зворотньому напрямку, до місця їхнього перебування біля магазину «У Оленки». В цей час ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 перебували перед входом в магазин «У Оленки», при цьому ОСОБА_11 присів на автомобільну шину, оскільки перебував в стані алкогольного сп`яніння. Спілкуючись, вони дивились у напрямку руху автомобіля ВАЗ 21013 з д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 , який рухався в їхню сторону, та на думку ОСОБА_10 , набираючи швидкість, що складала близько 85 км/год, та надалі транспортний засіб почало різко заносити, та він рухався правою боковою частиною у заносі прямо на них. З моменту втрати котролю керування транспортним засобом та його заносом, що супроводжувалося писком шин, до моменту зіткнення з ними пройшло не більше 2 секунд. Під час події їм гукнули люди задля того, щоб вони звернули увагу та зреагували на дану подію. Але, побачивши, небезпеку, та рух ТЗ у їхньому напрямку, ні він ні його дівчина ОСОБА_9 зреагувати не встигли, та ТЗ здійснив наїзд (зіткнення) з ними своєю правою боковою та правою задньою частиною. Внаслідок даного удару ОСОБА_10 відлетів близько на 5 метрів та приземлився на земляному покритті, його дівчина також відлетіла від удару та впала на землю. ОСОБА_11 сидів непорушно, не змінюючи свого положення, внаслідок чого автомобіль здійснив наїзд на нього, внаслідок чого останній опинився під транспортним засобом. ОСОБА_10 зазначає, що автомобіль рухався без світла та будь-яких покажчиків повороту, а сама подія відбулась близько 23 год 55 хв. Після того як автомобіль зупинився, він підійшов до своєї дівчини, в цей час до них підійшов ОСОБА_7 та запитав у ОСОБА_10 , чи не міг би він сказати, що це він був за кермом, на що останній категорично відмовився та почав на нього сваритись через подію, винуватцем якого він став. В подальшому до них підбігли люди, які почали кричати на ОСОБА_7 та викликати екстренні служби. В подальшому люди почали повертати автомобіль, задля того щоб дістати з-під нього ОСОБА_11 , що їм згодом вдалося;

- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_9 від 18.07.2026, яка повідомила обставини, аналогічні тим, які надав ОСОБА_10 під час його допиту;

- протокол огляду місця події від 18.07.2026, проведеного в БМЛ №2, в ході якого було виявлено труп ОСОБА_11 , який було вилучено та направлено на розтин до Білоцерківського відділення ДСУ «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи»;

- лікарським свідоцтвом про смерть потерпілого ОСОБА_11 №477 від 20.07.2026.

Таким чином, слідчий та прокурор відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, вважають, що під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у пунктах 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що і є обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , у вигляді тримання під вартою з метою запобігання останнього переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні.

Отже з клопотання слідчого та прокурора вбачається, що ризик того, що ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду обґрунтовується тим, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді безальтернативного позбавлення волі строком від п`яти до десяти років з позбавленням права керування на строк від п`яти до десяти років. Усвідомлення можливості настання вказаних вкрай несприятливих наслідків може спонукати підозрюваного змінювати своє місце проживання та переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Водночас відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик втечі не може оцінюватися виключно з огляду на тяжкість можливого покарання, а має визначатися у світлі таких факторів, як характер особи, її моральні якості, місце проживання, наявність роботи, засобів до існування, сімейних та інших соціальних зв`язків із державою, у якій вона притягається до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).

З огляду на викладене, слідчий суддя враховує не лише тяжкість інкримінованого злочину, а й те, що після повідомлення про підозру ОСОБА_7 стали відомими характер та обсяг висунутої підозри, а також реальна перспектива притягнення до кримінальної відповідальності. Усвідомлення можливих правових наслідків у сукупності з тяжкістю передбаченого законом покарання об`єктивно може спонукати особу до ухилення від органу досудового розслідування та суду.

Крім того, слідчий суддя бере до уваги, що підозрюваний на момент розгляду клопотання не має таких соціальних зв`язків (офіційного працевлаштування, стабільного доходу, власної сім`ї тощо), які б у достатній мірі стримували його від можливого переховування від органів досудового розслідування та суду. Також враховується, що за своїм віком підозрюваний не належить до категорії осіб, щодо яких під час дії воєнного стану встановлено загальну заборону на виїзд за межі України, а отже, об`єктивно не позбавлений можливості залишити територію України. Наведена обставина сама по собі не свідчить про намір підозрюваного переховуватися, однак у сукупності з іншими встановленими обставинами підлягає врахуванню при оцінці ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім цього ризик того, що ОСОБА_7 може незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, обґрунтовується тим, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_7 , знаючи дані свідків та потерпілих, які вказують на причетність останнього до вчинення кримінального правопорушення може незаконно впливати на них з метою реабілітації себе як злочинця. Також, ОСОБА_7 , може впливати на свідків та потерпілих шляхом умовляння, підкупу, переконання, примушування з застосуванням фізичної сили або погроз такого застосування з метою викривлення фактичних обставин справи та уникнення передбаченої законом відповідальності.

За таких обставин, з урахуванням тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення та реальної перспективи притягнення до кримінальної відповідальності, слідчий суддя вважає достатньо ймовірним, що бажання уникнути кримінальної відповідальності може спонукати підозрюваного до спроб впливу на потерпілих та свідків як безпосередньо, так і через їхніх родичів, знайомих чи інших близьких осіб шляхом умовлянь, переконань, прохань, психологічного тиску, погроз або інших способів схилення до зміни показань, відмови від їх надання чи викривлення відомих їм обставин. Зокрема, як вбачається з пояснень потерпілих, підозрюваний ОСОБА_7 відразу після події почав схиляти потерпілого ОСОБА_10 надати неправдиві покази, що в свою чергу підкреслює наявність ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків об`єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань. Так, відповідно до частин першої, другої статті 23, статті 224 КПК України показання на стадії досудового розслідування отримуються слідчим або прокурором, тоді як після направлення обвинувального акта до суду вони підлягають безпосередньому дослідженню судом під час судового розгляду. Водночас згідно з частиною четвертою статті 95 КПК України суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав у судовому засіданні або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України.

Отже, ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків існує не лише на стадії досудового розслідування, а й зберігається до моменту безпосереднього допиту зазначених осіб судом. З огляду на характер взаємовідносин підозрюваного із потерпілими та свідками,, відсутність будь-яких об`єктивних перешкод для спілкування з потерпілими чи свідками, а також значення їхніх показань для результатів кримінального провадження, слідчий суддя доходить висновку про наявність достатньої ймовірності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зважаючи на те, що підозрюваний ОСОБА_7 , може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, зазначене свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, у світлі чого слідчий та прокурор просять застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Позиція сторін

У судовому засіданні прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 заявлене клопотання підтримала у повному обсязі, просила задовольнити з підстав, вказаних у його мотивувальній частині, зокрема враховуючи наявність у даному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказане свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для їх запобігання, враховуючи особу підозрюваного та його соціальний статус, при цьому навела доводи викладені в клопотанні та зазначила, що враховуючи характер та спосіб вчинення даного злочину, а також враховуючи, що ОСОБА_7 , вчинив дорожньо-транспортну пригоду, яка спричинила тілесні ушкодження неповнолітнім потерпілим з подальшою смертю потерпілого ОСОБА_11 від отриманих травм, після чого ОСОБА_17 схиляв потерпілого дати неправдиві покази, що свідчить про те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні. Одночасно прокурор просила застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , що становить 266 240 грн.

Захисник адвокат ОСОБА_5 , в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, вважав, що до останнього може бути застосовано більш м`який запобіжний захід, а саме припускав, що до підозрюваного ОСОБА_7 , можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, в тому числі цілодобового, за місцем проживання підозрюваного. У разі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просив зменшити розмір застави до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 66 560 грн. При цьому зауважив, що заявлені прокурором ризики є необґрунтованими, оскільки підозрюваний ОСОБА_7 є неповнолітнім, раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрацію, наміру переховуватись від органу досудового розслідування та суду, а також наміру впливати на свідків та потерпілих не має, а дорожньо-транспортна подія була незапланованою, тобто випадковою. Крім того у підозрюваного є сім`я, він був працевлаштований, однак звільнився за декілька днів до цієї події. Таким чином заявлені прокурором ризики прокурором не доведені.

Законний представник підозрюваного ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначила, що з квітня 2026 року перебувала на заробітках у Польщі, а син мешкав у селищі Шкарівка разом із батьком, який працює слюсарем. Автомобіль родина придбала нещодавно, і в ніч події батько був на нічній зміні, а син без дозволу дорослих узяв ключі від автомобіля, які лежали в доступному місці, та сів за кермо. На її думку, хлопчина припустився помилки через свій вік, і це стане для нього великим уроком, тому вона просила суд не тримати його під вартою, а обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_7 в судовому засіданні відмовився давати свідчення, заявивши, що відповідатиме вже під час слідства. Стосовно клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначив, що просто не погоджується з ним, проте детально обґрунтувати свою позицію чи додати щось до виступу захисника відмовився.

Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався, у ракурсі установлених фактичних обставин

Слідчий суддя, вивчивши клопотання та долучені до нього документи, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали, та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин в їх сукупності, приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є: … 9) запобіжні заходи (ч. 2 ст. 131 КПК України).

При цьому, відповідно до ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

У цьому випадку, вимоги ч. ч. 1, 2 та 6 ст. 132 КПК України заявником (слідчим та прокурором) дотримано, а тому слідчий суддя вважає за можливе перейти до питання оцінки обставин вказаних стороною обвинувачення, як передумови, яка слугує для застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження з урахуванням наступного.

Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п.1- п.3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 12 частини 1 вказаної статті.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний - обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного - обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним - обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Як убачається з матеріалів клопотання, у цьому випадку, необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий, прокурор обґрунтовують тим, що підозрюваний об`єктивно підозрюється у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, у зв`язку з чим останній, будучи обізнаним з мірою покарання за вчинене діяння, може здійснити дії передбачені ст. 177 КПК України.

Так, в ході судового розгляду встановлено, що органами досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України за викладених у клопотанні обставин.

За вказаним фактом, відомості по матеріалах 18.07.2025 було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочате розслідування провадження за №12026111030001169, у ході якого ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, а також подано органом досудового розслідування до слідчого судді дане клопотання про застосування запобіжного заходу, аналізуючи яке на дотримання положень КПК України, слідчий суддя враховує наступне.

При розгляді даного клопотання слідчим суддею встановлено, що письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 , вручено з дотриманням вимог ч. 2 ст. 278 КПК України.

Копія клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та матеріали, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу підозрюваному вручено з дотриманням вимог ч. 2 ст. 184 КПК України.

На час розгляду порушеного у клопотанні питання стосовно підозрюваного встановлено такі відомості: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Біла Церква Київської області, громадянин України, неодружений, не працює, не навчається, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 підозрюється у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Слідчий суддя, аналізуючи питання наявності обставин, визначених ст. 132, пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 177, пунктів 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, приходить до наступних висновків у цій справі.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, № 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

За таких умов, слідчий суддя, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші), свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного, оскільки надані докази об`єктивно зв`язують її з останнім, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.

Також, слідчий суддя сприймає, як переконливі та такі, що заслуговують на увагу, доводи сторони обвинувачення в частині аргументації ризиків, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому провадженні, адже враховуючи позицію ЄСПЛ в частині того, що наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії) та вважає, у даному конкретному випадку, обґрунтованими, оскільки вони належним чином умотивовані слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, зокрема вони є дійсними, у тому числі в світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Поряд з цим, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі визначені пунктами 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України, уважає, що вони у своїй сукупності, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я; міцність соціальних зв`язків; репутація підозрюваного; майновий стан; наявність постійного місця проживання; відсутність утриманців; вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, а також ризики переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, вказують на те, що обставини передбачені пунктами 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України є дійсними.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.

На думку слідчого судді, у цьому кримінальному провадженні ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується не лише тяжкістю санкції ч. 3 ст. 286-1 КК України, а й характером інкримінованого діяння, його тяжкими наслідками у вигляді смерті потерпілого, а також усвідомленням підозрюваним реальної перспективи притягнення до кримінальної відповідальності. У сукупності зазначені обставини об`єктивно можуть спонукати підозрюваного до переховування від органів досудового розслідування та суду.

Слідчий суддя також зазначає про актуальність ризику впливу на свідків та потерпілих. Наразі провадження перебуває на стадії досудового розслідування. Загальний порядок, встановлений КПК України, передбачає процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими, у кримінальному провадженні, спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК (у виключних випадках). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). Відтак, ураховуючи реалізацію принципу безпосередності, ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступень втручання у права і свободи підозрюваного судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Відносно питання того чи є можливим уникнення наявним ризикам шляхом обрання іншого запобіжного заходу, то суд у світлі факторів пов`язаних з характером вказаної особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій особа піддається кримінальному переслідуванню, суд вважає недостатнім застосуванням більш м`якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам.

Слідчий суддя також враховує те, що будь-які дані, які б свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 , під вартою, сторонами кримінального провадження не надавалися.

Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_7 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України та є підстави вважати про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Встановлені під час судового засідання обставини у свої сукупності та взаємозв`язку формують у слідчого судді переконання, що запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам неможливо без застосування запобіжного заходу.

Разом з тим, коли йдеться про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слід також зважати на те, чи наявні у справі специфічні ознаки того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (напр., рішення у справі "Лабіта проти Італії" (Labita v. Italy), N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV).

Частиною 1 ст. 176 КПК України закріплена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м`якого (особисте зобов`язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).

В цьому кримінальному провадженні на даному етапі слідчий суддя не вбачає за можливе запобігти ризикам кримінального провадження із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки (з урахуванням відсутності потенційних поручителів), адже ці заходи пов`язані з потенційним доступом останнього до свідків та потерпілої, щодо яких можливий ризик впливу, без належних стримуючих заходів. Домашній арешт, зокрема цілодобовий, хоча і пов`язаний з ізоляцією підозрюваного від суспільства, однак зважаючи на встановлені на цьому етапі досудового розслідування ризики, може виявитися неефективним з таких же підстав.

Слідчий суддя враховує, що відповідно до вимог ст. 492 КПК України тримання під вартою щодо неповнолітньої особи є винятковим запобіжним заходом та застосовується лише за умови, якщо прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам. З огляду на характер інкримінованого кримінального правопорушення, його тяжкі наслідки, встановлені ризики та конкретні обставини цього кримінального провадження слідчий суддя доходить висновку, що застосування домашнього арешту чи іншого більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя, дослідивши надані сторонами докази у порядку ст. 94 КПК України, з огляду на встановлення факту наявності у провадженні обставин визначених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню та вважає за можливим застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, адже саме такий запобіжний захід, на переконання слідчого судді, забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та в повній мірі забезпечить запобіганню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, розмір якої, відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, має бути визначений в розмірі щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.4 ст. 182 КПК України розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Визначаючи розмір застави, слідчий суддя враховує неповнолітній вік підозрюваного, його майновий стан, відсутність самостійного доходу, а також необхідність забезпечення реальної можливості внесення застави із одночасним забезпеченням належної процесуальної поведінки. Отже, враховуючи характер та тяжкість злочину, слідчий суддя вважає необхідним та достатнім визначити ОСОБА_7 заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 грн., а також відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та роботи; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 4-А, 02152; утримуватися від спілкування з потерпілими ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та свідками ОСОБА_12 і ОСОБА_14 ; носити електронний засіб контролю.

Отже, слідчий суддя з урахуванням вищенаведених обставин визначає відносно неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_7 строк тримання під вартою терміном на 60 діб в межах строку досудового розслідування з одночасним обранням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 грн., з покладанням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 131, 132, 176 - 178, 181, 184, 193, 194, 196, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області майора поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою неповнолітнього ОСОБА_7 , - задовольнити частково.

Застосувати запобіжний захід - тримання під вартою відносно неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, терміном на шістдесят діб, в межах строку досудового розслідування по 15.09.2026 включно та утримувати в Державній установі «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання підозрюваного.

Одночасно визначити неповнолітньму ОСОБА_7 заставу, у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 грн., при внесенні якої неповнолітнього ОСОБА_7 з-під варти звільнити.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена на наступний депозитний рахунок: Територіальне управління Державної судової адміністрації в Київській області: UA768201720355259001000018661 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Київській області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 26268119.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного неповнолітнього ОСОБА_7 наступні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України:

-прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та роботи;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 4-А, 02152;

-утримуватися від спілкування з потерпілими ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та свідками ОСОБА_12 і ОСОБА_14

-носити електронний засіб контролю.

Застосування електронного засобу контролю покласти на групу слідчих у кримінальному провадженні.

Роз`яснити підозрюваному неповнолітньму ОСОБА_7 , що відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне зняття, пошкодження або інше втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії є невиконанням обов`язків, покладених судом на підозрюваного при обранні запобіжного заходу.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити по 15.09.2026.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі.

Копію ухвали направити слідчому та начальнику Державної установи «Київський СІЗО» Міністерство юстиції України для виконання, а прокурору, захиснику та підозрюваному - для відома.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлений і проголошений о 13:45 год. 23.07.2026 в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Павла Скоропадського, 4 А.

Слідчий суддяОСОБА_18