Рішення № 138449711, 14.07.2026, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/162/26

Провадження № 2/288/374/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Зайченко Є. О.,

за участю секретаря судових засідань Корнієнко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на об`єкт інвестування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) через представника ОСОБА_3 (далі представник позивача, представник) звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі відповідач) про визнання права власності на об`єкт інвестування, в якому вказує, що 28 червня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено інвестиційний договір № 28/06/24.

Згідно умов Договору (п. 2.1), відповідач зобов`язується організувати будівництво, забезпечити введення в експлуатацію та передати у власність позивачу Об`єкт будівництва: приміщення № 9 торгівельно-складської будівлі і споруди, загальною площею 186,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що розташоване на земельній ділянці площею 0,0367 га, кадастровий номер земельної ділянки: 1824755100:01:006:0015, цільове призначення: 03.07. Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на умовах, в порядку та строки, що передбачені Договором.

Пунктом 3.1. Договору визначено запланований термін введення в експлуатацію об`єкта будівництва у строк до II кварталу 2024 року.

Згідно пункту 4.8 Договору датою здійснення фінансування Інвестором вважається дата підписання даного договору.

В підтвердження здійснення фінансування об`єкту будівництва, відповідач надаларозписку.

Пунктом 5.1 передбачено, що за умов належного виконання Інвестором Договору Забудовник передає йому у власність Об`єкт інвестування упродовж 3 (трьох) календарних місяців, після введення в його експлуатацію.

Однак, відповідач здійснивши будівництво приміщення № 9, за кошти позивача, ввела об`єкт нерухомого майна в експлуатацію та набула на нього право власності.

З огляду на те, що Відповідач не виконала умови договору, не передала позивачу об`єкт інвестування у власність, Позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх майнових прав та інтересів.

На підставі вищезазначеного позивач просить визнати за ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) майнові права на об`єкт нерухомості - нежитлове приміщення № 9 торгівельно-складської будівлі і споруди, загальною площею 186,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) право власності на об`єкт нерухомості - нежитлове приміщення № 9 торгівельноскладської будівлі і споруди, загальною площею 186,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) право власності на земельну ділянку, площею 0,0367 га, кадастровий номер земельної ділянки: 1824755100:01:006:0015, цільове призначення: 03.07. Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Ухвалою суду від 24 лютого 2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне провадження по справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 13 травня 2026 позовну було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі та участі позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги визнає.

Суд, повно та об`єктивно дослідивши всі матеріали справи в їх сукупності, безсторонньо з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, належним чином оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, керуючись принципом верховенства права та внутрішнім переконанням, дійшов до наступних висновків.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з Інвестиційним договором № 28/06/24 від 28 червня 2024 року, укладеним у селищі Попільня між громадянкою України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий 18 листопада 1996 року, РНОКПП: НОМЕР_1 ) як Інвестором, та громадянкою України ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) як Забудовником, сторони погодили умови фінансування та передачі у власність об`єкта нерухомості.

Відповідно до пунктів 1.1.5, 2.1 та 3.3.1 вказаного Інвестиційного договору, об`єктом інвестування (будівництва) є нежитлове приміщення № 9 торгівельно-складської будівлі і споруди, загальною проектною площею 186,7 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,0367 га з кадастровим номером 1824755100:01:006:0015 (цільове призначення: 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що вартість одного квадратного метру Об`єкту інвестування на дату укладання Договору становить 8000.00 гривень за один квадратний метр, а загальна ціна договору складає 1493600.00 гривень. При цьому згідно з пунктом 4.8. Договору, датою здійснення фінансування Інвестором вважається дата підписання даного договору.

Як вбачається з пунктів 3.1 та 5.1 Інвестиційного договору, запланований термін введення Об`єкта будівництва в експлуатацію ІI квартал 2024 року, після чого Забудовник зобов`язаний передати Інвестору Об`єкт інвестування упродовж 3 (трьох) календарних місяців. /а.с.12-17/

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (сформованої через Опендатабот, номер інформаційної довідки: 5005643677792-17884329295 від 29 грудня 2025 року), за ОСОБА_2 01 жовтня 2024 року о 13:09:33 державним реєстратором Попільнянської селищної ради Житомирської області Нечипоренко Іриною Петрівною було зареєстровано право приватної власності на спірне майно (номер запису про право власності: 56942558). Об`єкт зареєстровано як приміщення № 9 торгівельно-складської будівлі і споруди загальною площею 186.7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3016926918040.

Як підтверджується змістом відомостей Державного реєстру речових прав, підставою для внесення запису про право власності за ОСОБА_2 зазначено: технічний паспорт серії та номера НОМЕР_4 від 29 вересня 2024 року (виданий ЄДЕССБ); Витяг з ЄДЕССБ про присвоєння адреси об`єкту серії та номера НОМЕР_5 від 23 серпня 2024 року; договір (інший тип) серії та номера 8258 від 25 червня 2024 року, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я., а також інформацію від ЄДЕССБ від 01 жовтня 2024 року. /а.с.18-19/

Згідно з відомостями Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7400490872024 від 05 липня 2024 року, земельна ділянка площею 0.0367 га за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 1824755100:01:006:0015 належить до земель житлової та громадської забудови з цільовим призначенням 03.07 «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі». Державна реєстрація вказаної земельної ділянки здійснена 05 липня 2024 року Відділом № 5 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на підставі Технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 26 червня 2024 року, розробленої ФОП ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ). /а.с.20-26/

Як вбачається зі змісту долученого до матеріалів справи Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7400490872024 від 05 липня 2024 року, його невід`ємною частиною є кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 1824755100:01:006:0015, сформований за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру. /а.с.27-28/

Згідно з Висновком оцінювача про вартість майна (консультаційна робота) від 18 липня 2025 року, складеним суб`єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр будівельних та земельних експертиз» (місцезнаходження: 10014, м. Житомир, вул. Миколи Лисенка, 16, оф. 6, код ЄДРПОУ: 40104327; сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 928/20, виданий Фондом державного майна України 13 жовтня 2020 року) на замовлення ОСОБА_3 , проведено незалежну оцінку нерухомого майна.

Як вбачається зі змісту вказаного Висновку, об`єктом оцінки є приміщення № 9 торгівельно-складської будівлі і споруди загальною площею 186,7 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Спірне приміщення розташоване на земельній ділянці площею 0,0367 га з кадастровим номером 1824755100:01:006:0015 (цільове призначення: 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).

Відповідно до наданої оцінювачем короткої характеристики об`єкта, конструктивні елементи приміщення мають піноблочні стіни та змішані перекриття (металеві ферми та дерев`яні), будівля перебуває у доброму технічному стані й забезпечена інженерними мережами: електропостачанням, водопостачанням, місцевою каналізацією та опаленням від твердопаливного (ТПВ) котла.

За результатами застосування порівняльного методичного підходу оцінювачем визначено, що ринкова вартість об`єкта оцінки станом на дату оцінки (18.07.2025 року) становить 2404600.00 гривень. /а.с.31/

Вищевказаний Висновок підписаний директором ТОВ «Центр будівельних та земельних експертиз» ОСОБА_5 та безпосередньо оцінювачем ОСОБА_6 , кваліфікація якого підтверджується доданими до висновку документами, а саме: Кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача МФ №3450 від 22 грудня 2007 року (виданим ФДМУ та Українською комерційною школою) та Посвідченням про підвищення кваліфікації оцінювача МФ №13695 ПК від 10 жовтня 2024 року за напрямом «Оцінка об`єктів у матеріальній формі» (спеціалізація 1.1 «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок, та майнових прав на них»). /а.с.32/

Згідно з Висновком оцінювача про вартість майна (консультаційна робота) від 18 липня 2025 року, складеним суб`єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр будівельних та земельних експертиз» (місцезнаходження: 10014, м. Житомир, вул. Миколи Лисенка, 16, оф. 6, код ЄДРПОУ: 40104327 ) на замовлення ОСОБА_3 , проведено незалежну оцінку нерухомого майна - земельної ділянки.

Як вбачається зі змісту вказаного Висновку, об`єктом оцінки є земельна ділянка площею 0,0367 га з кадастровим номером 1824755100:01:006:0015, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 . Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування будівель торгівлі. На вказаній земельній ділянці розташоване приміщення № 9 торгівельно-складської будівлі і споруди загальною площею 186,7 кв.м.

Відповідно до наданої оцінювачем короткої характеристики, об`єкт оцінки має видовжену форму, а в геоморфологічному відношенні земельна ділянка характеризується спокійним рівнинним рельєфом та сприятливими інженерно-геологічними умовами (заболоченість відсутня).

За результатами застосування порівняльного методичного підходу оцінювачем визначено, що ринкова вартість об`єкта оцінки (земельної ділянки) станом на дату оцінки 18 липня 2025 року, становить 166700.00 гривень. /а.с.34/

Вищевказаний Висновок підписаний директором ТОВ «Центр будівельних та земельних експертиз» ОСОБА_5 та оцінювачем ОСОБА_6 . Фаховий рівень та кваліфікація оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок підтверджується доданими документами: Кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача серії ЦХ №00409 від 20 грудня 2008 року (виданим Державним комітетом України із земельних ресурсів та ЗАТ «Харківський центр науково-технічної та економічної інформації» ) та Посвідченням про підвищення кваліфікації оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок серії 44 №6250 від 25 вересня 2024 року, виданим Держгеокадастром та ПВНЗ «Міжнародний інститут бізнесу». /а.с.35/

Відповідно до Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, сформованого на підставі наказу №96-А від 23 серпня 2024 року, реєстраційний номер в ЄДЕССБ: AR01:0965-0953-0210-4234, органом з присвоєння адреси - Попільнянською селищною радою на замовлення ОСОБА_2 було прийнято рішення про присвоєння адрес об`єктам нерухомого -майна./а.с.37-38/

Відповідно до реєстраційних відомостей даного документа, реєстрація уповноваженим органом, тобто Попільнянською селищною радою, розпорядчого акту в електронній системі здійснена з присвоєнням реєстраційного номера в ЄДЕССБ: AR01:0965-0953-0210-4234. Сама адреса присвоєна на підставі Наказу №96-А від 23 серпня 2024 року, який згідно з відомостями Реєстру має статус «Діючий». /а.с.39/

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядчим документом, на підставі якого було визначено поштову адресу спірного об`єкта нерухомого майна, є Наказ №96-А від 23 серпня 2024 року «Про присвоєння адрес об`єктам нерухомого майна», виданий уповноваженим органом - Попільнянською селищною радою Житомирської області на замовлення ОСОБА_2 . Вказаний Наказ є чинним, що підтверджується його статусом «Діючий» у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.

Пунктом 1 Наказу визначено: присвоїти адреси об`єктам нерухомого майна, які самостійно відчужуються. Зокрема, об`єкту нерухомого майна під номером 9 - приміщенню № 9 торгівельно-складської будівлі і споруди, загальною площею 186,7 кв. м., присвоєно адресу: АДРЕСА_5 .

Пунктом 2 Наказу зобов`язано власника вищезначених об`єктів привести у відповідність з присвоєними адресними номерами правовстановлюючі документи. Також зобов`язано внести відповідні відомості (дані) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна. /а.с.40-42/

Як підтверджується матеріалами справи, факт виконання Інвестором своїх грошових зобов`язань за договором підтверджується копією розписки від 28 червня 2024 року, складеної ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 22 лютого 2006 року Попільнянським РВ УМВС України в Житомирській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 ). ОСОБА_2 підтвердила, що вона отримала від ОСОБА_1 кошти в повному обсязі, розмір яких визначений у пункті 4.2 Інвестиційного договору №28/06/24 від 28 червня 2024 року, за приміщення № 9, адреса розташування: АДРЕСА_1 . Як вбачається з тексту розписки, вона підписана особисто ОСОБА_2 із зазначенням її прізвища та ініціалів, а датою її складання вказано 28 червня 2024 року. /а.с.69/

14 липня 2026 року від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення, які обгрунтовані тим, що з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи Позивач вважає за необхідне додатково звернути увагу суду на такі обставини. 28 червня 2024 року між сторонами було укладено інвестиційний договір, відповідно до якого Позивач профінансував будівництво нежитлового приміщення № 9 торговельно-складської будівлі. Відповідач підтвердив отримання інвестицій шляхом видачі відповідної розписки, а тому факт належного виконання Позивачем своїх договірних зобов`язань не викликає сумнівів. Також, факт отримання коштів відповідачем підтверджується розпискою, копія якої знаходиться в матеріалах даної справи. Натомість Відповідач, отримавши від Позивача повне фінансування, завершив будівництво спірного об`єкта, ввів його в експлуатацію, зареєстрував право власності на своє ім`я, однак всупереч умовам договору не передав Позивачу об`єкт інвестування. Таким чином, між сторонами відсутній спір щодо факту фінансування будівництва. Спір виник виключно у зв`язку з невиконанням Відповідачем свого основного договірного обов`язку щодо передачі Позивачу права власності на створене за його кошти нерухоме майно. Фактичні обставини цієї справи повністю відповідають наведеним правовим позиціям Верховного Суду, оскільки позивач повністю виконав свої фінансові зобов`язання; об`єкт нерухомості фактично побудований; об`єкт введено в експлуатацію; право власності зареєстровано за Відповідачем; Відповідач безпідставно ухиляється від передачі Позивачу права власності на профінансований ним об`єкт. Фактично Відповідач за рахунок коштів Позивача набув у власність нерухоме майно та продовжує незаконно утримувати його за собою, чим порушує право мирного володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Разом з тим, Позивач користується приміщенням, що підтверджується актом приймання передачі, який міститься в матеріалах справи. У справі відсутній будь-який інший ефективний спосіб захисту порушеного права Позивача. Позивач не має можливості зареєструвати право власності у позасудовому порядку, оскільки право власності вже зареєстровано за Відповідачем. Саме тому звернення до суду із вимогою про визнання права власності є єдиним ефективним способом судового захисту. Збереження за Відповідачем права власності на об`єкт, який повністю створений за кошти Позивача, суперечило б принципам добросовісності, справедливості та розумності, закріпленим статтями 3, 13 та 509 ЦК України, а також призвело б до безпідставного збагачення Відповідача. З огляду на викладене, представник позивача просить суд врахувати наведені письмові пояснення під час розгляду справи та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28 червня 2024 року між громадянкою України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка надалі за текстом іменується «Забудовник», з другої сторони, було укладено Інвестиційний договір №28/06/24. Відповідно до умов вказаного Договору, сторони дійшли згоди врегулювати свої відносини згідно зі статтею 6 Цивільного кодексу України відповідно до їхніх дійсних намірів. Предметом договору є фінансування та передача у власність Інвестору об`єкта інвестування (будівництва), а саме: приміщення № 9 торгівельно-складської будівлі і споруди, загальною проектною площею 186,7 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Названий об`єкт нерухомості зводиться на земельній ділянці площею 0,0367 га з кадастровим номером 1824755100:01:006:0015 (цільове призначення: 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).

Згідно з пунктом 4.2. Інвестиційного договору, загальна ціна договору складає 1493 600.00 гривень, виходячи з розрахунку вартості одного квадратного метра об`єкта інвестування у розмірі 8000,00 гривень. Водночас сторони у пункті 4.8. Договору погодили, що датою здійснення фінансування Інвестором вважається дата підписання даного договору.

Судом також встановлено, що відповідно до пункту 3.1. та 5.1. Договору, Забудовник взяв на себе зобов`язання ввести об`єкт будівництва в експлуатацію в запланований термін - ІI квартал 2024 року, та передати Об`єкт інвестування Інвестору за актом приймання-передачі протягом 3 (трьох) календарних місяців після введення об`єкта в експлуатацію.

Частиною 5 ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" визначено, що інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів.

Згідно ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь яке майно, а також майнові права.

Статтею 9 вищевказаного Закону передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-який інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.

Згідно ст. 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» об`єктом інвестування є квартира або приміщення в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Як зазначено представником позивача, відповідач порушує права позивача на проінвестовані об`єкти будівництва, тобто, відповідач не виконала умови договору, не передала позивачуоб`єкт інвестування у власність

Також відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбачено, що інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Умови договорів, укладених між суб`єктами інвестиційної діяльності, згідно із ст. 18 Закону, чинні на весь строк дії цих договорів і у разі, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб`єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.

Стаття 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" визначає, що захист інвестицій - це комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих та створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об`єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, в тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій. Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності.

Так, Законом України "Про інвестиційну діяльність" не передбачено механізму передачі майнових прав інвестору на об`єкти інвестицій.

Разом з тим, ч. 9 ст. 10 ЦПК України визначено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Подібні за змістом відносини врегульовано Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю".

Згідно із ст. 9 вищевказаного Закону управитель укладає із забудовником договір, за яким замовляє забудовнику збудувати один або декілька об`єктів будівництва, ввести їх в експлуатацію та передати об`єкти інвестування установникам цього фонду та на умовах, визначених цим Законом та Правилами фонду.

Відповідно до ст. 10 Закону в договорі має бути передбачене зобов`язання забудовника уступити управителю майнові права на нерухомість, яка є об`єктом будівництва, у разі виникнення обумовленого цим договором ризику невиконання забудовником своїх зобов`язань перед управителем. За кожним об`єктом будівництва забудовник та управитель укладають, зокрема, договір уступки майнових прав на нерухомість, яка є об`єктом будівництва, з відкладальними умовами.

Система функціонування Фонду фінансування будівництва передбачає, згідно із ст. 13 Закону, зокрема, передачу управителем довірителям, які повністю проінвестували закріплені за ними об`єкти інвестування, майнових прав на ці об`єкти інвестування за договором про уступку майнових прав.

Таким чином, спеціальне законодавство України передбачає передачу майнових прав на об`єкти інвестування, в тому числі й на ті об`єкти, які на момент передачі таких прав не прийняті в експлуатацію, а отже і право на визнання за конкретною особою - інвестором - майнового права на об`єкт інвестування.

Статтею 177 ЦК України передбачено, що об`єктами цивільних прав є речі, в тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Стаття 178 ЦК України встановлює, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються, зокрема, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" дає визначення поняття "майнові права", які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (ст. 3 Закону).

Отже, майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що нею в повному обсязі виконано фінансові зобов`язання за вказаним Договором, на підтвердження чого було надано розписку.

Під час розгляду справи від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про визнання позовних вимог.

Оцінюючи заяву відповідача про визнання позову, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії судового процесу, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Проте за змістом частини четвертої цієї ж статті, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Проте, в даній справі визнання відповідачем позову не є для суду безумовною підставою для його задоволення та не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи не суперечить таке визнання закону. Визнання позову є формою розпорядження процесуальними правами, яка не повинна використовуватись як інструмент для ухвалення незаконних чи необґрунтованих рішень.

Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 95 ЦПК України визначено, що письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Оскільки предметом спору є визнання права власності на майно, ціна якого становить 2571300.00 гривень, ключовою обставиною, що входить до предмета доказування, є факт реального виконання позивачем умов інвестиційного договору щодо фінансування об`єкта будівництва.

Попри посилання у позовній заяві на наявність розписки на підтвердження здійснення фінансування, позивачем не було надано суду оригінал вказаного документа. За відсутності оригіналу розписки, яка є єдиним первинним документом, що підтверджує факт передачі грошових коштів та виконання позивачем своїх фінансових зобов`язань, суд позбавлений можливості встановити реальність проведення розрахунків між сторонами та факт набуття позивачем майнових прав у встановленому законом порядку.

Сама по собі копія розписки, за відсутності її оригіналу, не є достатнім, належним та допустимим доказом у розумінні статей 77, 78, 79, 80 ЦПК України на підтвердження факту сплати пайових внесків (інвестування коштів) у розмірі ціни позову.

Враховуючи, що факт виконання фінансових зобов`язань за договором з боку ОСОБА_1 не підтверджений належними та допустимими доказами, визнання позову відповідачем ОСОБА_2 за відсутності доказів реальності підстав позову суперечить загальним засадам цивільного законодавства щодо добросовісності та справедливості, а також вимогам чинного процесуального закону в частині обов`язковості доказування.

Представник позивача зазначає, що датою фінансування є дата підписання договору , а фактом підтвердження - розписка відповідачки. Оскільки оригінал розписки не був наданий суду, а обов`язок доказування лежить на сторонах (ст. 81 ЦПК України), факт належного виконання умов договору позивачем вважається недоведеним.

Представник просить одночасно визнати майнові права та право власності на приміщення. Захист прав інвестора шляхом визнання права власності на новостворене майно в судовому порядку можливий лише за чітких умов, тобто за наявності правовідносин та повної сплати коштів. Суд не може підтвердити право, якщо його первинне виникнення належним чином не зафіксовано в матеріалах справи оригіналами документів.

Аналізуючи правову природу інвестиційного договору №28/06/24 від 28 червня 2024 року, суд зазначає, що виникнення у позивача майнових прав на спірне нежитлове приміщення, а в подальшому - і права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна, закон пов`язує з юридичним складом, обов`язковим елементом якого є належне, повне та своєчасне фінансування об`єкта будівництва.

Суд окремо наголошує, що інститут визнання позову відповідачем, передбачений статтею 206 ЦПК України, не є абсолютним і автоматичним механізмом вирішення спору на користь однієї зі сторін. Керуючись принципом верховенства права та завданнями цивільного судочинства, суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах змагальності та об`єктивного встановлення обставин справи.

Аналізуючи письмові пояснення представника позивача адвоката Ткачук Таміли Андріївни, суд зазначає, що обрання позивачем способу захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на об`єкт інвестування є помилковим. Згідно з матеріалами справи, право власності на спірне приміщення наразі зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 . Визнання права власності за позивачем у судовому порядку за наявності чинного права власності на цей же об`єкт за іншою особою без оскарження підстав такої реєстрації або без пред`явлення позову про виконання умов договору щодо переходу цього права в натурі не відповідає встановленим законом способам захисту цивільних прав та порушує принцип реєстраційного підтвердження прав на нерухомість. Право позивача у договірних відносинах має зобов`язальний (договірний) характер, а тому не може захищатися шляхом пред`явлення речово-правового позову про визнання права власності.

З огляду на вищезазначене, суд разом з тим відхиляє заяву відповідача про визнання позову та доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на об`єкт інвестування є недоведеними, а тому у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача, тому вимоги про стягнення з відповідача судового збору в розмірі 15140.00 гривень задоволенню не підлягають.

Керуючись Законами України "Про інвестиційну діяльність", «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»; ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на об`єкт інвестування відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Є. О. Зайченко