Рішення № 138449636, 23.07.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/1741/26

провадження у справі №2/0285/1602/26

23 липня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

у складі судді Помогаєва А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом у розмірі 30637,64 грн.

В обґрунтовування позовних вимог позивач зазначає, що 18.01.2017 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №Р29.292.70442 згідно якого ОСОБА_1 булу надано споживчий кредит, який він зобов`язався повернути разом з процентними платежами.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 30637,64 грн, яка складається з наступного: 9496,08 грн заборгованість за тілом кредиту; 21141,56 грн - заборгованість за відсотками.

26.11.2020 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», укладено Договір факторингу №12/84, за яким ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Р29.292.70442 від 18.01.2017 року.

Посилаючись на норми ЦК України та умови укладених договорів, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 30637,64 грн.

Відповідач подав відзив із запереченнями проти задоволення позовних вимог. Посилався на те, що Позивачем не надано доказів реального отримання Відповідачем кредитних коштів. Крім того, відсутній детальний розрахунок заборгованості. Посилаючись на строк, що минув з часу виникнення зобов`язання за кредитним договором, Відповідач просив застосувати позовну давність.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спір розглядається судом за правилами, встановленими для розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК Українивизначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 513 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Наданими доказами підтверджується, що 18.01.2017 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №Р29.292.70442 згідно якого ОСОБА_1 були надані кредитні кошти у тимчасове платне користування на поточні потреби в сумі - 9700 грн, строком на 36 місяців, зі сплатою процентів за ставкою 15,5000% в рік.

Видача кредитних коштів підтверджується ордерами АТ "Ідея Банк" від 18.01.2017 та виписками за рахунками.

26.11.2020 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», укладено Договір факторингу №12/84, за яким ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Р29.292.70442 від 18.01.2017 року.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За відсутності доказів на підтвердження виконання Відповідачем зобов`язань за кредитним договором, суд дійшов висновку, що наданими доказами підтверджується заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту в сумі 9496,08 грн, що відповідає розрахунку, наданому Позивачем.

Перевіривши розрахунок заборгованості за процентами, суд дійшов висновку про необґрунтоване нарахування процентів за межами строку кредитування, визначеного п. 1.2 Кредитного договору №Р29.292.70442 від 18.01.2017.

Застосовуючи визначену умовами п. 1.5. Договору процентну ставку 15,5% річних до суми кредиту 9 700 грн, суд визначає максимальну суму процентів в розмірі 4 510,50 грн, що підлягала сплаті за договором.

Нарахування процентів за межами строку кредитування є безпідставним, оскільки суперечить ст. 1050 ЦК України.

Суд зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Пролонгація строку кредитування має бути оформлена додатковою угодою сторін у формі окремого письмового документу.

Визначену за умовами договору суму процентів 4 510,50 грн суд зменшує суму платежів Відповідача, зазначених у виписці за рахунком - 2273,08 грн. Таким чином, заборгованість Відповідача за процентами складає 4510,50-2273,08 = 2237,42 грн.

На підставі вищевикладеного, суд стягує з Відповідача на користь Позивача заборгованість за Кредитним договором №Р29.292.70442 від 18.01.2017 в сумі 11 733,50 грн, що складається з суми заборгованості за тілом кредиту 9 496,08 грн та процентів 2 237,42 грн.

Позовні вимоги у частині стягнення решти нарахованої заборгованості за процентами є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Суд не вбачає підстав для застосування позовної давності, заявленої Відповідачем, з огляду на наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Аналогічний трирічний строк позовної давності також встановлено умовами п. 5.5 Кредитного договору.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З виписки за рахунком вбачається, що Відповідач у 2017 році здійснював часткову сплату заборгованості за кредитом, останній платіж - 30.06.2017 на суму 160 грн.

Отже, позовна давність була перервана визнанням боргу, після якого трирічний строк сплинув 30.06.2020 щодо заборгованості за частиною зобов`язань, строк виконання яких настав 30.06.2017.

Враховуючи встановлений договором строк кредитування у 36 місяців, останній платіж за кредитом Відповідач зобов`язаний був здійснити 18.01.2020, що також передбачено графіком (п. 6.1. Договору).

Таким чином, трирічний строк позовної давності за вимогами щодо останнього платежу сплинув 18.01.2023.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Згідно Закону України № 3450-IX від 08.11.2023 "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" пункт 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено у наступній редакції: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану."

04.09.2025 набрав чинності Закон України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", яким пункт 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено.

Разом з тим, строки, під час перебігу яких діяли вищезазначені норми, підлягають виключенню з тривалості перебігу строку позовної давності.

Крім того, суд враховує положення пункту 5 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" яким Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину."

Отже, період карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 тривав до 30 червня 2023 року, також підлягає виключенню з тривалості перебігу строку позовної давності у даній справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Позивачем не було пропущено строк позовної давності, перебіг якого переривався в силу вищенаведених норм ЦК України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Згідно платіжної інструкції від 17.03.2026 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 8000 грн.

До позовної заяви додано копію договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Апологет" на суму 8000 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Предметом спору в дані справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.

На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об`єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.

Враховуючи фактично надані послуги, суд визнає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Крім того, згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача відшкодування витрат зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог - в сумі 1 019,64 грн.

Таким чином, загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 3 019,64 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12,13, 81, 258, 259, 265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за Кредитним договором №№Р29.292.70442 від 18.01.2017 у розмірі 11 733 гривні 50 копійок.

Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти нарахованої заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) відшкодування судових витрат у розмірі 3 019 гривень 64 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційна скарга не була подана. У випадку оскарження - рішення набирає законної сили за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії рішення.

Суддя А.В. Помогаєв