Рішення № 138449552, 22.07.2026, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/4759/26

Провадження № 2-о/279/140/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року м. Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Івашкевич О.Г., з секретарем Маковською Д.О., розглянувши в порядку окремого провадження цивільну справу №279/4759/26 за заявою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Перетятько Олег Валерійович, заінтересована особа: Коростенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті особи, яка проживала на тимчасово окупованій території України,

ВСТАНОВИВ:

До Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , заінтерсована особа Коростенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті особи, яка проживала на тимчасово окупованій території України.

В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його старший син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , зазначена місцевість знаходиться під тимчасовою окупацією росії. ОСОБА_3 не зміг виїхати і з 2022 року по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 із зазначених окупованих територій і там проживав до своєї смерті.

Після смерті сина додзвонились сусіди на телефон заявника, які проживали по сусідству з його сином і повідомили про його смерть. В подальшому родичі та сусіди займались похованням і оформленням документів про смерть на окупованій території, оскільки заявник батько померлого ОСОБА_1 знаходиться і постійно проживає на території міста Коростеня Житомирської області та попасти на окуповану територію не може, як і його близькі родичі, які проживають на підконтрольній Україні території. Він не приймав участі у похованні свого сина.

У подальшому сусіди з окупованої території надіслали на адресу ОСОБА_1 документи окупаційної влади і фото, які підтверджують факт смерті його сина. ОСОБА_3 на момент смерті у шлюбі не був і проживав усамітнено. Дружина заявника ОСОБА_4 , яка є матір`ю померлого сина та його менший брат ОСОБА_5 , повідомили заявника, що вони не заперечують стосовно подання заявником цієї заяви до суду про встановлення факту смерті ОСОБА_3 , навпаки просили заявника це зробити. Маючи в наявності свідоцтво про смерть, яке видане на тимчасово окупованій території України в Луганській області в місті Луганськ, російською федерацією від 20 березня 2026 року, актовий запис про смерть №170269940000500391006, орган який видав 99400005 Ленінський відділ запису актів цивільного стану м.Луганська департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки, серії НОМЕР_1 та Медичне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 12 січня 2026 року.

Заявник звернувся до Коростенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо отримання свідоцтва про реєстрацію смерті ОСОБА_3 українського зразка. Проте, в Коростенському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відмовили у реєстрації смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в Луганській області в м.Луганськ, яка зараз тимчасово знаходиться під окупацією та не контролюється державними органами України і не видали йому свідоцтво про смерть державного зразка з причини щодо відсутності підстав для державної реєстрації смерті та видачі свідоцтва про смерть українського зразку відповідно до законодавства України на підставі, наданих ним, документів. Додатково йому було роз`яснено, що рішення суду про встановлення факту смерті особи є єдиною підставою для державної реєстрації смерті особи на підставі медичних документів, оформлених медичними закладами на території непідконтрольній українській владі, також повідомили, що вони не надають жодних документів про відмову, а звернення до суду із заявою для встановлення факту смерті не потребує від органів РАГСу наявність відповідних документів про відмову. Також заявника було повідомлено, що на підставі рішення суду про встановлення факту смерті, вони в Коростенському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) видадуть заявнику свідоцтво про смерть його сина українського зразка.

Встановлення факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для державної реєстрації смерті померлої особи, проведеної державним органом України, у подальшому оформленні інших документів, в тому числі з виплати грошових коштів на поховання, визначення щодо виплат по пенсії померлого, виписки померлого з житлового приміщення, оформлення спадщини, тощо.

Просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є сином ОСОБА_1 , місце народження: Україна, місто Білозерське міста Добропілля Донецької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Луганськ Луганської області, у віці 46 років. На час смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 .

Сторони повідомлені про час на місце судового розгляду.

Заявник просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Заінтересована особа Коростенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явились.

За таких обставин суд провів судовий розгляд у відсутність сторін.

Дослідивши письмові докази та проаналізувавши їх в сукупності, суд дійшов висновку про наступне:

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення основних прав, наданих Конституцією або законом, а також право на доступ до правосуддя та справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом є одними із невід`ємних прав людини, які закріплені в Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року (статті 8, 10).

Ця норма кореспондує зі ст.6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження, серед іншого, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначені ст.317 ЦПК України. Заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У частинах третій - четвертій статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлені Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерством охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року №545.

Відповідно до вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину.

Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за №719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

ЦПК України передбачає чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи ДРАЦСу можуть видати свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в м.Луганськ помер син заявника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 20.03.2026 р. виданою установою, яка знаходиться на тимчасово окупованій території України - 99400005 Ленінський відділ записів актів громадянського стану м.Луганська департаменту записів актів громадянського стану Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки, медичним свідоцтвом про смерть серія 43 №201260011 від 12.01.2026 року.

Із заявою про встановлення факту смерті звернувся батько померлого, що підтверджено свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 від 17.10.1979 р., де в графі "батько" зазначено ОСОБА_1 (запис виконано російською мовою).

Відповідно до статті 22 Закону України від 23 червня 2005 року №2709-IV «Про міжнародне приватне право» (далі - Закон про міжнародне приватне право) до особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону про міжнародне приватне право документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Аналогічно регламентовано зазначене питання у пункті 8 глави 1 розділу II Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за №719/4940 (далі - Правила реєстрації актів цивільного стану), відповідно до якого документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року №107 «Про деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Однак зазначені норми незастосовні у правовідносинах за участю російської федерації.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України та повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 року російських військ на територію України задля знищення Української держави, захоплення силою української території та встановлення окупаційного контролю Президент України підписав Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У відповідь на акт збройної агресії рф проти України Президент України підтримав пропозицію Міністерства закордонних справ України про розрив дипломатичних відносин України з рф, про що 24 лютого 2022 року оголошено на офіційному веб-сайті Міністерства закордонних справ України.

На доручення Глави Української держави Міністерство закордонних справ України розпочало процедуру розриву дипломатичних відносин відповідно до норм міжнародного права.

01 грудня 2022 року прийнято Закон України №2783-IX «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон №2783-IX).

22 грудня 2022 року Закон №2783-IX опубліковано у газеті «Голос України» та 23 грудня 2022 року він набрав чинності.

Закон №2783-IX передбачає: зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (далі - Мінська конвенція та Протокол), вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року №140/98-ВР, у відносинах з рф та Республікою Білорусь (стаття 1); вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м.Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року №140/98-ВР (стаття 2).

Відповідно до статті 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов`язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.

Стаття 25 Закону України «Про міжнародні договори України» містить аналогічну норму, відповідно до якої зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого, чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов`язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами.

За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської конвенції у відносинах з рф та Республікою Білорусь зупинено з 27 грудня 2022 року.

З дати зупинення дії Мінської конвенції, зокрема, до документів, виданих на території рф і Білорусі, при їх пред`явленні на території України застосовується вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року, яка є чинною у відносинах України з рф і Білоруссю.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 20.03.2026 року 99400005 Ленінський відділ записів актів громадянського стану м.Луганська департаменту записів актів громадянського стану Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки, може підтверджувати смерть цієї особи лише у випадку засвідчення його оригіналу (дублікату) апостилем.

З огляду на збройний конфлікт між рф та Україною заявник позбавлений фізичної можливості на апостилювання цього документа відповідними органами рф, яким надаються повноваження на проставлення апостиля.

Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів (стаття 319 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Важливою складовою принципу верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) у Доповіді про правовладдя, ухваленій на її 86-му пленарному засіданні, що відбулося 25-26 березня 2011 року, зазначила, що правова визначеність у державі, яка керується верховенством права, зокрема, передбачає, що текст закону має бути легкодоступним; закони мають бути застосовані у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; юридичні норми мають бути чіткі і точні; держава повинна дотримуватись взятих на себе певних зобов`язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені нею перед людьми певні обіцянки (поняття «законних очікувань»).

Особисті немайнові та майнові права заявника перебувають у стані правової невизначеності, встановлення даного факту необхідно заявнику для подальшого оформлення інших документів, в тому числі з виплати грошових коштів на поховання, визначення щодо виплат по пенсії щодо померлого, виписки померлого з житлового приміщення, оформлення спадщини, а органом державної реєстрації актів цивільного стану відмовлено у видачі свідоцтва про смерть.

За таких обставин, суд вважає, що заявник потребує гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами державного захисту.

Подібна за змістом до спірної ситуація стосується встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України.

Ст.317 ЦПК України врегульовано особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України.

Державну реєстрацію смерті на підставі рішення суду про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України проводить відділ державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду в день надходження такого рішення в паперовій формі або будь-який відділ державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника в день отримання рішення суду у спосіб, передбачений абзацами п`ятим, шостим пункту 3 глави 1 розділу II цих Правил (абзац сто двадцять шостий пункту 8 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану).

Враховуючи вищевикладене суд вважає за можливе заяву задовольнити, оскільки встановлення факту смерті ОСОБА_3 має істотне значення для ОСОБА_1 та не може бути реалізоване у позасудовий спосіб, отже, потребують належного судового захисту.

За таких обставин, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалася сторона заявника, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, факти, викладені в заяві, які ніким з учасників справи не заперечуються, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.263-265 ЦПК України, Законом України «Про реєстрацію актів цивільного стану» №2398-VI від 01.07.2010 року зі змінами,

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 в м.Луганськ ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця Білозерське м.Добропілля Донецької області, громадянина України, який на час смерті був зареєстрований та проживав на тимчасово окупованій території України АДРЕСА_2 .

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Згідно з вимогами ч. 4 ст.317ЦПК України оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Копію даного рішення направити учасникам справи.

Сторони та учасники:

Заявник: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_4 від 02.07.1998 року, РНОКПП НОМЕР_5 .

Представник заявника: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_4 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4762 від 29.11.2011 р.

Заінтересована особа: Коростенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місце знаходження: 11500, Житомирська область, м.Коростень, вул.Грушевського, 25, код ЄДРПОУ: 41934687.

Суддя: Оксана ІВАШКЕВИЧ