Рішення № 138449205, 23.07.2026, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/621/26

Провадження № 2/169/639/26

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року селище Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого Тітівалова Р. К.,

з участю

секретаря судового засідання Веремчук Л. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

24 червня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (далі ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 18 лютого 2025 року ОСОБА_1 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА») договір № 5325544 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого отримав кредит в розмірі 4000 гривень на строк 360 днів зі сплатою процентів за стандартною ставкою 0,95 % в день, та зниженою ставкою 0,855 % в день. 24 лютого 2025 року між відповідачем та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено додатковий договір до кредитного договору № 5325544 від 18 лютого 2025 року, відповідно до якого сторони погодили, що сума кредиту за Додатковим договором становить 4000 гривень, а загальна сума кредиту становить 8000 гривень. Право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу № 30/12/2025 від 30 грудня 2025 року перейшло до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ». Вказуючи, що у зв`язку з невиконанням відповідачем належним чином умов договору у нього виникла заборгованість в загальному розмірі 20499,17 гривень, позивач просив стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений (а. с. 125, 126), у позовній заяві вказав, що позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує проти заочного розгляду справи та просить справу розглядати без його участі (а. с. 14 на звороті).

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи в контексті положень частини восьмої статті 128 ЦПК України був належним чином повідомлений (а. с. 128), про причини неявки суд не повідомляв, відзив на позов не подавав.

Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд ухвалою від 23 липня 2026 року постановив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 18 лютого 2025 року звернувся до ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» з метою отримання кредиту та того ж дня уклав із ним договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5325544 (далі Договір) (а. с. 47-60).

Договір, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором 59603 (а. с. 20-22, 47-61).

Згідно з пунктом 1.2 Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума погодженого сторонами Договору кредиту становить 4000 гривень, строк кредитування 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, стандартна процентна ставка 0,95 % в день, та знижена процентна ставка 0,855 % в день.

Відповідно до пункту 2.1 Договору кредит надається в безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на поточний рахунок Клієнта, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , реквізити якої надані останнім кредитодавцю з метою отримання кредиту.

Проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році (пункт 3 Договору).

Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів (пункт 4.1 Договору).

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що повернення кредитної заборгованості споживачем, всі платежі та розрахунки, зазначені у цьому Договорі, здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на зазначені в Договорі та/або на вебсайті банківські рахунки ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» в національній грошовій одиниці України гривні.

З матеріалів справи видно, що сторони 24 лютого 2025 року уклали додатковий договір до Договору № 5325544 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18 лютого 2025 року (далі Додатковий договір), де погодили, що сума кредиту за Додатковим договором становить 4000 гривень, а загальна сума кредиту становить 8000 гривень.

Відповідно до пунктів 1.4, 1.6 Додаткового договору комісія за надання кредиту становить 800 гривень. Комісія за надання додаткової суми кредиту становить 400 гривень.

Пунктом 1.6. Додаткового договору передбачено, що з урахуванням зміненої суми кредиту за Договором денна процентна ставка за Договором у разі використання клієнтом права на Знижену процентну ставку дорівнює 0,9615 % в день.

Також сторони погодили, що в зв`язку із зміною суми кредиту здійснюється коригування зобов`язань клієнта за Договором, про що складається нова редакція Графіку платежів за договором (Додаток №1), що є невід`ємною частиною Договору (пункт 1.12. Додаткового договору).

Пунктами 3.2., 3.3. Договору передбачено, що Договір діє в частині, що не суперечить положенням Додаткового договору. Усі інші умови Договору, не змінені цим Додатковим договором, залишаються дійсними та незмінними і сторони підтверджують за ними свої зобов`язання. У всьому, що не передбачено цим Додатковим договором, сторони керуються умовами договору.

Усі зазначені документи підписані відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором 59603 (а. с. 37-38, 39).

На виконання умов Договору від 18 лютого 2025 року ТОВ «ПЕЙТАК» на підставі договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 , укладеного 03 січня 2024 року з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», перерахувало кошти в сумі 4000 гривень на банківську картку відповідача № НОМЕР_3 (номер транзакцій в системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 53255441739871856) (а. с. 36).

Також, на виконання умов Додаткового договору від 24 лютого 2025 року ТОВ «ПЕЙТЕК» перерахувало кошти в сумі 4000 гривень на банківську картку відповідача № № НОМЕР_3 (номер транзакцій в системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 53255441740389660) (а. с.35).

Відповідно до повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 01 липня 2026 року банківська картка № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ) емітована на ім`я відповідача ОСОБА_1 (а. с. 130).

Із виписки по вказаному рахунку відповідача видно, що 18 лютого 2025 року та 24 лютого 2025 року на картку були зараховані два платежі по 4000 гривень (а. с. 131-132).

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», надавши відповідачу кредит, свої зобов`язання за Договором виконало.

З наданого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» розрахунку видно, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 5325544 від 18 лютого 2025 року та додаткової угоди до Договору від 24 лютого 2025 року станом на 30 грудня 2025 року становить 22111,02 гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту 5586,5 гривень, заборгованість за процентами 12524,52 гривень, та заборгованість за пенею 4000 гривень (а. с. 26-30).

Наведені обставини свідчать про те, що між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 виникли договірні зобов`язання, які випливають з кредитного договору, ними дотримана письмова форма укладення кредитного договору, цей договір є укладеним відповідно до вимог статей 639, 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 (провадження № 61-9071ск20).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З матеріалів справи видно, що 30 грудня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» укладений договір факторингу № 30/12/2025 (а. с. 104 - 114).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за плату, а ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступити ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» право грошової вимоги строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідач ОСОБА_1 є у витязі з Реєстру боржників до Договору факторингу № 30/12/2025 від 30 грудня 2025 року під № 336 і загальна сума заборгованості за кредитним договором № 5325544 від 18 лютого 2025 року становить 22111,02 гривень (а. с. 33-34).

Зобов`язання по оплаті фактором виконане повністю (а. с. 67).

Аналіз наведених норм матеріального права та обставин справи дає підстави для висновку, що позивач набув у встановленому законом порядку право вимоги до відповідача за кредитним договором № 5325544 від 18 лютого 2025 року та додаткової угоди до Договору від 24 лютого 2025 року, укладеними між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 .

З розрахунку заборгованості позивача видно, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 5325544 від 18 лютого 2025 року та додаткової угоди до Договору від 24 лютого 2025 року станом на 13 лютого 2026 року становить 20499,17 гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту 5586,5 гривень, заборгованість за процентами 14912,67 гривень (а. с. 10).

Розрахунок заборгованості є детальним та відповідає умовам кредитного договору.

За таких обставин справи, які підтверджуються належними і допустимими доказами, та відповідно до зазначених норм матеріального права суд дійшов висновку про наявність у розглядуваному випадку передбачених законом підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, оскільки останній порушив його умови, що виразилося у неналежному виконанні договірних зобов`язань, а саме, неповерненні кредитних коштів у визначений договором строк.

Щодо розподілу судових витрат у цій справі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 гривень позивач надав копію договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, акт № 20526 прийму-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, рахунок на оплату № 20526-12/06-2026 від 12 червня 2026 року, заявка № 20526 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №9422/10 від 18 вересня 2020 року (а. с. 25, 32, 41- 42, 64-65, 79).

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Відповідач відповідно до положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявляв, співмірності цих витрат наданим позивачу адвокатом послугам не спростовував.

Таким чином, з урахуванням того, що позов задоволений повністю, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень.

На підставі викладеного, статей 516, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 634, 639, 1048, 1054, 1056-1, 1077 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 133, 137, 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5325544 від 18 лютого 2025 року та додатковим договором від 24 лютого 2025 року в розмірі 20499 (двадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) гривень 17 (сімнадцять) копійок, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 5586 (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят шість) гривень 50 (п`ятдесят) копійок, заборгованість за процентами 14912 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дванадцять) гривень 67 (шістдесят сім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених Цивільним процесуальним кодексом України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», адреса місця знаходження: вулиця Набережно- Корчуватська, 27, приміщення 2, місто Київ, код ЄДРПОУ 44559822.

Представник позивача: Столітній Михайло Миколайович, адреса місця знаходження: вулиця Короленка (Чорних Запорожців), 60Б/93, місто Бровари, Київська область.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повне рішення складене 23 липня 2026 року.

Головуючий