Рішення № 138449199, 22.07.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/1169/25

Номер провадження 2-о/167/16/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Шептицької Н.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Ващук О.А.,

заявниці ОСОБА_1 ,

представника заявниці адвоката Шевчук Д.О. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (далі заявниця) про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі заінтересовані особи),

в с т а н о в и в:

1.Стислий виклад вимог заявниці і заперечення на них.

1а. Заявниця.

ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про встановлення факту перебування на утриманні свого брата ОСОБА_2 з серпня 2023 року по дату його загибелі, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є рідною сестрою ОСОБА_2 , який ніколи одружений не був і дітей не мав. Їх батьки померли. Брат проживав в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який 23.03.2021 року їй подарував. У неї з братом завжди були хороші стосунки: вони разом утримували та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_2 , мали взаємні права та обов`язки щодо ведення спільного господарства. Вона за згодою брата користувалася його земельною ділянкою, сплачувала за неї земельний податок.

З 18.06.2022 року ОСОБА_2 перебував на військовій службі у військовій частині А (номер частини) і продовжував надалі забезпечувати заявницю, постійно пересилав свою заробітну плату на її банківську картку. Заявниця знімала переказані кошти і оплачувала витрати на утримання будинку брата, вносила кошти на погашення кредиту брата. Дані кошти були постійним і основним джерелом засобів для існування, завдяки брату вона мала достатньо грошей для покриття своїх потреб.

ІНФОРМАЦІЯ_2 її брат ОСОБА_2 загинув і ІНФОРМАЦІЯ_2 заявниця поховала брата в с.Залісці і отримала виплати на поховання брата та вступила у спадщину за законом після його смерті.

Встановлення факту перебування на утримання брата має для заявниці юридичне значення, так як дозволить отримати право на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з його смертю, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану».

Враховуючи те, що заявниця дійсно перебувала на утриманні свого брата ОСОБА_2 , так як вони були пов`язані спільним побутом та господарством, останній отримував заробітну плату, грошове забезпечення у розмірі, що значно перевищувало її доходи, тому його дохід був основним доходом сім`ї та джерелом існування, просить (після уточнення заяви) встановити факт її перебування на утриманні брата, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , з серпня 2023 року по дату його загибелі.

1б. Міністерство оборони України.

Представник Міністерства оборони України подав письмові пояснення на заяву ОСОБА_1 , згідно яких просить відмовити у задоволенні її заяви за безпідставністю, оскільки встановлення юридичного факту перебування ОСОБА_1 на утриманні у ОСОБА_2 не породжує бажаного юридичного наслідку у вигляді можливості отримання одноразової грошової допомоги (ас 52-56).

1в. Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 пояснень на заяву ОСОБА_1 не подав.

2.Рух справи в суді.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2026 року, справу передано на розгляд головуючому судді Шептицькій Н.В. (ас 103).

Ухвалою головуючої судді від 20.03.2026 року заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду в порядку окремого провадження, призначено судове засідання для вирішення питання про поновлення провадження у справі (ас 105-106).

Ухвалою суду від 17.04.2026 року провадження у справі поновлено (ас 114-116).

Ухвалою суду від 18.05.2026 року розгляд справи було відкладено (ас 137-138).

16.06.2026 року представник заявниці подала заяву (з додатками) про уточнення вимог (ас 162-171).

Ухвалою суду від 19.06.2026 року задоволено клопотання представника заявника про виклик і допит свідків, розгляд справи відкладено (ас 178-179).

Згідно частин 4, 5 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття рішення у цій справі є 22.07.2026 року - дата складення повного судового рішення.

4. Встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені докази на їх підтвердження.

Заслухавши пояснення заявниці та її представника, показання свідків, дослідивши і об`єктивно оцінивши наявні у справі письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, суд встановив наступне.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , яка перебуває в рареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , є рідною сестрою ОСОБА_2 , який з 18.06.2022 року перебував на військовій службі у військовій частині А (номер частини) і під час участі в бойових діях 04.01.2024 року поблизу с.Роботино Пологівського району Запорізької області отримав численні поранення, внаслідок яких помер.

ОСОБА_2 : одружений не був та дітей не мав; проживав у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який 23.03.2021 року подарував заявниці, якій за період з 22.08.2022 року по 29.12.2023 року перерахував кошти в загальній сумі 161 200,00 гривень.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 разом утримували та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_2 .

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 за згодою ОСОБА_2 понад одинадцять років користується його земельною ділянкою площею 2,3778 га для сільськогосподарського використовування й щорічно, своєчасно та в повному обсязі сплачує за неї земельний податок.

В судовому засіданні встановлено, що заявниця в період з серпня 2023 року по грудень 2023 року включно працювала у ФОП « ОСОБА_4 » і її середній заробіток в цей період становив 7000,00 гривень.

Встановлені вищенаведені в судовому засіданні обставини підтверджуються письмовими доказами: паспортом ОСОБА_1 (ас 9-10), свідоцтвом про народження ОСОБА_5 (ас 11), свідоцтвом про народження ОСОБА_2 (ас 12), витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища (ас (ас 13), витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища (ас (ас 14), свідоцтвом про смерть ОСОБА_6 (ас 15), свідоцтвом про смерть ОСОБА_7 (ас 16), свідоцтвом про одруження ОСОБА_5 (ас 17), свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 (ас 18), лікарським свідоцтвом про смерть №16 від 08.01.2024 року (ас 19-20), довідкою від 14.05.2025 №77 Копачівської сільської ради Луцького району Волинської області (ас 21), свідоцтвом про поховання (ас 22), випискою АТ КБ «ПриватБанк» про рух коштів за банківською карткою ОСОБА_1 (ас 23-25), договором дарування житлового будинку від 23.03.2021 року (ас 26-27), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (ас 28), довідкою №78 від 14.05.2025 року Копачівської сільської ради Луцького району Волинської області (ас 29), довідкою №79 від15.05.2025 року Копачівської сільської ради Луцького району Волинської області (ас 30), довідкою за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 22.05.2025 року (ас 31), довідкою Рожищенської державної нотаріальної контори Волинської області про склад спадкоємців від 09.07.2024 року (ас 32), свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08.08.2024 року (ас 33), свідоцтвом про право на спадщину за законом від 21.01.2025 року (ас 34), свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06.08.2024 року (ас 35), витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (ас 36), витягом з Державного реєстру речових прав (ас 37), витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (ас 38-39), витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (ас 40), випискою з АТ КБ «ПриватБанк» (ас 164), відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 30.04.2026 року стосовно ОСОБА_1 (ас 167-168), відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 05.05.2026 року стосовно ОСОБА_1 (ас 169).

З показань в судовому засіданні свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 встановлено, що ОСОБА_1 і її рідний брат ОСОБА_2 за його життя проживали разом за адресою: АДРЕСА_2 , разом вели спільне господарство, між ними були хороші стосунки. Зі слів заявниці їм стало відомо, що ОСОБА_2 надавав ОСОБА_1 грошову допомогу зі свого грошового забезпечення, як військовослужбовця.

З пояснень в судовому засіданні ОСОБА_1 вбачається, що її брат ОСОБА_10 надсилав (переказував на картковий рахунок) частину свого грошового забезпечення, яка значно перевищувала її офіційні доходи, які вона витрачала на: утримання будинків (в якому проживала і який їй подарував брат), їх ремонт, заміну вікон в будинку, оплату земельного податку, на своє лікування, на оплату кредитів брата, на збирання і надіслання йому на фронт посилок тощо.

5. Надаючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні фактичним обставинам справи, суд керується такими нормами права.

Так, відповідно до ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України (далі СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Тобто, виходячи з аналізу вказаної норми СК України, сім`єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв`язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі № 1 8/99 (№ 5-рп/99) роз`яснив, що під членом сім`ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов`язану кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. До кола членів сім`ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні. Членами сім`ї військовослужбовця можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб`єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші). Членом сім`ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця є та з визначених у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

Крім того, Конституційний суд України у своєму рішенні зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат; спільний бюджет: спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Відповідний висновок міститься у постанові КЦС ВС від 23 квітня 2020 року у справі № 686/8440/16-й.

Згідно ст.38 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Пунктом 2 Постанови № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у п. 1 цієї постанови (тобто, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Так, за загальним правилом судом може бути встановлено факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, що має значення для одержання свідоцтва про право на спадщину, призначення пенсії, відшкодування шкоди чи отримання грошової допомоги тощо.

Факт перебування особи на утриманні померлого має місце за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю (заявнику), була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Наведений вище правовий висновок та аналогічні йому викладені у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №210/2422/16 ц, від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17, від 22 жовтня 2020 року у справі №210/343/19, від 13 січня 2021 року у справі №592/17552/18, від 27 січня 2021 року у справі №584/1166/15-ц.

У свою чергу, нормою ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у пп. 1-3 п. 2 ст. 16 цього Закону (тобто зокрема у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби), право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до ст.31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Пленум Верховного Суду України в п. 8 Постанови «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 №5, роз`яснив, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

6.Висновки суду і мотиви прийнятого рішення.

В судовому засіданні встановлено, що заявницею не надано належних та допустимих доказів перебування на повному утриманні ОСОБА_2 , яке було б для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

Оцінюючи зазначені докази в їх сукупності, суд виходить із того, що сам по собі факт перерахування грошових коштів протягом 4-х місяців 2023 року не є безумовним доказом перебування заявниці на утриманні ОСОБА_2 .

Заявницею не доведено, що такі кошти надавалися саме як засоби утримання та були для неї постійним і основним джерелом існування. Не надано також доказів перебування заявниці на утриманні ОСОБА_2 до його проходження військової служби, що могло б свідчити про сталість та системність такого утримання.

За наявності у заявниці власного стабільного доходу та відсутності доказів того, що переказані кошти мали характер саме утримання, а не надання тимчасової допомоги на: утримання будинків (в якому заявниця проживала і який їй подарував брат), їх ремонт, заміну вікон в будинку, оплату земельного податку, на лікування, на оплату кредитів брата, на збирання і надіслання йому на фронт посилок тощо, суд доходить висновку про недоведеність факту перебування заявниці на утриманні загиблого ОСОБА_2 .

Згідно ч.1 ст.31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Отже, закон прямо встановлює необхідність доведення не будь-якої допомоги, а саме такої, що мала систематичний характер і становила основне джерело засобів до існування особи. Сам по собі факт надання матеріальної підтримки не є достатнім для визнання особи утриманцем.

Заявниця помилково тлумачить ч.1 ст.31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» як ототожнення понять «перебування на утриманні» та «повне утримання», оскільки суд виходить із необхідності встановлення юридично значущих ознак утримання, передбачених законом, а саме - доведення того, що допомога була основним і постійним джерелом існування заявниці. Водночас судом встановлено, що допомога ОСОБА_2 була для неї невизначальною у забезпеченні її життєвих потреб, оскільки заявниця мала інші джерела доходу.

У п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 роз`яснено прямо, що допомога має бути постійним і основним джерелом засобів до існування. Наявність інших доходів само по собі не виключає можливості встановлення факту утримання, однак лише за умови, що буде доведено домінуючий характер допомоги померлого. У даній справі таких доказів надано не було.

Крім того, для набуття статусу утриманця у розумінні зазначених вище норм необхідним є також встановлення непрацездатності особи. Матеріали справи, навпаки, свідчать про працездатність заявниці. Доказів протилежного суду не надано.

Так, надання фінансової допомоги протягом серпня-грудня 2023 року, коли ОСОБА_2 служив в лавах ЗС України, не свідчить про тривалий і сталий характер матеріальної допомоги, який охоплюється поняттям «перебування на утриманні». Закон вимагає встановлення постійності та системності такої допомоги, а не її виникнення у короткий проміжок часу. При цьому, сам по собі значний розмір переказів не є визначальним критерієм. Юридично значущим є не розмір коштів, а їх домінуючий характер у структурі доходів особи та доведеність того, що без цієї допомоги вона не могла забезпечувати свої життєві потреби. Натомість матеріали справи не містять доказів такої залежності. Заявниця мала власний стабільний дохід. Надання їй коштів протягом вказаного періоду, коли ОСОБА_2 служив в ЗС України, може свідчити про тимчасову матеріальну підтримку, однак не підтверджує статусу утриманця.

Матеріали справи не містять доказів того, що без цієї допомоги заявниця була позбавлена можливості забезпечувати свої базові потреби або що її власні доходи були недостатніми для існування.

Крім того, в самій заяві про встановлення факту перебування на утриманні зазначено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 : «разом утримували та вели спільне господарство», «мали взаємні права та обов`язки щодо ведення спільного господарства». Також в заяві ОСОБА_11 зазначає, що: «Я знімала переказані кошти, оплачувала витрати на утримання будинку брата, вносила кошти на погашення кредиту брата».

Тобто ОСОБА_1 витрачала надіслані ОСОБА_2 кошти, в тому числі, і на забезпечення і підтримання його потреб та витрат.

Проживання разом і ведення разом господарства не є окремою самостійною підставою підтвердження факту перебування сестри на утриманні брата, який отримував більший дохід за сестру протягом чотирьох місяців, що передували його смерті (загибелі), і надавав матеріальну допомогу протягом цих чотирьох місяців.

Таким чином, проаналізувавши зібрані та досліджені по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту її перебування на утриманні ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 265, 268, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: Міністерство оборони України, місце знаходження: 03168, м.Київ, проспект Повітряних Сил, 6, код ЄДРПОУ: 00034022.

Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Дата складення повного тексту рішення суду: 22.07.2026 року.

Головуючий суддя Шептицька Н.В.