Ухвала суду № 138448742, 14.07.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.07.2026 Справа №607/14939/15-ц Провадження №4-с/607/35/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., представника скаржника Головченко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тернополі скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Головченко Олександр Андрійович про визнання протиправної та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 26.10.2021 за №51132346,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Головченко О.А., звернулася в порядку цивільного судочинства до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області зі скаргою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 26.10.2021 за №51132346.

В обґрунтування скарги представник скаржника вказав, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживала ОСОБА_1 з 23.04.1991 року по 01.03.2019 роки за однією і тією ж адресою: АДРЕСА_1 .

В квітні місяці 2026 року ОСОБА_1 надійшла пенсія, розмір якої був значно меншим звичайного. Звернувшись до АТ КБ ПриватБанк з питаннями відсутності частини грошових коштів, отримала інформацію, що грошові кошти були списані в зв`язку з примусовим виконанням виконавчого документа. 04 травня 2026 року АТ КБ ПриватБанк видав скаржниці лист, з якого вбачається, що по виконавчому провадженню стягувались грошові кошти: 09.04.2026 року в розмірі 3307, 14 грн. та 31.03.2026 року в розмірі 300,57 грн.

Звернувшись до Тернопільського відділу Державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 стало відомо, що на примусовому виконанні знаходився виконавчий лист, виданий 04.05.2016 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі №607/14939/15-ц про зобов`язання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 надати доступ до квартири АДРЕСА_2 для проведення робіт по усуненню зони вітрового підпору.

При ознайомленні в Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області зі справою №607/14939/15-ц було встановлено, що ПП Східний масив звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про зобов`язання їх надати доступ до квартири АДРЕСА_2 для проведення робіт по усуненню зони вітрового підпору. Проте, позивач не вказав відносно відповідачів числа, місяця, року народження та їх номери реєстраційної картки обліку платника податків.

На позові від руки було дописано номери РНОКПП, зокрема відносно ОСОБА_1 вказано НОМЕР_1 та долучена довідка, видана ПП Авторитет Плюс від 27.08.2015 року про склад сім`ї, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , зокрема, - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за цією адресою з 12.08.2003 року.

Таким чином, очевидним є те, що сталась помилка в ідентифікації особи відповідачки: ОСОБА_1 при розгляді справи №607/14939/15-ц Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, внаслідок чого було видано відповідний виконавчий лист, який був пред`явлений на примусове виконання та наразі триває примусове виконання про стягнення виконавчого збору фактично з особи (скаржниці), яка не має відношення до фактичної особи боржника з іншою датою народження.

Скаржниця вказала, що не мала жодних зобов`язань у вказаній справі, а тому у неї не можуть виникнути й обов`язки, зокрема з примусового виконання. Разом з тим, із скаржниці вже були стягнуті грошові кошти, які стягнуті протиправно, а відтак вона змушена звернутись до суду за захистом свого права та недопустити подальше безпідставне стягнення грошових коштів.

З урахуванням того, що скаржниця не володіє юридичними знаннями, спірну постанову у встановлений строк не отримувала, а для отримання необхідної інформації був витрачений значний час, в зв`язку із чим був пропущений строк оскарження постанови, який представник скаржниці просить суд поновити.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги скарги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, однак подав відзив на скаргу, відповідно до якого державний виконавець зазначає, що до заяви ОСОБА_1 від 05.05.2026 не було долучено жодних підтверджуючих документів, які б слугували підставою для винесення постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних боржника та повернення списаних коштів. До адвокатського запиту представника ОСОБА_4 вх.№14555 від 21.05.2026 також не було долучено жодних підтверджуючих документів, які б слугували підставою для винесення постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних боржника та повернення списаних коштів. Інших заяв, звернень чи скарг у Відділ для вирішення питання по суті не надходило. У зв`язку із вище наведеним вважає, що відсутні підстави для скасування постанови про стягнення виконавчого збору.

Вирішуючи скаргу суд виходить з наступного.

Суд розглядає справи керуючись принципом диспозитивності не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

В порядку розділу VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень", ст. 447 ЦПК України, передбачене право сторін виконавчого провадження на звернення до суду із скаргою в разі, якщо вони вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п.7 Постанови №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 року, роз`яснює, що у разі визнання неправомірними рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби суд зобов`язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Разом із тим, згідно роз`яснень, які містяться в п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 6, відповідно до ст. 385 ЦПК України скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Також, суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, стаття 26 - оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, стаття 58 - оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування звіту про оцінку майна (Закону про виконавче провадження), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами статті 385 ЦПК України. Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущений строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущений строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

Тому, у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

При цьому поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає і доступ до правосуддя і, зокрема гарантується тим, що суд має бути не заформалізованим, що знайшло своє відображення у рішеннях ЄСПЛ «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі» (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98, п. 62), «Воловік проти України» від 6 грудня 2007 року, заява № 15123/03.

У Рішенні в справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява N 23436/03 ЄСПЛ зазначено: «Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А N 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). 23. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року).

В постанові Верховного Суду України по справі № 755/8494/16-ц від 06вересня 2017 року вказано про те, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

В постанові Великої палати Верховного суду по справі № 320/7888/16-ц від 03 жовтня 2018 року вказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання скарги.

Таким чином, суд приходить до висновку про поновлення строку ОСОБА_1 на подання скарги про визнання протиправної та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 26.10.2021 за №51132346, оскільки скаржниця з моменту отримання оспорюваної постанови потребувала отримання правничої допомоги.

Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.03.2016 зобов`язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 надати доступ до квартири АДРЕСА_2 для проведення робіт по усуненню зони вітрового підпору.

Постанова про відкриття виконавчого провадження з даного виконавчого листа датована 19.05.2016 року №51132346, та відкрите за заявою стягувача: ПП Східний масив.

26.10.2021 року у виконавчому провадженні №51132346 була винесена постанова про стягнення виконавчого збору.

В подальшому виконавче провадження №51132346 було завершене, а постанова про стягнення виконавчого збору була виведена в окреме виконавче провадження та передана на примусове виконання.

27.10.2021 року головним державним виконавцем відділу була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 26.10.2021 року за №51132346, виконання якої до цього часу триває.

Всі супровідні листи, які направлялись виконавцем, - адресувались на адресу: квартира АДРЕСА_2 .

Як вбачається із матеріалів цивільної справи, на позові від руки було дописано номери РНОКПП, зокрема відносно ОСОБА_1 вказано НОМЕР_1 та долучена довідка, видана ПП Авторитет Плюс від 27.08.2015 року про склад сім`ї, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , зокрема у довідці зазначена - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за цією адресою з 12.08.2003 року.

Картка фізичної особи - платника податків, видана Державною податковою службою м. Тернополя 04.02.2004 року за №5173, вказує, що ОСОБА_1 одержала ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Згідно паспорту громадянина України, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Водночас, як слідує із матеріалів цивільної справи, відповідачем по справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 , про що свідчить додаток до позову довідка ПП «Авторитет Плюс» від 27.08.2025.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані спеціальними нормами ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Частиною 1 статті 15 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження №67290261 про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 12000 грн., стягувачем вказано Відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), боржником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Водночас, як було встановлено в ході розгляду справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не є стороною по справі №607/14939/15-ц за позовом ПП Східний масив до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про зобов`язання їх надати доступ до квартири АДРЕСА_2 для проведення робіт по усуненню зони вітрового підпору.

В свою чергу, дана обставина свідчить і про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не може бути і боржником за виконавчим провадженням №51132346.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність заявлених вимог скаржником ОСОБА_1 та задоволення вимог заявника в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 447, 448, 450, 451, 452, 453 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_1 строк на подання скарги про визнання протиправної та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 26.10.2021 за №51132346.

Скаргу задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Борецької Х.В. про стягнення виконавчого збору від 26.10.2021 у виконавчому провадженні ВП №51132346.

Копію ухвали суду направити учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 15-денний строк з дня проголошення, апеляційної скарги.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя В. Л. Дзюбич