Рішення № 138448620, 17.07.2026, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер: 448/259/26

Провадження № 2/448/374/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

17.07.2026 місто Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді - Гіряк С.І.

за участі секретаря судового засідання - Луцак Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, індекс 01133) до

відповідача ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором,

учасники справи - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача

1. 11.02.2026 представник позивача ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулася до суду через систему «Електронний суд» із позовною заявою до відповідача з вимогою про стягнення заборгованості за Договором №522942-КС-001 про надання кредиту від 26.01.2025 у розмірі 17298, 00 грн. та судові витрати.

2. В обґрунтування вимог зазначає, що 26.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір №522942-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 26.01.2025 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №522942-КС-001 про надання кредиту. 26.01.2025 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №522942-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-8914, на номер телефону НОМЕР_1 , що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті котрий було введено/відправлено. Таким чином, 26.01.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №522942-КС-001 про надання кредиту підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

3. Вказує, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 6 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника. Комісія пов`язана з наданням кредиту становила 1200 грн.

4. Зазначає, що до теперішнього часу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Кредитним договором №522942-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у останнього станом на 07.01.2026 утворилась заборгованість за Договором №522942-КС-001 про надання кредиту в розмірі 17298,00 грн., що складається з: 6000,00 грн. - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 7098,00 грн. - суми прострочених платежів по процентах; 3000 грн. - суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України; 1200,00 грн. - суми прострочених платежів за комісією. У зв`язку з цим, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача вказану заборгованість та судові витрати.

5. Відповідач ОСОБА_1 17.02.2026 подав відзив на позовну заяву, в якому він частково погоджується з позовними вимогами. Вказує, що дійсно отримав кредит в розмірі 6000 гривень, повернення кредиту ним не здійснювалось. Вважає, що позовні вимоги в розмірі 17298 грн. є явно неспівмірними з фактично отриманою сумою кредиту та складається переважно зі штрафів, пені та надмірно нарахованих процентів, що порушує принципи справедливості та співмірності. Окрім цього, вважає, що заявлені позивачем штрафні санкції та пеня підлягають зменшенню. Доповнює, що він є учасником бойових дій та з урахуванням дії воєнного стану, його соціального статусу та складного матеріального становища просить обмежити суму стягнення розміром фактично отриманих коштів 6000 грн, а в іншій частині позовних вимог відмовити.

6. 24.02.2026 представник позивача Виноградов Ю.Е. подав додаткові пояснення у справі.

Звертають увагу, що у відзиві на позовну заяву сторона Відповідача не заперечує укладення Кредитного договору з Позивачем, отримання кредитних коштів за Кредитним договором, наявність заборгованості за Кредитним договором, а також сторона Відповідача просить суд задовольнити позовні вимоги позивача частково.

Звертають увагу, що у ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» йдеться саме про ненарахування процентів (після набрання чинності змінами до цієї норми), а не про списання всіх процентів, які були нараховані до набрання чинності змінами до цієї норми. Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Вказують, що Позивач не нараховував жодної неустойки у формі пені чи штрафів та не заявляв у позовних вимогах жодної пені чи штрафів (форми цивільно-правової відповідальності за неналежне виконання умов Кредитного договору), тому в даному випадку до цих правовідносин не може бути застосовано принцип зворотної сили закону у часі. Крім того, конструкція частини 15 статті 14 Закону № 2011-ХІІ не передбачає звільнення військовослужбовців та членів їхніх сімей від сплати відсотків за користування кредитом, а лише визначає умови, за яких такі відсотки не нараховуються. Законодавець чітко встановив, що ці умови пов`язані з певними періодами проходження військової служби. Враховуючи це, підстав для застосування принципу зворотної дії закону в часі до спірних правовідносин не вбачається. Також зазначають, що ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачає звільнення військовослужбовців від обов`язку зі сплати комісії за надання кредиту.

Зазначає, що Сторона Відповідача у Відзиві на позовну заяву стверджує, що Відповідач має право на пільгу, передбачену ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», щодо ненарахування процентів за Кредитними договорами військовослужбовцям, однак на підтвердження вищезазначеного сторона Відповідача надала суду виключно фотокопію посвідчення учасника бойових дій, яке було видано у серпні 2023 року (тобто за два роки до укладення Кредитного договору), що жодним чином не підтверджує те, що Відповідач був військовослужбовцем саме протягом строку дії Кредитного договору.

Вказує, що сторона Відповідача не надала суду жодних належних, достовірних та достатніх доказів того, що справді саме Відповідач у справі перебував на військовій службі саме протягом строку дії Кредитного договору, а саме з 26.01.2025 по 13.07.2025, що було б правовою підставою для застосування норми ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо ненарахування процентів військовослужбовцям. Доповнює, що наданих стороною Відповідача документів недостатньо для ідентифікації особи. Вважає, що саме сторона Відповідача повинна була надати суду належні, достовірні та достатні докази того, що справді саме Відповідач у справі перебував на військовій службі саме протягом строку дії Кредитного договору, що було б правовою підставою для застосування норми ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо ненарахування процентів військовослужбовцю, однак такі докази сторона Відповідача не надала. У зв`язку з вищевикладеним, вважають, що правові підстави для застосування у даній справі пільги, передбаченої ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», щодо ненарахування процентів військовослужбовцям відсутні, а з Відповідача підлягає стягненню вся сума заборгованості за Кредитним договором.

Також звертають увагу, що Кредитодавець жодним чином не обмежував час на ознайомлення Позичальника з умовами Кредитного договору та Правилами, а Позичальник добровільно погодився з умовами Кредитного договору та погодився його виконувати (що відповідає принципу свободи договору, встановленому статтею 627 ЦК України). Якби Позичальника не влаштовували умови Кредитного договору, він міг його просто не укладати. Окрім цього, протягом строку дії Кредитного договору та/або після його закінчення Позичальник не звернувся із заявою про розірвання Кредитного договору та/або визнання Кредитного договору недійсним у цілому або його окремих частин.

Також вказують, що всі істотні умови Кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту, строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо, встановлені не у Правилах надання кредитів, Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами) чи якихось «тарифах та умовах», а саме у Кредитному договорі, який Позичальник уклав з ТОВ «Бізнес Позика» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписав за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Окрім цього, позивач за Кредитним договором не нараховував та не заявляв до стягнення у позовних вимогах неустойку (у формі пені чи штрафів) відповідно до ст. 549 ЦК України, не нараховував проценти поза межами строку дії Кредитного договору.

Також вказують, що процентна ставка нараховується за кожен день користування Кредитом. Протягом строку кредитування, визначеного у цьому Договорі, проценти за користування Кредитом нараховуються на залишок заборгованості за Кредитом (на залишок заборгованості за тілом кредиту), наявний на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування Кредитом, із урахуванням дня перерахування та дня повернення Кредиту. Якби Позичальник здійснював платежі відповідно до встановленого графіка платежів, йому дійсно потрібно було б сплатити суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у Кредитному договорі. Однак порушення Позичальником графіка платежів закономірно призвело до подорожчання загальної вартості кредиту, тому що процентна ставка нараховується за кожен день користування кредитом на залишок заборгованості за кредитом, наявний на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування Кредитом, із урахуванням дня перерахування кредитних коштів та дня повернення Кредиту. Якщо Позичальник не здійснив платіж (платежі) за графіком або здійснив його (їх) у меншому розмірі, ніж передбачено графіком, це закономірно призводить до нарахування процентів у більшому розмірі, тому що, як вже було зазначено вище, проценти нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту.Для спростування позовних вимог Позивача сторона Відповідача мала б надати суду докази здійснення всіх платежів за Кредитним договором у розмірі та строки, відповідно до встановленого у п. 4.2.2 Кредитного договору графіка платежів, однак сторона Відповідача таких доказів суду не надала.

7. 03.03.2026 відповідач ОСОБА_1 подав заперечення на додаткові пояснення позивача, в яких не погоджується з доводами викладеними позивачем у додаткових поясненнях. Вказує, що посилання позивача на те, що відповідач не надав власного розрахунку заборгованості не звільняє позивача від обов`язку довести законність та обґрунтованість заявлених до стягнення сум. Поданий розрахунок підлягає оцінці судом в сукупності з іншими доказами. Зазначає, що має статус учасника бойових дій та вказана обставина підлягає врахуванню судом при розгляді справи, на підтвердження чого додав копію посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_2 від 10.08.2023, довідку про безпосередню участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №2242 від 14.07.2023. Вказує, що на позивача покладено обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

8. 05.03.2026 представник позивача Виноградов Ю.Е. подав додаткові пояснення у справі. Звертають увагу суду, що сторона Відповідача просить суд долучити до матеріалів справи нові докази у справі, однак подає їх з порушенням встановленого ЦПК України порядку та строку, жодним чином не обґрунтувавши причину пропуску такого строку. Більше того, сторона Відповідача навіть не просить суд поновити їй строк для подання нових доказів у справі.

Повідомляють суд, що сторона Позивача не отримувала копію вищезазначених Заперечень від сторони Відповідача. Більше того, як вбачається з тексту цих Заперечень, сторона Відповідача не направила їх копію стороні Позивача. У зв`язку з вищевикладеним просять суд не брати до уваги під час розгляду та вирішення справи докази, які сторона Відповідача додала до своїх Заперечень. Звертають увагу суду, що сторона Відповідача подала до суду паперові копії документів (письмові докази), однак не засвідчила їх відповідно до ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів». Крім того, сторона Відповідача у своїх Запереченнях взагалі не зазначила, яке значення для розгляду та вирішення справи мають докази, які сторона Відповідача додала до своїх Заперечень, які обставини ці докази можуть підтвердити або спростувати.

У зв`язку з вищевикладеним сторона Позивача заперечує проти долучення до матеріалів справи нових доказів, які сторона Відповідача додала до своїх Заперечень та просять не брати до уваги під час розгляду та вирішення справи нові докази у справі, які сторона Відповідача додала до своїх Заперечень від 03.03.2026. Також просять суд визнати ці докази недопустимими та залишити їх без розгляду.

Сторона Відповідача у Відзиві на позовну заяву стверджує, що Відповідач має право на пільгу, передбачену ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», щодо ненарахування процентів за Кредитними договорами військовослужбовцям. На підтвердження вищезазначеного сторона Відповідача додала до своїх Заперечень такі фотокопії документів: посвідчення учасника бойових дій невідомої особи (без зазначення її РНОКПП, дати народження, адреси реєстрації тощо, що унеможливлює встановлення того, чи є ця особа Відповідачем у справі), у якому не зазначений період проходження військової служби; довідку про безпосередню участь у бойових діях, видану 14.07.2023, у якій зазначено, що невідома особа (без зазначення її РНОКПП, дати народження, адреси реєстрації тощо, що унеможливлює встановлення того, чи є ця особа Відповідачем у справі) брала участь у бойових діях з 03.03.2022 по 04.03.2022 (при цьому Кредитний договір між сторонами був укладений лише через три роки).

Звертають увагу суду на те, що сторона Відповідача не надала суду жодних належних, достовірних та достатніх доказів того, що справді саме Відповідач у справі перебував на військовій службі саме протягом строку дії Кредитного договору, а саме з 26.01.2025 по 13.07.2025, що було б правовою підставою для застосування норми ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо ненарахування процентів військовослужбовцям. Також вказують, що доданих документів недостатньо для ідентифікації особи.

У зв`язку з вищевикладеним, вважають, що правові підстави для застосування у даній справі пільги, передбаченої ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», щодо ненарахування процентів військовослужбовцям, відсутні.

ІІ. Заяви ( клопотання) учасників справи

9. Представник позивача в судове засідання не з`явився, в поданому позові та додаткових поясненнях просить розгляд справи проводити без участі представника позивача.

10. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, 06.04.2026 подав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, враховуючи надані ним пояснення та врахувати його статус учасника бойових дій.

11. Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України, тому учасників справи неявка не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі

12. Ухвалою суду від 13.02.2026 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, витребувано у АТ КБ "ПРИВАТ БАНК" інформацію щодо власника банківської картки № НОМЕР_3 та руху коштів за період з 26.01.2025 року по 13.07.2025 року.

13. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини встановлені Судом

14. Встановлено, що ОСОБА_1 через веб-сайт Кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення Логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, ввійшов до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подав Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказав номер свого поточного (карткового) рахунку.

15. 26.01.2025 ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №522942-КС-001 про надання кредиту. 26.01.2025 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №522942-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора UA-8914, (направленого Позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 вказаного позичальником в Заявці) електронного повідомлення СМС повідомлення.

16. 26.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір №522942-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

17. Відповідно до п.2 даного Договору, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 6000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання споживчих кредитів.

18. Згідно з умовами зазначеного Договору, стандартна процентна ставка в день становить 0.7%, комісія за надання кредиту - 1200 грн., строк кредиту 24 тижнів, строк дії договору до 13.07.2025.

19. Відповідно до інформації, наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ухвалу суду від 13.02.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано банківську картку № НОМЕР_3 та згідно виписки за договором №б/н за період 26.01.2025-13.07.2025 26.01.2025 на дану картку було проведено фінансову операцію і зараховано грошові кошти в сумі 6000 грн.

20. Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за Договором № 522942-КС-001 про надання кредиту від 26.01.2025 вбачається, що за період з 26.01.2025 по 13.07.2025 у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 17298,00 грн., що складається з: 6000,00 грн. - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 7098,00 грн. - суми прострочених платежів по процентах; 1200,00 грн. - суми прострочених платежів за комісією, 3000 грн. - суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України.

V. Застосоване Судом законодавство

21. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

22. Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

23. Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

24. Згідно з ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

25. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

26. Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, який повинен виконуватися, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору.

27. Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

28. Відповідно до положень частин 1, 3 та 4 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

29. Нормою частини 1 статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

30. Згідно з приписами частин 1-3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

31. Відповідно до положень частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

32. За змістом норми статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

33. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).

34. Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції

35. Так, Статтею 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

36. Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

37. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 статті 11 Закону).

38. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 статті 11 вказаного Закону).

39. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч.12 статті 11 Закону № 675-VIII.

40. Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

41. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

42. Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

43. Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

44. Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

45. Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

46. За нормою ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

47. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

48. Згідно ст. ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

49. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

50. Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

51. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

52. Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

VI. Висновки Суду

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту

52. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

53. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

54. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

55. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти на загальну суму 6000,00 грн. Натомість, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість.

56. Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання договору кредиту між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем ОСОБА_1 . Факт укладення договору не заперечується позивачем.

57. Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.

58. Як встановлено в ході судового розгляду договір підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, з зазначенням особистих даних відповідача, а саме адреси проживання, його паспортних даних, дати народження, РНОКПП, електронної пошти.

59. Суд зауважує, що кредитні кошти надані позичальнику у безготівковій формі на банківську картку, вказану ним при укладенні договору, надходження коштів підтверджується відповіддю АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №20.1.0.0./7-260406/88671-БТ від 14.04.2026. Відповідач не надав доказів, що кредитні кошти на його картку, зазначену ним у договорі, не надходили. Відповідачем не спростовано факт надання всіх особистих ідентифікуючих даних, даних його платіжної картки, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.

60. Відтак слід зробити висновок, що відповідач був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного кредитного договору.

61. Таким чином, суд приходить до висновку, що спірний Договір №522942-КС-001 від 26.01.2025 року укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, підписаний саме відповідачем накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» належними та допустимими доказами підтверджено укладання кредитного договору з відповідачем, сторони вказаного вище договору узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки та умови надання грошових коштів у кредит, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах.

62. Судом встановлено, що всупереч умовам договору, відповідач не виконав свого зобов`язання та не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

63. Відповідно до умов вищевказаного кредитного договору позивач 26.01.2025 взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит на таких умовах: сума кредиту 6000,00 грн; строк - 24 тижні, тобто до 13.07.2025 року; процентна ставка у розмірі 0,7 % за 1 день користування, комісія за надання кредиту - 1200 грн.

64. Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у загальній сумі 17298,00 грн., що складається з: 6000,00 грн. - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 7098,00 грн. - суми прострочених платежів по процентах; 3000 грн. - суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України; 1200,00 грн. - суми прострочених платежів за комісією.

65. З моменту отримання кредиту відповідач ОСОБА_1 заборгованості не погашав, в зв`язку з чим на момент закінчення строку дії договору №522942-КС-001 в нього утворилася заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 6000,00 грн. В свою чергу Відповідачем не надано в судове засідання доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

66. Враховуючи, що відповідачем не виконано грошове зобов`язання в строк, передбачений умовами кредитного договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором №522942-КС-001 від 26.01.2025 за основною сумою боргу в розмірі 6000 грн. є обґрунтованими.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення відсотків за крдеитним договором суд виходить з такого.

67. Як згадувалось вище, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

67. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у Постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

68. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

69. Отже, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по процентах за користування кредитом в межах строків кредитування, визначених в укладеному між сторонами договорі, зокрема в сумі 7056 грн. (сума заборгованості за процентами за період з 26.01.2025 по 13.07.2025 (168 днів х 42 грн (0,7 %) в межах строку кредитування відповідно до умов Договору №522942-КС-001 від 26.01.2025).

70. Щодо посилань відповідача про наявність пільг передбачених ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до якої військовослужбовцям не нараховуються штрафні санкції, пеня та відсотки за користування кредитом, суд зазначає наступне.

71. Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

72. Посилаючись на наявність пільг відповідач додав копію посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_2 від 10.08.2023 та довідку про безпосередню участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №2242 від 14.07.2023.

73. Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 15.07.2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) сформульовано правовий висновок про перелік необхідних документів для доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 року № 322/2/7142.

74. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

75. Матеріали справи не містять відповідних документів як доказів наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 від нарахування процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

76. Водночас вказаний закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв`язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій.

77. Також положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не містять норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв`язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій.

78. Суд наголошує, що наявність обставин, визначених п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», покладається на сторону, яка про такі обставини заявляє. У даному випадку відповідач жодного документу, окрім копії посвідчення учасника бойових дій та довідки №2242 від 14.07.2023, суду не представив.

79. А тому, проаналізувавши всі докази в сукупності, суд доходить висновку про те, що відповідачем були порушені зобов`язання стосовно своєчасного повернення сум отриманих кредиту, сплати нарахованих за користування кредитними коштами процентів, внаслідок чого відповідач має заборгованість по процентах за вказаним вище договором в загальному розмірі 7056 грн. 00 коп.

Щодо вимоги про стягнення процентів на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 3000,00 грн, суд зазначає наступне.

80. У пункті 7.5. договору № 522942-КС-001 від 26.01.2025 сторони визначили, що у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700000% процентів річних від суми заборгованості в силу положень ст. 625 ЦК України.

81. Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, проценти на підставі ст. 625 ЦК України нараховано за відсотковою ставкою 1% в день від суми тіла кредиту (60 грн) з 10.02.2025 по 31.03.2025 (50 днів). За цей період (з 10.02.2025 по 31.03.2025) позивачем також нараховано проценти за користування кредитом за ставкою 0,7% в день від суми тіла кредиту (42 грн).

82. Суд зазначає, що встановлені ст. 625 ЦК України проценти підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

83. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

84. За неповернення вказаних сум після закінчення строку, на який були видані кредитні кошти, може настати відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, проте регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

85. Таким чином, позивачем безпідставно нараховано проценти відповідно до положень ст. 625 ЦК України за період з 10.02.2025 по 31.03.2025 в розмірі 3000,00 грн (60 грн в день), оскільки в цей період позивачем нараховано проценти за користування кредитом.

Крім того, указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, в подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено і такий діє по даний час.

86. Згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

На час розгляду справи в суді положення п. 18 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

87. Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

88. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

89. З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами в розмірі 3000,00 грн, нарахованих позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту суд виходить з наступного.

90. Що стосується стягнення комісії за надання кредиту в сумі 1200,00 грн. варто вказати, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

91. Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

92. У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою. Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

93. Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

94. За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними.

95. За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

96. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все,що вона одержала на виконання цього правочину,а в разі неможливості такого повернення,зокрема тоді,коли одержане полягає у користуванні майном,виконаній роботі,наданій послузі,-відшкодувати вартість того, що одержано,за цінами,які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди,вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3 ст. 216 ЦК України).

97. За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

Висновок

98. Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, який є правомірним, а тому повинен виконуватися, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору.

99. У зв`язку із тим, що відповідач отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, що зазначені в кредитному договорі, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме з відповідача на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» слід стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту №522942-КС-001 від 26.01.2025 в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень та нарахованими процентами у розмірі 7056 (сім тисяч п`ятдесят шість) грн, а всього 13056 (тридцять тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 коп. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача відсотків відповідно до ст.625 ЦК України в розмірі 3000,00 грн. та прострочених платежів за комісією в розмірі 1200,00 грн. слід відмовити.

100. Враховуючи наведене, Суд вважає, що позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

VІІ. Судові витрати

101. Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

102. За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

103. Згідно платіжної інструкції №3192 від 09.02.2026 позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн. При цьому, позивачем заявлено вимогу з ціною позову в розмірі 17298 грн. 00 коп., що становить 100%, з яких було задоволено вимог на загальну суму 13056 гривень 00 копійок, що становить 75,48 %.

104. А тому, у зв`язку із частковим задоволенням позову на користь позивача підлягає стягненню з відповідача 2009 (дві тисячі дев`ять) грн. 58 копійок (2662,40 х 75,48 /100 = 2009,58) судового збору.

З цих підстав, керуючись статтями 2,4, 5,10-13,81,83, 141, 223, 247, 258-259,263-265, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором №522942-КС-001 про надання кредиту від 26.01.2025 в сумі 13056 (тринадцять тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 копійок, що складається з: 6000, 00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 7056,00 грн. - заборгованість за процентами.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 2009 (дві тисячі дев`ять) гривень 58 коп. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

8. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, індекс 01133; код ЄДРПОУ - 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст судового рішення складений 22.07.2026.

Суддя Світлана ГІРЯК