Ухвала суду № 138448064, 19.06.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 752/12029/25

Провадження № 2-з/761/245/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Мальцев Д.О., розглянувши матеріали заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південний» в особі ФГВФО про визнання договору поруки припиненим,-

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південний» в особі ФГВФО про визнання договору поруки припиненим.

18.06.2026 рок через підсистему «Електронний суд» позивачем ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову відповідно до якої просить:

1. Перейти до розґляду справи за правилами загального позовного провадження в зв`язку з наявністю у справі немайнових вимог (постанова КЦС ВС від 14.07.2021, справа № 761/28934/18) та необхідністю допиту свідка (ч. 3 ст. 274 ЦПК);

2. Викликати та допитати свідка в судовому засіданні - директора ТОВ "ФК "ФІНУНІВЕРСАЛ" (01054, Україна, місто Київ , вулиця Хмельницького Богдана, будинок 64 офіс 101) ОСОБА_2 ;

3. Забезпечити позов шляхом зупинення вчинення виконавчих дій (стягнення) щодо ОСОБА_1 за виконавчим провадженням №50524586, так як державним виконавцем прийнята постанова про накладення арешту на майно позивача, що створює реальну загрозу того, що майно може бути реалізоване ще до завершення розгляду судом справи та набрання рішенням суду законної сили.

Так, відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, заяву про забезпечення позову та надані до неї документи, дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Крім того, ст. 150 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги містять елементи клопотання, зокрема, позивач просить:

1. Перейти до розґляду справи за правилами загального позовного провадження в зв`язку з наявністю у справі немайнових вимог (постанова КЦС ВС від 14.07.2021, справа № 761/28934/18) та необхідністю допиту свідка (ч. 3 ст. 274 ЦПК);

2. Викликати та допитати свідка в судовому засіданні - директора ТОВ "ФК "ФІНУНІВЕРСАЛ" (01054, Україна, місто Київ , вулиця Хмельницького Богдана, будинок 64 офіс 101) ОСОБА_2 ;

3. Забезпечити позов шляхом зупинення вчинення виконавчих дій (стягнення) щодо ОСОБА_1 за виконавчим провадженням №50524586, так як державним виконавцем прийнята постанова про накладення арешту на майно позивача, що створює реальну загрозу того, що майно може бути реалізоване ще до завершення розгляду судом справи та набрання рішенням суду законної сили.

Однак, відповідно до статті 150 ЦПК України перелік заходів забезпечення позову є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд зазначає, що викладені у заяві вимоги про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та виклик свідка не є заходами забезпечення позову в розумінні статті 150 ЦПК України. Вказані питання вирішуються судом у порядку, передбаченому нормами цивільного процесуального законодавства під час розгляду справи, та не можуть бути предметом розгляду в межах заяви про забезпечення позову.

Крім того, заявником не наведено обставин та не надано належних і допустимих доказів, які б свідчили про існування реальної загрози утруднення чи неможливості виконання можливого рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Посилання заявника на можливість реалізації майна та настання негативних наслідків мають припущений характер та не підтверджені належними доказами.

Суд також враховує, що забезпечення позову є винятковим процесуальним засобом, застосування якого допускається лише за наявності достатньо обґрунтованого припущення про існування небезпеки порушення прав заявника до ухвалення рішення у справі. Саме лише посилання на можливість настання негативних наслідків без належного обґрунтування не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому заявником не доведено співмірності обраного заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, а також не наведено належного обґрунтування наявності зв`язку між заявленим заходом забезпечення та предметом спору.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову, а наведені заявником доводи не свідчать про наявність підстав, передбачених статтями 149, 150 ЦПК України, у зв`язку з чим заява задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.149, 150, 153 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південний» в особі ФГВФО про визнання договору поруки припиненим, - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.

Суддя: