Рішення № 138446888, 20.07.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Справа № 926/1223/26Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча

секретар судового засідання Голіней Я.І.

за участі представників:

позивача: Борецький С.С.

відповідача: Петренко Н.О.

розглянув матеріали справи

за позовом Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної Служби України з надзвичайних ситуацій

до фізичної особи-підприємця Боярської Наталі Григорівни

про стягнення боргу в сумі 334 932 грн

І. Стислий виклад позицій сторін по суті позовних вимог.

Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної Служби України з надзвичайних ситуацій звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця Боярської Наталі Григорівни про стягнення заборгованості за договором поставки №248 від 20.08.2025 у сумі 334 932 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач допустив прострочення поставки товару, у зв`язку із чим позивач нарахував останньому, на підставі п. 7.2 договору, 61 932 грн неустойки та 273 000 грн штрафу, які просить стягнути.

Відповідач у своєму відзиві на позов від 12.06.2026 з позовними вимогами не погоджується, оскільки заявлені позивачем вимоги про одночасне стягнення з відповідача пені за прострочення поставки товару та штрафу, нарахованого за те саме порушення строків виконання зобов`язання, суперечать принципу недопустимості подвійної відповідальності, закріпленому у статті 61 Конституції України.

Як убачається з умов договору та обставин справи, підставою для нарахування як пені, так і штрафу є одне й те саме порушення несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару.

При цьому, штраф не встановлює відповідальності за самостійне чи відмінне порушення, а фактично є додатковою санкцією за ті самі дні прострочення, за які вже нарахована пеня.

Враховуючи наведене, вимоги позивача в частині стягнення штрафу підлягають відхиленню, оскільки його нарахування за обставин цієї справи призводить до подвійної відповідальності відповідача за одне й те саме порушення договірного зобов`язання. Відтак задоволення таких вимог не відповідатиме конституційному принципу справедливості та усталеній практиці Верховного Суду.

Крім того, відповідач просить суд скористатися наданим законом правом на зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 70 відсотків, що відповідатиме балансу інтересів сторін, характеру допущеного порушення та наслідкам такого порушення.

У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження того, що внаслідок допущеного відповідачем прострочення поставки товару позивач зазнав реальних збитків чи інших негативних майнових наслідків.

Позивачем не доведено факту виникнення збитків та їх розміру, відтак заявлені до стягнення штрафні санкції мають каральний характер та не відповідають їх компенсаційній природі.

Окрім того, період виконання зобов`язань за договором припадав на жовтеньлистопад 2025 року, коли господарська діяльність суб`єктів підприємництва була істотно ускладнена систематичними та тривалими відключеннями електроенергії, перебоями у функціонуванні виробничих потужностей, логістичними обмеженнями та іншими об`єктивними наслідками збройної агресії російської федерації проти України.

У відповіді на відзив від 17.06.2026 представник позивача зазначив, що наведені відповідачем доводи не спростовують заявлених позовних вимог та не впливають на факт порушення останнім умов договору в частині дотримання строків поставки товару.

Матеріалами справи підтверджується, що поставка товару була здійснена з порушенням строків, визначених договором №248, що підтверджується видатковими накладними № 40 від 12.12.2025, № 41 від 15.12.2025, № 42 від 15.12.2025, а також актами приймання-передачі основних засобів № 226 від 15.12.2025, № 233 від 15.12.2025 та № 212 від 12.12.2025.

Факт прострочення виконання договірного зобов`язання є доведеним належними та допустимими доказами, а тому передбачені договором штрафні санкції підлягають застосуванню.

Щодо посилання відповідача на статтю 61 Конституції України щодо вимог договору про одночасне стягнення з відповідача пені за прострочення поставки товару та штрафу є помилковим, оскільки пеня та штраф, передбачені одним договором за порушення одного господарського зобов`язання, є різними формами однієї й тієї ж цивільно-правової (господарсько-правової) відповідальності.

Вказані санкції прямо погоджені сторонами у договорі та підлягають застосуванню у випадках і порядку, визначених його умовами. Тому одночасне стягнення штрафу та пені не свідчить про притягнення відповідача до подвійної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до листа-згоди з проєктом договору від 31.07.2025 вих.№4, відповідач ознайомився з проєктом договору та погодився укласти договір у наведеній редакції, запропонованій замовником, та зобов`язується виконати такий договір. Тобто, ще на стадії проєкту договору, відповідач ознайомився з умовами договору, а посилання у відзиві на можливе стягнення штрафних санкцій у повному обсязі не відповідатиме засадам справедливості, добросовісності та розумності, та на можливе істотне зменшення їх розміру судом на підставі статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України не є доречним.

Крім того, укладаючи договір відповідач погодився з усіма його умовами, у тому числі щодо строків поставки товару та наслідків їх порушення. Відповідач не заявляв зауважень або заперечень щодо умов договору ні на стадії проведення закупівлі, ні під час його укладення.

Разом з тим, Управління зазначає, що заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій розрахований виключно відповідно до умов договору та фактичного періоду прострочення виконання зобов`язання. При цьому, відповідач не надав належних та допустимих доказів наявності виняткових обставин, які б свідчили про очевидну неспівмірність санкцій наслідкам порушення зобов`язання або могли бути підставою для їх зменшення.

Позивач спростовує твердження відповідача щодо відсутності реальних завданих збитків у зв`язку із простроченням поставки товару, у зв`язку із тим, що затримка у часі поставки товару, герметизовані каркаси вантажного відсіку для позашляховиків типу: Пікап могла негативно вплинути на боєздатність підрозділів ДСНС, оскільки дані позашляховики використовуються в тому числі і в районах ведення активних бойових дій, перевозять особовий склад та необхідне устаткування, тому автівки мають бути належним чином та вчасно підготовлені для виконання поставлених завдань.

Щодо зазначеного відповідачем ускладненого періоду виконання зобов`язань в жовтні-листопаді 2025 року, позивач звертає увагу суду на те, що відповідно п. 8.3. договору, сторони погодилися, що даний договір укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії/ продовження воєнного стану в Україні не буде вважатися обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), крім випадків настання конкретних подій обставин (окупація території агресором, де знаходяться виробничі потужності постачальника, знищення безпосередньо бази складів постачальника, де виготовляється /зберігається товар) під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами, які надаються відповідним уповноваженим органом.

До того ж, будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик, про що зазначено в Постанові Верховного Суду України від 18.06.2021 по справі 927/491/19.

ІІ. Рух справи у суді

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Ніколаєву М.І.

Ухвалою суду від 02.04.2026 суд відкрив спрощене провадження у справі та призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 07.05.2026.

Ухвалою суду від 08.04.2026 суд за клопотанням позивача судове засідання, призначене на 07.05.2026, постановив провести за участю представника позивача по справі №926/1223/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

06.05.2026 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою укладення відповідачем договору з адвокатом на отримання правничої допомоги.

Ухвалою суду від 07.05.2026 суд постановив, у зв`язку із неявкою сторін, судове засідання відкласти на 27.05.2026.

27.05.2026 представник відповідача подав клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою від 27.05.2026 за клопотанням представника відповідача суд відклав судове засідання з розгляду справи по суті відкласти на 16.06.2026.

Ухвалою суду від 03.06.2026 суд задовольнив клопотання представника Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної Служби України з надзвичайних ситуацій від 27.05.2026 про участь в судовому засіданні 16.06.2026 та всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції.

12.06.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позов.

15.06.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про витребування у позивача належним чином завірені копії актів приймання-передачі товару за договором №248 від 20.08.2025.

Протокольною ухвалою від 16.06.2026 клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження на підставі ст. 118 ГПК України суд залишив без розгляду, у зв`язку із порушенням строків на подання такого клопотання та оголосив перерву у судовому засіданні до 25.06.2026.

17.06.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 25.06.2026 суд розгляд справи по суті відклав на 20.07.2026 та витребував у ДТЕК Київські електромережі інформацію щодо фактичної відсутності електроенергії та причин її відсутності за адресою м. Київ, вул. Віскозна, 15-А у період з 21.08.2025 року по 15.12.2025 року із зазначенням дати часу відключення (відсутності електропостачання) та причини такого відключення (відсутності електропостачання).

13.07.2026 від приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» на виконання вимог ухвали суду від 25.06.2026 надійшла заява, згідно якої останній повідомив, що перевіркою бази даних споживачів встановлено, що договірні відносини про надання послуг з розподілу електричної енергії за адресою: м. Київ, вул. Віскозна, 15-А між ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі» та ФОП Боярською Наталією Григорівною відсутні, тобто ФОП Боярська Наталія Григорівна не є споживачем електричної енергії у розумінні Правил роздрібного ринку електричної енергії.

Ймовірно, але достеменно невідомо, ФОП Боярська Наталія Григорівна заживлена через певного основного споживача як субспоживач. Відтак, встановити джерело живлення об`єкта ФОП Боярської Наталії Григорівни за адресою: м. Київ, вул. Віскозна, 15-А не вдалось, тому надати інформацію щодо фактичної відсутності електроенергії та причин її відсутності за адресою м. Київ, вул. Віскозна, 15-А, зокрема у період з 21.08.2025 року по 15.12.2025 року, не виявляється можливим.

Присутній у судовому засіданні 20.07.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача заперечив проти їх задоволення, проте у разі задоволення позову просив суд зменшити розмір неустойки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим кодексом.

У судовому засіданні 20.07.2026 проголошено скорочене рішення.

III. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Між Управлінням забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України (далі замовник) та фізичною особою-підприємцем Боярською Наталією Григорівною (далі - постачальник,) укладено договір поставки №248 від 20.08.2025.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити герметизовані каркаси вантажного відсіку для середньорозмірного рамного позашляховика типу «Пікап» згідно коду ДК 021:2015: 34210000-2 Кузови транспортних засобів (далі-товар) на умовах, що викладені у цьому договорі, у кількості, що зазначена у специфікації (додаток №1) та якості згідно з «Детальним технічним описом на підтвердження технічних вимог» (додаток №2), які є невід`ємною частиною договору, а замовник прийняти якісний товар та сплатити його вартість на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. передбачено, що ціна договору становить: 3 900 000,00 грн. (Три мільйони дев`ятсот тисяч гривень 00 копійок), з ПДВ 0 %, згідно Постанови КМУ від 02 березня 2022 року № 178.

Ціна за одиницю товару та загальна сума на товар, який поставляється за цим договором, встановлюється в національній валюті України гривні і включає вартість товару, а також всі податки, збори, інші обов`язкові платежі, що встановлені чинним законодавством України у зв`язку з ввезенням на митну територію України та розмитненням, а також усіх інших витрат постачальника, пов`язаних з пакуванням, маркуванням, доставкою, завантаженням та розвантаженням товару за місцем постачання замовника, та усіх інших витрат постачальника, у тому числі ПДВ, і вказується у специфікації до цього договору (п. 2.2.).

Сторони узгодили, що постачальник здійснює постачання та якісне відвантаження товару замовнику за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 150 та несе всі витрати і ризики, пов`язані з його доставкою до вказаного місця призначення, включаючи оплату відповідних податків і інших зборів. Постачання товару здійснюється відповідно до умов DDP Incoterms 2020, що застосовуються у внутрішній та міжнародній торгівлі (п.3.1).

Пунктом 3.2 визначено, що постачання товару за цим договором може бути здійснено як у повному обсязі, так і партіями, в межах строку постачання, визначеному в специфікації.

За погодженням сторін допускається дострокове постачання товару (його окремих партій), про що постачальник повинен узгодити із замовником письмово за три робочих дні.

Приймання-передача товару здійснюється у присутності представників сторін за накладними та актами приймання - передачі в місці постачання товару (п. 3.3.).

Датою постачання товару (партії) вважається дата його отримання замовником у місці постачання товару з відміткою в накладній на відвантаження товару та дата підписання акту приймання-передачі (п. 3.4.)

Під час приймання товару уповноважені представники замовника перевіряють найменування, якість, кількість, комплектність, технічні характеристики товару, тощо (п. 3.7.).

Факт приймання товару, а також відсутність зауважень до товару підтверджується підписанням уповноваженими представниками сторін належним чином (відповідно до вимог чинного законодавства) оформлених накладних на товар та актів приймання-передачі (п. 3.8.).

Пунктом 3.14 договору визначено, що зобов`язання постачальника щодо постачання товару вважається виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність замовника у місці постачання та підписання видаткових накладних та актів приймання передачі.

Постачальник зобов`язується виконати зобов`язання щодо постачання товару, якість якого відповідає розділу IV цього договору та визначені у специфікації строки (п. 3.16).

Відповідно до пункту 7.2 договору, за порушення строків виконання зобов`язань постачальник сплачує на користь замовника неустойку у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний календарний день прострочення, а за прострочення понад десять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

Відповідно до п. 8.3 договору, сторони погодили, що усвідомлюють укладання цього договору під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії/продовження воєнного стану в Україні не буде вважатися обставинами непереборної сили, крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, де знаходиться виробничі потужності постачальника, знищення безпосередньо баз/складів постачальника, де виготовляється/зберігається товар) під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами, які надаються відповідним уповноваженим органом.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими на те особами та реєстрації у встановленому порядку (п.9.8).

Договір діє до 15.12.2025 року включно. Із закінченням строку дії договору між сторонами припиняються всі зобов`язання, окрім гарантійних зобов`язань постачальника та оплати за вже поставлений товар (п. 9.9).

Невід`ємними частинами цього договору є: додаток 1 - специфікація та додаток 2 - детальний технічний опис на підтвердження технічних вимог (п. 14.1).

Доказів розірвання чи визнання недійсним вищевказаного договору суду не надано.

У специфікації на поставку герметизованих каркасів вантажного відсіку для середньорозмірного рамного позашляховика типу «Пікап» згідно коду ДК 021:2015: 34210000-2 кузови транспортних засобів, яка є додатком 1 до договору, сторони узгодили кількість продукції - 50 штук, ціна за одну одиницю- 78 000 грн, загальна вартість продукції 3 900 000 грн, строк поставки до 28.11.2025.

Згідно наявної в матеріалах справи видаткової накладної №40 та акту приймання-передачі №212 від 12.12.2025, які підписані сторонами, відповідач 12.12.2025 поставив позивачу продукцію у кількості 2 шт. на суму 156 000 грн, тим самим порушивши строк поставки товару на 13 днів.

Оскільки постачальником допущено прострочення постачання товару на 13 днів, позивач нарахував відповідачу з 28.11.2025 по 12.12.2025 неустойку в сумі 2028 грн.

15.12.2025 відповідач поставив позивачу продукцію у кількості 48 шт. на суму 3 744 000 грн, допустивши прострочення поставки товару на 16 днів, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №41 та №42 та актами приймання-передачі №226 та №233 від 15.12.2025.

З урахуванням прострочення поставки продукції на 16 днів, позивач нарахував відповідачу неустойку з 28.11.2025 по 15.12.2025 в розмірі 59 904 грн.

Крім того, позивач нарахував відповідачу штраф за прострочення поставки понад 10 календарних днів в сумі 273 000 грн, що складає 7% від суми договору.

В матеріалах справи міститься претензія №1 від 18.12.2025 щодо сплати суми неустойки та штрафу за порушення строків виконання зобов`язань у розмірі 334 932 грн.

З огляду на те, що відповідач у встановлений договором строк товар не поставив, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 61 932 грн пені та 273 000 грн штрафу.

Доказів сплати заборгованості відповідачем не надано.

IV. Позиція суду по суті спору

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 цієї статті передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Між позивачем та відповідачем укладено договір №248 від 20.08.2025 про поставку продукції в строк до 28.11.2025 (як визначено в специфікації).

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 Цивільного кодексу України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статей 11, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, договір як підстава для виникнення господарських зобов`язань є обов`язковим для виконання сторонами, за загальним правилом сторони не мають права змінити умови відповідного зобов`язання в односторонньому порядку, а повинні виконувати його належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

За змістом ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 11 Цивільного кодексу України зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Завданням неустойки є сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Судом встановлено, що згідно видаткових накладних №40, №41 та №42 та актів приймання-передачі №212, №226 та №233 від 12.12.2025 та 15.12.2025 ФОП Боярська Н.Г. поставила продукцію позивачу 12.12.2025 у кількості 2 шт. на суму 156 000 грн та 15.12.2025 у кількості 48 шт. на суму 3 744 000 грн.

Вказаний товар прийнятий замовником без зауважень, що не заперечується позивачем у судовому засіданні.

Згідно наявної в матеріалах справи специфікації, поставка продукції мала відбутися в строк до 28.11.2025, відтак, суд дійшов висновку, що відповідач прострочив виконання свого зобов`язання щодо своєчасної поставки замовленого товару у період з 28.11.2025 по 12.12.2025 на 13 днів та у період з 28.11.2025 по 15.12.2025 на 16 днів.

У пункті 7.2 договору сторони дійшли згоди, що за порушення строків виконання зобов`язань постачальник сплачує на користь замовника неустойку у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний календарний день прострочення, а за прострочення понад десять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

Суд зазначає, що відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював необхідність дотримання встановлених строків поставки товару.

З огляду на ту обставину, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення поставки товару за договором, суд виснує, що вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки та штрафу, нарахованої на підставі п.7.2 договору, є обґрунтованою та правомірною.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, суд зазначає що останній є обґрунтованим, законним та арифметично вірним.

За приписами ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Із наданих відповідачем доказів судом не вбачається підстав для звільнення останнього від відповідальності оскільки стороною не доведено належними та допустимими доказами, що невиконання умов договору сталося не з вини постачальника.

Водночас, враховуючи доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій суд зазначає про таке.

За положеннями частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Верховний Суд у постанові від 15.02.2023 у cправі № 920/437/22 зазначив про те, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки. При цьому, в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у постанові від 16.03.2021 у справі № 922/266/20, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Загальними засадами цивільного законодавства, у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, є справедливість, добросовісність та розумність.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013).

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 звертав увагу, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом, так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд із цим, сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора ст. 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

У питаннях визначення підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку, встановленому законом.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.

У даному випадку, вирішуючи питання зменшення штрафу, суд врахував, що відповідач, хоч і з незначним порушенням строків, виконав зобов`язання за договором, поставивши товар належної якості, який прийнятий позивачем без зауважень.

Суд звертає увагу, що ч. 3 ст. 551 ЦК України прямо передбачає, що суд може зменшити розмір неустойки, якщо вона значно перевищує розмір збитків. Таким чином, відсутність або незначність збитків є саме тією обставиною, яку законодавець вказав як підставу для зменшення розміру неустойки.

Позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Докази того, що порушення відповідачем умов договору призвело до безповоротних негативних наслідків для позивача, погіршення його фінансового стану чи ускладнення в його господарській діяльності, в матеріалах справи відсутні.

Верховний Суд у постанові від 17.03.2026 у справі № 921/187/25, зазначає, що в разі, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. При цьому колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина 3 статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (подібний висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20)).

Враховуючи, інтереси обох сторін, зазначених відповідачем причин та обставин несвоєчасного виконання договірних зобов`язань з поставки товару, зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення, враховуючи діяльність відповідача, а також ураховуючи значний розмір та невідповідність, на переконання суду, такого розміру стягуваних штрафних санкцій наслідкам порушення відповідачем зобов`язання, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства (справедливість, добросовісність, розумність), суд дійшов висновку про те, що в даному конкретному випадку є можливим зменшення розміру нарахованого позивачем штрафу на 20% від обґрунтованого їх розміру. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Таким чином, стягненню за період з 28.11.2025 по 15.12.2025 з відповідача на користь позивача підлягає штраф у загальному розмірі 218 400 грн, що становить 20% від суми визнаної судом обґрунтованою вимогою у розмірі 273 000 грн.

Враховуючи, що відповідач вчасно не сплатив вартість поставленого товару у встановлений договором строк, суд, перевіривши розрахунок пені, дійшов висновку, що позивач правомірно нарахував 61 932 грн пені за загальний період з 28.11.2025 по 15.12.2025, яку слід стягнути з відповідача.

Чуд відхиляє посилання відповідача на те, що одночасне стягнення пені за прострочення поставки товару та штрафу, нарахованого за те саме порушення строків виконання зобов`язання, суперечить принципу недопустимості подвійної відповідальності, закріпленому у статті 61 Конституції України та погоджується з доволдами позивача, що пеня та штраф, передбачені одним договором за порушення одного господарського зобов`язання, є різними формами однієї й тієї ж цивільно-правової (господарсько-правової) відповідальності.

Вказані санкції прямо погоджені сторонами у договорі та підлягають застосуванню у випадках і порядку, визначених його умовами. Тому, одночасне стягнення штрафу та пені не свідчить про притягнення відповідача до подвійної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення виконання договірних зобов`язань.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

У ході розгляду справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів, досліджених та оцінених судом у сукупності за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за порушення строків виконання зобов`язань слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 218 400 грн штрафу та 61 932 грн пені за період з 28.11.2025 по 15.12.2025 .

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ.

Як вбачається із матеріалів справи, Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної Служби України з надзвичайних ситуацій при зверненні з позовною заявою до суду сплачено судовий збір у розмірі 5 023, 98 грн, що підтверджується платіжним дорученням №8255 від 13.03.2026 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд зазначає, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка належала б до задоволення, якби зазначений розмір суд не зменшив.

Відтак, відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає у повному обсязі на відповідача, з вини якого виник спір.

Інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи сторонами понесено не було.

Керуючись статтями 2, 12, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця Боярської Наталі Григорівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної Служби України з надзвичайних ситуацій (04074, вул. Бережанська, буд. 7, м. Київ, код 33945469) 218 400 грн штрафу, 61 932 грн пені та 5 023, 98 грн судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2026

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя М.І. Ніколаєв