Рішення № 138446800, 19.06.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 925/97/26

за позовом Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради

до Приватного підприємства "Мир-2003"

про стягнення 1392049,91 грн.

Представники учасників справи:

Прокурор Соха Л.О.;

Позивач не з`явився;

Відповідач не з`явився.

Секретар судового засідання Сидоренко О.А.

Суддя Гладун А.І.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії учасників справи та суду.

1. 22.01.2026 Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради звернувся до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Мир-2003".

2. Змістом позову прокурора є майнова вимога стягнути з відповідача на користь Черкаської міської територіальної громади 1392049,91 грн, зокрема 953760,00 грн безпідставно збережених коштів зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста, 341084,78 грн інфляційних втрат, 97205,13 грн 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати пайового внеску на розвиток інфраструктури міста.

3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор ствердив, що відповідач до ведення об`єкта в експлуатацію не звернувся до позивача із заявою про укладення договору про пайову участь у розвиток інфраструктури міста у зв`язку з будівництвом об`єкта та не виконав зобов`язання зі сплати до бюджету міста пайового внеску. За прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати пайового внеску прокурор просив стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати.

4. 27.01.2026 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу ухвалив розглянути у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив о 09:00 24.02.2026.

5. 19.02.2026 відповідач подав до суду відзив на позов, у якому просив у позові прокурору відмовити. (а.с. 47-49)

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач визнав, що є забудовником об`єкта будівництва та здійснив його реконструкцію. Реконструкція об`єкта передбачала дві черги будівництва. Відповідач ствердив, що 09.11.2017 уклав з виконавчим комітетом міської ради договір про пайову участь та на його виконання сплатив пайовий внесок у розмірі 455033,00 грн. На переконання відповідача, погоджений сторонами розмір пайового внеску, розрахований з урахуванням вартості І та ІІ черги будівництва. Крім того, на думку відповідача, у прокурора відсутні підстави для звернення з позовом до суду в інтересах держави, оскільки обмеженні можливості міського бюджету зі сплати судового збору не є підставою для звернення прокурора до суду в особі міської ради.

6. 24.02.2026 прокурор подав до суду відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача та ствердив, що відповідач сплатив пайовий внесок у зв`язку будівництвом І черги. Щодо ІІ черги відповідач не звертався до позивача з заявою здійснити розрахунок розміру пайової участі та договір пайової участі не уклав та розрахунок розміру пайової участі не проводився. З метою спростування доводів відповідача прокурор просив приєднати до матеріалів справи Відомості Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 12.08.2018 у період з 02.01.2014 до 02.07.2018, відповідно до яких кошторисна вартість будівництва І черги становить 4550330,00 грн, на підставі якої сторони у договорі про пайову участь визначили пайовий внесок у розмірі 10% вартості будівництва, що становить 455033,00 грн. Прокурор ствердив, що Конституційний Суд України здійснив тлумачення норми статті 23 Закону України "про прокуратуру", зокрема щодо виключного випадку представництва інтересів держави у суді, яке є відмінним від висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 20.03.2025 у справі №500/8168/23, на яку посилається відповідач. (а.с. 58-62, 64-67)

7. 24.02.2026 у підготовчому засіданні взяли участь прокурор Мохонько А.В., представник позивача Прокопчук А.П., представники відповідача адвокат Василега А.П., заступник директора товариства Вороний О.Г. Суд ухвалив оголосити перерву у підготовчому засіданні.

8. 02.03.2026 відповідач подав до суду заперечення, у яких заперечив проти доводів прокурора, викладених у відповіді на відзив та просив у позові відмовити повністю. (а.с. 83)

9. 12.03.2026 відповідач подав до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату з метою позасудового врегулювання спору та про продовження строку підготовчого провадження. (а.с. 89, 91, 93)

10. 25.03.2026 відповідач подав до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату з метою позасудового врегулювання спору та про продовження строку підготовчого провадження. (а.с. 101, 103)

11. 26.03.2026 позивач подав до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату. Повідомив, що станом на 26.03.2026 спір між сторонами не врегульовано. (а.с. 107)

12. 26.03.2026 у підготовчому засіданні взяла участь прокурор Мохонько А.В. Представники позивача та відповідача у підготовче засідання не з`явилися. Суд ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, ухвалив відкласти розгляд справи у підготовчому засіданні до 12:00 14.04.2026.

13. 14.04.2026 позивач Черкаська міська рада подала до суду заяву про розгляд справи без участі її представника, не заперечила проти закриття підготовчого провадження. Повідомила, що відповідач не запропонував жодного варіанту врегулювання спору. (а.с. 115, 117)

14. 14.04.2026 у підготовчому засіданні взяли участь прокурор Мохонько А.В., представник відповідача адвокат Василега А.П. Представник позивача у підготовче засідання не з`явився.

15. 14.04.2026 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті о 12:00 05.05.2026.

16. 04.05.2026 відповідач звернувся до суду із заявою, у якій просив відкласти розгляд справи. (а.с. 123)

17. 05.05.2026 у судовому засіданні взяли участь прокурор Мохонько А.В., представник позивача Кирман В.О. Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Суд ухвалив розпочати розгляд справи по суті за відсутності представника відповідача. Суд ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні до 11:00 18.06.2026.

18. 16.06.2026 відповідач звернувся до суду із заявою, у якій просив справу розглядати без участі його представника. (а.с. 139)

19. 18.06.2026 у судовому засіданні взяли участь прокурор Соха Л.О., представник позивача Кирман В.О. Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Прокурор Соха Л.О. у судовому засіданні просила позовні вимоги задовольнити повністю. Представник позивача Черкаської міської ради Кирман В.О. просив позовні вимоги прокурора задовольнити повністю.

20. 18.06.2026 суд ухвалив відкласти ухвалення та проголошення судового рішення у справі до 10:00 19.06.2026.

21. Керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, 19.06.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення суду у справі №925/97/26.

Вислухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

22. Предметом позову прокурора є майнова вимога до відповідача про стягнення на користь позивача безпідставно збережених коштів пайової участі у розвиток інфраструктури міста, інфляційних втрат та 3% річних.

23. Підставами позову є обставини, якими прокурор обґрунтовує невиконання відповідачем зобов`язання щодо звернення до позивача із заявою про пайову участь у розвитку інфраструктури міста у зв`язку з будівництвом об`єкта до ведення об`єкта в експлуатацію та невиконання відповідачем зобов`язання зі сплати пайового внеску.

24. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

25. Предметом доказування у справі є обставини будівництва відповідачем об`єкта, обставини виконання відповідачем зобов`язання; виконання відповідачем зобов`язання зі сплати пайового внеску; розмір невиконаного грошового зобов`язання; строк виконання грошового зобов`язання; розмір та підстави нарахування інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, період прострочення виконання грошового зобов`язання; порушення суб`єктивного права органу місцевого самоврядування, за захистом якого прокурор звернувся до суду.

Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

26. На підтвердження обставин, які є предметом доказування, прокурор подав письмові докази, зокрема:

- Сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта №ЧК122220707758 від 19.07.2022, оприлюднений у Єдиній державної електронній системі у сфері будівництва (а.с. 17-19);

- Сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта №ЧК162181930837 від 12.07.2018, оприлюднений у Єдиній державної електронній системі у сфері будівництва (а.с. 64-67);

- Лист Виконавчого комітету Черкаської міської ради до ПП «МИР-2003» № 7303/7710-01-11 від 11.04.2025 (а.с. 24);

27. Відповідач на спростування доводів прокурора подав письмові докази, зокрема:

- договір пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури №60 від 09.11.2017 (а.с. 51-52);

- платіжні доручення про сплату пайового внеску №535 від 15.22.2017, №562 від 09.01.2018, № 992 від 01.02.2019 (а.с. 53-55);

28. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

29. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

30. На підставі поданих сторонами доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані сторонами докази суд визнає належними.

31. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

32. На підтвердження обставин, якими прокурор обґрунтовує підстави позову, а відповідач заперечує проти позову учасники справи подали письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані учасниками справи отримані з порушенням закону. Докази, подані учасниками справи, суд визнає допустимими.

33. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

34. Подані учасниками справи докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані учасниками справи, суд визнає достовірними.

Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів.

35. Оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає доведеними обставини, якими учасники обґрунтовують свої вимоги та заперечення, та визнає встановленими наступні обставини:

- Відповідач Приватне підприємство "Мир-2003" у 2014-2022 роках у здійснював будівництво об`єкта у місті Черкаси;

- Назва об`єкта будівництва: "Реконструкція колишньої лазні під торговий комплекс з офісними приміщеннями за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 274/вул. Піонерська, 13, I, II черги будівництва (коригування проекту)";

- Відповідно до сертифікату про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта №ЧК162181930837 від 12.07.2018: дата початку будівництва - 02.01.2014; дата закінчення будівництва - 02.07.2018; кошторисна вартість будівництва об`єкта 4550330,00 грн;

- Відповідно до сертифікату про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта №ЧК122220707758 від 19.07.2022: дата початку будівництва - 13.11.2018; дата закінчення будівництва - 07.07.2022; кошторисна вартість будівництва об`єкта 23844000,00 грн;

- 09.11.2017 Виконавчий комітет Черкаської міської ради та Приватне підприємство "Мир-2003" уклали договір пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси №60;

- На виконання умов договору відповідач сплатив до місцевого бюджету м. Черкаси пайовий внесок у розмірі 455033,00 грн;

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

36. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (чинній на момент виникнення спірних правовідносин зі змінами станом 22.05.2019) замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

37. У частині 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (чинній на момент виникнення спірних правовідносин зі змінами станом 22.05.2019, яка виключена на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-IX від 20.09.2019) передбачено, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

38. Відповідно до частини 5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (чинній на момент виникнення спірних правовідносин зі змінами станом 22.05.2019, яка виключена на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-IX від 20.09.2019) величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

39. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (частини 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (чинній на момент виникнення спірних правовідносин зі змінами станом 22.05.2019, яка виключена на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-IX від 20.09.2019).

40. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-IX від 20.09.2019 договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Установити, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

41. Згідно з частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

42. Згідно із частиною 1 статті 1212 Цивільного Кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

43. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного Кодексу України).

44. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

45. Передумовою спору є будівництво відповідачем об`єкта у межах населеного пункту.

46. Причиною виникнення спору є невиконання відповідачем обов`язку зі сплати пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту у зв`язку з будівництвом об`єкта.

47. Звертаючись з позовом, прокурор прагне захистити майнові інтереси територіальної громади та стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти у розмірі пайової участі у розвитку інфраструктури міста з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат.

48. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

49. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

50. 02.01.2014 відповідач розпочав будівництво об`єкта та завершив його 02.07.2018, що підтверджує сертифікат про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію №ЧК162181930837 від 12.07.2018. Кошторисна вартість об`єкта будівництва становить 4550330,00 грн.

51. 09.11.2017 у зв`язку з будівництвом об`єкта відповідач та Виконавчий комітет Черкаської міської ради на виконання вимог частини 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції закону чинній станом на 09.11.2017) уклали договір пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста. На виконання умов цього договору відповідач сплатив до місцевого бюджету м. Черкаси пайовий внесок у розмірі 455033,00 грн, що становить 10% від кошторисної вартості об`єкта будівництва, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста.

52. 13.11.2018 відповідач розпочав нове будівництво об`єкта та завершив його 07.07.2022, що підтверджує сертифікат про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію №ЧК122220707758 від 19.07.2022. Кошторисна вартість будівництва об`єкта становить 23844000,00 грн.

53. В обох випадках назва об`єкта будівництва тотожна: "Реконструкція колишньої лазні під торговий комплекс з офісними приміщеннями за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 274/вул. Піонерська, 13, I, II черги будівництва (коригування проекту)".

54. Заперечуючи проти позову, відповідач стверджував, що повністю виконав обов`язок зі сплати пайового внеску, оскільки у договорі про пайову участь сторони погодили його розмір для І та ІІ другої черги будівництва.

55. Оскільки в обох випадках назва об`єкта будівництва тотожна і містить застереження про І та ІІ чергу будівництва суд визнає безпідставними твердження відповідача про виконання обов`язку зі сплати пайового внеску з урахуванням кошторисної вартості обох об`єктів будівництва.

56. Суд також враховує, що на момент укладення договору про пайову участю, а також на момент закінчення будівництва першого об`єкта відповідач ще не розпочав будівництво другого, а тому у відповідача на той момент ще не виник обов`язок звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайового внеску та укладення договору пайової участі у зв`язку з будівництвом нового об`єкта.

57. Суд також бере до уваги, що відповідно до інформації, що міститься у сертифікаті про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта №ЧК122220707758 від 19.07.2022, відповідач звільнений від сплати пайового внеску на підставі пункту 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-IX від 20.09.2019 року, яким виключено статтю 40 Закону, що регулювала підстави та порядок пайової участі замовників будівництва.

58. Вказана обставина свідчить про суперечливу поведінку відповідача, що полягає у протилежних за змістом заявах про виконання обов`язку зі сплати пайового внеску у відзиві на позовну заяву та водночас про звільнення від його сплати у декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

59. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-IX від 20.09.2019 (далі Закон) врегульовано правовідносини між замовником будівництва та органом місцевого самоврядування пов`язані з пайовою участю, які виникли до та продовжують діяти після виключення статті 40 "Про регулювання містобудівної діяльності", що регулювала підстави та порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури населеного пункту.

60. Законом установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку: 1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

61. Замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва.

62. Відповідно до висновків Верховного Суду, сформованих у постановах від 23.09.2025 у справі №910/9916/24, від 17.12.2024 у справі №903/283/24, від 20.08.2024 у справі №910/7707/19 замовник будівництва зобов`язаний протягом десяти робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

63. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у пунктах 76 -77 постанови від 20.02.2025 у справі №914/3777/23 виснував, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає: для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

64. Отже, у зв`язку з будівництвом об`єкта у відповідача виник обов`язок звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайового внеску та сплатити його. До завершення будівництва об`єкта та введення його в експлуатацію відповідач такий обов`язок не виконав.

65. У постановах від 20.02.2025 у справі №918/618/24, від 17.04.2025 у справі №911/65/24, від 20.07.2022 у справі №910/9548/21 Верховний Суд зауважив, що у випадку, якщо замовниками об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого розділом ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX обов`язку стосовно перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені в постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

66. Кошти пайової участі, які не сплачені відповідачем збережені відповідачем без достатньої правової підстави.

67. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

68. Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

69. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №201/6498/20, від 08 вересня 2021 року у справі №206/2212/18, від 28 січня 2020 року у справі №910/16664/18, від 06 березня 2019 року у справі №910/1531/18.

70. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

71. Для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна.

72. Зазначене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

73. Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Такий висновок про застосування норм права наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду 14.12.2021 у справі №643/21744/19

74. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права

75. Стаття 1212 Цивільного кодексу України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 29 липня 2019 року у справі №756/3966/17.

76. Враховуючи відсутність між сторонами укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста, до правовідносин сторін суд застосовує норми статті 1212 Цивільного кодексу України.

77. З урахування кошторисної вартості будівництва об`єкта (23844000,00 грн) та встановленого Законом відсотку пайової участі у разі будівництва нежитлової забудови (4%) розмір безпідставно збережених відповідачем коштів пайової участі становить 953760,00 грн.

78. Відповідач у зв`язку будівництвом об`єкта не виконав обов`язку зі сплати внеску для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі). Несплата відповідачем до міського бюджету внеску у розмірі пайової участі суперечить інтересам держави та порушує право територіальної громади міста Черкаси, яке підлягає судовому захисту.

79. Вимогу прокурора про стягнення з відповідача на користь місцевого бюджету територіальної громади міста Черкаси 953760,00 грн безпідставно збережених коштів у розмірі пайової участі суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний прокурором є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

80. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

81. За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

82. Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

83. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

84. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).

85. Передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення.

86. За розрахунком прокурора розмір 3% річних за період з 20.07.2022 до 11.12.2025 становить 97205,13 грн (41547,35 грн за період з 20.07.2022 до 31.12.2023 за 530 днів (953760,00 (сума боргу) х 3% х 530 днів (прострочення) : 365 : 100), 28612,80 грн за період з 01.01.2024 до 31.12.2024 за 366 днів (953760,00 (сума боргу) х 3% х 366 днів (прострочення) : 366 : 100), 27044,98 грн за період з 01.01.2025 до 11.12.2025 за 345 днів (953760,00 (сума боргу) х 3% х 345 днів (прострочення) : 365 : 100) (а.с. 31) та розмір інфляційних втрат за період з серпня 2022 року до листопада 2025 року становить 341084,78 грн (953760,00 (сума боргу) х 1,35762119 - 953760,00). (а.с. 30-31)

87. Початком періоду прострочення виконання грошового зобов`язання прокурор визначив 20.07.2022 день наступний за днем реєстрації сертифіката про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію від 19.07.2022.

88. У спірних правовідносинах застосовуються загальні положення статті 530 Цивільного кодексу України, які встановлюють строк (термін) виконання зобов`язання у випадках, коли його не встановлено договором, з урахуванням вимог інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

89. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

90. Сторони договору пайової участі не уклали та не встановили строк виконання грошового зобов`язання зі сплати пайового внеску. Отже, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання зі сплати пайового внеску обумовлений моментом пред`явлення вимоги про його сплату.

91. Доводячи обставину звернення позивача до відповідача з вимогою про сплату пайового внеску прокурор подав лист Виконавчого комітету Черкаської міської ради до ПП «МИР-2003» № 7303/7710-01-11 від 11.04.2025, у якому виконавчий комітет, враховуючи звернення прокурора, звернув увагу відповідача на необхідність сплати пайового внеску, визначив його розмір та повідомив реквізити рахунку для зарахування надходжень коштів пайової участі.

92. Доказів, які б доводили обставини надсилання цього листа, його отримання відповідачем чи ознайомлення з його змістом в інший спосіб прокурор та позивач суду не подали. З огляду на вказане прокурор не довів, що позивач як кредитор у зобов`язанні звертався до відповідача з вимогою про виконання грошового зобов`язання, що є передумовою початку періоду прострочення виконання зобов`язання відповідачем.

93. Інформація, що міститься у поданому прокурором листі також є підставою для висновку про відсутність у відповідача інформації необхідної для виконання обов`язку зі сплати пайового внеску. Відповідно до частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

94. З урахуванням наведеного у цій справі суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат за порушення виконання грошового зобов`язання за період з 20.07.2022 до моменту звернення прокурора з позовом до відповідача.

95. Вимогу прокурора про стягнення з відповідача 341084,78 грн інфляційних втрат за період з 01.08.2022 до 30.11.2025, 97205,13 грн 3% річних за період з 20.07.2022 до 11.12.2025 суд визнає необґрунтованою та доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині.

Підстави представництва прокурором інтересів держави у справі.

96. В Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України).

97. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (стаття 23 Закону України "Про прокуратуру».

98. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 виснувала, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

99. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц зазначила, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

100. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

101. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

102. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

103. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі №905/1907/21 зазначила, що для того, щоб інтереси держави не залишились незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

104. 14.03.2025 та 16.12.2025 Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури надіслав Черкаській міській раді лист №54-1216вих-25, у якому просив у строк до 09.04.2025 надати інформацію щодо надходження до місцевого бюджету Черкаської територіальної громади коштів пайової участі від ПП "МИР-2003" замовника об`єкта будівництва та зазначити чи укладався договір щодо сплати пайової участі. Також просив інформувати щодо вжитих заходів Черкаською місткою радою щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, в тому числі судових. У разі не вжиття таких заходів, повідомити причини та чи заплановане звернення до суду з позовом. Крім того, прокурор просив надати відповідні розрахунки пайової участі (безпідставно збережених коштів пайової участі) замовником ПП "МИР-2003" у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Черкаси, а також розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання. (а.с. 20-22, 26-27)

105. 23.07.2025 та 16.01.2026 Виконавчий комітет Черкаської міської ради надіслав Черкаській окружній прокуратурі лист №10672-25, у якому повідомив про те, що ПП "МИР-2003" як замовник будівництва, сплатив до місцевого бюджету м. Черкаси 455033,00 грн пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури у розмірі, встановленому для I черги будівництва. Проте відповідач не звертався до позивача із заявою про укладення договору пайової участі у розвиток інфраструктури міста та не сплатив пайовий внесок у розмірі, встановленому для II черги будівництва. Виконавчий комітет Черкаської міської ради повідомив прокурора, що надіслав відповідачу лист від 11.04.2025 щодо необхідності сплати пайової участі та розрахунок. Також, враховуючи обмежені можливості міського бюджету зі сплати судового збору, орган місцевого самоврядування просив вжити заходи представництва органами прокуратури інтересів держави в особі Черкаської міської ради щодо стягнення заборгованості з ПП "МИР-2003" коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси. (а.с. 23-25, 28)

106. 19.01.2025 Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури надіслав Черкаській міській раді листа №15/2-52вих26, у якому повідомив, що прокуратурою підготовлено позов для звернення до Господарського суду Черкаської області про стягнення з ПП "МИР-2003" 1329049,91 грн, з яких 953760,00 грн безпідставно збережених коштів пайової участі, 97205,13 грн 3% річних, 341084,78 грн інфляційних втрат. (а.с. 29)

107. Суд дійшов висновку, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Черкаської міської ради про неможливість самостійно звернутися до суду з відповідним позовом, сам факт не звернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси Черкаської міської територіальної громади свідчить про те, що Черкаська міська рада неналежно виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави шляхом стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з цим позовом.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18, у постанові Верховного Суду у справі №910/7916/20 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

108. Бездіяльність Черкаської міської ради є підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду з метою захисту інтересів держави, оскільки Черкаська міська рада впродовж тривалого часу не вжила заходів щодо стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі та не повернула їх до бюджету.

109. Враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор у цій справі належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді.

110. Підстав для залишення позову прокурора без розгляду суд не встановив.

Розподіл судових витрат.

111. Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

112. При зверненні до суду Черкаська обласна прокуратура сплатила за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 16704,60 грн на підставі платіжної інструкції №3043 від 19.12.2025. (а.с. 11)

113. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, окрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

114. Оскільки позов прокурора задоволено частково судовий збір у розмірі 16704,60 грн, сплачений прокурором при зверненні з позовом до суду, суд покладає на відповідача частково у розмірі 11442,32 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (68,51%).

Керуючись статтями 14, 129, 130, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до Приватного підприємства "Мир-2003" задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Мир-2003" (ідентифікаційний код 32339893, адреса місцезнаходження: 18018, м. Черкаси, провулок Анатолія Пашкевича, 2) на користь Черкаської міської ради (ідентифікаційний код 25212542, адреса місцезнаходження: 18002, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36) 953760,00 грн (дев`ятсот п`ятдесят три тисячі сімсот шістдесят гривень 00 копійок) боргу.

У решті вимог про стягнення 341084,78 грн інфляційних втрат, 97205,13 грн 3% річних у позові відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Мир-2003" (ідентифікаційний код 32339893, адреса місцезнаходження: 18018, м. Черкаси, провулок Анатолія Пашкевича, 2) на користь Черкаської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02911119, адреса місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, бул. Шевченка, 286, р/р UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ) 11442,32 грн одинадцять тисяч чотириста сорок дві гривні 32 копійки) судових витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення суду складене 22.07.2026.

Суддя А.І. Гладун