Рішення № 138446749, 23.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1762/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатої В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тепловозремсервіс» (61010, Харківська область, місто Харків, вулиця Основ`янська, будинок 55) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тепловозремсервіс», в якому просить:

- Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тепловозремсервіс» на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» 86 464,98 грн штрафу та 62 142,62 грн пені;

- Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тепловозремсервіс» на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» 3 328, 00 грн. сплаченого судового збору у зв`язку із зверненням до суду з цією позовною заявою.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором про закупівлю матеріально - технічних ресурсів № Л/НХ-25481/НЮ від 28.07.2025.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1762/26. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

15.06.2026 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій за вх. № 14522, в якій відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій за договором №Л/НХ- 25481/НЮ від 28.07.2025 на 90%, що становить до стягнення у розмірі 14 860,76 грн.

17.06.2026 через систему «Електронний суд» представником позивача подані додаткові пояснення у справі за вх. № 14743, в яких позивач не погоджується з позицією відповідача в частині клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та просить відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, а позовні вимоги позивача у цій справі задовольнити у повному обсязі.

Інших заяв чи клопотань до суду не надходило.

В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

28.07.2025 між акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Позивач або Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тепловозремсервіс» (далі - Відповідач або Постачальник) укладено договір № Л/НХ-25481/НЮ про закупівлю матеріально-технічних ресурсів (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю Товар, відповідно до Специфікації № 1 (Додаток І) та Технічних та якісних характеристик товару, документів з якості та оцінки відповідності товару (Додаток 2), що є невід`ємними частинами цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей Товар на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування товару: запасні частини до тепловозів серії 2ТЕ10, 2М62, 2ТЕ116 (поршні, палець поршневий, вал).

Відповідно до п. 1.3. Договору, кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначається у Специфікації № 1 (Додаток 1) до цього Договору;

У пункті 4.2. Договору сторонами погоджено, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений Покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці.

Строк поставки товару - протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дати надання письмової рознарядки Покупцем.

Відповідно до п. 4.5 Договору сторони домовились, що рознарядка Покупця на товар направляється ним Постачальнику в один з таких способів:

- на поштову адресу Постачальника, зазначену в цьому Договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомлення про вручення);

- вручається уповноваженому представнику Постачальника під розпис;

- шляхом відправлення на електронну адресу Постачальника (зазначену в цьому Договорі) скан-копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим Постачальником з дати його направлення Покупцем на електронну адресу Постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення Покупця.

Згідно п. 4.6 Договору, датою поставки товару вважається дата підписання сторонами Акта прийому-передачі товару або видаткової накладної.

Відповідно до п. 6.1 Договору, Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації № 1 (Додаток 1) до цього Договору.

Згідно підпункту 8.3.1 пункту 8.3 Договору, Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим Договором.

Пунктом 17.1 Договору визначено, що строк дії цього Договору встановлюється з дати його підписання сторонами до 31.12.2025.

У пункті 18.2 Договору сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики пов`язані з виконанням умов цього Договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного в установленому законодавством порядку.

27.08.2025 позивач надав відповідачу рознарядку на поставку товару № 1 від 26.08.2025 № Н-40/673н (поршень верхній Д100.04.002сб-5В в к-ті 5 шт; палець поршневий Д100.04.004-6 в кті 2 шт; поршень нижній Д100.04.001сб-5В в к-ті 5 шт; вал нижній Д100.08.057-1 в к-ті 1 шт) на загальну суму 384 433,20 грн з ПДВ.

16.09.2025 позивач надав відповідачу рознарядку на поставку товару № 2 від 15.09.2025 № Н-40/782н (поршень нижній Д100.04.001сб-5В в к-ті 5 шт) на суму 192 000,00 грн з ПДВ.

Згідно із п. 4.5 Договору, рознарядки надавались у спосіб відправлення її на зазначену у розділі 20 Договору електронну адресу Постачальника: ІНФОРМАЦІЯ_1, з електронної адреси Покупця: ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується роздруківками з поштового програмного забезпечення Покупця.

Рознарядки підписані шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів уповноважених осіб Позивача.

Позивач зауважує, що враховуючи момент отримання Постачальником рознарядок в розумінні пункту 4.5 Договору, товар згідно із пунктом 4.2 Договору мав бути поставлений:

- за рознарядкою № 1 від 26.08.2025 № Н-40/673н до 11.09.2025 включно;

- за рознарядкою № 2 від 15.09.2025 № Н-40/782н до 01.10.2025 включно.

Однак, згідно із актом приймання-передачі від 30.01.2026 № 30, фактично товар був поставлений лише 05.01.2026 та не у повному обсязі:

- за рознарядкою № 1 від 26.08.2025 № Н-40/673н - повністю на загальну суму 384 433,20 грн. Порушення строків поставки складає 115 днів: з 12.09.2025 до 04.01.2026 включно);

- за рознарядкою № 2 від 15.09.2025 № Н-40/782н - частково на загальну суму 115 200,00 грн (поршень нижній Д100.04.001сб-5В в к-ті 3 шт). Порушення строків поставки складає 95 днів: з 02.10.2025 до 04.01.2026 включно. При цьому, не виконана частина рознарядки (поршень нижній Д100.04.001сб-5В в к-ті 2 шт) складає 76 800,00 грн, а прострочення - 91 день: з 02.10.2025 до 31.12.2025 включно.

Факт поставки товару підтверджується актом приймання-передачі від 30.01.2026 № 30, видатковою накладною від 30.12.2025 № РН-0000108, експрес-накладною від 30.12.2025 № 59001542029135.

Відповідно до п.9.1 Договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором винна сторона несе відповідальність згідно з цим Договором і законодавством України.

Згідно підпункту 9.3.1 пункту 9.3 Договору, при порушенні строків поставки Постачальник оплачує Покупцю штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього Договору, а за прострочення понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до дати виконання Постачальником зобов`язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього Договору (якщо Постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов`язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього Договору). При цьому Постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово Покупець.

Оскільки, Відповідач порушив свої зобов`язання щодо строку поставки товару, що є підставою для передбаченої підпунктом 9.3.1 пункту 9.3 Договору відповідальності, позивачем нараховано відповідачу штраф та пеню.

Враховуючи договірну ціну товару, а також кількість днів прострочення, за розрахунком позивача з Відповідача підлягає стягненню 86 464,98 грн штрафу та 62 142,62 грн пені, виходячи з наступного розрахунку:

1. Штраф: 86 464,98 грн (57 664,98 грн + 28 800,00 грн).

384 433,20 грн / 100 % х 15 % = 57 664,98 грн (де: 384 433,20 грн - вартість несвоєчасно поставленого товару за рознарядкою № 1 від 26.08.2025 № Н-40/673н; 15 % - розмір штрафу згідно із п. 9.3.1 Договору).

192 000,00 грн / 100 % х 15 % = 28 800,00 грн (де: 192 000,00 грн - вартість несвоєчасно поставленого товару за рознарядкою № 2 від 15.09.2025 № Н-40/782н; 15 % - розмір штрафу згідно із п. 9.3.1 Договору).

2. Пеня: 62 142,62 грн (44 209,82 грн + 10 944,00 грн + 6 988,80 грн).

384 433,20 грн х 0,1 % х 115 : 100 % = 44 209,82 грн (де: 384 433,20 грн - вартість несвоєчасно поставленого товару за рознарядкою № 1 від 26.08.2025 № Н-40/673н; 0,1 % - розмір пені згідно із п. 9.3.1 Договору; 115 - кількість днів прострочення: з 12.09.2025 до 04.01.2026).

115 200,00 грн х 0,1 % х 95 : 100% = 10 944,00 грн (де: 115 200,00 грн - вартість несвоєчасно поставленого товару за рознарядкою № 2 від 15.09.2025 № Н-40/782н; 0,1 % - розмір пені згідно із п. 9.3.1 Договору; 95 - кількість днів прострочення: з 02.10.2025 до 04.01.2026).

76 800,00 грн х 0,1 % х 91 : 100% = 6 988,80 грн (де: 76 800,00 грн - вартість товару, поставка якого не відбулась за рознарядкою № 2 від 15.09.2025 № Н-40/782н; 0,1 % - розмір пені згідно із п. 9.3.1 Договору; 91 - кількість днів прострочення: з 02.10.2025 до 31.12.2025).

З метою досудового вирішення спору, Позивач надіслав на адресу Відповідача лист-вимогу від 17.03.2026 № НХ-1/1461 про сплату в добровільному порядку суми штрафу та пені. Однак, як вказує позивач, відповіді на лист-вимогу не отримано та кошти на корись Позивача не сплачені.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

За наведених обставин, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 86 464,98 грн штрафу та 62 142,62 грн пені.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Укладений договір № Л/НХ-25481/НЮ від 28.07.2025 за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до положень частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до вимог статті 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами (частина 1 статті 671 ЦК України).

За приписами статті 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Аналіз наведених норм права свідчить, що договір поставки за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частинами 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Таким чином, однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до п. 4.2. Договору сторонами погоджено, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений Покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці.

Строк поставки товару - протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дати надання письмової рознарядки Покупцем.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, Позивач надав Відповідачу:

27.08.2025 рознарядку на поставку товару № 1 від 26.08.2025 № Н-40/673н (поршень верхній Д100.04.002сб-5В в к-ті 5 шт; палець поршневий Д100.04.004-6 в кті 2 шт; поршень нижній Д100.04.001сб-5В в к-ті 5 шт; вал нижній Д100.08.057-1 в к-ті 1 шт) на загальну суму 384 433,20 грн з ПДВ;

16.09.2025 рознарядку на поставку товару № 2 від 15.09.2025 № Н-40/782н (поршень нижній Д100.04.001сб-5В в к-ті 5 шт) на суму 192 000,00 грн з ПДВ.

З урахуванням п. 4.2. Договору, товар мав бути поставлений:

- за рознарядкою № 1 від 26.08.2025 № Н-40/673н до 11.09.2025 включно;

- за рознарядкою № 2 від 15.09.2025 № Н-40/782н до 01.10.2025 включно.

Однак, як зазначено позивачем та підтверджено матеріалами справи, згідно із актом приймання-передачі від 30.01.2026 № 30, фактично товар був поставлений лише 05.01.2026 та не у повному обсязі:

- за рознарядкою № 1 від 26.08.2025 № Н-40/673н - повністю на загальну суму 384 433,20 грн. Порушення строків поставки складає 115 днів: з 12.09.2025 до 04.01.2026 включно);

- за рознарядкою № 2 від 15.09.2025 № Н-40/782н - частково на загальну суму 115 200,00 грн (поршень нижній Д100.04.001сб-5В в к-ті 3 шт). Порушення строків поставки складає 95 днів: з 02.10.2025 до 04.01.2026 включно. При цьому, не виконана частина рознарядки (поршень нижній Д100.04.001сб-5В в к-ті 2 шт) складає 76 800,00 грн, а прострочення - 91 день: з 02.10.2025 до 31.12.2025 включно.

Таким чином, із обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів убачається наявне порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань в частині поставки товару у визначений умовами пункту 4.2. договору строк, що свідчить про прострочення відповідачем виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Системний аналіз положень чинного законодавства вказує, що забезпечення виконання зобов`язання має своєю правовою метою надання контрагентам можливості передбачити у відповідному правочині правові наслідки неналежного виконання обов`язків за відповідним правочином.

Згідно підпункту 9.3.1 пункту 9.3 Договору, при порушенні строків поставки Постачальник оплачує Покупцю штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього Договору, а за прострочення понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до дати виконання Постачальником зобов`язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього Договору (якщо Постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов`язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього Договору). При цьому Постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово Покупець.

За розрахунком позивача, загальна сума штрафу складає 86 464,98 грн., загальна сума пені складає 62 142,62 грн. Детальний розрахунок штрафних санкцій наведений позивачем у позовній заяві.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку штрафу та пені, суд зазначає, що нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, умовам договору, встановленим обставинам справи, розрахунок позивачем виконано арифметично вірно, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 86 464,98 грн штрафу та 62 142,62 грн пені є обґрунтованими та правомірними. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Разом із тим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій за договором №Л/НХ- 25481/НЮ від 28.07.2025 на 90%, а саме до 14 860,76 грн.

В обґрунтування клопотання відповідач вказує, що внаслідок непоставки Товару, позивач не здійснював оплату за частиною невиконаного зобов`язання за даним Договором, а, отже, фактичні витрати та збитки за цим договором - відсутні. З огляду на те, що позивачем не заявлено про жодні збитки та не надано доказів на підтвердження понесених збитків, враховуючи відсутність понесених збитків та неспівмірність збитків заявленим позовним вимогам, відповідач вважає, що наявні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій.

Додатково відповідач звертає увагу, що місцем здійснення господарської діяльності відповідача є м. Харків. Через постійні обстріли міста, потенційні контрагенти відмовляються від співробітництва із підприємствами, потужності яких знаходяться у м. Харкові.

В свою чергу, заперечуючи проти клопотання відповідача, позивач зауважує, що заявляючи клопотання про зменшення штрафних санкцій, Відповідач не наводить обставин, з посиланням на відповідні докази, які підтверджують наявність у спірних правовідносинах винятковості випадку, або причини порушення зобов`язань, як підстави для такого зменшення.

Також позивач звертає увагу, що предметом спору у справі є штрафні санкції, порядок нарахування яких сторони заздалегідь визначили та узгодили у п. 9.3.1 договору поставки від 28.07.2025 № Л/НХ-25481/НЮ. Отже, вид та розмір штрафних санкцій є результатом домовленості та волевиявлення сторін, обов`язковим до виконання ними. З урахуванням цього, позиція Відповідача про можливість зменшення розміру таких штрафних санкцій до 10 % по відношенню до розміру, який передбачений Договором є такою, що не узгоджується з попередньою домовленістю сторін в цій частині, а відтак, суперечить такій засаді цивільного законодавства, як свобода договору.

Крім цього, позивач наполягає на тому, що наявність чи відсутність збитків, а також доведеність чи недоведеність їх розміру не позбавляє Позивача права на стягнення з Відповідача штрафних санкцій, встановлених умовами Договору.

Частина перша ст. 44 ГК України (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) унормовує, що підприємництво здійснюється зокрема на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Згідно із пунктом 18.2 Договору сторони засвідчили, що усвідомлюють усі ризики пов`язані з виконанням умов цього Договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного в установленому законодавством порядку.

Враховуючи вказане, позивач зауважує, що Договір укладений 28.07.2025. У зв`язку із цим, Відповідачу були відомі обставини, які слались у місті Харкові під час воєнного стану, зокрема про наявність обстрілів. Відтак, такі обставини охоплюються поняттям господарського ризику Відповідача, у зв`язку із чим вони не можуть розглядатись в якості підстави, яка впливає чи може впливати на зменшення розміру штрафних санкцій.

При цьому, зазначаючи про відмову потенційних контрагентів від співробітництва з підприємствами, які розташовані у місті Харкові Відповідачем не зазначено, яке значення ці обставини мають по відношенню до спірних правовідносин та належного виконання ним зобов`язань за Договором, а також не надано жодних доказів на підтвердження цих обставин.

На переконання позивача, зменшення штрафних санкцій на 90 %, про яке просить Відповідач у повній мірі нівелює суть і мету запровадження сторонами таких штрафних санкцій, призведе до уникнення відповідальності за господарське правопорушення та порушить інтереси Позивача, як кредитора, а відтак не забезпечить справедливого балансу інтересів обох сторін. Таким чином, позиція Відповідача про можливість зменшення штрафних санкцій у спірних правовідносинах на 90 % суперечить таким засадам цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність.

Отже, вирішуючи відповідне клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

У частині третій статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, диспозиція частини третьої статті 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючі свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

За висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 05.09.2019 у справі № 910/1338/19, юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, тому, укладаючи договір з визначеним строком поставки, сторона повинна була належним чином планувати з урахуванням виду своєї діяльності та специфіки виробництва можливість виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.

Отже відповідач здійснює господарську діяльність на власний ризик, який завжди характеризується як потенційна небезпека ймовірної втрати ресурсів чи недоотримання доходу.

Суд знаходить непереконливими доводи відповідача про наявність підстав для зменшення неустойки, оскільки останнім не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які б давали достатньо підстав для зменшення розміру неустойки.

Щодо доводів відповідача про відсутність збитків позивача у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем Договору, суд зазначає наступне.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює надані сторонами докази і наведені ними аргументи.

Умовами Договору чітко визначено розмір і підстави для застосування штрафних санкцій; відповідач, укладаючи Договір, на них погодився, натомість не поставив позивачу Товар у встановлений строк.

У постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19 зазначено, що на іншого учасника справи (позивача) не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань. Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки (постанова Верховного суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Крім цього, суд вважає слушними доводи позивача про те, що згідно із ст. 6 Статуту АТ «Укрзалізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, метою діяльності товариства є задоволення потреб держави, юридичних і фізичних осіб у безпечних та якісних залізничних перевезеннях у внутрішньому та міжнародному сполученні, роботах і послугах, що виконує та надає товариство, забезпечення ефективного функціонування та розвитку залізничного транспорту тощо.

Водночас, згідно із Переліком об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 (розділ «Транспортна галузь») Позивач є товариством, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та згідно із ч. 6 ст. 9 Закону України «Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період» працює в режимі роботи в особливий період.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на Позивача поширюється виконання військово-транспортного обов`язку з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період.

Порядком організації діяльності залізничного транспорту під час здійснення військових залізничних перевезень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 891 зокрема передбачено:

п. 12: підприємства залізничного транспорту забезпечують: виконання планів військових залізничних перевезень; надання рухомого складу для військових залізничних перевезень; рух військових поїздів залізницею згідно з відповідним графіком; військові ешелони, військовий транспорт, що рухається під охороною військової варти, водою, засобами опалення, освітлення; надання вантажно-розвантажувальних пристроїв та знімного військового обладнання згідно з нормативно-правовими актами; здійснення контролю за переміщенням військових ешелонів, а також в окремих випадках військового транспорту, їх першочергове навантаження та доставку за призначенням;

п. 25: рухомий склад для забезпечення провадження діяльності військових частин Збройних Сил повинен утримуватися у справному стані і своєчасно проходити планово-попереджувальний ремонт та технічне обслуговування.

Такий статус Позивача, та виконання ним військово-транспортного обов`язку в умовах воєнного стану, передбачають необхідність та безперебійність відповідного матеріально-технічне забезпечення.

Ця обставина стає ще більш актуальною та життєво необхідною за умов постійних обстрілів ворогом залізничної інфраструктури та рухомого складу, які постійно збільшуються.

Предметом Договору є запасні частини до тепловозів серії 2ТЕ10, 2М62, 2ТЕ116. Не здійснення поставки, як і несвоєчасна поставка Відповідачем таких запасних частин, негативно впливає на забезпечення Позивачем перевізного процесу та виконання військово-транспортного обов`язку.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, у зв`язку з чим відмовляє в задоволенні такого клопотання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

А отже, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі, судовий збір у розмірі 3328,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тепловозремсервіс» (61010, Харківська область, місто Харків, вулиця Основ`янська, будинок 55, код ЄДРПОУ 45114146) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) штраф у розмірі 86 464,98 грн, пеню у розмірі 62 142,62 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 3328,00 грн..

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тепловозремсервіс» (61010, Харківська область, місто Харків, вулиця Основ`янська, будинок 55, код ЄДРПОУ 45114146).

Повне рішення складено "23" липня 2026 р.

СуддяВ.В. Усата

справа № 922/1762/26