Ухвала суду № 138446538, 16.07.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/39084/26-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві судове провадження за клопотанням старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42024082370000045 від 12.01.2024, -

В С Т А Н О В И В :

16.07.2026 старший слідчий Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором, звернувся до Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42024082370000045 від 12.01.2024.

Мотивуючи клопотання, сторона обвинувачення вказує, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024082370000045 від 12.01.2024 за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 436-2, та за фактом ч. 2 ст. 111 КК України.

Так, із відкритих джерел інформації встановлено, що починаючи з лютого 2014 року на території Автономної республіки Крим, Донецької та Луганської областей розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на порушення територіальної цілісності України.

Крім цього, із відкритих джерел інформації встановлено, що о 04 годині 30 хвилин 24.02.2022 президентом Російської Федерації (далі - РФ) оголошено початок спеціальної військової операції проти України з метою проведення так званої «демілітаризації та денацифікації України».

Одночасно із цим, збройні сили Російської Федерації (далі - зс РФ), діючи з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, застосували засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, вчинили військову агресію відносно народу України, безпосередньо акти насильства щодо цивільного населення, з метою тероризування населення та поєднані з вбивствами цивільних осіб, а також нападами на об`єкти військової та критичної інфраструктури.

16.03.2022 набрав чинності Закон України № 2110-IX від 03.03.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення кримінальної відповідальності за виготовлення та поширення забороненої інформаційної продукції», яким Кримінальний Кодекс України доповнено статтею 436-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що майор-сержант Служби безпеки України (далі - СБУ) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 17.12.2014 по теперішній час проходить службу в Управлінні Служби безпеки України у Запорізькій області (далі - УСБУ у Запорізькій області). Наказом УСБУ у Запорізькій області 233-ОС/дск 08.04.2025 ОСОБА_5 призначено на посаду співробітника охорони ІІІ категорії Пологівського міжрайонного відділу УСБ України в Запорізькій області.

У відповідності до посадової інструкції співробітника охорони ІІІ категорії Пологівського міжрайонного відділу УСБ України в Запорізькій області, ОСОБА_5 організовує охорону місця розташування особового складу Пологівського МРВ УСБУ в Запорізькій області. Забезпечує візуальний контроль або контроль з використанням спеціального устаткування за адмінбудівлею або місцем розташування. Під час охорони контролює пропускання на територію (з території) особового складу міжрайпідрозділу, відвідувачів, автомобільний та інші види транспорту в установленому порядку за зразками документів, затвердженими УСБУ в Запорізькій області. Бере участь у перевірці: цілісності адмінбудівлі або будівлі в якому тимчасово розташовується особовий склад Пологівського МРВ; наявності замків та інших замикаючих пристроїв; цілісності конструктивних елементів, приміщень, місць зберігання транспортних засобів міжрайвідділу; наявності пломб і відбитків печаток у місцях, які підлягають опломбуванню. Забезпечує контроль периметра огорожі, правильність застосування комплексу організаційно-технічних заходів щодо захисту місць зберігання матеріальних та інших цінностей. Бере участь у періодичному контролі справності охоронної та охоронно-пожежної сигналізації, засобів зв`язку, інших засобів охорони, контрольно-спостережних приладів, освітлення тощо. Несе відповідальність за зберігання вогнепальної зброї, інвентарного майна поста охорони. Вживає заходи щодо відбиття нападу шляхом застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони з використанням допоміжних знарядь та фізичної сили. У разі заподіяння шкоди здоров`ю нападника, дотримуючись заходів особистої безпеки, надає йому першу медичну допомогу. Сприяє, за погодженням з керівником підрозділу, правоохоронним органам під час виконання покладених на них завдань та обов`язків за місцем виконання своїх охоронних функцій.

Таким чином, ОСОБА_5 , в силу займаної посади, відповідно до статті 18 Кримінального кодексу України здійснював функції, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих повноважень, у зв`язку з чим є службовою особою.

Займаючи вказану посаду, будучи службовою особою, діючи з прямим умислом, ОСОБА_5 , у період часу з 24 лютого 2022 року по 02 квітня 2024 року вчинив дії, направлені на виправдування збройної агресії Російської Федерації проти України та заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту у приватних розмовах виправдовував удари по енергетичній та газовій інфраструктурі висловлював, визнавав, що руйнування цивільних обєктів в Україні - це наслідок роботи української ППО, що українські військові прикриваються житловими будинками, характеризував російських військових як «гуманна», що не бє по цивільних навмисно, визнав воєнний шлях досягнення цілей РФ допустимим і результативним, дав зрозуміти, що чекає на прихід російських військ у Запоріжжя та планує залищитися жити під окупаційною владою рф. Захоплювався росйською історичною наукою, президентом рф та збройними силами держави-агресора, відверто звинувачував у конфлікті з рф виключно українську владу.

Тобто, вказаними висловлюваннями ОСОБА_5 виправдовував та заперечував збройну агресію російської федерації проти України.

Окрім цього, 04.03.2024 о 18 год. 05 хв., 23.03.2024 о 00 год. 00 хв., 02.04.2024 о 17 год. 06 хв., 16.03.2024 о 20 год. 29 хв., 22.03.2024 о 20 год. 34 хв., 30.04.2024 о 16 год. 37 хв., діючи умисно, в період дії воєнного стану в Україні, перебуваючи невстановленному місці, ОСОБА_5 , діючи із прямим умислом, в ході розмови з невстановленою особою, ОСОБА_5 висловив твердження в яких міститься виправдування збройної агресії російської федерації проти України та заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту.

Так, твердження ОСОБА_5 містять ознаки виправдування збройної агресії Російської Федерації проти України та запереченні збройної агресії російської федерації проти України, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту.

Слідчий вказує, що, сукупність виявлених ознак дозволяє дійти висновку, що у мовленні ОСОБА_7 фіксується стійкий комплекс смислових і прагматичних маркерів, які формують виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України що у репліках ОСОБА_5 є виправдовування збройної агресії російської федерації проти України.

Враховуючи викладене, майор-сержант СБУ ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи службовою особою, діючи з прямим умислом, в період з часу з 24 лютого 2022 року по 02 квітня 2024 року вчинив дії, направлені на виправдування збройної агресії російської федерації проти України та заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у виправдуванні збройної агресії Російської Федерації проти України та запереченні збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, вчиненому службовою особою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України.

14.07.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України.

Так, сторона обвинувачення посилається на те, що у ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Вивченням особи підозрюваного встановлено, що він працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали йому утриманню під вартою не має. Даних, які б вказували на неможливість обрання ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Враховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , дані про особу підозрюваного, з метою забезпечення виконання процесуальних обов`язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам, сторона обвинувачення вважає, що до ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Беручи до уваги наявність вказаних ризиків, сторона обвинувачення приходить до висновку про неможливість запобігти їм, шляхом застосування інших більш м`яких запобіжних заходів.

Слідчий зазначає, що, враховуючи виключність даного випадку, викликаного резонансом події, матеріальний стан підозрюваного та те, що застава у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання ним покладених на нього обов`язків, на виконання вимог ст. ст. 182, 183 КПК України, вважає за необхідне визначити заставу у сумі 3000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9 984 000 грн., оскільки внесення застави в саме такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Крім того, досліджено майновий стан підозрюваного та його близьких осіб, що дає підстави вважати що вказаний розмір є помірним для ОСОБА_5 та його близьких осіб.

Так, встановлено наявність наступного нерухомого майна: квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (на праві власності належить ОСОБА_5 та його близьким родичам: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_10 ); автомобіль марки Шкода Oktavia vin-код НОМЕР_1 , держ. номер НОМЕР_2 (належить ОСОБА_5 на праві власності).

Окрім того, слідчим вказано, що чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює обов`язку розкривати джерело походження коштів для застави, а отже, застава може бути внесена в тому числі іншою особою, яка має фінансову можливість.

Таким чином, сторона обвинувачення просить слідчого суддю застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів. Визначити ОСОБА_8 заставу у сумі 3000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9 984 000 грн, з покладенням обов`язків, які передбачені ст.194 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримала, просила задовольнити, зазначивши, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.

Захисник в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, оскільки дані розмови є приватними. Крім того, просив зменшити розмір застави або взагалі застосувати запобіжий захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію свого захсиника.

Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Судовим розглядом встановлено, що 14.07.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України.

Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджуються зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме:

-матеріалами виконання доручення ГУ ВБ СБ України;

-протоколами допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ;

-протокол проведення НСРД від 01.07.2024 № 9/8 - 264;

-протокол проведення НСРД від 01.07.2024 № 9/8 - 268т;

-протокол проведення НСРД від 08.04.2024 № 9/2- 3181;

-протокол проведення НСРД від 08.04.2024 № 9/2- 3182;

-висновок судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи усного та писемного мовлення експерта від 09.04.2025 № 311-Л;

-іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності.

З частини 2 статті 8 та частини 5 статті 9 КПК України слідує, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, жодна особа не може бути позбавлена свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом та судовим органом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до положення ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз`яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Пріоритет положень Конституції над законами та підзаконними актами є очевидним та не підлягає доведенню. Окрім іншого, це підтверджено у рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» та інших справах.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Положеннями ст.ст. 5, 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню ним правопорушення чи його втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах, враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, а стороною захисту вказаних доводів в судовому засіданні спростовано не було.

Аналіз представлених доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з інкримінованим кримінальним правопорушенням, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.

Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до ОСОБА_5 одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Наряду з вказаним, у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Разом з цим, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40), серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).

Відтак, ризик втечі підозрюваного, на думку слідчого судді, виключати не можна, з урахуванням обставин провадження та особи підозрюваного.

Ризик втечи також підтверджується тим, що, слідчими ГСУ ДБР у вказаному кримінальному провадженні, здійснюються досудове розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. В ході досудового розслідування отримано інформацію щодо наявності агентурної мережі спецслужб російської федерації, до складу якої входять окремі співробітники УСБУ в Запорізькій області, які збирають та передають представникам російської федерації відомості, що становлять державну таємницю, використовуючи при цьому заздалегідь обумовлені спеціальні засоби шифрувального зв`язку.

Окрім того, дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та донька - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 під час повномасштабного вторгнення виїхали до м. Воронеж РФ та наразі вирішують питання щодо набуття статусу біженців.

З огляду на викладене, ОСОБА_5 може у будь-який час залишити території України та виїхати до російської федерації.

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення, хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгаріі» від 26 липня 2021 року, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Таким чином, ризик переховування від органу досудового розслідування, суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Відтак, на думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покарання в сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину, саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

З урахуванням зазначеного, слідчий суддя вважає, що ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, є доведеним та належним чином обгрунтованим стороною обвинувачення.

Щодо ризику впливу на свідків, то слідчий суддя звертає увагу, що при встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілого, експертів, інших підозрюваних слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими, експертами у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Крім того, наявність зазначеного ризика обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 є діючим військовслужбовцем СБ України та перебуває на посаді співробітника охорони ІІІ категорії Пологівського міжрайонного відділу УСБ України в Запорізькій області, а тому використовуючи свої зв`язки в військовій сфері, в правоохоронних органах, може незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, а також впливати на інших учасників кримінального провадження, в тому числі на тих, які на даний час не встановлено та не приймали учать у слідчих діях чи при прийнятті процесуальних рішень.

У ході досудового розслідування за оперативною інформацією, установлено, що ОСОБА_5 постійно підтримує спілкування з представника рф, в тому числі із діючими співробітниками фсб рф.

Разом з цим, ОСОБА_5 , у робочий час, проводить щотижневі неформальні зустрічі зі начальником 1 сектору відділу оперативно-технічних заходів УСБУ в Запорізькій області підозрюваним ОСОБА_7 що не пов?язано з виконанням службових обов?язків. Попри наявність у підозрюваних ОСОБА_5 та ОСОБА_7 різних функціональних обов?язків (у тому числі безпосередніх керівників), ОСОБА_5 звертається до ОСОБА_7 «Командир», просить дозволу щодо організації зустрічі з метою ймовірного передання інформації, що свідчить про набуття їхніх стосунків негласного позаслужбового характеру з чітко визначеним підпорядкуванням.

У зв`язку з цим, враховуючи що у вказаному кримінальному провадженні допитані в якості свідків особи, які до цього часу проходять військову службу в СБ України, то існує висока вірогідність того, що ОСОБА_5 надасть інформацію стосовно їх особистих даних та членів їх сімей діючим співробітникам фсб рф.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

Тобто, ризик впливу на свідків, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що до допиту сторін у судді, такий ризик є актуальним.

Також, що стосується посилання сторони обвинувачення на те, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, слідчий суддя вважає, що такі ризики є допустими, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх характер та особу підозрюваного.

Перебуваючи на волі до вирішення питання про виявлення майна з метою його конфіскації та накладення на нього арешту наявний ризик того, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі до вирішення наведеного вище питання вчинить активні дії щодо приховання такого майна, перешкоджаючи таким чином кримінальному провадженню, зокрема щодо досягнення мети та завдань кримінального провадження, невідворотності покарання та його достатності.

Крім того, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 проходить військову службу в Службі безпеки України, у нього наявні відповідні фінансові та організаційні можливості, особистісні та ділові зв`язки, які він перебуваючи на волі зможе використати, для того щоб уникнути кримінальної відповідальності та перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином.

На даний час також досліджуються обставини можливої причетності до вказаного злочину інших працівників УСБУ у Запорізькій області, що зумовлює підвищені ризики невиконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків, як з метою уникнення власної кримінальної відповідальності, так і сприяння в уникненні такої відповідальності іншими причетними особами, без обмеження себе для цього в жодних, у тому числі протиправних засобах (ризик змови).

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню також підтверджується тим, що, як вказано вище, у вказаному кримінальному провадженні, здійснюються досудове розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

У ході досудового розслідування отримано інформацію щодо наявності агентурної мережі спецслужб російської федерації, до складу якої входять окремі співробітники УСБУ в Запорізькій області, які збирають та передають представникам російської федерації відомості, що становлять державну таємницю, використовуючи при цьому заздалегідь обумовлені спеціальні засоби шифрувального зв`язку.

З врахуванням зазначеного, слідчий суддя прийшов до висновку, що ризики є сталими та доведеними та на момент розгляду клопотання актуальними та не спростованими стороною захисту.

Таким чином, з зазначених ризиків слідчим та прокурором, слідчий суддя враховуючи вік та стан здоров`я ОСОБА_5 , що він підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, обставин вчинення кримінального правопорушення, суд вважає, що вказані дані в сукупності свідчать про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, а тому, на думку суду, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є доведеними.

За встановлених обставин, під час судового розгляду встановлено, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.

Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.

При визначенні ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року.

Частиною 1 статті 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваної, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною, обвинуваченим покладених на неї обов`язків та не може бути завідомо непомірним для неї.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, його корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушень, у яких він підозрюється, суспільну небезпечність злочину, вік та стан його здоров`я, соціальні зв`язки, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 3 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 9 984 000 грн, здатна гарантувати виконання підозрюваного покладених на нього обов`язків, з урахуванням вказаних обставин, що виправдовує мету застосування запобіжного заходу та на думку суду немає надмірного характеру з урахуванням того, при яких обставинах особа підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.

Питання щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих злочинів та правильності кваліфікації його дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024082370000045 від 12.01.2024, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 13.09.2026 року.

Підозрюваного ОСОБА_5 , в залі суду взяти під варту.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 3 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9 984 000 (дев`ять мільйонів дев`ятсот вісімдесят чотири тисячі) грн.00 коп., зобов`язавши підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконувати процесуальні обов`язки, визначені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні та співробітниками УСБУ у Запорізькій області, коло яких має визначити прокурор та довести до відома під розпис підозрюваному;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059

Банк отримувача ДКСУ, м.Київ

Код банку отримувача (МФО) 820172

Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089

призначення платежу: застава за …(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).

Термін обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 13.09.2026 включно.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти підозрюваного ОСОБА_5 , та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_16