Ухвала суду № 138445863, 22.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

22 липня 2026 року м. ХарківСправа № 922/2505/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про відвід судді (вх. №17770 від 21.07.2026) по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан-Транс Експрес" (81614, Львівська обл., Миколаївський р-н., с. Тростянець, вул. Зелена, буд. 3Б) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" (61072, м. Харків, пр-т. Науки, буд. 54) про стягнення 262244,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан-Транс Експрес" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про стягнення 262244,28 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 254415,95 грн., інфляційні втрати у розмірі 5883,62 грн., 3% річних у розмірі 1944,71 грн., а також судові витрати.

Позов обґрунтовано невиконанням з боку відповідача зобов`язань за договором про надання транспортних послуг №12/03 від 12.03.2026 в частині сплати вартості наданих послуг.

17.07.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" зареєстровано заяву про повернення позовної заяви (залишення позовної заяви без розгляду) у зв`язку із зловживанням позивачем процесуальними правами (вх. №17489), згідно якої просить суд: 1. Визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан-Транс Експрес" щодо подання позовної заяви у справі №922/2505/26 зловживанням процесуальними правами. 2. Застосувати наслідки, передбачені частиною 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України та повернути позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан-Транс Експрес" у справі №922/2505/26 (у разі відкриття провадження у справі залишити позовну заяву без розгляду). 3. Накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дан-Транс Експрес" (код ЄДРПОУ 43896172) штраф за зловживання процесуальними правами на підставі п. 2 ч. 1 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.07.2026 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про повернення позовної заяви (залишення позовної заяви без розгляду) у зв`язку із зловживанням позивачем процесуальними правами (вх. №17489 від 17.07.2026) відмовлено. Разом з тим, позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків - у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Роз`яснено позивачу, що у разі невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами на підставі статті 174 ГПК України.

21.07.2026 в системі діловодства господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" зареєстровано заяву про відвід судді (вх. №17770), в якій заявник просить суд:

1. Задовольнити заяву та відвести суддю Господарського суду Харківської області Сальніковій Г.І. від розгляду справи № 922/2505/26 на підставі пунктів 4 і 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

2. Дослідити (витребувати) документи, зазначені в розділі VI цієї заяви.

3. У разі висновку про необґрунтованість заявленого відводу - передати питання про відвід на вирішення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, у порядку, встановленому частиною 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України.

4. Після задоволення відводу передати справу №922/2505/26 на повторний автоматизований розподіл у порядку, встановленому статтею 40 Господарського процесуального кодексу України.

В обгрунтування заяви зазначено, що ухвалою від 20.07.2026 суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про повернення позовної заяви (залишення позовної заяви без розгляду) у зв`язку зі зловживанням позивачем процесуальними правами (вх. № 17489 від 17.07.2026) та залишив позовну заяву без руху. Відповідач заявляє відвід судді Сальніковій Г.І. з підстав, передбачених пунктом 4 (було порушено порядок визначення судді для розгляду справи) та пунктом 5 (є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді) частини 1 статті 35 ГПК України.

Вказано, що 29.06.2026 позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вих. № 2/20/21-4) до відповідача про стягнення 262244,28 грн. заборгованості за договором про надання транспортних послуг №12/03 від 12.03.2026. Заяву зареєстровано під номером судової справи 922/2340/26; за результатами автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Присяжнюку О.О. Ухвалою від 01.07.2026 у справі №922/2340/26 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з ненаданням документа, що підтверджує наявність рахунку позивача в банку (небанківському надавачі платіжних послуг), як цього вимагає ч. 7 ст. 164 ГПК України. Строк на усунення недоліків визначено до 13.07.2026 включно. Недоліки у цей строк позивачем не усунуто.

15.07.2026 позивач подав до того самого суду другу позовну заяву (вих. №2/20/26-7), яка дослівно повторює першу: той самий позивач, той самий відповідач, той самий предмет (стягнення 262244,28 грн., з яких 254415,95 грн. основного боргу, 5883,62 грн. інфляційних втрат та 1944,71 грн. 3 % річних за договором №12/03 від 12.03.2026), ті самі підстави та той самий перелік доданих документів. Станом на 15.07.2026 щодо першої позовної заяви (справа №922/2340/26) не було постановлено жодної ухвали ні про відкриття провадження, ні про відмову у відкритті, ні про повернення, ні про залишення позову без розгляду. Перша позовна заява перебувала на розгляді судді Присяжнюка О.О. При поданні другої позовної заяви позивач зазначив, що "позов не містить вимог майнового характеру", хоча заяву подано про стягнення грошових коштів у розмірі 262244,28 грн. із зазначенням відповідної ціни позову, а судовий збір сплачено за ставкою для позовів майнового характеру (1,5 % ціни позову із застосуванням коефіцієнта 0,8). Недостовірність цього зазначення прямо встановлена судом в ухвалі від 20.07.2026. Як доказ сплати судового збору за другою позовною заявою позивач подав платіжну інструкцію №206 від 26.06.2026, яка на той момент уже використовувалася як доказ сплати судового збору у справі №922/2340/26, що засвідчено довідкою відділу документального забезпечення та контролю (канцелярії) суду про повторне використання платіжної інструкції від 15.07.2026.

За результатами автоматизованого розподілу від 15.07.2026 другу позовну заяву (справа №922/2505/26) передано на розгляд іншого судді Сальнікової Г.І. Лише 16.07.2026, тобто наступного дня після подання другої заяви та після проведення нового автоматизованого розподілу, ухвалою у справі №922/2340/26 першу позовну заяву було повернуто позивачу на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України. 17.07.2026 відповідач подав заяву (вх. №17489), у якій навів наведену вище хронологію та просив визнати дії позивача зловживанням процесуальними правами із застосуванням наслідків, передбачених ч. 3 ст. 43 ГПК України. Ухвалою від 20.07.2026 у задоволенні заяви відповідача відмовлено, а позовну заяву залишено без руху. При цьому суд не навів у мотивувальній частині щодо того, що друга позовна заява подана 15.07.2026, тобто до повернення першої заяви (16.07.2026) і в період, коли обидві тотожні заяви одночасно перебували у цьому самому суді.

Внаслідок автоматизованого розподілу від 15.07.2026 у тому самому суді одночасно виникли два визначення складу суду щодо одного й того самого спору суддя Присяжнюк О.О. (за заявою від 29.06.2026) і суддя Сальнікова Г.І. (за заявою від 15.07.2026). На думку заявника, наведене прямо суперечить принципу незмінності складу суду, закріпленому в п. 4.1 Засад, і сам по собі свідчить про порушення порядку визначення судді для розгляду справи. Таким чином, на переконання заявника, надходження другої заяви 15.07.2026 не було "повторним надходженням з передбачених процесуальним законом підстав" у розумінні п. 3.3 Засад.

Крім того, зазначено, що розподіл справи №922/2505/26 здійснено на підставі недостовірних реєстраційних даних. Подаючи другу позовну заяву через підсистему "Електронний суд", позивач зазначив, що позов не містить вимог майнового характеру, тоді як фактично заявлено вимогу майнового характеру про стягнення 262244,28 грн. із визначеною ціною позову. Ця недостовірність не є припущенням відповідача вона прямо встановлена судом в ухвалі від 20.07.2026, де зазначено, що на першому аркуші позовної заяви вказано на відсутність вимог майнового характеру, тоді як з позовної заяви вбачається позовна вимога майнового характеру про стягнення 262244,28 грн. та вказано відповідну ціну позову. Крім того, при реєстрації другої заяви не було розкрито обставину, яка мала визначальне процесуальне значення і яка була відома позивачу: наявність у цьому самому суді тотожної позовної заяви, щодо якої на той момент не було постановлено жодної процесуальної ухвали. Про обізнаність позивача свідчить і те, що як доказ сплати судового збору він подав ту саму платіжну інструкцію № 206 від 26.06.2026, яка на той час уже використовувалася у справі №922/2340/26.

Також, вказано, що у цій справі категорію справи визначено некоректно не внаслідок технічного збою чи помилки працівника суду, а внаслідок внесення позивачем до підсистеми "Електронний суд" відомостей, що не відповідають змісту поданої ним заяви. Наслідок для порядку визначення судді при цьому є тим самим розподіл проведено на підставі даних, які не відповідали дійсному характеру та змісту позовної заяви.

Крім того, заявник вважає, що існують обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді на підставі пункту 5 частини 1 статті 35 ГПК України. У заяві від 17.07.2026 відповідач прямо і недвозначно вказав, що друга позовна заява подана 15.07.2026, тоді як перша була повернута лише 16.07.2026, і що позивач "не дочекався повернення позовної заяви". В описовій частині ухвали від 20.07.2026 суд відтворив цей довід. Проте в мотивувальній частині відсутнє судження про співвідношення дат 15.07.2026 і 16.07.2026 та про правове значення того, що на дату подання другої заяви перша ще перебувала на розгляді судді Присяжнюка О.О. Суд зазначив, що "позивачем реалізовано передбачене вказаною нормою ГПК України право на повторне звернення з позовною заявою", пославшись на ч. 8 ст. 174 ГПК України, а тому заявник вважає, що вказане не може вважатися вирішенням доводу відповідача.

Крім того, зазначено, що суд прийняв платіжну інструкцію №206 від 26.06.2026 як доказ сплати судового збору у справі №922/2505/26, обґрунтувавши це саме тим, що першу позовну заяву повернуто ухвалою від 16.07.2026 та що позивач реалізував право на повторне звернення за ч. 8 ст. 174 ГПК України, однак не вбачав підтвердження того, що станом на день подання другої заяви обидві тотожні заяви перебували в суді одночасно. В ухвалі від 20.07.2026 суд самостійно встановив, що позовна заява містить вказівку на відсутність вимог майнового характеру за наявності заявленої вимоги майнового характеру на 262244,28 грн, і зобов`язав позивача надати відповідні обґрунтування (уточнення).

Відтак, заявник зазначає, що підстава, передбачена п. 4 ч. 1 ст. 35 ГПК України, є самостійною та об`єктивною: вона виникла 15.07.2026 - у момент проведення автоматизованого розподілу - і не залежить від жодного процесуального рішення судді Сальнікової Г.І. Щодо підстави, передбаченої п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України, заявник не оспорює правильність висновків ухвали від 20.07.2026 по суті і не просить її переглянути. Предметом цієї заяви є не результат розгляду, а спосіб його досягнення.

За таких умов, на думку заявника, повне усунення від оцінки хронології подання заяв об`єктивно створює в заявника обґрунтований сумнів у неупередженості та об`єктивності судді при подальшому розгляді справи.

Для перевірки обставин, викладених у розділі ІІ цієї заяви, заявник просить дослідити (за потреби витребувати): 1) протокол автоматизованого розподілу судової справи №922/2505/26 від 15.07.2026; 2) реєстраційну картку судової справи №922/2505/26 у КП "Діловодство спеціалізованого суду" з відомостями про категорію справи, характер заявлених вимог та ціну позову, внесеними при реєстрації 15.07.2026; 3) відомості підсистеми "Електронний суд" про дані, внесені позивачем при поданні позовної заяви 15.07.2026 (зокрема щодо характеру вимог та ціни позову); 4) протокол автоматизованого розподілу судової справи №922/2340/26 від 29.06.2026 та реєстраційну картку цієї справи для порівняння параметрів розподілу двох тотожних заяв; 5) довідку відділу документального забезпечення та контролю (канцелярії) про повторне використання платіжної інструкції №206 від 26.06.2026, складену 15.07.2026; 6) засади використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Харківської області в редакції, чинній станом на 15.07.2026.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про відвід судді, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За приписами статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Згідно з частиною 3 статті 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Таким чином, відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді (колегії суддів) господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді. Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети п. 1 ст. 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

- "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом, вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

- "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

З приводу суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей стосовно однієї зі сторін у справі.

Щодо наведених заявником доводів про порушення порядку визначення судді для розгляду справи №922/2505/26 на підставі пункту 4 частини 1 статті 35 ГПК України, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 32 ГПК України унормовано, що визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

Відповідно до частини 16 статті 32 ГПК України результати автоматизованого розподілу (повторного розподілу) справи оформлюються протоколом.

Відповідно до частини 17, 18 статті 32 ГПК України протокол має містити такі відомості: 1) дата, час початку та закінчення автоматизованого розподілу; 2) номер судової справи, категорія та коефіцієнт її складності, ім`я (найменування) учасників справи; 3) інформація про визначення списку суддів для участі (підстави, за яких судді не беруть участі) в автоматизованому розподілі; інформація про визначення судді, судді-доповідача; 4) підстави здійснення автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу); 5) прізвище, ініціали та посада уповноваженої особи апарату суду, відповідальної за здійснення автоматизованого розподілу судових справ. Копія такого протоколу в електронній чи паперовій формі підписується уповноваженими особами апарату суду та видається (надсилається) заінтересованій особі не пізніше наступного дня після подання до суду відповідної заяви.

Порядок функціонування автоматизованої системи визначено Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 №39 та Засадами використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Харківської області, затвердженими рішенням зборів суддів №2-1/2025 від 27.03.2025 (із змінами).

Згідно з пунктом 3.3 Засад у разі повторного надходження до суду позовних заяв, з передбачених процесуальним законом підстав (інший позов до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав), автоматизований розподіл таких позовних заяв здійснюється в загальному порядку, тобто незалежно від того, кому з суддів розподілялася тотожна позовна заява, яка подавалася раніше.

З матеріалів позовної заяви убачається, що згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026 за підписом керівника апарату суду для розгляду судової справи з єдиним унікальним номером: 922/2505/26 було визначено суддю Сальнікову Г.І. Крім того, вбачається, зокрема, відомості про суть судової справи: стягнення коштів. Категорія справи: перевезення, транспортного експедирування. Складність категорії справи: 1.000. Учасники процесу: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дан-Транс Експрес", Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс". Підстави здійснення автоматизованого розподілу: необхідність визначення складу суду.

Отже, судом у складі судді Сальнікової Г.І. отримано матеріали позовної заяви разом з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026 за підписом керівника апарату суду для розгляду судової справи з єдиним унікальним номером: 922/2505/26 з метою їх дослідження на предмет відповідності вимогам ГПК України.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Виходячи із принципу гарантування Конституцією України судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).

У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 13.09.2023 у справі №204/2321/22 наголосила, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Частинами 1, 2 статті 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Наведені заявником в обґрунтування заяви про відвід судді фактичні обставини щодо хронології подання позовних заяв, а також вчинення судом процесуальних дій щодо постановлення відповідних ухвал також було наведено у заяві про повернення позовної заяви (залишення позовної заяви без розгляду) у зв`язку із зловживанням позивачем процесуальними правами (вх. №17489 від 17.07.2026), які, як зазначено заявником, дійсно відображено судом в описовій частині ухвали Господарського суду Харківської області від 20.07.2026, та які прийнято судом до уваги під час розгляду відповідної заяви за наслідками розгляду якої відмовлено в її задоволенні.

Згідно з пунктом 5 частини 5 статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

При цьому твердження заявника про те, що судом не було надано оцінку щодо наведеного відхиляється судом як безпідставне, оскільки судом відповідні обставини враховано та зазначено, що позивачем реалізовано передбачене частиною 8 статті 174 ГПК України право на повторне звернення з позовною заявою. На час вирішення судом питання про відкриття провадження у справі в межах строку, що передбачений частиною 1 статті 174 ГПК України та постановлення ухвали Господарського суду Харківської області від 20.07.2026 судом враховано посилання заявника про те, що позивач не усунув недоліки у справі №922/2340/26 у встановлений судом строк (до 13.07.2026 включно), а також те, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.07.2026 (суддя Присяжнюк О.О.) позовну заяву з доданими до неї документами повернуто позивачу.

Відтак, аргументи заявника про необхідність застосування до позовної заяви не положень частини 1 статті 174 ГПК України, згідно яких суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, а положень пункту 5 частини 5 статті 174 ГПК України, а також доводи про порушення порядку визначення судді для розгляду справи, принципу незмінності складу суду, закріпленому в п. 4.1 Засад, зводяться до суб`єктивної оцінки наведених обставин, довільного тлумачення та застосування норм процесуального права та пунктів Засад.

Поряд з цим, доводи заявника про те, що суд встановив факт недостовірності зазначення характеру вимог, але не оцінив його наслідків для розподілу справи також зводяться за своєю суттю до незгоди з результатом розгляду вище вказаної заяви. При цьому судом в ухвалі Господарського суду Харківської області від 20.07.2026 враховано відповідний аргумент, який наведено у заяві (вх. №17489 від 17.07.2026) та на виконання положення пункту 4 частини 3 статті 162 ГПК України зазначено про необхідність позивачу надати суду обґрунтування (уточнення) щодо змісту позовних вимог в частині вказівки у позовній заяві про те, що позов не містить вимог майнового характеру та визначення вимоги майнового характеру про стягнення 254415,95 грн., як один із недоліків позовної заяви та підставу для залишення позовної заяви без руху. Водночас судом під час постановлення ухвали Господарського суду Харківської області від 20.07.2026 прийнято до уваги доводи заявника про те, що позовна заява подана без додержання вимог частини 7 статті 162, частини 7 статті 164 ГПК України (відсутній документ, що підтверджує наявність рахунку позивача), що є самостійною підставою для застосування статті 174 ГПК України, про що заявником зазначено.

При цьому суд зазначає, що судом в ухвалі Господарського суду Харківської області від 20.07.2026 по справі №922/2505/26 вже було досліджено та надано оцінку довідки відділу документального забезпечення та контролю (канцелярії) від 15.07.2026 про повторне використання платіжної інструкції №206 від 26.06.2026 та враховано інші докази, які було додано до заяви про повернення позовної заяви (залишення позовної заяви без розгляду) у зв`язку із зловживанням позивачем процесуальними правами (вх. №17489 від 17.07.2026) під час її розгляду. Водночас судом також наведено засади використання автоматизованої системи документообігу суду, положення ГПК України при оцінці доводів заявника, які покладено в основну заяви щодо порушення порядку визначення судді для розгляду справи та наявності, на переконання заявника, обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді Сальнікової Г.І.

Таким чином, проаналізувавши наведені у заяві про відвід судді обставини у їх сукупності, які, на думку заявника, свідчать про порушення порядку визначення судді для розгляду справи та викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді Сальнікової Г.І. у справі №922/2505/26, суд дійшов висновку, що вказані обставини фактично вказують на незгоду заявника з процесуальними діями та рішеннями судді щодо відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про повернення позовної заяви (залишення позовної заяви без розгляду) у зв`язку із зловживанням позивачем процесуальними правами (вх. №17489 від 17.07.2026), залишення позовної заяви без руху та порядком визначення складу суду для розгляду справи №922/2505/26.

Суд звертає увагу, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу, про що законодавцем прямо зазначено в частині 4 статті 35 ГПК України.

У рішенні ЄСПЛ De Cubber v. Belgium (1984) зазначено, що: "обґрунтований сумнів щодо неупередженості судді має базуватися на об`єктивних фактах, а не на суб`єктивному сприйнятті сторони." У справі Salov v. Ukraine (2005) Суд дійшов висновку, що "незгода з процесуальними діями чи судовою позицією не є доказом упередженості." Між тим, у рішенні по справі "Білуха проти України" від 09.11.2006 (заява №33949/02) Європейський суд з прав людини зауважив, що стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного; стосовно об`єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність - це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Однак доказів в силу статей 74, 77 - 80 ГПК України, які б підтверджували наявність обставин, які обґрунтовано викликають будь-які сумніви у неупередженості та об`єктивності судді Сальнікової Г.І. та порушення порядку визначення судді для розгляду справи №922/2505/26, заявником не надано.

Відповідно до частин 1, 2 статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Згідно зі статтею 6 Кодексу суддівської етики суддя повинен виконувати свої професійні обов`язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу відповідно до частини 3 статті 39 ГПК України, а тому заяву ТОВ "Імекс Макс" про відвід судді (вх. №17770 від 21.07.2026) слід передати на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, якого буде визначено у порядку, встановленому частиною 1 статті 32 ГПК України.

Керуючись статтями 35, 39, 42, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про відвід судді (вх. №17770 від 21.07.2026) необґрунтованою.

2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про відвід судді (вх. №17770 від 21.07.2026) передати на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, якого буде визначено у порядку, встановленому частиною 1 статті 32 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Ухвалу підписано 22.07.2026 р.

СуддяГ.І. Сальнікова