Рішення № 138445845, 23.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1652/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи - підприємця Безікян Камсара Суреновича ( АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпром Компані" (просп. Слави, буд. 1, м. Харків, 61177; код ЄДРПОУ 45114319) про стягнення 256 245,62 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Безікян Камсар Суренович 13.05.2026 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпром Компані" про стягнення з відповідача на користь позивача 4 962 євро заборгованості, що станом на 13.05.2026 є еквівалентом суми 256 245,62 грн за офіційним курсом НБУ євро до гривні. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не оплатив надані позивачем послуги перевезення, обумовлені Договором-заявкою №15 від 23.09.2025 на міжнародне автомобільне перевезення вантажу, компенсацію за наднормативний простій транспортного засобу та витрат перевізника.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.05.2026 позовну заяву фізичної особи - підприємця Безікян Камсара Суреновича залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.05.2026, після усунення недоліків, позовну заяву фізичної особи - підприємця Безікян Камсара Суреновича прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/1652/26; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Вказаною ухвалою відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Проте, відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 26.05.2026, надіслана на адресу відповідача (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), повернута до господарського суду без вручення адресатові за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем) належить до відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано частиною 1, 2, 4 статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Таким чином, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Також відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України, юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку, що не було зроблено відповідачем.

На підставі викладеного, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

23.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпром Компані" (замовник, відповідач у справі) та фізичною особою - підприємцем Безікян Камсаром Суреновичем (перевізник, позивач у справі) було укладено Заявку-договір №15 на міжнародне автомобільне перевезення вантажу (надалі - договір).

Відповідно до цього договору, позивач зобов`язався надати відповідачу за попереднім замовленням послуги з перевезення вантажів на автомобілях та причепах у міжнародному сполученні за маршрутом м. Отопені (Румунія) - м. Одеса (Україна), а відповідач зобов`язався сплатити одержані послуги.

Обумовлена вартість перевезення склала 1300 євро. Вантаж - одяг, чохли для телефонів.

Міжнародне перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом державний реєстраційний номер MAN НОМЕР_2 із напівпричепом державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Товаросупровідним документом при перевезенні вантажу були міжнародні товарно-транспортні накладні: CMR б/н від 23.09.2025, CMR б/н від 23.09.2025.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вчасно та відповідно до умов договору подав транспортний засіб під завантаження і розпочав перевезення вантажу що підтверджується складеними товаросупровідними документами.

Проте, як вказує позивач, з 24.09.2025 по 02.10.2025 представники відповідача не дозволяли водію перетнути кордон Румунією з Україною, посилаючись на невідомі проблеми.

02.10.2025 водій отримав дозвіл від відповідача на перетин кордону. При спробі водія перетнути кордон при в`їзді в Україну водія та вантаж не впустили через проблеми відповідача з Департаментом з протидії контрабанді, про що повідомив працівник служби безпеки на митниці.

З 02.10.2025 по 15.10.2025 водій вимушено простоював у пункті пропуску "Орлівка", очікуючи рішення службових органів, що підтверджується Актами вимушеного простою автотранспорту від 24.09.2025 та від 03.10.2025.

Позивач зазначає, що в цей час відповідач не виходив на зв`язок ані з водієм, ані з представниками позивача, і не пояснював обставини, які спричинили затримку.

Вищевказане свідчить, що наднормативний простій був спричинений виключно діями та бездіяльністю відповідача (замовника).

21.10.2025 автомобіль прибув до Одеської митниці (UA500000), Відділ митного оформлення № 2 митного поста "Одеса-внутрішній" за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Усатове, вул. Новомосковська дорога, 23, для проведення митного контролю, що підтверджується печаткою митного органу на перепустці, виданою водію від 21.10.2025.

Під час перебування автомобіля на митниці в очікуванні митного оформлення 25.10.2025 вищевказаний автомобіль запросили заїхати на доглядову зону і було почато проведення митного огляду вантажу, а саме було вивантажено товар на рампу митного складу. Митне оформлення затягнулося, оскільки представник відповідача (замовника) або його митний брокер не з`являлися на огляд, як повідомили працівники митниці позивачу.

Контакти брокера позивачу не були надані, прямого зв`язку з ним перевізник не мав.

Замовник тривалий час не виходив на зв`язок, не пояснював ніяк неявку представників ТОВ "Інтерпром Компані" для проведення митного огляду і завершення процедури митного оформлення, унаслідок чого транспортний засіб простояв на митниці з 21.10.2025 по 31.11.2025.

31.10.2025 на митницю приїхали представники відповідача (замовника) і в усній формі повідомили водію, що процедура митного оформлення затягується на невизначений термін, що маються проблеми з вантажем, які самі не повідомили.

Згідно зі статтею 8 правил "Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (зі змінами, внесеними Поправкою 1, що набула чинності 03.08.73 та Поправкою 2 (994_066) від 24.04.92) (Про приєднання до Угоди див. Закон N 2819-IV (2819-15) від 07.09.2005), протягом кожного тижня один з періодів відпочинку, які згадані в пунктах 1 і 2 статті 8, повинен становити разом з щотижневим відпочинком загалом сорок п`ять послідовних годин.

Відтак, позивачем було прийнято рішення тимчасово залишити територію митного терміналу і відправити водія відпочити. При цьому, як звертає увагу позивач, на той момент водій вже 1,5 місяці жив в авто, з товаром відповідача. Тимчасовий виїзд водія було узгоджено в усній формі з представниками відповідача (замовника), останній не заперечував і погодився з тим, що коли щось буде відомо з приводу подальших дій, то вони відразу зв`яжуться з водієм і він в той же час прибуде до авто для завершення митних процедур і продовження перевезення. Водій також отримав усний дозвіл від працівників митниці на тимчасовий від`їзд.

Водій покинув територію митниці 31.10.2025 увечері. Вищевказане авто позивача залишалося у зоні митного огляду.

Як вказує позивач, у відсутність водія, а саме 01.11.2025, без видачі CMR був проведений митний огляд, митне оформлення вантажу було здійснено без повідомлення і участі позивача (перевізника), без водія, а сам вантаж вивезено з митниці іншим транспортним засобом або передано третім особам, або були проведені інші невідомі позивачу дії з вантажем. Жодного офіційного повідомлення водія або позивача (перевізника), про час проведення огляду чи перевантаження не надходило не від митного органу, не від брокера, не від відповідача (замовника).

Відповідач (замовник) не відповідав на телефонні дзвінки водія та позивача.

Документи залишилися на митниці або були передані невідомому брокеру. Жодних пояснень, документів чи розрахунків відповідач (замовник) не надав і не проводив.

Водію не надано: актів огляду; актів розвантаження; актів передачі вантажу; CMR з відмітками відповідача (замовника).

Отже, відповідач (замовник) без згоди/повідомлення позивача (перевізника) вивіз вантаж з митниці; не прийняв його за CMR; не склав актів приймання; не розрахувався за перевезення; не повідомив позивача (перевізника) про подальшу долю вантажу.

Для більш детального з`ясування питання про вивезення вантажу з митниці, адвокатом позивача було направлено адвокатський запит до Одеської митниці ДМС України від 06.04.2026.

10.04.2026 на електронну пошту адвоката позивача від Одеської митниці ДМС України надійшла відповідь на запит адвоката № 7.10-3/28-05-02/8.19/5277, де повідомлялось про те, що 01.11.2025, після виконання всіх необхідних митних формальностей та сплати митних платежів товари, заявлені у митний режим імпорту за митною декларацією № UA500500/2025/034297, випущені для вільного обігу на митній території України. В подальшому, підприємство ТОВ "Інтерпром Компані" листом б/н від 01.11.2025 звернулося до відділу митного оформлення № 2 митного поста "Одеса-внутрішній" Одеської митниці щодо здійснення їх перевантаження в інший транспортний засіб.

Цим же листом Одеською митницею, з урахуванням того, що товари були випущені для вільного обігу на митній території України, запропоновано звернутися до підприємства ТОВ "Інтерпром Компані" за інформацією щодо найменування перевізника та даних транспортного засобу, яким було вивезено вантаж з митниці.

05.11.2025. на адресу відповідача позивачем була направлена претензія № 05-11/1 від 05.11.2025 з вимогою терміново надати письмове пояснення і підтвердження щодо: причин затримки під час перевезення та митного оформлення; причин та правомірності проведення дій з вантажем без участі і повідомлення перевізника, а саме митний огляд, вивезення з митниці іншим транспортним засобом або передачу вантажу третім особам, або інші невідомі позивачу дії з вантажем, місцезнаходження та стану вантажу, а також з вимогою сплати позивачу фрахту, простою і збитків перевізника. Однак дана претензія залишена відповідачем без реагування. Претензія була також направлена: - на електронну пошту Замовника interprom-kompani@ukr.net; на месенджери (WhatsApp/Viber) 097-670-71-98.

Після цього, як вказує позивач, представники Замовника вийшли на зв`язок, підтвердили отримання інформації про заборгованість та пообіцяли здійснити оплату, однак жодних оплат відповідачем здійснено не було, зобов`язання залишаються невиконаними.

Також позивачем було отримано офіційну відповідь митного органу від 14.11.2025 № 7.10-3/28-05-02/13/17444, якою встановлено, що порушень або затримок з боку митниці не було; митна декларація подана лише 25.10.2025; митні платежі сплачені лише 01.11.2025; після цього товар негайно випущено у вільний обіг.

Отже, вказані вище обставини свідчать, що простій транспортного засобу на митниці виник виключно через несвоєчасні дії відповідача. Перевізник не мав жодної можливості вплинути на подання декларації сплату митних платежів.

З огляду на викладене, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги з перевезення, обумовлені Договором-заявкою, в розмірі 1 300 євро; компенсації за наднормативний простій транспортного засобу в розмірі 3 400 євро, витрат перевізника в розмірі 262 євро (віньєтки), що разом дорівнює 4 962 євро та станом на 13.05.2026р. є еквівалентом суми 256 245,62 грн за офіційним курсом НБУ євро до гривні.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно з ч. 1 ст. 919 ЦК України, перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Частиною 1 ст. 920 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи - підприємця Безікян Камсара Суреновича є законними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За приписами ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За умовами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг): 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина перша статті 26 Закону).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Судом встановлено, що 06.04.2026 між адвокатом Фтоян А.М. та клієнтом Безікян К.С. було укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання щодо надання правової допомоги Клієнту.

Правова допомога надається: в будь-яких справах / провадженнях / спорах (кримінальних, адміністративних, цивільних, господарських тощо), які порушуються (розслідуються, відкриваються, розпочинаються, ведуться тощо) на території України та за її межами відносно Клієнта, або за його (їх) участю чи ініціативою: у переговорах за участю Клієнта; при супроводі діяльності Клієнта; за окремими письмовими дорученнями Клієнта.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що розмір гонорару Адвоката є фіксованим та становить 20 000,00 (двадцять тисяч) грн. за період часу з 06.04.2026 по 01.11.2026 надання послуг Адвокатом за даним Договором. Вказана сума сплачується Клієнтом Адвокату при підписанні цього Договору. За кожний наступний календарний місяць надання послуг Адвокатом за даним Договором розмір гонорару Адвоката становить 3 000,00 (три тисячі тисяч) грн.

Згідно з п. 3.3 Договору, Сторони визначили додаткову винагороду Адвоката за досягнення бажаного для Клієнта результату у розмірі 8 000,00 (вісім тисяч) грн.

Бажаним для Клієнта результатом є: прийняття судом рішення, ухвали, постанови на користь Клієнта, у т.ч. (але не виключно), повне або часткове задоволення позову, тощо.

13.05.2026 між сторонами підписано Акт прийому-передачі наданих послуг між клієнтом та адвокатом, який підтверджує факт надання адвокатом правничих послуг (усна консультація по спірним правовідносинам; підготовка та направлення адвокатського запиту до Одеської митниці від 06.04.2026; підготовка та подача позовної заяви в Господарський суд Харківської області - 10 000,00 грн (5 годин); представництво інтересів клієнта в судових засіданнях (у випадку необхідності присутності представника). Всього: 20 000,00 (двадцять тисяч) грн.

Також в Акті сторони зазначили, що станом на 13.05.2026 оплату в сумі 20000,00 (двадцять тисяч) гривень за надані правничі послуги адвокат Фтоян А.М. отримав від клієнта Безікяна К.С. в повному обсязі. Клієнт не має жодних претензій до Адвоката щодо якості, повноти наданої правової (правничої) допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок

його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової

допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому у ст.627 ЦК України, та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.42 Конституції України.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн підтверджуються наданими позивачем документами, ці витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача разом з витратами зі сплати судового збору в розмірі 3 074,94 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпром Компані" (просп. Слави, буд. 1, м. Харків, 61177; код ЄДРПОУ 45114319) на користь фізичної особи - підприємця Безікян Камсара Суреновича ( АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - 4 962 євро заборгованості, що станом на 13.05.2026 є еквівалентом суми 256 245,62 грн за офіційним курсом НБУ євро до гривні.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпром Компані" (просп. Слави, буд. 1, м. Харків, 61177; код ЄДРПОУ 45114319) на користь фізичної особи - підприємця Безікян Камсара Суреновича ( АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 074,94 грн; витрати на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст. 256-257 ГПК України.

Повне рішення складено "23" липня 2026 р.

СуддяН.М. Кухар