Рішення № 138445749, 20.07.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/455/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури (35700, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Княгині Ольги, 36, Код ЄДРПОУ/Умовний код: 0291007725) в інтересах держави

в особі позивача Здолбунівської міської ради (вул. Грушевського, 14, м. Здолбунів, Рівненська область, 35705, код ЄДРПОУ 05391130)

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013; код ЄДРПОУ 42101003)

до відповідача-2 Комунального підприємства "ЗДОЛБУНІВСЬКЕ" Здолбунівської міської ради Рівненської області (35705, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Здолбунів, вул. Коротка, будинок 9, код ЄДРПОУ 37992989)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 482 272 грн 33 коп.

у судовому засіданні (16.07.2026) брали участь:

- від прокуратури: Немкович І.І.

- від позивача: не з`явився;

- від відповідача-1: Гуз О.С.

- від відповідача-2: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2026 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Господарського суду Рівненської області надійшов позов керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Здолбунівської міської ради до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" до відповідача-2 Комунального підприємства "ЗДОЛБУНІВСЬКЕ" Здолбунівської міської ради Рівненської області про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 482 272 грн 33 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після проведення процедури публічної закупівлі та укладення 13.02.2024 договору між відповідачами-1 та -2 на постачання електричної енергії, відповідачем-1 було ініційовано внесення змін до істотних умов договору, а саме збільшення ціни за одиницю товару. Додатковою угодою № 2 від 18.06.2024 збільшено ціну на 25,72 % від ціни за Договором; додатковою угодою № 3 від 08.07.2024 збільшено ціну на 55,759 % від ціни за Договором; додатковою угодою № 4 від 05.08.2024 збільшено ціну на 65,13 % від ціни за Договором. Відтак, упродовж дії вказаного договору ціну за одиницю товару збільшено на 65,13%, що перевищує передбачену ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» граничну межу 10%. Сама по собі величина підвищення свідчить про порушення імперативних норм законодавства. При цьому відповідач-1 не довів наявності належних правових підстав для такого підвищення.

Відтак, на думку прокуратури, вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними. При цьому розрахунок за поставлену електроенергію з 01.06.2024 по 31.03.2025 повинен здійснюватися за ціною, вказаною у Договорі № 7094-ВЦ від 13.02.2024. Внаслідок незаконного підвищення ціни замовником було здійснено оплату за електроенергію 145 002 кВт*год за завищеним тарифом, що призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів. Розмір переплати становить 482 272,33 грн, які підлягають стягненню з відповідача-1 в дохід місцевого бюджету.

Ухвалою від 10.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/455/26. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 05.05.2026. Даною ухвалою запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.

23 квітня 2026 року від відповідача-2 Комунального підприємства "ЗДОЛБУНІВСЬКЕ" Здолбунівської міської ради Рівненської області надійшов відзив через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС.

Ухвалою від 23.04.2026 відзив відповідача-2 із доданими до нього документами повернуто Комунальному підприємству "ЗДОЛБУНІВСЬКЕ" Здолбунівської міської ради Рівненської області без розгляду.

23 квітня 2026 року від відповідача-2 надійшов новий відзив через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС, в якому Комунальне підприємство "ЗДОЛБУНІВСЬКЕ" Здолбунівської міської ради Рівненської області просить відмовити у задоволенні позову.

Відзив обґрунтований тим, що спірні додаткові угоди до договору були укладені відповідно до вимог законодавства у сфері публічних закупівель, чинного на момент їх укладення, зокрема Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178.

Відповідач-2 зазначає, що зміна ціни за одиницю товару була зумовлена документально підтвердженим коливанням ціни електричної енергії на ринку, при цьому загальна сума договору не збільшувалася, а коригувався лише обсяг закупівлі.

Також відповідач-2 посилається на існування на час укладення угод необхідності забезпечення безперебійного електропостачання об`єктів комунальної інфраструктури та вказує, що судова практика Верховного Суду, на яку посилається прокурор, стосується правовідносин, що виникли до набрання чинності Особливостями, затвердженими постановою КМУ № 1178, а тому не підлягає застосуванню у цій справі. Крім того, відповідач-2 посилається на роз`яснення Мінекономіки та практику Європейського суду з прав людини і Великої Палати Верховного Суду щодо принципу правової визначеності та необхідності застосування найбільш сприятливого для особи тлумачення у разі неоднозначності законодавства.

24 квітня 2026 року від відповідача-1 надійшов відзив через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" просить відмовити у задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що прокурор безпідставно звернувся до суду в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради, оскільки остання не є стороною спірного договору та додаткових угод і не наділена владними повноваженнями у спірних правовідносинах.

Відповідач зазначає, що позов фактично спрямований на захист прав комунального підприємства як суб`єкта господарювання, а наявність корпоративних відносин між міською радою та комунальним підприємством виключає можливість представництва прокурором інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування. Крім того, відповідач посилається на відсутність доказів бездіяльності компетентного органу та доказів проведення Держаудитслужбою заходів державного фінансового контролю і виявлення порушень законодавства у сфері публічних закупівель, що, на його думку, свідчить про відсутність передбачених законом підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі.

Крім цього, відзив відповідача-1 обґрунтований тим, що додаткові угоди № 2, № 3 та № 4 до договору про постачання електричної енергії були укладені сторонами відповідно до вимог Особливостей № 1178, у зв`язку з документально підтвердженим коливанням ціни електричної енергії на ринку. Зміна ціни була підтверджена експертними висновками Рівненської торгово-промислової палати від 31.05.2024, 01.07.2024 та 30.07.2024, а також інформацією про коливання цін на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку.

На думку відповідача-1, Особливості № 1178 не містять обмеження щодо відсоткового збільшення ціни за одиницю електричної енергії, а тому укладення оспорюваних додаткових угод відповідало чинному законодавству.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" вказує, що прокурор безпідставно посилається на судову практику, сформовану без урахування дії зазначених Особливостей як спеціального нормативно-правового акта. Водночас відповідач-1 зазначає, що сторони належним чином виконали договір: електрична енергія була поставлена, акти приймання-передачі підписані без зауважень, а їх підписання та оплата свідчать про погодження сторонами фактичних обсягів поставки. Заявлення прокурором вимог про визнання додаткових угод недійсними після виконання договору суперечить принципу добросовісності (доктрині venire contra factum proprium), а зміна ціни після виконання договору не допускається відповідно до ч. 3 ст. 632 ЦК України. Вважає, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту, оскільки відсутні передбачені статтями 203, 215 ЦК України підстави для визнання додаткових угод недійсними та як наслідок - підстави для застосування наслідків недійсності правочинів у вигляді стягнення з ТОВ «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» 482 272,33 грн. відсутні.

04 травня 2026 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від Здолбунівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-1. Реєстрацію даної заяви по суті спору проведено відділом канцелярії суду 05.05.2026.

У даній заяві по суті спору прокурор заперечив доводи з відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія". Зокрема, прокурор зазначив, що Здолбунівська міська рада є належним позивачем, а представництво її інтересів прокурором відповідає вимогам законодавства та правовим висновкам Верховного Суду. Також прокуратура наполягає, що спірні додаткові угоди укладено з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», адже відповідач-1 не довів належними доказами наявності коливання ринкової ціни електричної енергії, яке б виправдовувало підвищення ціни за одиницю товару. На думку прокурора, Особливості № 1178 не змінюють вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а лише визначають особливості здійснення закупівель у період воєнного стану.

У судовому засіданні 05.05.2026 суд дійшов висновку про визнання причин пропуску строку на подання прокуратурою відповіді на відзив відповідача- 1 поважними та здійснення розгляду справи з урахуванням даної заяви по суті спору.

Ухвалою від 05.05.2026 відкладено підготовче засідання на 14.05.2026.

14 травня 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 918/455/26 до завершення розгляду Конституційним судом України справи № 3-78/20269 (178/26).

14 травня 2026 року від Здолбунівської окружної прокуратури надійшли заперечення проти задоволення клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі № 918/455/26.

Ухвалою від 14.05.2026 відкладено підготовче засідання на 26.05.2026.

26 травня 2026 року до Господарського суду Рівненської області надійшло повідомлення про замінування приміщення суду. Внаслідок цього у визначений для розгляду справи час судове засідання по справі № 918/455/26 не відбулося. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про необхідність визначення наступної дати та часу проведення підготовчого засідання у справі.

Ухвалою від 27.05.2026 повідомлено сторін, що наступне підготовче засідання у справі № 918/455/26 відбудеться 04.06.2026.

У судовому засіданні 04.06.2026, судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та ухвалою від 04.06.2026 відкладено підготовче засідання на 18.06.2026.

Ухвалою від 18.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про зупинення провадження у справі № 918/455/26 до завершення розгляду Конституційним судом України справи № 3-78/20269 (178/26).

Ухвалою від 18.06.2026 закрито підготовче провадження у справі № 918/455/26. Призначено справу № 918/455/26 до судового розгляду по суті на 16.07.2026.

У судовому засіданні 16.07.2026 судом встановлено, що позивач та відповідач-2 не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання, про час дату та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином шляхом доставлення ухвали від 18.06.2026 до їх електронних кабінетів у підсистемі Електронний суд ЄСІТС 23.06.2026 після 17:00 год.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, серед іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до абз 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак позивач та відповідач-2 вважаються такими, що отримали ухвалу від 18.06.2026 - 24.06.2026.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Окрім того, інформація щодо слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному веб-сайті суду в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість проведення підготовчого засідання без участі представників позивача та відповідача-2.

За результатами судового засідання 16.07.2026, після стадії судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Ухвалою від 16.07.2026 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі № 918/455/26 на "20" липня 2026 р. на 15:15 год.

20 липня 2026 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що КП «Здолбунівське» Здолбунівської міської ради проведено закупівлю (номер закупівлі UA-2024-01-15-007408-a; https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2024-01-15-007408-a) за предметом закупівлі «Електрична енергія» (021:2015: 09310000-5) очікуваною вартістю 3 425 000,00 грн.

13 лютого 2024 року між відповідачами-1 та -2 (ТОВ «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» (постачальник) та КП «Здолбунівське» Здолбунівської міської ради (споживач) було укладено договір № 7094- ВЦ про постачання електричної енергії споживачу на суму 3 299 125 грн.

Згідно з Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 Договору).

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника відповідно до Додатка 2 до Договору. Зокрема, відповідно до п.1 вказаного Додатку, ціна за одиницю товару за 1 кВт*год електричної енергії становить 4,48128 грн./кВт*год без ПДВ.

Згідно з п. 13.1. Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати підписання Договору і всіх додатків до нього Сторонами та діє до 31.12.2024, а в частині виконання фінансових зобов`язань (в т.ч. повної фактичної оплати заборгованості, включаючи штрафні санкції) Договір діє до повного їх виконання.

Відповідно до п.13.9 Договору, істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених п. 19 Особливостей:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача;

2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Зміна ціни за одиницю товару допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України» за період з дати останньої зміни ціни у Договорі до дати звернення Постачальника з листом про необхідність внесення змін до Договору. Таким документальним підтвердженням факту коливання ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед» можуть бути офіційні дані про відсоток коливання середньозважених цін на РДН, які склалися у відповідному періоді (за місяць) в торговій зоні «ОЕС України» та оприлюднені офіційному веб-сайті ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії».

У якості документального підтвердження даних, Сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з веб-сайту) Аналізів роботи ринку «добу наперед» за відповідний період, яким згідно із законодавством оприлюднюються ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» https://www.oree.com.ua, або інші документи (довідки) органу, установи чи організації, що мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати коливання ціни товару на ринку (зокрема Торгово-промислової палати України та / або її регіональних представництв). Нову (змінену) ціну застосовують з дня підписання додаткової угоди про зміну ціни за одиницю електричної енергії.

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку з зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у Договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або тарифу на послуги з розподілу електричної енергії, які враховуються в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за Договором.

У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку:

- підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у Договорі;

- нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП).

- у такому випадку зміни вносяться до договору тільки в частині зміни ціни за одиницю товару та загальної суми за договором, кількість товару залишається незмінною.

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень ст. 41 Закону, а саме: дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.

Судом встановлено, що після укладення Договору між сторонами було підписано ряд додаткових угод, якими кожного разу збільшено ціну за одиницю товару:

- додатковою угодою № 2 від 18.06.2024 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 5,63416 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 01.06.2024 (25,72 % від ціни за Договором);

- додатковою угодою № 3 від 08.07.2024 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 6,98000 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 01.07.2024 (55,759 % від ціни за Договором);

- додатковою угодою № 4 від 05.08.2024 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 7,40000 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 01.08.2024 (65,13 % від ціни за Договором).

Також, згідно додаткової угоди № 5 від 24.09. 2024 до Договору № 7094-ВЦ від 13.02.2024, п. 5.1 Договору викладено в новій редакції: «Загальна ціна договору становить 3 299 125 грн. з ПДВ, в т.ч. ПДВ: 549 854,16 грн., з них сума коштів місцевого бюджету 2 799 125 грн., власних коштів підприємства 500 000 грн.».

Додатковою угодою № 6 від 27.11.2024 до Договору № 7094-ВЦ від 13.02.2024, п. 5.1 Договору викладено в новій редакції: «Загальна ціна договору становить 3 299 125 грн. з ПДВ, в т.ч. ПДВ: 549 854,16 грн., з них сума коштів місцевого бюджету 1 799 125 грн., власних коштів підприємства 1 500 000 грн.».

Відповідно до додаткової угоди № 7 від 23.12.2024 до Договору № 7094-ВЦ від 13.02.2024, п. 5.1 Договору викладено в новій редакції: «Загальна ціна договору становить 1 547 893,58 грн. з ПДВ, в т.ч. ПДВ: 257 982,26 грн., з них сума коштів місцевого бюджету 1 547 893,58 грн., власних коштів підприємства 0,00 грн.».

Водночас, додатковою угодою № 8 від 24.12.2024 до Договору № 7094-ВЦ від 13.02.2024, сторони вирішили продовжити дію Договору на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20% суми, зазначеної у Договору, а саме на термін до 31.03.2025.

Відповідно до змісту Додаткової угоди № 9 від 10.01.2025 до Договору № 7094- ВЦ від 13.02.2024, п. 5.1 Договору викладено в новій редакції: «Загальна ціна договору становить 1 857 468,14 грн. з ПДВ, в т.ч. ПДВ: 309 578,02 грн., з них сума коштів місцевого бюджету 1 857 468,14 грн., власних коштів підприємства 0,00 грн.».

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UA-2024-01-15- 007408-a, що сформований на веб порталі «Prozorro», правовідносини за вказаним Договором припинені.

Відтак, за період дії Договору на постачання електричної енергії з ініціативи постачальника на 3 рази збільшено ціну за електричну енергію - із 4,48128 грн./кВт*год без ПДВ за 1 кВт*год електричної енергії до 7,40000 грн./кВт*год без ПДВ, тобто на 65, 13 %.

Із актів приймання-передачі на виконання Договору вбачається, що ТОВ «РОЕК» на виконання Договору поставлено 145 002 кВт*год електричної енергії на загальну суму 1 262 025 грн 80 коп. з ПДВ.

У позовній заяві прокурор вказує, що укладення додаткових угод № № 2, № 3 та № 4, проведено із порушенням вимог ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме - ліміту 10 % збільшення ціни товару, що призвело до переплати комунальним підприємством грошових коштів. У зв`язку із цим прокуратура просить суд визнати недійсними додаткові угоди з огляду на положення ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Щодо представництва прокурором інтересів держави суд враховує наступне

Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 4 статті 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі №553/2759/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).

Тобто під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

У постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

При цьому, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Разом з тим, поняття «інтереси держави», відповідно до рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Предметом даного судового спору є визнання недійсними додаткових угод, укладених до Договору на постачання електричної енергії споживачу від 13.02.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та КП «Здолбунівське» Здолбунівської міської ради.

Згідно п. 1.2 Статуту комунального підприємства «Здолбунівське» Здолбунівської міської ради, затвердженого рішенням Здолбунівської міської ради від 26.01.2026 № 3139, власником КП «Здолбунівське є Здолбунівська міська рада.

Пунктами 6.1 6.2. Статуту встановлено, що загальне управління комунальним підприємством здійснює Засновник, який наділений правом приймати рішення з усіх питань діяльності підприємства.

Відповідно до п. 4.2. Статуту КП «Здолбунівське» Здолбунівської міської ради, майно підприємства відповідно до законів України, даного Статуту є власністю територіальної громади міста Здолбунів та передається підприємству на праві повного оперативного управління.

Крім того, згідно п. 4.3. Статуту, джерелами формування майна підприємства є грошові, матеріальні та інтелектуальні внески засновника Здолбунівської міської ради.

До того ж, слід зазначити, що джерелом фінансування вказаної закупівлі є місцевий бюджет. Так, згідно додаткової угоди № 9 від 10.01.2025 до Договору № 7094-ВЦ від 13.02.2024, п. 5.1 Договору викладено в новій редакції: «Загальна ціна договору становить 1 857 468,14 грн. з ПДВ, в т.ч. ПДВ: 309 578,02 грн., з них сума коштів місцевого бюджету 1 857 468,14 грн., власних коштів підприємства 0,00 грн.».

Пунктами 6.1 6.2. Статуту встановлено, що загальне управління комунальним підприємством здійснює Засновник, який наділений правом приймати рішення з усіх питань діяльності підприємства.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади.

За вказаних обставин, саме Здолбунівська міська рада є органом, уповноваженими здійснювати захист порушених інтересів держави у вказаних спірних правовідносинах.

КП «Здолбунівське» Здолбунівської міської ради у спірних правовідносинах діяло як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (електричної енергії) в обсязі та в межах видатків, визначених Здолбунівською міською радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня).

Правовий статус, повноваження та відповідальність розпорядника бюджетних коштів визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком №228. Згідно з цими документами, розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобов`язання та витрачати кошти лише в межах, встановлених затвердженими кошторисами та планами. Водночас, з урахуванням того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців громади, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладання підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Верховний Суд у постанові від 14.03.2018 у справі №815/1216/16 вказує, що комунальні підприємства (установи) створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).

У силу вимог ст.ст.22, 26 Бюджетного кодексу України та ст.17 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, відносини, що виникли між Здолбунівською міською радою та комунальним підприємством у даному випадку будуються на засадах підконтрольності, підпорядкованості останнього міській раді в частині одержання та витрачання бюджетних коштів, здійснення фінансово-господарської діяльності.

Суд констатує, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес (територіальної громади), а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призводить до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України Про публічні закупівлі та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст.3 даного Закону.

Крім того, порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткової угоди про збільшення ціни товару після укладення договору про закупівлю, не сприяють раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створюють загрозу порушення інтересів держави.

Як наслідок, укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства призводить до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету, що створює загрозу порушення інтересів держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері суспільних відносин становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Схожа правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18.

Також, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Отже, укладення оспорюваних додаткових угод до договору закупівлі товару всупереч норм ЦК України, ГК України, Закону України Про публічні закупівлі є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою спрямоване на зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності, а також на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів державного підприємства або установи.

Таким чином, у вказаному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.

В той же час, саме Здолбунівська міська рада, яка є розпорядником бюджетних коштів та здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету, згідно з законодавством України має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

Здолбунівською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», скеровано на адресу Здолбунівської міської ради відповідні лист № 54-539ВИХ-26 від 17.03.2026, яким повідомлено про наявність порушень при укладанні КП «Здолбунівське» Здолбунівської міської ради додаткових угод до Договору постачання електричної енергії.

Згідно відповіді Здолбунівської міської ради № 840/03-20/26 від 27.03.2026, орган місцевого самоврядування не заперечує стосовно вжиття окружною прокуратурою заходів представницького інтересів держави в особі Здолбунівської міської ради характеру з вказаного питання.

В матеріалах справи відсутні докази того, що Здолбунівська міська рада та відповідач- 2 зверталися до суду щодо оскарження вказаних додаткових угод № 2, 3 та 4 до Договору від 13.02.2024 та стягнення коштів.

Таким чином, Здолбунівська міська рада була обізнана про необхідність захисту інтересів держави, мала відповідні повноваження для їх захисту, проте ефективних заходів не вжила.

При цьому, щодо доводів ТОВ "РОЕК", що належним позивачем в особі якого прокуратура могла б звернутися із даним позовом була б Держаудитслужба, суд враховує висновки Верховного Суду, а саме, що Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №923/449/18, від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 25.06.2024 у справі №918/760/23, від 01.10.2024 у справі №918/778/23, від 20.02.2025 у справі №910/16372/21, від 21.11.2025 у справі №920/19/24.

З огляду на предмет та підстави заявленого позову, прокурором належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи прокуратури та заперечення відповідачів-1 та -2, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII (тут і надалі - у редакції, чинній станом на час укладення договору про закупівлю 01/01/2023 та оспорюваних додаткових угод до нього - Редакція від 19.04.2024.

Відповідно до преамбули Закону № 922-VIII метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Така мета розкрита у ст. 5 Закону № 922-VIII, в якій, зокрема, закріплений перелік принципів здійснення публічних закупівель, до яких віднесені: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону № 922-VIII відносини, пов`язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 922-VIII договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані ст. 41 Закону № 922-VIII, ч. 1 якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 652 ЦК України разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 4 ст. 41 Закону № 922-VIII визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

Суд підкреслює, що у спірних правовідносинах договір про закупівлю та оспорювані додаткові угоди до нього були укладені у період дії положень норм ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 1530-ІХ від 03.06.2021 - а саме Редакція Закону від 01.01.2023 та від 19.04.2024).

Тож під час оцінки цих правовідносин слід застосовувати законодавство, чинне на момент їх виникнення. Наступні зміни до Закону № 922-VIII внесені 08.08.2024, тому судом не застосовуються.

Законом № 1530-ІХ внесено зміни до Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) та викладено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в такій редакції: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії".

Внесеними Законом № 1530-IX змінами у першому реченні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі.

Так, на відміну від норм п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIIIу редакції Закону № 114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.

Додатково на підтвердження зазначеного свідчить зміст пояснювальної записки до проєкту Закону № 1530-IX (див. https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/634356), згідно з якою метою його прийняття було завершити реформу органу оскарження у сфері публічних закупівель, що відповідно дозволяє стверджувати, що подібні зміни вочевидь не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель (виконавцям) після підписання договору збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

Іншими словами, зміни та доповнення до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Проте п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII як у редакції, викладеній Законом №114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Водночас положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIIIу редакції Закону № 1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10 %. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % ціни, встановленої в договорі закупівлі.

Суд зауважує, що до спірних правовідносин не застосовуються висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22, оскільки в даній справі № 922/2321/22 вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

Натомість до спірних правовідносин у справі № 918/455/26 суд застосовує правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 (провадження № 12-16гс25), котрі стосуються застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ.

Філологічне тлумачення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII унормовано на рівні не більше 10 %.

У п. 140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 (провадження № 12-16гс25) наведено правові висновки про те, що визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.

Отже, норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.

Дослідивши матеріали справи, суд констатує, що із моменту укладення Договору від 13.02.2024 до укладення оспорюваної додаткової угоди №4 від 05.08.2024 ціна за одиницю товару була збільшена із 4,48128 грн./кВт*год без ПДВ за 1 кВт*год електричної енергії до 7,40000 грн./кВт*год без ПДВ, тобто на 65, 13 %.

Велика Палата Верховного Суду у п. 152, 154 постанови від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 (провадження № 12-16гс25) виснувала, що укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням підходу до розуміння положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, - спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст.5 Закону № 922-VIII. До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

Надавши оцінку доводам відповідачів-1 та -2, про те що підписання кожної з додаткових угод здійснювалось у відповідності до п.2 п.19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178, які не містять обмежень щодо відсоткового збільшення ціни за одиницю товару, - суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 37 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі", установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом (далі - Особливості), визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених п. 38 цього розділу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості), які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

За змістом п. 19 Постанови КМ України №1178 від 12.10.2022 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», - істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку на добу наперед, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону;

9) зменшення обсягів закупівлі та/або ціни згідно з договорами про закупівлю робіт з будівництва об`єктів нерухомого майна відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 382 Про реалізацію експериментального проекту щодо відновлення населених пунктів, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації (Офіційний вісник України, 2023 р., № 46, ст. 2466), якщо розроблення проектної документації покладено на підрядника, після проведення експертизи та затвердження проектної документації в установленому законодавством порядку.

У разі внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, передбачених цим пунктом, замовник обов`язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю відповідно до вимог Закону з урахуванням цих особливостей.

Щодо доводів відповідачів-1 та-2 про те, що підписання оспорюваних додаткових угод здійснювалось відповідно до Особливостей, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178, котрі не містять обмежень щодо відсоткового збільшення ціни за одиницю товару, - суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у п. 156, 157 постанови від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 (провадження № 12-16гс25), згідно з якими:

"156. Варто наголосити на тому, що, з`ясовуючи законодавчу еволюцію п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на нормативне закріплення подібної можливості у постанові КМУ № 1178, у підп. 2 п. 19 (в редакції постанови КМУ № 1067) якої, з-поміж іншого, визначено, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін), а змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати 50 % ціни за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю.

157. Тобто положеннями постанови КМУ № 1178, на відміну від норм п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, чітко визначені як можливість застосування 10-відсоткового обмеження щодо збільшення ціни щодо кожного окремого випадку збільшення (без обмеження кількості змін), а не в цілому до усіх внесених змін, так і граничне значення на рівні 50 %, на яке може бути змінена передбачена в початковому договорі про закупівлю ціна за одиницю товару, що вкотре додатково підтверджує, що приписи ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII не передбачають можливість збільшення ціни за одиницю товару на 10 % під час кожного внесення змін до договору про закупівлю."

Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не передбачає внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23).

Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 вказав на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринкового ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Разом з тим, судом враховується, що у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).

Одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (правова позиція викладена Верховним Судому складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).

Відповідач-1 зазначає, що зміна ціни за одиницю товару здійснювалася пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку та була документально підтверджена. На підтвердження зазначених доводів він посилається на висновки Рівненської торгово-промислової палати від 31.05.2024, 01.07.2024 та 30.07.2024.

Суд виснує, що Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання. Внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Зокрема, у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Судом встановлено, що ТОВ "РОЕК" звернувся до споживача Комунального підприємства "Здолбунівське" Здолбунівської міської ради Рівненської області із листом № 1716/170 від 31.05.2024, в якому повідомило про намір переглянути ціну на електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу. У зазначеному листі ТОВ «РОЕК» посилалося на положення договору та пункт 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, зазначаючи, що істотні умови договору, у тому числі ціна за одиницю товару, можуть змінюватися шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Як підставу для зміни ціни Постачальник зазначив істотне коливання (зростання) цін на електричну енергію на ринку, а саме: значне зростання цін на електричну енергію на ринку «на добу наперед» (РДН) та внутрішньодобовому ринку (ВДР) у 2024 році порівняно з моментом укладення договору/додаткової угоди.

До листа № 1716/170 від 31.05.2024 ТОВ «РОЕК» було додано проєкт додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії споживачу - для внесення змін щодо ціни електричної енергії та експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати від 31.05.2024.

Із вказаного висновку Рівненської торгово-промислової палати від 31.05.2024 вбачається, що у лютому ціна зменшилася на 15,29% порівняно із січнем, у березні зменшилася ще на 5,48%, після чого у квітні відбулося зростання на 7,91%, а у травні на 26,64% порівняно з квітнем. Крім того, зазначено, що травнева ціна була на 9,42% вищою за січневу, на 29,17% вищою за лютневу та на 36,65% вищою за березневу.

Отже, з висновку вбачається не стабільне або одностороннє зростання ціни, а динамічна зміна ринкових показників, яка включала як періоди зниження, так і періоди зростання ціни.

При цьому з висновку не вбачається необхідність саме такого розміру підвищення ціни за договором, який був запропонований Постачальником у додатковій угоді № 2 від 18.06.2026, а саме - із 4,48128 грн./кВт*год без ПДВ до 5,63416 грн. без ПДВ.

Водночас, додатковою угодою № 2 від 18.06.2024 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 5,63416 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 01.06.2024 (25,72 % від ціни за Договором).

Суд виснує, що експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати від 31.05.2024 підтверджує волатильність ринку, але не доводить, що станом на момент звернення ТОВ «РОЕК» виникло саме таке зростання ціни, яке вимагало збільшення ціни за договором на 25,72%.

Відповідачем-1 не доведено наявності саме зростання ціни на електричну енергію у період з моменту укладення договору до моменту внесення змін до нього додатковою угодою № 2 від 18.06.2024. В той же час висновок Рівненської торгово-промислової палати від 31.05.2024, підтверджує лише загальну динаміку зміни ринкових цін протягом відповідного періоду, яка включала як зниження, так і зростання цін.

Так само, експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати № В-166 від 01.07.2024 не відображає коливання цін, що відбувались з моменту укладення договору 13.02.2024 до моменту підписання додаткової угоди № 3 від 08.07.2024, якою збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 6,98000 грн. без ПДВ (55,759 % від ціни за Договором).

Експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати В-198 від 30.07.2026 не відображає коливання цін, що відбувались з моменту укладення договору 13.02.2024 до моменту підписання додаткової угоди № 4 від 05.08.2024, якою збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 7,40000 грн. без ПДВ (65,13 % від ціни за Договором).

Разом з тим, у висновках Рівненської торгово-промислової палати № В-166 від 01.07.2024 та № В-198 від 30.07.2024 відображено лише збільшення ціни електричної енергії у червні 2024 та липні 2024 року у порівнянні із січнем, лютим, березнем, квітнем, травнем та відповідно червнем 2024 року.

Водночас зазначені висновки не відображають повної динаміки зміни цін у розрізі кожного місяця досліджуваного періоду (із моменту укладення Договору 13.02.2024), зокрема не містять інформації щодо того, у які саме періоди відбувалося зниження ціни, а у які - її зростання. Таким чином, із наведених у висновку показників неможливо встановити фактичне коливання ціни на ринку електричної енергії протягом періоду з моменту укладення договору до моменту внесення змін до нього.

Фактичне порівняння лише червневої та липневої ціни 2024 року з цінами окремих попередніх місяців 2024 року не свідчить про наявність безперервного зростання ціни або про те, що збільшення ціни у червні та липні 2024 було наслідком саме такого коливання ринку, яке обґрунтовувало необхідність підвищення ціни за Договором від 13.02.2024.

Одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (правова позиція викладена Верховним Судому складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 року у справі № 927/491/19).

При цьому судом враховується, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

З іншого боку, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 року у справі № 927/550/20).

Так, підприємство, яке мало беззаперечне право на отримання електричної енергії за ціною, визначеною в укладеному між сторонами договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо збільшення ціни товару підписало оспорені додаткові угоди, внаслідок чого ціна за одиницю товару збільшилась, а обсяг поставки, що передбачався за договором, фактично, зменшився.

З аналізу спірних додаткових угод слідує, що динаміка зміни ціни за договором у відсотковому значенні становила 65, 13 %.

При цьому судом звертається увага на те, що відповідач-1 не міг не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії; враховуючи діяльність відповідача-1, на момент підписання основного договору відповідач-1 знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на електричну енергію, постачання якої він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику (відповідачу-2) за цінами відповідно до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідачем-1 не спростовано неправомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання. При цьому суд враховує, що аналізуючи практику Верховного Суду, котра є релевантною до спірних правовідносин у справі № 918/455/26, - вбачається, що відповідач-1 ініціював укладення додаткових угод без документально обґрунтованих підстав. В матеріалах справи відсутні довідки/інформації (або інші документальні форми), видані Торгово-промисловою палатою України, або Регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики, які підтверджували б зростання ціни по кожному місяцю у порівнянні з моменту укладення договору 13.02.2024 до моменту підписання оспорюваної додаткової угоди № 2 від 18.06.2024. За цією додатковою угодою ціну було збільшено на 25, 72 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в Договорі за результатами процедури закупівлі.

Відтак суд дійшов висновку, що укладення Додаткової угоди № 2 від 18.06.2024 із підвищенням ціни за одиницю електричної енергії на 25, 72 % від початкової ціни, визначеної в Договорі за результатами процедури закупівлі, суперечить приписам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки перевищує гранично допустиме порогове значення у 10 %, встановлене законодавцем для сукупного збільшення ціни за одиницю товару. Із матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 ініціював укладення додаткових угод без документально обґрунтованих підстав.

Таке підвищення ціни не узгоджується з принципами здійснення публічних закупівель, визначеними Законом № 922-VIII, спотворює результати торгів, нівелює досягнуту за їх результатами економію бюджетних коштів та свідчить про неправомірну зміну істотних умов договору про закупівлю після його підписання, що є підставою для визнання відповідної додаткової угоди № 2 від 18.06.2024 недійсною відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Інші дві додаткові угоди № 3 та № 4 від 08.07.2024 та 05.08.2024 також підлягають визнанню недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України, оскільки внаслідок їх укладення відбулося збільшення ціни на товар на 55, 759 % та 65, 13 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в Договорі за результатами процедури закупівлі, що суперечить приписам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

За приписами ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 11 ЦК України та 174 ГК України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст. 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 185 ГК України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після виконання не допускається.

За таких обставин у сукупності суд дійшов висновку про визнання недійсними додаткових угод №2, 3 та 4, які укладені між сторонами, оскільки ними передбачено підвищення цін на електричну енергію на 65, 13 %, тобто з перевищенням максимального ліміту у 10 % (перш за все додаткова угода № 2 від 18.06.2024 збільшила ціну на товар на 25, 72 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в Договорі), а також за відсутності належного документального обґрунтування, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII та Особливостей № 1178.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Враховуючи, що оспорювані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, у зв`язку із чим не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором від 13.02.2024 у період із 01.06.2024 до березня 2025 року мали регулюватись за ціною, визначеною у Договорі № 7094-ВЦ від 13.02.2024, а саме 4,48128 грн. без ПДВ.

Як стверджується матеріалами справи, відповідачем-2 у зазначеному періоді (за червень 2024 року березень 2025 року) було спожито 145 002 кВт*год електричної енергії на загальну суму 1 262 025,80 грн. з ПДВ, а саме:

- згідно акту прийняття-передавання товарної продукції № 489015902/6/1 за червень 2024 року 10 587 кВт*год на суму 71 578,66 грн. з ПДВ; відповідно до платіжної інструкції № 306 від 08.07.2024 сплачено 71 578,66 грн.;

- згідно акту прийняття-передавання товарної продукції № 489015902/7/1 за липень 2024 року 6 266 кВт*год на суму 52 484,02 грн. з ПДВ; відповідно до платіжної інструкції № 351 від 07.08.2024 сплачено 52 484,02 грн.;

- згідно акту прийняття-передавання товарної продукції № 4890159902/8/1 за серпень 2024 року 7 374 кВт*год на суму 65 481,12 грн. з ПДВ; відповідно до платіжної інструкції № 398 від 09.09.2024 сплачено 65 481,12 грн.;

- згідно акту прийняття-передавання товарної продукції № 489015902/9/1 за вересень 2024 року 13 736 кВт*год на суму 101 646,40 грн. без ПДВ; відповідно до платіжної інструкції № 433 від 07.10.2024 сплачено 117 582,24 грн. з ПДВ. При цьому, оплату здійснено за мінусом переплати за поставлену електроенергію за травень 2024 року у сумі 3 661,20 грн без ПДВ. А отже, з урахуванням сплати згідно платіжної інструкції № 258 від 10.06.2024 в сумі 96 171,88 грн. за поставлену електричну енергію у вересні 2024 року комунальним підприємством фактично сплачено за поставлену електричну енергію у вересні 2024 року - 121 975,68 грн. з ПДВ (101 646,40 + 20%);

- згідно акту прийняття-передавання товарної продукції № 489015902/10/1 за жовтень 2024 року 20 959 кВт*год на суму 186 115,92 грн. з ПДВ; відповідно до платіжної інструкції № 484 від 07.11.2024 сплачено 186 115,92 грн.;

- згідно акту прийняття-передавання товарної продукції № 489015902/11/1 за листопад 2024 року 35 230 кВт*год на суму 312 842,40 грн. з ПДВ; відповідно до платіжної інструкції № 526 від 05.12.2024 сплачено 312 842,40 грн.;

- згідно акту прийняття-передавання товарної продукції № 489015902/12/1 за грудень 2024 року 15 988 кВт*год на суму 141 973,44 грн. з ПДВ; відповідно до платіжної інструкції № 554 від 20.12.2024 сплачено 141 973,44 грн.;

- згідно акту прийняття-передавання товарної продукції № 489015902/1/2 за січень 2025 року 34 862 кВт*год на суму 309 574,56 грн. з ПДВ; відповідно до платіжної інструкції № 66 від 10.02.2025 сплачено 309 574,56 гривень.

При цьому, за спожиту електричну енергію у кількості 145 002 кВт*год мало б сплатити за ціною вказаною у Договорі № 7094-ВЦ від 13.02.2024, а саме 4,48128 грн. без ПДВ, тобто 779 753,47 грн.

145 002 кВт*год *4,48128 грн. + 20% = 779 753,47 грн.

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 482 272,33 грн.

1 262 025,80 грн. 779 753,47 грн. = 482 272,33 грн.

Відповідно до розрахунку надмірно отриманих грошових коштів, грошові кошти в сумі 482 272,33 грн. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-1, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач-1 зобов`язаний їх повернути особі, яка здійснювала фінансування публічної закупівлі, а саме - позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Аналогічний підхід щодо правозастосування статей 216, 1212 Цивільного кодексу України викладений у постановах Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 918/323/23, від 05.03.2024 у справі №927/68/23, від 26.03.2024 у справі №927/373/22, від 03.07.2024 у справі №910/13579/23, від 12.03.2025 у справі №924/524/24.

При цьому суд виходить із того, що джерелом фінансування вказаної закупівлі є місцевий бюджет. Так, згідно додаткової угоди № 9 від 10.01.2025 до Договору № 7094-ВЦ від 13.02.2024, п. 5.1 Договору викладено в новій редакції: «Загальна ціна договору становить 1 857 468,14 грн. з ПДВ, в т.ч. ПДВ: 309 578,02 грн., з них сума коштів місцевого бюджету 1 857 468,14 грн., власних коштів підприємства 0,00 грн.».

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів міського бюджету.

Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 у справі № 126/2157/19 вказала, що у випадку, коли повернення майна (коштів) стороні правочину не відновлює права позивача, який не є стороною правочину, суд може застосувати інший, крім реституції, ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Якщо позивачем у справі є розпорядник бюджетних коштів, то його правовий статус, повноваження, відповідальність визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (далі Порядок № 228).

Так, абз. 1, 2 п. 5 Порядку № 228 визначено, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абз. 2 п. 43 Порядку № 228, розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Враховуючи наведене, в даному випадку, КП «Здолбунівське» Здолбунівської міської ради у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (електричної енергії) в обсязі та в межах видатків, визначених Здолбунівською міською радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня).

Згідно з ч. 4 ст. 48 БК України, зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до ч. 6 цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Щодо інших доказів, доводів та заперечень сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд на підставі доказів, наданих прокуратурою, встановив перебування сторін у договірних відносинах та встановив порушення відповідачем-1 прав позивача.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що оспорювані додаткові угоди № 2, 3, та 4 до Договору від 13.02.2024 на постачання електроенергії укладено з порушенням законодавства, а відтак суд вважає обґрунтованими та правомірними позовні вимоги про визнання недійсними таких додаткових угод.

Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата позивачем коштів в розмірі 482 272 грн 33 коп., а відтак вимоги прокуратури про стягнення з відповідача-1 зазначених коштів також визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в порядку ст. ст.216, 1212 ЦК України.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Як вбачається, прокуратурою заявлено 3 позовні вимоги немайнового характеру та 1 позовну вимогу майнового характеру на суму 482 272 грн 33 коп.

При цьому позовну заяву подано 07.04.2026 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС. Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

За подання позовної заяви прокуратурою сплачено судовий збір у необхідному розмірі - 13 774 грн 46 коп. (7 987 грн 20 коп за 3 позовні вимоги немайнового характеру + 5 787 грн 26 коп. за 1 позовну вимогу майнового характеру) про що свідчить платіжна інструкція № 687 від 07.04.2026.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами ч. 9 ст. 129 ГПУ України унормовано, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 13 774 грн 46 коп., сплачені Рівненською обласною прокуратурою покладаються на відповідача-1 у справі, - як особи внаслідок неправомірних дій якої було безпідставно укладено додаткові угоди № 2, № 3 та № 4 до Договору від 13.02.2024, які були предметом спору у даній справі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Здолбунівської міської ради до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" до відповідача-2 Комунального підприємства "ЗДОЛБУНІВСЬКЕ" Здолбунівської міської ради Рівненської області про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 482 272 грн 33 коп. задовольнити.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 18.06.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 7094-ВЦ від 13.02.2024, укладеного між КП «Здолбунівське» Здолбунівської міської ради та ТОВ «Рівненська обласна енергопостачальна компанія».

3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 08.07.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 7094-ВЦ від 13.02.2024, укладеного між КП «Здолбунівське» Здолбунівської міської ради та ТОВ «Рівненська обласна енергопостачальна компанія».

4. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 05.08.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 7094-ВЦ від 13.02.2024, укладеного між КП «Здолбунівське» Здолбунівської міської ради та ТОВ «Рівненська обласна енергопостачальна компанія».

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013; код ЄДРПОУ 42101003) на користь Здолбунівської міської ради (вул. Грушевського, 14, м. Здолбунів, Рівненська область, 35705, код ЄДРПОУ 05391130) в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 482 272 (чотириста вісімдесят дві тисячі двісті сімдесят дві) грн 33 коп.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013; код ЄДРПОУ 42101003) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 13 774 (тринадцять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн 46 коп.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складене та підписане суддею "23" липня 2026 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О.Пашкевич