Ухвала суду № 138445745, 23.07.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"23" липня 2026 р. Справа № 918/902/26

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Редько К.О.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви

особа, щодо якої заявник просить вжити заходи для забезпечення позову: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса"

За участю представників сторін:

від ОСОБА_1 : не з`явився;

від ТОВ ВКФ "Віса": не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить:

- Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВІСА", що знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банківських та інших фінансових установах, в межах суми 43 620 180,00 грн.

- Накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВІСА", а саме: Приміщення аптеки, розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Степана Бандери, буд. 65, що належить на праві приватної власності ТзОВ виробничо - комерційній фірмі "ВІСА" на підставі свідоцтва про право власності на приміщення аптеки, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради 12 листопада 1997 року; Аптека розташована за адресою: м. Рівне, вул. Вербова, буд. 41Д, що належить на праві приватної власності ТзОВ виробничо - комерційній фірмі "ВІСА" на підставі свідоцтва про право власності на приміщення аптеки, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради 24 квітня 2007 року; Адміністративна будівля з аптекою, розташована за адресою: м. Рівне, вул. Київська, буд. 56В, що належить на праві приватної власності ТзОВ виробничо - комерційній фірмі "ВІСА" на підставі свідоцтва про право власності на адміністративну будівлю з аптекою, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради 14 червня 2012 року; Приміщення аптеки, розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Київська, буд. 69, що належить на праві приватної власності ТзОВ виробничо - комерційній фірмі "ВІСА" на підставі свідоцтва про право власності на приміщення аптеки, виданого КП "РМБТІ" 22 лютого 2001 року; Приміщення аптеки, розташоване за адресою: м. Рівне, вул. В. Чорновола, буд. 17, що належить на праві приватної власності ТзОВ виробничо - комерційній фірмі "ВІСА" на підставі свідоцтва про право власності на приміщення аптеки, виданого КП "РМБТІ" 08 червня 1999 року.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що заявник є колишнім учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВІСА", якому до виходу належала частка у розмірі 45% статутного капіталу.

03.03.2025 року ОСОБА_1 подав нотаріально засвідчену заяву про вихід зі складу учасників товариства і на підставі поданої заяви 10.03.2025 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено відомості про вихід ОСОБА_1 зі складу учасників товариства. З урахуванням часткових виплат, здійснених товариством на загальну суму 25 269 420,00 грн, залишок заборгованості товариства перед ОСОБА_1 становить 43 620 180,00 грн. Саме ця сума є ціною майбутнього позову та розміром, в межах якого просить вжити заходи забезпечення.

В обгрунтування розміру майнових вимог до Товариства, заявник покликається на Звіт про оцінку майна (реєстраційний № 260605/2, дата складання 08.06.2026 року) складеного Приватним підприємством "Експерт-Рівне-Консалт" (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 524/2024 від 08.11.2024, дійсний до 08.11.2027) згідно якого ринкова вартість сукупності всіх часток (100%) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса" становить 153 088 150,00 грн; ринкова вартість частки ОСОБА_1 (45% статутного капіталу) становить 68 889 600,00 грн.

Заявником зазначено, що товариство вже відмовило заявнику у виплаті вартості частки у повному обсязі (листом від 02.04.2026 р. № 78/26), що виключає можливість добровільного виконання обов`язку в позасудовому порядку. Основними активами товариства, відповідно до Звіту про оцінку, є об`єкти нерухомого майна (адміністративні будівлі та аптечні приміщення у м. Рівне, зокрема за основною адресою: вул. Київська, буд. 69), ринкова вартість яких і визначає ринкову вартість підприємства в цілому. Нерухоме майно є найбільш ліквідним та легко відчужуваним активом товариства. Зважаючи на тривалість судового розгляду господарського спору та подальшого виконання судового рішення, за відсутності заходів забезпечення товариство матиме достатньо часу для відчуження нерухомого майна та коштів на пов`язаних осіб, що унеможливить виконання судового рішення.

Крім того, заявник вказує, що накладення арешту на рахунки та нерухоме майно товариства виключно в межах суми позовних вимог, не завдасть шкоди товариству та не позбавить його права на володіння і користування майном, отримання доходів від здійснення основної господарської діяльності (роздрібна торгівля фармацевтичними товарами). Товариство зможе продовжувати роботу аптечної мережі в повному обсязі - буде тимчасово обмежено виключно право розпоряджатися майном (відчужувати, заставляти тощо).

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.07.2026 року постановлено призначити розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви у судовому засіданні на "23" липня 2026 р. об 11:00 год.

21.07.2026 року до суду від представника заявника надійшло клопотання відповідно до якого просить суд залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі за майбутнім позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Віса" про стягнення вартості частки учасника, який вийшов зі складу учасників товариства.

22.07.2026 року до суду від представника заявника надійшло клопотання відповідно до якого просить суд вважати відкликаною подану ОСОБА_1 заяву про залишення без розгляду заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі за майбутнім позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Віса" та продовжити розгляд поданої заявником заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Присутній в судовому засіданні 23.07.2026 року представник заявника підтримав заяву від 22.07.2026 року та просив суд здійснити розгляд заяви про забезпечення позову по суті.

Крім викладених в заяві про забезпечення позову обставин, представник заявника зазначив в судовому засіданні про існування доказів щодо реалізації частини наявного в Товариства нерухомого майна, яке здійснено останнім 03.03.2026 року.

В судовому засіданні 23.07.2026 року оголошено перерву до 23.07.2026 року об 14 год, про що повідомлено всіх учасників провадження.

23.07.2026 року до суду від представника заявника надійшло клопотання відповідно до якого просить суд: долучити до матеріалів за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 486884613 від 22.07.2026 р.; у разі задоволення заяви про забезпечення позову, не накладати арешт на об`єкт нерухомого майна - Адміністративна будівля з аптекою, розташована за адресою: м. Рівне, вул. Київська, буд. 56В, що належить на праві приватної власності ТзОВ виробничо - комерційній фірмі "Віса" на підставі свідоцтва про право власності на адміністративну будівлю з аптекою, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради 14 червня 2012 року.

23.07.2026 року до суду від представника ТОВ ВКФ "Віса" надійшло клопотання відповідно до якого просить суд відкласти розгляд заяви на іншу дату, визначену судом.

Представники заявника та ТОВ ВКФ "Віса" в судове засідання 23.07.2026 року (після оголошеної перерви) не з`явилися.

Порядок та строки розгляду господарським судом заяви про забезпечення позову визначені ст. 140 ГПК України, згідно якої (за загальним правилом) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відтак, з метою дотримання строків розгляду заяви про забезпечення позову визначені ст. 140 ГПК України, суд у задоволенні клопотання ТОВ ВКФ "Віса" про відкладення розгляду заяви відмовляє.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, суд зазначає наступне.

Питання забезпечення позову, підстав його застосування та заходів врегульовано ст. 136-146 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 р. у справі № 914/1570/20).

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі № 381/4019/18, постанові Верховного Суду від 06.12.2023 р. у справі № 917/805/23.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 р. у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 р. у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 р. у справі № 916/2239/22.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 р. у справі № 905/448/22.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 р. у справі № 753/22860/17 та постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 р. у справі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 21.03.2024 р. у справі № 910/15328/23.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 р. у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 р. у справі № 910/17599/23, від 24.05.2023 р. у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 р. у справі № 925/1316/22.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

В кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 р. у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 р. у справі № 910/17599/23, від 21.03.2024 р. у справі № 910/15328/23, від 13.12.2023 р. у справі № 921/290/23.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 р. у справі № 910/15328/23, від 16.11.2023 р. у справі № 921/333/23, від 13.07.2022 р. у справі № 904/4710/21.

Обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 р. у справі № 921/290/23, від 29.06.2023 р. у справі № 925/1316/22, від 24.05.2023 р. у справі № 906/1162/22.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 р. у справі № 754/5683/22 дійшла висновку про те, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим, за висновком Великої Палати Верховного Суду, є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Визначення таких понять, як арешт майна та заборона на відчуження майна, містяться у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 р. у справі № 643/12369/19. Так, арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, а заборона на відчуження майна - перешкода у вільному розпорядженні майном. Арешт майна та заборона відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, які за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном.

У постанові від 19.12.2024 р. у справі № 910/6192/24 Верховний Суд дійшов висновку про те, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 р. у справі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 06.12.2023 р. у справі № 917/805/23.

При цьому можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 р. у справі № 905/448/22).

Обрання належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та, як наслідок, - ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 р. у справі № 904/2357/20).

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути на момент виконання рішення.

Предметом позову, з яким заявник має намір звернутися до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса", визначено стягнення вартості частки учасника, який вийшов зі складу учасників товариства, у розмірі 43 620 180,00 грн.

Відповідно до Звіту про оцінку майна (реєстраційний № 260605/2, дата складання 08.06.2026 року) складеного Приватним підприємством "Експерт-Рівне-Консалт" (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 524/2024 від 08.11.2024, дійсний до 08.11.2027), ринкова вартість сукупності всіх часток (100%) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса" становить 153 088 150,00 грн; ринкова вартість частки ОСОБА_1 (45% статутного капіталу) становить 68 889 600,00 грн.

Заявник у заяві вказує, що з урахуванням часткових виплат, здійснених товариством на суму 25 269 420,00 грн, залишок заборгованості товариства перед ОСОБА_1 становить 43 620 180,00 грн. Саме стягнення цієї суми є предметом і ціною майбутнього позову та розміром, в межах якого просить вжити заходи забезпечення.

Відповідно до свідоцтв про право власності на нерухоме майно, Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса" належить на праві приватної власності:

- Приміщення аптеки за адресою: м. Рівне, вул. Ст. Бандери, буд. 65, свідоцтво від 12.11.1997 року;

- Аптека загальною площею 127,5 кв.м за адресою: м. Рівне, вул. Вербова, буд. 41Д, свідоцтво САВ № 076618 від 24.04.2007 року;

- Приміщення аптеки загальною площею 453,4 кв.м за адресою: м. Рівне, вул. Київська, буд. 69, свідоцтво від 22.02.2001 року;

- Приміщення аптеки загальною площею 109,5 кв.м за адресою: м. Рівне, вул. Тополева (вул. В.Чорновола), буд. 17, свідоцтво від 08.06.1999 року.

Причому, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Товариство щодо частини нерухомого майна оформило відповідні правовстановлюючі документи та здійнило його відчудження.

Так зокрема, з поданих доказів вбачається, що 03.03.2026 року Товариством на підставі договорів купівлі-продажу здійснено відчудження належної йому земельної ділянки та одного з приміщень по вул. Київська, 56-В в місті Рівне, що підтверджує обгрунтуваність заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

За таких обставин, подані до заяви докази в їх сукупності, дають підстави стверджувати, що Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса" має можливість в будь-який момент (в тому числі під час розгляду судом справи, але до прийняття остаточного рішення) розпорядитися майном на користь третіх осіб, що може призвести до неефективності судового рішення та неможливості його виконання (у разі задоволення такого позову).

Таким чином, існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та спірне майно може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення про стягнення вартості частки учасника у розмірі 43 620 180,00 грн (у разі задоволення такого позову).

За умови неможливості встановити достатності чи недостатності грошових коштів, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса" і знаходяться на всіх його рахунках у всіх банківських установах, для задоволення вимог про стягнення коштів у розмірі 43 620 180,00 грн, то доцільно накласти арешт на грошові кошти і майно відповідача саме у межах суми, яка достатня для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів.

При цьому, у суду відсутні докази щодо вартості належного товариству майна, що позбавляє можливості встановити перевищення вартості арештованого майна в межах заявлених позовних вимог у сумі 43 620 180,00 грн.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 року у справі № 908/2382/21 викладено:

"Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі № 381/4019/18."

Накладення арешту на грошові кошти та належне Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса" на праві власності нерухоме майно в межах суми стягнення буде співмірним заходом забезпечення позову про стягнення з нього грошових коштів.

Отже, забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Віса" забезпечить виконання рішення суду у разі задоволення позову та товариство не матиме можливості в будь-який момент відчужити майно.

Вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті (збереження спірного об`єкта у відповідному правовому статусі) з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.

За таких умов вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого станом на момент звернення до суду стану, відтак відсутні підстави вважати, що права відповідача будуть порушені та недотриманий баланс інтересів учасників справи.

Вибраний заявником захід до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Віса", що знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банківських та інших фінансових установах, а також на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Віса" в межах суми 43 620 180,00 грн, не суперечить зазначеним вище вимогам законодавства, є адекватним вимогам, на забезпечення яких він вживається. Такий захід забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності товариства, а спрямований саме на збереження майна Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Віса" в межах ціни позову до вирішення спору по суті та забезпечує збалансованість інтересів сторін.

Заходи до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать належать ТОВ ВКФ "Віса", що знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банківських та інших фінансових установах, а також на на нерухоме майно ТОВ ВКФ "Віса" в межах суми 43 620 180,00 грн спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

За змістом ч. 5, ч. 6 ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Частиною першою статті 141 ГПК України визначено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову (ч. 3 ст. 141 ГПК України).

Враховуючи диспозитивний характер застосування інституту зустрічного забезпечення, у даному випадку відсутні обов`язкові підстави для його застосування, оскільки обрані заходи забезпечення до позову не завдають будь-яких збитків чи негативних наслідків відповідачу.

Крім того, вжиті судом заходи забезпечення позову за своєю юридичною природою є тимчасовими - на період вирішення спору, з метою запобігання розширенню кола осіб, прав і інтересів яких може стосуватись вирішення спору та зупинення вчинення під час розгляду спору дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, а у разі встановлення, за результатами розгляду позову, що підстави для задоволення заявлених вимог відсутні, запроваджена судом заборона не призведе до невиправданих, вкрай негативних наслідків для інших осіб, адже встановивши зазначені обставини, суд може скасувати вжиті ним заходи, в тому числі з власної ініціативи, як то передбачено приписами статті 145 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч. 4 ст. 144 ГПК України).

З огляду на зазначене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Частиною 3 статті 138 ГПК України визначено, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 136 - 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - задовольнити.

2. Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВІСА" (33027, м. Рівне, вул. Київська, буд. 69, код ЄДРПОУ 13988645), що знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банківських та інших фінансових установах, в межах суми 43 620 180,00 грн (сорок три мільйони шістсот двадцять тисяч сто вісімдесят гривень 00 копійок).

3. Накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВІСА" (33027, м. Рівне, вул. Київська, буд. 69, код ЄДРПОУ 13988645), в межах суми 43 620 180,00 грн (сорок три мільйони шістсот двадцять тисяч сто вісімдесят гривень 00 копійок), зокрема на:

- Приміщення аптеки, розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Степана Бандери, буд. 65, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційній фірмі "ВІСА" на підставі свідоцтва про право власності на приміщення аптеки, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради 12 листопада 1997 року;

- Аптека розташована за адресою: м. Рівне, вул. Вербова, буд. 41Д, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційній фірмі "ВІСА" на підставі свідоцтва про право власності на приміщення аптеки, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради 24 квітня 2007 року;

- Приміщення аптеки, розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Київська, буд. 69, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційній фірмі "ВІСА" на підставі свідоцтва про право власності на приміщення аптеки, виданого КП "РМБТІ" 22 лютого 2001 року;

- Приміщення аптеки, розташоване за адресою: м. Рівне, вул. В. Чорновола, буд. 17, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційній фірмі "ВІСА" на підставі свідоцтва про право власності на приміщення аптеки, виданого КП "РМБТІ" 08 червня 1999 року.

4. Дана ухвала відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом.

5. Стягувачем за даною ухвалою є: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

6. Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВІСА" (33027, м. Рівне, вул. Київська, буд. 69, код ЄДРПОУ 13988645).

7. Ухвала набирає законної сили "23" липня 2026 року та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення. Ухвала може бути пред`явлена в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", в строк до "23" липня 2029 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення. Ухвала може бути оскаржена до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Р.В. Романюк