Рішення № 138445704, 21.07.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/273/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача 1: ОСОБА_2

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар"

про: розірвання договорів купівлі-продажу та витребування часток учасників товариства

секретар судового засідання: С.Коваль

представники сторін:

від позивача ( ОСОБА_1 ): А.Таборовець (в залі суду)

від відповідача ( ОСОБА_2 ): А.Зоц (поза приміщенням суду)

від відповідача (ТзОВ "Агроянтар"): О.Шеретова (поза приміщенням суду)

свідок: ОСОБА_1 (в залі суду)

СУТЬ СПОРУ

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулись до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар"

У вказаному позові позивачі просили суд:

- розірвати договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" (44804585) від 29.05.2024р. укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;

- розірвати договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" (44804585) від 29.05.2024р. укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- витребувати у ОСОБА_2 та повернути у власність ОСОБА_3 частку у розмірі 25% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" (44804585), що в грошовому еквіваленті складає 260 495,00 грн;

- витребувати у ОСОБА_2 та повернути у власність ОСОБА_1 частку у розмірі 25% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" (44804585), що в грошовому еквіваленті складає 260 495,00 грн;

- визначити за ОСОБА_3 частку у розмірі 50% від загального розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" (44804585), що в грошовому еквіваленті складає 520 990,00 грн;

- визначити за ОСОБА_1 частку у розмірі 50% від загального розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" (44804585), що в грошовому еквіваленті складає 520 990,00 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги аргументовані тим, що позивачі ( ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ) станом на 29.05.2024 року являлись учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" (ідентифікаційний код 44804585) із розмірами часток по 50% в статутному капіталі товариства номінальною вартістю по 520 990,00 грн. Всього розмір статутного капіталу ТОВ "Агроянтар" станом на 29.05.2024 складав 1 041 980,00 грн.

29 травня 2024 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали з ОСОБА_2 договори купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар", за якими ОСОБА_2 прийняла у власність від ОСОБА_3 та ОСОБА_1 частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" у розмірі по 25% від кожного продавця, номінальною вартістю 260 495,00 гривень за кожну частку. (Всього 50% номінальною вартістю 520 990,00 грн).

Однак, всупереч умовам договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 29.05.2024 року відповідач ОСОБА_2 не виконала зобов`язання щодо оплати переданих їй часток у статутному капіталі товариства, у зв`язку з чим позивачі звернулись до суду з даним позовом про розірвання договорів купівлі-продажу, витребування часток та визначення розміру часток учасників в статутному капіталі товариства.

У відзиві на позов відповідач ОСОБА_2 вказала, що викладені у позові обставини не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки розрахунок між сторонами проведено в готівковій формі в день підписання актів приймання-передачі частки.

Грошові кошти передані безпосередньо та особисто продавцям при нотаріальному посвідченні актів приймання-передачі частки. Грошові кошти за частку були отримані продавцями від уповноваженої покупцем особи ОСОБА_4 .

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 16 березня 2026 року відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 14 квітня 2026 року, сторонам установлений строк для реалізації їх процесуальних прав.

Ухвалою від 14 квітня 2026 року суд відклав підготовче засідання на 5 травня 2026 року.

29 квітня 2026 року відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позов.

5 травня 2026 року відповідач ОСОБА_2 подала клопотання про долучення заяви свідка.

5 травня 2026 року позивачі подали відповідь на відзив, а також заяви свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Ухвалою від 5 травня 2026 року суд відклав підготовче засідання на 19 травня 2026 року.

У судовому засіданні 19 травня 2026 року суд оголосив перерву до 2 червня 2026 року.

20 травня 2026 року позивач ОСОБА_3 подав заяву про відмову від позову та повідомлення суду обставин отримання коштів в якості оплати за продану частку статутного капіталу.

1 червня 2026 року відповідач ОСОБА_2 подала заяву про виклик свідка ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Ухвалою від 2 червня 2026 року суд прийняв відмову ОСОБА_3 від позовних вимог до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" про розірвання договорів купівлі-продажу та витребування часток учасників товариства та закрив провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" про розірвання договорів купівлі-продажу та витребування часток учасників товариства на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України (позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом).

Ухвалою від 2 червня 2026 року суд закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 16 червня 2026 року, також суд задоволив заяву ОСОБА_2 про виклик свідків, викликавши гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 для допиту як свідків у справі.

2 червня 2026 року відповідач ТОВ "Агроянтар" подано пояснення по суті спору та зазначив що є неналежним відповідачем.

Ухвалою від 16 червня 2026 року суд відклав розгляд справи на 14 липня 2026 року, також суд викликав ОСОБА_4 та ОСОБА_1 для допиту як свідків у справі.

У судовому засіданні 14 липня 2026 року суд допитав в якості свідка ОСОБА_4 який підтвердив відомості відображені у раніше поданій заяві свідка.

У судовому засіданні 14 липня 2026 року суд оголосив перерву до 21 липня 2026 року до 15:00 години викликавши в судове засідання ОСОБА_1 для допиту в якості свідка.

У судовому засіданні 21 липня 2026 року суд допитав в якості свідка ОСОБА_1 який підтвердив відомості відображені у раніше поданій заяві свідка

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Як слідує з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 29 травня 2024 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 являлись учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" (ідентифікаційний код 44804585) із розміром часток по 50% в статутному капіталі товариства номінальною вартістю по 520 990,00 грн.

Всього, розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" станом на 29 травня 2024 року складав 1 041 980,00 грн.

Організаційно - правова форма юридичної особи з ідентифікаційним кодом 44804585 було - товариство з обмеженою відповідальністю.

29 травня 2024 року рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" оформленим протоколом №3 надано дозвіл ОСОБА_3 та ОСОБА_1 дозвіл на відчуження частки, а саме часток в розмірі 260 495 (двісті шістдесят тисяч чотириста дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок, що становить 25% (двадцять п`ять відсотків) статутного капіталу товариства, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), відмовившись від переважного права на придбання цієї частки.

29 травня 2024 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" (ідентифікаційний код 44804585).

29 травня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" (ідентифікаційний код 44804585).

Згідно з предметом вказаних договорів, продавець передає у власність покупцю частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" (ідентифікаційний код юридичної особи 44804585, місцезнаходження якого: Україна, 34140, Рівненська обл., Сарненський р-н, село Лютинськ, вул.Світанкова, буд.5-в) в розмірі 260 495 (двісті шістдесят тисяч чотириста дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок, що становить 25% (двадцять п`ять відсотків) статутного капіталу товариства, а покупець приймає у власність вказану частку та сплачує за неї належну грошову суму згідно з умовами даного договору.

Згідно з умовами пунктів 2 договорів, частка, що відчужується продавцем, складає 260 495 (двісті шістдесят тисяч чотириста дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок, що становить 25% (двадцять п`ять відсотків) статутного капіталу товариства (далі за текстом - частка). Частка, що відчужується, сплачена продавцем повністю та належать йому на праві власності.

Відповідно до пунктів 3 договорів, продаж частки здійснюється за договірною ціною 260 495 (двісті шістдесят тисяч чотириста дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок.

Пунктами 4 - 5 договорів вказано, що розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі. Сторони домовились, що покупець сплачує на користь продавця договірну вартість частки в сумі 260 495 (двісті шістдесят тисяч чотириста дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок за платіжними реквізитами, вказаними у договорах. Строк оплати - протягом 1 (одного) року з моменту підписання цього договору. Продавець може змінити платіжні реквізити, повідомивши про це покупця. У разі неповідомлення про зміну реквізитів ризик настання несприятливих наслідків несе продавець.

Згідно з умовами пунктів 6 договорів, на підтвердження факту передачі (прийняття) частки у власність покупця сторони складають акт приймання - передачі частки, який підлягає нотаріальному посвідченню.

29 травня 2024 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений акт приймання - передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" (ідентифікаційний код юридичної особи 44804585), у відповідності до якого:

1. ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2 прийняла у власність частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" (ідентифікаційний код юридичної особи 44804585) в розмірі 260 495 (двісті шістдесят тисяч чотириста дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок, що становить 25% (двадцять п`ять відсотків) статутного капіталу Товариства.

2. Складанням (підписанням) цього акту сторони підтверджують факт переходу до покупця права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" (ідентифікаційний код юридичної особи 44804585) в розмірі 260 495 (двісті шістдесят тисяч чотириста дев`яносто п`ять) гривень 00 колійок, що становить 25% (двадцять п`ять відсотків) статутного капіталу Товариства.

3. Сторони не мають один до одного претензій матеріального та/чи нематеріального характеру в зв`язку з передачею зазначеної в акті частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" та розрахунками за договором купівлі-продажу частки.

29 травня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був уколений акт приймання - передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" (ідентифікаційний код юридичної особи 44804585), відповідно до якого:

1. ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняла у власність частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" (ідентифікаційний код юридичної особи 44804585) в розмірі 260 495 (двісті шістдесят тисяч чотириста дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок, що становить 25% (двадцять п`ять відсотків) статутного капіталу Товариства.

2. Складанням (підписанням) цього акту сторони підтверджують факт переходу до покупця права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" (ідентифікаційний код юридичної особи 44804585) в розмірі 260 495 (двісті шістдесят тисяч чотириста дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок, що становить 25% (двадцять п`ять відсотків) статутного капіталу Товариства.

3. Сторони не мають один до одного претензій матеріального та/чи нематеріального характеру в зв`язку з передачею зазначеної в акті частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" та розрахунками за договором купівлі-продажу частки.

Вказані акти посвідчені нотаріально.

29 травня 2024 року рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" оформлених протоколом №4 затверджено новий склад учасників товариства: ОСОБА_3 розмір частки 260 495,00 грн 25%, ОСОБА_1 розмір частки 260 495,00 грн 25%, ОСОБА_2 520 990,00 грн 50%.

На підставі рішення загальних зборів ТОВ "Агроянтар", оформлених протоколом №4 від 29.05.2024 року оформлено нову редакцію статуту товариства, та внесені відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Звертаючись з позовом позивачі вказали, що покупець ОСОБА_2 не здійснила оплату часток, а тому наявні підстави для розірвання договорів та витребування часток.

Відповідач - ОСОБА_2 надав суду заяву свідка ОСОБА_4 у якій зазначено, що він є довіреною особою ОСОБА_2 . За її усним дорученням 29 травня 2024 року у місті Рівне по вулиці Чорновола в приміщенні приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Круліковської Олександри Андріївни він був присутнім при підписанні та нотаріальному посвідченні наступних документів: акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Агроянтар" (код ЄДРПОУ 44804585) між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як продавцем, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як покупцем, від імені та в інтересах якої за довіреністю діяв представник ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Агроянтар" (код ЄДРПОУ 44804585) між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як продавцем, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як покупцем, від імені та в інтересах якої за довіреністю діяв представник ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Перед підписанням вищезазначених документів також діючи за усним дорученням ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 готівкою грошові кошти у розмірі 260 495 (двісті шістдесят тисяч чотириста дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок, в якості оплати за відчужувану ним частку в статутному капіталі ТОВ "Агроянтар" за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 29.05.2024 року.

На підтвердження отримання оплати за зазначеним договором ОСОБА_3 особисто в його присутності підписав акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Агроянтар" (код ЄДРПОУ 44804585), посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Круліковською О.А., реєстрові №№2620, 2621.

Перед підписанням вищезазначених документів також діючи за усним дорученням ОСОБА_2 він передав ОСОБА_1 готівкою грошові кошти у розмірі 260 495 (двісті шістдесят тисяч чотириста дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок, в якості оплати за відчужувану ним частку в статутному капіталі ТОВ "Агроянтар" за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 29.05.2024 року.

На підтвердження отримання оплати за зазначеним договором ОСОБА_1 особисто в його присутності підписав акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Агроянтар" (код ЄДРПОУ 44804585), посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Круліковською О.А., реєстрові №№2615, 2616.

Факт повного розрахунку ОСОБА_2 , як покупця, за набуті нею у власність частки у статутному капіталі ТОВ "Агроянтар" (код ЄДРПОУ 44804585), та відсутність претензій матеріального та/чи нематеріального характеру в зв`язку з передачею ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зазначених в договорах та актах часток у статутному капіталі ТОВ "Агроянтар" (код ЄДРПОУ 44804585) та розрахунками за договорами підтверджують підписані продавцям акти приймання-передачі.

ОСОБА_4 , підтвердив, що обізнаний із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань.

У свою чергу представником позивачів надано для долучення до матеріалів справи заяв свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , в яких останні вказали, що не отримували 29 травня 2024 року від ОСОБА_4 грошових коштів в розмірі 260 495гривень 00 копійок в рахунок вартості частки у статутному капіталі за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Агроянтар" (ідентифікаційний код 44804585) від 29.05.2024, укладеним між ОСОБА_3 (продавець) ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець). Жодних грошових коштів, в якості оплати вартості частки за договором, вказані особи також не отримували від інших осіб. Розрахунки за договором купівлі-продажу частки від 29.05.2024, у спосіб передбачений договором (за платіжними реквізитами, зазначеними в ньому) покупцем також не проведено.

Разом з тим, 20 травня 2026 року ОСОБА_3 подано нотаріально - завірену заяву в якій останній вказав, що у відповідності до ст. ст. 191, 231 ГПК України позивач в повному обсязі відмовляється від позову (позовних вимог) у справі №918/273/26, що перебуває в провадженні Господарського суду Рівненської області за позовом ОСОБА_3 , поданим спільно із позовом ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" (ідентифікаційний код 44804585) про розірвання договорів купівлі-продажу частки та витребування частки учасників товариства.

Також вказав, що підтверджує отримання 29.05.2024 року від ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 16 вересня 1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошових коштів в сумі 260 495 (двісті шістдесят тисяч чотириста дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок в рахунок оплати за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Агроянтар" (ідентифікаційний код 44804585) від 29.05.2024 за частку в статутному капіталі Товариства в розмірі 25% (двадцять п`ять відсотків).

Майнових чи немайнових претензій та вимог до ОСОБА_2 щодо розрахунків за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Агроянтар" (ідентифікаційний код 44804585) від 29.05.2024 - не має. Вказана заява завірена нотаріально.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

З наведених обставин встановлено, що спірні правовідносини сторін стосувалися відчуження частки статутного капіталу юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними через невиконання відповідачем (покупцем) зобов`язання щодо сплати коштів в якості оплати відчуженої частки.

Розглядаючи даний спір суд застосовує наступні норми права.

Згідно з приписами статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статті 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, реалізуючи своє право на судовий захист, визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, зважаючи на власне суб`єктивне уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

У свою чергу, суд перевіряє доводи позивача і, залежно від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Як видно з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також статутного документу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" за організаційно - правовою формою юридичної особи є: товариство з обмеженою відповідальністю.

В матеріалах справи наявна редакція статуту ТзОВ "Агроянтар" в редакції затвердженій зборами оформлених протоколом №4 від 29.05.2024 року (надалі статут), попередньої редакції сторони суду не надали.

Згідно з пунктом 2.2. статуту, товариство є господарським товариством, створеним у формі товариства з обмеженою відповідальністю на невизначений строк.

Згідно з пунктом 4.1. статуту, учасниками товариства є: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ; ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Розділом 6 статуту передбачені наступні положення:

6.1. Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

6.2. Учасники товариства мають переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі. Якщо кілька учасників товариства скористаються своїм переважним правом, вони придбавають частку (частину частки) пропорційно до розміру належних їм часток у статутному капіталі товариства. Учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства. Якщо учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, отримав від іншого учасника письмову заяву про намір скористатися своїм переважним правом, такі учасники зобов`язані протягом одного місяця укласти договір купівлі-продажу пропонованої до продажу частки (частини частки). У разі ухилення продавця від укладення договору купівлі-продажу покупець має право звернутися до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу частки (її частини) укладеним на запропонованих продавцем умовах. У разі ухилення покупця від укладення договору купівлі-продажу продавець має право реалізувати свою частку третій особі на раніше повідомлених учасникам товариства умовах. Учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним. Позовна давність за такими вимогами становить один рік. Якщо продаж частки (частини частки) у статутному капіталі товариства здійснюється на аукціоні (публічних торгах) відповідно до закону, переважне право учасника товариства не застосовується. Переважне право учасника товариства не застосовується у разі, якщо це передбачено корпоративним договором, стороною якого є такий учасник.

6.3. Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою.

6.4. Товариство має право придбавати частки у власному статутному капіталі без його зменшення на розмір такої частки лише за умови, що на день такого придбання товариство сформує резервний капітал у розмірі ціни придбання викупленої частки, який не може використовуватися для здійснення виплат на користь учасників такого товариства. Відплатний договір про набуття товариством частки у власному статутному капіталі укладається лише за одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Частки, що належать товариству, не враховуються при визначенні результатів голосування на загальних зборах учасників при розподілі прибутку товариства, а також при розподілі майна товариства у разі його ліквідації. У разі придбання частки (частини частки) учасника самим товариством без зменшення статутного капіталу товариства воно зобов`язане здійснити відчуження такої частки відплатно не пізніше ніж через один рік з дня придбання частки (частини частки), якщо інший строк не буде визначено учасниками товариства.

6.5. Набувач частки (її частини) набуває всіх прав та обов`язків учасника товариства, а учасник, що відступає частку (її частину), їх втрачає з моменту державної реєстрації відповідних змін до статуту товариства.

Згідно з положеннями статті 113 Цивільного кодексу України, господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Відповідно до статті 114 Цивільного кодексу України, учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа. Обмеження щодо участі у господарських товариствах може бути встановлено законом. Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.

Статтею 116 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом. Договір відчуження майна, предметом якого є частка (її частина) у статутному (складеному) капіталі товариства, укладається у письмовій формі; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

За змістом статті 140 Цивільного кодексу України, товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки. Особливості діяльності товариств з обмеженою відповідальністю встановлюються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі -Закон №2275-VIII) визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників.

Відповідно до статті 21 Закону №2275-VIII, учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою.

Учасник товариства може встановити вимогу нотаріального посвідчення правочину з відчуження, застави частки такого учасника у статутному капіталі відповідного товариства та скасувати таку вимогу, відомості про що вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку, визначеному законом. Така вимога учасника, а також скасування учасником цієї вимоги є одностороннім правочином та підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір, за яким виникнення, зміна чи припинення прав та обов`язків щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства обумовлені обставинами, вчиняється у письмовій формі. Істотними умовами такого договору є розмір частки у статутному капіталі товариства, що відчужується, ціна договору, обставини, що обумовлюють настання, зміну або припинення прав та обов`язків сторін щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства, строк дії договору.

Суд враховує, що в обґрунтування позову позивач вказує порушення покупцем умов договору відчуження частки, а саме неоплатою ціни частки. Інші обставини порушення порядку набуття ОСОБА_2 корпоративних прав позивач не наводить.

Так, договором купівлі - продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Агроянтар" від 29 травня 2024 року який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передбачено відчуження частки у розмірі 25% статутного капіталу за ціною 260 495,00 грн. Строк оплати частки становить 1 рік з моменту підписання договору. Тобто строк оплати установлений до 29 травня 2025 року.

Підстави для розірвання договору встановлені у статті 651 Цивільного кодексу України, згідно з якою зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Аналіз наведеної норми права свідчить про те, що договір може бути розірваний одним із таких способів:

- за згодою (домовленістю) сторін, що є загальним правилом (частина перша статті 651 Цивільного кодексу України);

- в односторонньому порядку однією із сторін, якщо право на односторонню відмову від договору передбачене договором або законом (частина третя статті 651 Цивільного кодексу України);

- в судовому порядку на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 651 Цивільного кодексу України).

При цьому, частина друга статті 651 Цивільного кодексу України, що стосується судового порядку розірвання договору, не містить вказівки щодо можливості обмежити її застосування законом або договором, зокрема, щодо певного виду правовідносин.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2021 у справі №925/1382/19, від 18.04.2024 у справі №914/459/23.

Відносини щодо договірних зобов`язань купівлі-продажу урегульовані главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Спір у цій справі виник між сторонами у зв`язку з ймовірною неоплатою покупцем (відповідачем 1) отриманого від продавця (позивача) товару - частини частки в розмірі 25% в статутному капіталі ТОВ "Агроянтар".

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання продавцем обов`язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Згідно зі статтею 695 Цивільного кодексу України договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару. До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення частин третьої, п`ятої та шостої статті 694 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що строк оплати товару покупцем визначається договором. При цьому, строк оплати товару сторони договору можуть визначити певною календарною датою або періодом у часі. Крім того, сторони у договорі можуть погодити:

- попередню оплату товару, що передбачає обов`язок покупця оплатити товар частково або повністю до його передачі продавцем (стаття 693 Цивільного кодексу України);

- продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу, що передбачає обов`язок покупця оплатити товар після його передачі покупцю (статті 694 та 695 Цивільного кодексу України).

Слід зазначити про те, що закон розрізняє продаж товарів у кредит з відстроченням або розстроченням платежу. Відстрочення платежу означає здійснення повної оплати товару у строки, встановлені договором через деякий час після одержання товару. Якщо відстрочення платежу полягає у здійсненні платежів частинами, встановленими договором, це є розстроченням платежу.

Отже, відстрочення - це встановлення більш пізнього строку оплати товару, ніж це передбачено частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України, а розстрочення - це встановлення обов`язку покупця оплатити товар частинами в більш пізні строки, ніж це передбачено частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене умови договору про продаж товару в кредит стосуються як відстрочення, так і розстрочення оплати, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 07.10.2021 у справі № 925/1382/19, від 17.02.2022 у справі № 927/481/21, від 18.04.2024 у справі №914/459/23.

Крім того, Суд зазначає про те, що законом визначені наслідки прострочення виконання покупцем обов`язку оплатити товар. Загальне правило про такі наслідки міститься у частині третій статті 692 Цивільного кодексу України, згідно з яким у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Разом з цим, у разі прострочення покупцем оплати товару за договором купівлі-продажу, укладеного на умовах продажу товару в кредит, настають наслідки, передбачені частиною четвертою статті 694 Цивільного кодексу України або частиною другою статті 695 Цивільного кодексу України, як спеціальними нормами, які полягають у тому, що продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2020 у справі №916/667/18 сформувала висновки щодо застосування частини третьої статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зазначена норма права не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від продавця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів. Натомість такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів. Така несплата (повна або часткова) може бути наслідком не навмисного порушення договору з боку покупця (який бажає збагатитися за рахунок затримки оплати), а добросовісної помилки покупця, наприклад, через існування розбіжностей між сторонами щодо суми, належної до сплати, щодо взаємних розрахунків між сторонами (зокрема, як у цій справі). Такий спосіб захисту, як розірвання договору, може бути використаний продавцем не з метою відновлення його права на одержання грошових коштів, а з метою невиправданого збагачення, якщо, наприклад, ринкова ціна на продане майно збільшилася, в тому числі завдяки його поліпшенню покупцем. Такі несправедливі наслідки можуть настати через невідповідність зазначеного способу захисту суті порушення права.

Зазначені висновки щодо застосування частини третьої статті 692 Цивільного кодексу України були сформовані Верховним Судом у правовідносинах, що стосуються розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, умови якого щодо оплати товару не передбачали оплати товару в кредит, а розрахунки між сторонами були проведені до укладення договору.

Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №906/655/18 та у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 07.10.2021 у справі №925/1382/19 сформував висновки щодо застосування частини четвертої статті 694 Цивільного кодексу України у разі прострочення покупцем оплати товару за договором купівлі-продажу, укладеного на умовах продажу товару в кредит.

Згідно із зазначеними висновками передбачене частиною четвертою статті 694 Цивільного кодексу України право продавця вимагати повернення неоплаченого товару не виключає пред`явлення замість цієї вимоги вимог, передбачених частиною третьою статті 692 Цивільного кодексу України з урахуванням частини п`ятої статті 694 Цивільного кодексу України. Право вимагати повернення товару, проданого у кредит та неоплаченого покупцем, прямо передбачене законом: частиною четвертою статті 694 Цивільного кодексу України, тому продавець частки у статутному капіталі товариства, яка була продана з відстроченням платежу та не була оплачена покупцем, має право вимагати її повернення. З урахуванням особливостей, встановлених Законом "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у такому випадку продавець має заявляти позовну вимогу про розірвання договору купівлі-продажу, повернення частки та визначення розміру статутного капіталу і часток учасників / витребування частки, а не про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства та скасування реєстраційної дії (постанова ВС від 17 липня 2024 року у справі №910/16877/23).

Зазначені висновки щодо застосування частини четвертої статті 694 Цивільного кодексу України були сформовані Верховним Судом у правовідносинах, що стосуються розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, укладеного на умовах продажу товару в кредит з відстроченням платежу.

Як установив суд, умовами договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі від 29 травня 2024 року який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було передбачено, що продаж частки здійснюється за договірною ціною 260 495 гривень 00 копійок. Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі. Сторони домовились, що покупець сплачує на користь продавця договірну вартість частки в сумі 260 495 гривень 00 копійок за платіжними реквізитами, вказаними у договорах.

Таким чином сторонами погоджено безготівковий розрахунок.

В той самий день 29 травня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений акт приймання - передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" (ідентифікаційний код юридичної особи 44804585), відповідно до якого складанням (підписанням) цього акту сторони засвідчили відсутність один до одного претензій в тому числі і щодо розрахунків за договором купівлі-продажу частки.

Вказана умова акту робить вірогідною позицію покупця частки щодо розрахунку в готівковій формі в момент підписання акт приймання передачі.

Суд зауважує, що позивач не навів жодного іншого розумного та безсумнівного тлумачення щодо згаданого у актах формулювання у пункті 3 стосовно того, що "сторони не мають один до одного претензій матеріального та/чи нематеріального характеру в зв`язку з передачею зазначеної в акті частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" та розрахунками за договором купівлі-продажу частки".

У даному випадку суд вважає, що таке формулювання створює презумпцію повної оплати, тобто виконання умов договору про повний розрахунок за отриману частку. Отже зазначена умова акту приймання-передачі частки підтверджує факт розрахунку з покупцем.

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо виконуваності цього договору суд тлумачить на користь його дійсного виконання з боку покупця.

Таким чином твердження про обставини істотного порушення договору у частині оплати суд відхиляє.

Про вірогідність оплати частки готівкою в момент підписання акту приймання - передачі побічно свідчить заява іншого учасника ТОВ "Агроянтар", який спершу в позові вказував про неоплату частки, а потім надав суду свою нотаріально завірену заяву, в якій підтвердив отримання 29.05.2024 року від ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 260 495 гривень 00 копійок в рахунок оплати за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Агроянтар" (ідентифікаційний код 44804585) від 29.05.2024 за частку в статутному капіталі Товариства в розмірі 25%.

За таких обставин суд не бере до уваги показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , оскільки останні суперечать один одному, та не можуть підтвердити чи спростувати факт передачі грошових коштів в якості оплати частки.

Суд враховує, що згідно статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, а за змістом статті 87 ГПК України, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

До таких дій у цій справі перш за все належало з`ясування судами в межах наявних процесуальних повноважень, зокрема питання чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі № 916/17/20).

Варто зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18 ).

Аналогічний стандарт доказування застосовано також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підсумовуючи все вищевикладене, проаналізувавши умови укладеного договору та акту приймання - передачі суд вважає, що незважаючи на наявність умови про розрахунок у за договором безготівковій формі, підтвердження оплати частки шляхом відображення у акті приймання - передачі частки у статутному капіталі від 29.05.2024 застереження про відсутність претензій в тому числі щодо розрахунків за договором, слід розглядати свідченням факту оплати частки як такого що скоріше був (мав місце), аніж не був.

Також суд не може надати оцінку спірним правовідносинам лише виходячи з позиції позивача, залишивши поза увагою поведінку іншого учасника ТОВ "Агроянтар" ОСОБА_3 в контексті всього складу подій, встановлення яких входить до предмету доказування у даному спорі.

Підсумовуючи викладене, суд приймає як доказ оплати частки акт приймання передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Агроянтар" в якому зазначено про відсутність претензій щодо розрахунку.

Згідно з усталеними правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах Верховного Суду від 23.01.2025 у справі № 910/55/23, від 30.04.2024 у справі № 910/5729/21, від 11.07.2023 у справі № 905/1223/21, від 11.01.2022 у справі № 927/738/19, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам під час розгляду справ належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду

Розглянувши матеріали справи суд керуючись стандартом вірогідності доказів прийшов до висновку що обставини оплати частки, щодо якої пред`явлений позов, слід розглядати як такі, що скоріше були аніж не були, а тому суд не встановив порушення відповідачем ( ОСОБА_2 ) умов договору в частині оплати товару, а також наявності підстав для розірвання спірного договору та витребування частки у статутному капіталі.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір за подання даного позову складає 8 450,74 грн (2 вимоги немайнового характеру та одна вимога майнового характеру * 0,8 коефіцієнт при зверненні з позовом через Електронний суд).

Керуючись статтею 129 ГПК України, судові витрати позивача у вигляді судового збору суд покладає на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати позивача у вигляді судового збору покласти на позивача

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" (34140, Рівненська область Сарненський район, село Лютинськ, вул.Світанкова 5в, ідентифікаційний код 44804585).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 23 липня 2026 року.

Суддя Андрій КАЧУР