Ухвала суду № 138445502, 21.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"21" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/942/26

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю. В.,

розглянувши заяву (вх. № 2-1276/26 від 30.06.2026) представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНА ФАЙДІС» про розстрочення виконання судового рішення у справі № 916/942/26

за позовом Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Біржова, буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНА ФАЙДІС» (65029, Одеська обл., м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 26, приміщення 501; код ЄДРПОУ 41322927)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради (65011, Одеська обл., м. Одеса, вул. Успенська, буд. 83/85; код ЄДРПОУ 45839467)

про стягнення 141 194,12 грн;

представники учасників справи:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - Желобницький Я. С.,

від третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду перебувала справа № 916/942/26 за позовом Одеської міської ради (далі - позивач, Рада) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНА ФАЙДІС» (далі - відповідач, Товариство), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради (далі - третя особа, Департамент) про стягнення 141 194,12 грн.

Рішенням від 02.06.2026 позов задоволено, стягнуто з Товариства на користь Ради 122 914,10 грн заборгованості з орендної плати за землю, 10 049,47 грн інфляційних втрат, 2 151,81 грн 3% річних, 6 078,74 грн пені та 2 662,40 грн витрат зі сплати судового збору.

23.06.2026 на виконання вказаного рішення видано відповідні накази, а саме:

1) про стягнення з Товариства на користь Ради 122 914,10 грн заборгованості з орендної плати за землю, 10 049,47 грн інфляційних втрат, 2 151,81 грн 3% річних, 6 078,74 грн пені за наступними реквізитами: Одеська міська ТГ, отримувач - ГУК в Одеської області /м. Одесі/, код отримувача (ЄДРПОУ) 37607526, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку UA 468 9999 8033 4129 812 0000 15744, код класифікації доходів бюджету - 18010600 "орендна плата з юридичних осіб";

2) про стягнення з Товариства на користь Ради 2 662,40 грн витрат зі сплати судового збору (на рахунок Юридичного департаменту Одеської міської ради, код ЄДРПОУ 26302537, р/р UA 198 2017 2034 4290 2130 0003 4995, ДКСУ м. Київ, МФО 820172).

30.06.2026 від представника відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення на 12 місяців та встановлення наступного графіка погашення:

1. до 31.07.2026 - 13 077,87 грн;

2. до 31.08.2026 - 13 077,87 грн;

3. до 30.09.2026 - 13 077,87 грн;

4. до 31.10.2026 - 13 077,87 грн;

5. до 30.11.2026 - 13 077,87 грн;

6. до 31.12.2026 - 13 077,87 грн;

7. до 31.01.2027 - 13 077,87 грн;

8. до 28.02.2027 - 13 077,87 грн;

9. до 31.03.2027 - 13 077,87 грн;

10. до 30.04.2027 - 13 077,87 грн;

11. до 31.05.2027 - 13 077,87 грн.

Заяву про розстрочення виконання рішення представник відповідача мотивує наступними доводами:

- єдиним основним засобом для ведення господарської діяльності Товариства є орендована згідно договору оренди землі від 22.11.2018 земельна ділянка площею 0,053 га, що знаходиться за адресою місто Одеса, вул. Новосельського, земельна ділянка 26, кадастровий номер 5110137500:04:005:0015;

- у зв`язку з початком широкомасштабної збройної агресії РФ проти України, 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан на всій території України, який надалі неодноразово продовжувався та діє дотепер;

- вся територія України, в тому числі Одеська область та місто Одеса, неодноразово зазнавала ракетних атак або атак ударних БПЛА збройними силами РФ, що триває і досі, внаслідок чого господарська діяльність Товариства була сильно ускладнена, прибуток у Товариства відсутній;

- Товариство вимушено було тимчасово призупинити здійснення господарської діяльності та використання нерухомого майна, що обумовлено існуванням підвищеного рівня загроз для цивільного населення, пов`язаних із регулярними ракетними та безпілотними атаками, обстрілами території міста Одеси, а також систематичними діями держави-агресора, спрямованими на створення атмосфери небезпеки та психологічного тиску на мирних мешканців;

- несприятливі обставини привезли до незадовільного фінансового стану Товариства, яке фактично є збитковим, що підтверджується фінансовою звітністю Товариства;

- Торгово-промислова палата України у своєму листі від 28.02.2022 №2024/02.0 7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»;

- викладені обставини суттєво впливають на можливість виконання судового рішення, внаслідок чого Товариство не має можливості одночасно і повно виконати судове рішення;

- на теперішній час Товариством вживаються заходи для погашення заборгованості у даній справі, однак не вистачає грошових коштів для повного погашення боргу;

- здійснення дій з примусового виконання судового рішення може призвести до неплатоспроможності відповідача в цілому та невиконання рішення суду у даній справі;

- розстрочення виконання судового рішення надасть Товариству можливість поступово залучати додаткові джерела фінансування з метою належного виконання рішення суду згідно з графіком, що водночас сприятиме правам та інтересам Ради, як стягувача, шляхом повного виконання судового рішення у чітко визначений строк;

- Товариство має реальну можливість здійснювати виконання судового рішення згідно встановленого графіка, так як згідно листа від 29.06.2026 ТОВ «РЕБІТ ПРОСПЕРІТІ» повідомило про можливість співпраці та надання позики для фінансування спільного проєкту та, зокрема, погашення поточної заборгованості згідно з рішенням суду.

Ухвалою від 02.07.2026 прийнято до розгляду заяву представника відповідача про розстрочення виконання судового рішення, розгляд заяви призначено на 21.07.2026, запропоновано позивачу та третій особі не пізніше 17.07.2026 подати до суду заяви із письмовими поясненнями та/або запереченнями щодо заяви про розстрочення виконання судового рішення.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заяву про розстрочення виконання рішення та просив її задовольнити.

Позивач та третя особа явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином, жодних заяв із письмовими поясненнями та/або запереченнями щодо заяви про розстрочення виконання рішення до суду не подавали.

Розглянувши заяву представника відповідача про розстрочення виконання рішення, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

В силу статті 129-1КонституціїУкраїни суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За умовами частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

В силу частин першої, п`ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Частинами третьою, четвертою статті 331 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, надання відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є процесуальною дією суду, яка вчиняється останнім за встановлення обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

При цьому судом враховується, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, вказана норма процесуального закону не вимагає.

Законодавцем визначено чіткі критерії для застосування відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення, обмежено строк надання такого відстрочення (розстрочення) виконання, визначено можливість вжиття заходів забезпечення на період дії відстрочки (розстрочення) та не передбачено можливості настання наслідків щодо порушення конституційного принципу обов`язковості виконання судового рішення.

Аналогічну правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено у постанові від 16.10.2020 у справі № 905/2912/15.

Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатися господарським судом. При цьому розстрочення є можливим при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками, декілька індивідуально визначених речей тощо).

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява №60858/00).

Питання про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача. Також є необхідним дотримання розумного строку відстрочення (розстрочення).

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.09.2020 у справі № 905/30/16, від 14.07.2020 у справі № 908/1884/19 та від 16.01.2020 у справі № 910/1820/19.

Водночас чинним законодавством України не передбачено вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки (розстрочення), натомість встановлено лише критерії для визначення таких обставин. Зокрема, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочення виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан; стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Крім того, обставини, за яких виконання рішення неможливе, повинні існувати насправді, в реальності, та безпосередньо перешкоджати його виконанню у строки, в обсязі та у порядку, визначені у рішенні, а тому не є підставами для надання відстрочки або розстрочення виконання рішення обставини, які зумовлені суб`єктивним фактором і неправомірною поведінкою самого боржника.

З огляду на вищезазначене, суд зауважує на тому, що відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.

За частиною третьою статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За умовами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями статті 79 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вже було зазначено, в обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення представник відповідача покликається на введення в Україні воєнного стану, масовані атаки території м. Одеси та Одеської області ракетами та ударними БПЛА, відсутність прибутку, ускладнення ведення господарської діяльності в умовах військових дій, вимушене призупинення здійснення господарської діяльності та використання нерухомого майна, незадовільний фінансовий стан Товариства та його збитковість, засвідчення ТПП України форс-мажорних обставин, відсутність можливості негайного виконання судового рішення та ймовірність неплатоспроможності Товариства у разі його примусового виконання.

При цьому зазначає, що Товариством наразі вживаються заходи для погашення заборгованості, розстрочення виконання судового рішення надасть можливість поступово залучати додаткові джерела фінансування з метою належного виконання рішення суду згідно із запропонованим графіком. Звертає увагу, що Товариство має реальну змогу здійснювати виконання судового рішення згідно зі встановленим графіком, так як листом від 29.06.2026 ТОВ «РЕБІТ ПРОСПЕРІТІ» повідомило про можливість співпраці з Товариством, надання останньому позики для фінансування спільного проєкту та, зокрема, погашення поточної заборгованості за рішенням суду.

До заяви представник відповідача додав копії таких письмових доказів: податкові декларації з податку на прибуток підприємств та фінансову звітність мікропідприємства за 2022 - 2025 роки, виписку по рахунку Товариства № НОМЕР_1 в АТ "ВСТ БАНК" за період з 01.01.2026 по 09.06.2026, лист ТОВ «РЕБІТ ПРОСПЕРІТІ» від 29.06.20026 № 2.

Дослідивши представлені заявником докази, суд зазначає, що фінансова звітність Товариства за 2022 - 2025 роки дійсно підтверджує його збитковість та відсутність чистого прибутку за вказаний період.

Випискою по рахунку Товариства № НОМЕР_1 в АТ "ВСТ БАНК" за період з 01.01.2026 по 09.06.2026 підтверджено відсутність коштів на вказаному рахунку.

Листом від 29.06.20026 № 2 ТОВ «РЕБІТ ПРОСПЕРІТІ» повідомило відповідача, що зацікавлено у реалізації спільного проєкту щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури на орендованій Товариством земельній ділянці по вул. Новосельського у м. Одесі.

У вказаному листі також йдеться про те, що ТОВ «РЕБІТ ПРОСПЕРІТІ» вважає доцільним укласти із відповідачем договір позики з метою поетапного фінансування поточної діяльності Товариства, із першочерговим врахуванням фінансових зобов`язань відповідно до рішення господарського суду від 02.06.2026 у справі № 916/942/26.

Отже, проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає доведеною заявником обставину збитковості Товариства, яка вочевидь впливає на його фінансовий стан та утруднює саме одномоментне виконання судового рішення.

Наявні у справі докази вказують на те, що відповідач має намір виконувати рішення суду в добровільному порядку, не ухиляється, а навпаки здійснює пошук шляхів для належного виконання рішення суду, про що свідчить лист від 29.06.20026 № 2 потенційного контрагента відповідача, з яким він наразі веде перемовини з метою ймовірної співпраці та реалізації спільного проєкту з будівництва нерухомості.

Суд водночас враховує загальновідому обставину військової агресії РФ проти України, яка вочевидь впливає на спроможність своєчасного виконання судових рішень підприємствами, які втратили можливість повноцінно проводити свою господарську діяльність.

До того ж, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 № 376 (в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 26.05.2026 № 987), з 26.05.2025 м. Одеса, де зареєстровано місцезнаходження відповідача, є територією можливих бойових дій.

За встановлених обставин суд виснує, що негайне стягнення грошових коштів з відповідача можливо й зможе забезпечити виконання рішення, однак з великою вірогідністю негативно вплине на господарську діяльність Товариства, а також на можливість виконання ним своїх функцій, може призвести до блокування його роботи та, відповідно, виконання в подальшому грошових зобов`язань, зокрема і перед позивачем.

Досліджуючи питання дотримання балансу інтересів сторін, суд враховує, що негайне виконання судового рішення може суттєво вплинути на фінансовий стан відповідача, створюючи ризик його банкрутства, що, у свою чергу, загрожує недосягненням мети судового захисту прав позивача. Водночас, розстрочення виконання судового рішення, на переконання суду, дозволить відповідачу поступово погасити заборгованість, що водночас сприятиме дотриманню балансу інтересів обох сторін (співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора).

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе частково задовольнити заяву відповідача та надати йому розстрочку виконання рішення суду в частині сплати 122 914,10 грн заборгованості з орендної плати за землю, 10 049,47 грн інфляційних втрат, 2 151,81 грн 3% річних та 6 078,74 грн пені згідно наступного графіка: до 31.07.2026 - 23 532,35 грн; до 31.08.2026 - 23 532,35 грн; до 30.09.2026 - 23 532,35 грн; до 31.10.2026 - 23 532,35 грн; до 30.11.2026 - 23 532,35 грн; до 31.12.2026 - 23 532,37 грн.

Тривалість відповідного розстрочення для позивача не є надмірною та передбачає щомісячну сплату відповідачем частини загальної суми заборгованості, за виключенням суми судового збору, яка не входить до суми основного зобов`язання за судовим рішенням. До того ж, сплативши судовий збір за подання позову позивач має право на його відшкодування за рахунок відповідача без будь-яких додаткових умов.

Додатково суд враховує те, що позивачем не надано жодного доказу та не доведено погіршення його матеріального стану та можливих збитків внаслідок надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення. У даному випадку позивач взагалі не заперечував проти зави відповідача.

На переконання суду, розстрочення виконання рішення у даній справі за встановленим судом графіком є співмірним, поміркованим та таким, що відповідає принципу пропорційності, оскільки, з одного боку, забезпечує боржнику додатковий час для акумулювання необхідних коштів та організації виконання рішення, а з іншого - не призводить до надмірного та невиправданого обмеження права стягувача на своєчасне отримання присуджених сум. Саме такий підхід відповідає завданню господарського судочинства щодо ефективного захисту порушених прав та забезпечення реального виконання судових рішень.

Керуючись ст. 234, 235, 73, 74, 79, 86, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву (вх. № 2-1276/26 від 30.06.2026) представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНА ФАЙДІС» про розстрочення виконання судового рішення у справі № 916/942/26 - задовольнити частково.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2026 у справі № 916/942/26 в частині сплати 122 914,10 грн заборгованості з орендної плати за землю, 10 049,47 грн інфляційних втрат, 2 151,81 грн 3% річних, 6 078,74 грн пені, відповідно до наступного графіка:

- до 31.07.2026 - 23 532,35 грн;

- до 31.08.2026 - 23 532,35 грн;

- до 30.09.2026 - 23 532,35 грн;

- до 31.10.2026 - 23 532,35 грн;

- до 30.11.2026 - 23 532,35 грн;

- до 31.12.2026 - 23 532,37 грн.

3. В решті вимог заяви - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вступну та резолютивну частини ухвали оголошено 21 липня 2026 р. Повну ухвалу складено та підписано 22 липня 2026 р.

Суддя Волков Роман Володимирович