Ухвала суду № 138445300, 23.07.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

23 липня 2026 рокуСправа № 912/3135/25

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Поступайло К.Ю., представника позивача (стягувача) адвоката Кравченко Я.І., представника відповідача (боржника) адвоката Опрі Г.В. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР-УКРАЇНА ПЛЮС" від 06.07.2026 про розстрочення виконання судового рішення у справі №912/3135/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРИВАТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР-УКРАЇНА ПЛЮС"

про стягнення 375 869,28 грн,

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Кіровоградської області рішенням від 17.04.2026 позовні вимоги задовольнив повністю, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР-УКРАЇНА ПЛЮС" (далі - боржник) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРИВАТ" (далі - стягувач) 375 869,28 грн, а також 4 510,43 грн судового збору.

03.07.2026 на виконання рішення суд видав наказ.

06.07.2026 боржник подав до суду заяву від 06.07.2026 про розстрочення виконання судового рішення, в якій просить:

"1. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.04.2026 у справі №912/3135/25 строком на п`ять місяців зі сплатою присудженої суми рівними щомісячними платежами.

2. Встановити строк розстрочення виконання рішення суду тривалістю п`ять місяців.

3. Встановити наступний порядок виконання рішення суду - щомісячно по 76 075,94 грн протягом 5 місяців."

До заяви додані копії виписки з ЄДРЮОФОПГФ щодо боржника, копії довідок, виданих боржником за № 18 та № 19 від 06.07.2026 для подання до господарського суду, копія першої сторінки податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

На обґрунтування заяви боржник зазначає, що не має наміру ухилятися від виконання рішення суду, навпаки має намір виконати рішення суду в повному обсязі, однак одноразова сплата всієї присудженої суми натепер є надмірним фінансовим навантаженням для підприємства.

Заявник повідомляє, що основним видом діяльності товариства є сільськогосподарське виробництво, яке має виражений сезонний характер. Надходження коштів підприємства напряму залежать від циклу вирощування, збору врожаю та реалізації сільськогосподарської продукції. Основні доходи підприємство отримує після завершення відповідного виробничого циклу, тоді як протягом сезону несе значні витрати на проведення польових робіт, придбання насіння, засобів захисту рослин, добрив, паливно-мастильних матеріалів та оплату праці працівників.

Заявник указує, що господарська діяльність товариства здійснюється в умовах дії правового режиму воєнного стану, що суттєво впливає на діяльність аграрних підприємств. Воєнні дії призвели до погіршення економічної ситуації, зростання виробничих витрат, нестабільності ринку сільськогосподарської продукції, ускладнення логістичних процесів, дефіциту обігових коштів та інших негативних економічних наслідків.

За таких обставин, зазначає заявник, одноразове виконання судового рішення може суттєво ускладнити господарську діяльність підприємства, тоді як надання розстрочення забезпечить реальне та повне виконання рішення суду без порушення балансу інтересів сторін.

Заявник указує, що розстрочення строком на п`ять місяців не порушить права стягувача, оскільки забезпечить гарантоване отримання всієї присудженої суми, водночас дозволивши боржнику виконати рішення добровільно та без застосування надмірних заходів примусового виконання.

Заявник звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що при вирішенні питання про розстрочення виконання рішення суд повинен забезпечити справедливий баланс між інтересами стягувача та боржника, враховуючи реальну можливість виконання рішення та конкретні обставини справи.

Ухвалою від 07.07.2026 суд прийняв заяву до розгляду, призначив судове засідання на 23.07.2026; запропонував стягувачу до 21.07.2026 надати суду власну письмову позицію щодо заяви боржника від 06.07.2026 про розстрочення виконання рішення у справі № 912/3135/25.

У судовому засіданні 23.07.2026 представник боржника заяву підтримала та просила її задовольнити з наведених у заяві підстав.

Представник стягувача проти заяви заперечувала та просила відмовити в її задоволенні, зазначивши про відсутність підстав для розстрочення виконання судового рішення.

Розглядаючи подану заяву, господарський суд враховує таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом статті 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини першої статті 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з частиною третьою статті 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Ураховуючи викладене, норма статті 331 ГПК України визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, вказана норма не вимагає, а господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до вказаної норми господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах. Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17.

Оскільки виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, згідно з пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, як це визначено у пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012.

Право людини на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ). За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).

ЄСПЛ у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 зазначив, що, ураховуючи що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи зумовлена затримка у виконанні рішення особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексація присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Ураховуючи викладене, недостатнім є лише факт відсутності у боржника коштів, суди обов`язково повинні враховувати інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 904/1060/24.

Також суд зазначає, що за частиною першою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У заяві про розстрочення виконання рішення суду боржник посилається на те, що одномоментна сплата суми боргу за судовим рішенням є надмірним фінансовим тягарем для боржника.

Водночас, боржник не подав до суду жодного документа на підтвердження його фінансового становища, який би свідчив про недостатність у боржника коштів для виконання судового рішення.

Боржник послався, що несе значні витрати на проведення польових робіт, придбання насіння, засобів захисту рослин, добрив, паливно-мастильних матеріалів та оплату праці працівників.

На підтвердження зазначеного боржник додав до заяви лише відомості про кількість працівників (довідка від 06.07.2026 № 18, копія першої сторінки податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску). Зазначені документи містять відомості лише про кількість працівників, але не містять даних про суму коштів, що спрямовується боржником на виплату заробітної плати, сплату податків тощо.

Також боржник не повідомив конкретної інформації про те, як саме витрати на проведення польових робіт, придбання насіння, засобів захисту рослин, добрив, паливно-мастильних матеріалів та оплату праці працівників унеможливлюють виконання рішення суду, зокрема, які суми становлять такі витрати, як вони співвідносяться з доходом, сумою стягнення за рішенням суду та майновим становищем боржника.

Зазначаючи про збільшення витрат на провадження господарської діяльності, боржник не повідомив, у чому воно полягає та як саме воно впливає на виконання рішення суду.

Довідка, видана боржником 06.07.2026 за № 19, дублює доводи заяви про розстрочення виконання судового рішення.

Матеріали справи свідчать, що спір у справі виник з вини боржника. Зокрема, в рішенні від 17.04.2026 суд відхилив доводи боржника, який під час розгляду справи стверджував, що саме позивач (натепер-стягувач) як покупець допустив прострочення, а не відповідач (натепер-боржник) як продавець. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.04.2026 залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2026 і набрало законної сили 23.06.2026.

Заявляючи вимоги про розстрочення виконання судового рішення рівними частинами на п`ять місяців (по 76 075,94 грн щомісяця), боржник станом на день розгляду заяви не здійснював часткового погашення боргу.

Суд вказує, що з доводів і доданих до заяви боржника документів не вбачається загрози банкрутства боржника, відсутності у нього грошових коштів для виконання рішення суду або наявності інших непереборних обставин, які унеможливлюють його виконання.

Натомість з мотивування заяви убачається, що боржник пов`язує складнощі з виконанням судового рішення з сезоном польових робіт, протягом якого він має пріоритетні, вказані в заяві, статті витрат. Зазначене не може вважатися об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які в розумінні статті 331 ГПК України та вказаних вище висновків Верховного Суду можуть бути підставою для розстрочення виконання судового рішення.

Аналізуючи баланс інтересів сторін, суд зазначає таке.

Заявлений боржником період розстрочення не перевищує максимального періоду, передбаченого статтею 331 ГПК України, і компенсацію знецінення грошових коштів від розстрочення виконання судового рішення стягувач міг би отримати, проте лише у спосіб подання до суду нового позову про стягнення втрат від інфляції та 3% річних. Це потребувало б додаткового часу як на підготовку позову, так і власне на розгляд справи та наступне виконання вже іншого судового рішення, а також це потребувало б додаткових судових витрат.

Щодо посилання боржника на провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану суд зазначає, що обидві сторони у цій справі провадять господарську діяльність в умовах воєнного стану, тобто перебувають у рівних відносинах. Також обидві сторони є юридичними особами приватної форми власності, здійснюють підприємницьку діяльність на власний ризик.

Водночас суд зазначає, що баланс інтересів сторін має значення для вирішення питання про розстрочення у разі наявності як таких підстав для розстрочення виконання судового рішення, передбачених статтею 331 ГПК України, тобто в разі підтвердженого доказами існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Саме тому першочерговим є встановлення в кожному конкретному випадку, чи зумовлена затримка у виконанні рішення особливими і непереборними обставинами.

Матеріали справи свідчать, що боржник не повідомив суду і не довів існування конкретних об`єктивних, непереборних, виняткових обставин, які можуть бути підставою для розстрочення виконання судового рішення в порядку статті 331 ГПК України, що є самостійною і достатньою підставою для відмови в задоволенні заяви.

Відсутність передбачених ГПК України підстав для розстрочення судового рішення є підставою для відмови в задоволенні заяви та автоматично свідчить про невідповідність такого розстрочення балансу інтересів сторін.

Керуючись статтями 74, 86, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР-УКРАЇНА ПЛЮС" від 06.07.2026 про розстрочення виконання судового рішення у справі №912/3135/25.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду.

Копії ухвали направити до електронних кабінетів учасників справи.

Дата складення повної ухвали - 23.07.2026.

Суддя Б.М. Кузьміна