Рішення № 138445103, 23.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.07.2026Справа № 910/5941/26Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю МВВ інструментс

про стягнення 20 711,22 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ інструментс» про стягнення 20 711,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу № 832/19 від 29.07.2019, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.05.2026 була направлена судом до електронного кабінету відповідача та отримана відповідачем, з урахуванням приписів ст. 242 ГПК України, 25.05.2026, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2019 року між Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі робочий орган, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МВВ інструментс» (далі рекламорозповсюджувач, відповідач) укладено Договір на тимчасове користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва для розміщення рекламного засобу № 832/19 (далі - Договір), за умовами якого на підставі відповідного наказу Робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), рекламорозповсюджувачеві надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу (далі - право тимчасового користування).

Відповідно до п. 1.2 Договору рекламорозповсюджувач зобов`язується прийняти в платне користування місце та користуватись наданим йому місцем добросовісно і розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, правил щодо благоустрою населених пунктів, умов цього договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 № 207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25.02.2019 за № 34/2211, своєчасно та у повному обсязі відповідно до договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати усі свої обов`язки за цим договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу (далі - РЗ), порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства.

Дія та умови цього договору розповсюджується на усі встановлені за рекламорозповсюджувачем пріоритети та надані дозволи на розміщення зовнішньої реклами. Встановлення/продовження будь-якого пріоритету та надання/продовження будь-якого дозволу на розміщення зовнішньої реклами, внесення до них змін, анулювання/припинення здійснюється на підставі відповідного наказу робочого орган розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 3.2 Договору робочий орган та/або КП "Київреклама" здійснюють облік місць для розміщення РЗ, на які поширюється пріоритет рекламорозповсюджувача, та на які рекламорозповсюджувачу надано дозволи на розміщення зовнішньої реклами, здійснюють контроль за строками дії пріоритету та дозволу шляхом формування адресних переліків та внесення до них змін.

Умовами пп. 4.1.1 п. 4.1 Договору передбачено, що робочий орган має право на підставі відповідних рішень робочого органу про встановлення/продовження пріоритету та рішень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу нараховувати та вимагати спати за тимчасове користування місцем, змінювати розмір нарахувань за тимчасове користування місцем у разі змін в технологічній (конструктивній) схемі РЗ, площі РЗ, зонального коефіцієнту та базового тарифу.

Робочий орган зобов`язаний формувати рахунки на оплату за тимчасове користування місцем, інших платежів, штрафних санкцій (пп. 4.2.1 п. 4.2 Договору).

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 Договору рекламорозповсюджувач зобов`язаний добросовісно, в повному обсязі та своєчасно виконувати умови договору, дотримуватись вимог Порядку, положень законодавства, що регулює відносини, які виникають у процесі розповсюдження реклами та благоустрою населених пунктів.

Рекламорозповсюджувач зобов`язаний: не пізніше 20-го числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі уразі встановлення/продовження пріоритету; у повному обсязі та у встановлені строки без пред`явлення претензії (вимоги) сплачувати штрафні санкції у разі прострочення строків (порушення термінів) сплати та вчинення інших порушень умов договору (пп. 5.2.3 та пп. 5.2.4 п. 5.2 Договору).

У п. 6.1 Договору сторони погодили, що ціною цього договору є плата за тимчасове користування, розмір якої відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу залежно від встановлених за рекламорозповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках.

Підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення рекламорозповсюджувачем плати є рішення робочого органу про встановлення/продовження пріоритету, рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу, інші юридичні факти (вчинки рекламорозповсюджувача щодо фактичного користування місцем для розміщення РЗ) відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (п. 6.3 Договору).

Згідно п. 6.4 Договору плата щомісячно перераховується рекламорозповсюджувачем до бюджету міста Києва відповідно до умов договору. У разі прострочення термінів сплати, визначених договором, розмір несплаченої суми плати коригується з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції, відповідно до умов договору та законодавства (п. 6.17 Договору).

Пунктом 6.5 Договору передбачено, що рекламорозповсюджувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці щодо якого виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення про надання/продовження дозволу.

Плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету, надання дозволу. При продовженні строку дії пріоритету, продовжені строку дії дозволу плата нараховується з дати, з якої продовжено строк дії пріоритету або дозволу (п. 6.6 Договору).

Пунктом 6.8 Договору передбачено, що плата за тимчасове користування місцем нараховується: до дати закінчення строку дії дозволу (пп. 6.8.1); до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про анулювання дозволу у разі звернення рекламорозповсюджувача із заявою про анулювання дозволу (пп. 6.8.2).

Відповідно до п. 6.9 Договору у разі зміни розміру оплати, а також інших тарифів, що впливають на розмір плати за тимчасове користування місцем, робочий орган повідомляє про це рекламорозповсюджувача протягом 15 календарних днів з дня прийняття відповідного рішення шляхом направлення відповідного повідомлення та примірника додаткової угоди для підписання. При цьому протягом 15 календарних днів з дня отримання рекламорозповсюджувачем такого повідомлення він зобов`язаний підписати додаткову угоду до договору (Адресний перелік). У разі ненадання робочому органу підписаної рекламорозповсюджувачем додаткової угоди це не звільняє його від сплати за зміненими розмірами плати за тимчасове користування місцем.

Рекламорозповсюджувач сплачує новий розмір плати за тимчасове користування місцем з дати набрання чинності відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у незалежності від отримання повідомлення про зміну розмірів плати.

Відповідно до п. 6.13 Договору розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць.

За умовами п. 6.14 Договору плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується робочим органом щомісячно та переказуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця, виключно на зазначений казначейський рахунок для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва, в розмірах, зазначених у рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.

У пунктах 7.2 та 7.3 Договору сторони погодили, що робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 місяця, штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку встановленого пріоритету та/або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ у разі наявності у рекламорозповсюджувача інших чинних пріоритетів та/або дозволів не тягне за собою припинення цього Договору в цілому (п. 8.1 Договору).

Згідно з пунктом 8.2 Договір припиняється внаслідок, зокрема: анулювання (припинення) усіх дозволів, наданих рекламорозповсюджувачу; втрати (скасування) пріоритету на місце розміщення РЗ, у разі, якщо на інші місця пріоритет надано не було; не переоформлення дозволу у встановлених законодавством випадках та порядку; в інших випадках, передбачених цим Договором та чинним законодавством.

Додатками №№ 1-4 до Договору сторонами погоджено Адресні переліки №№ 1-4, в яких в тому числі, узгоджено розмір щомісячної плати по кожному із дозволів.

31 січня 2020 року сторонами укладено Додаткову угоду № 832/19-1 до Договору, згідно якої пункт 6.14 Договору викладено у наступній редакції: плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується Робочим органом щомісячно та переказуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця, виключно на казначейський рахунок у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/50110005 Код ЄДРПОУ 37993783) для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва, в розмірах, зазначених у рахунках.

Номер казначейського рахунку для переказу плати визначається органами Державної казначейської служби відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, та вказується у рахунку.

Сплата заборгованості та штрафних санкцій за прострочення здійснення платежів за періоди попередніх років переказується на рахунки у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві, що є дійсними на момент проведення переказів.

Факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.

Також, в означеній Додатковій угоді сторонами узгоджено, що вона є укладеною та набирає чинності з 01.01.2020.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач користується місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади, для розташування рекламних засобів, проте оплату за таке користування здійснює не у повному обсязі, в зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 16 222,79 грн за період з листопада 2025 по квітень 2026 року.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 2 350,60 грн, пеню в розмірі 1 389,98 грн, 3 % річних у розмірі 137,84 грн та інфляційні втрати в розмірі 610,01 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суд зазначає, що розміщення об`єктів зовнішньої реклами врегульовано Законом України "Про рекламу", Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 та місцевим Порядком розміщення реклами.

У відповідності до статті 1, частини першої статті 16 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Відповідно до п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

У відповідності до п. 23 та п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, дозвіл надається строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

На виконання умов договору, позивач виставив відповідачу рахунки на оплату № 257534 від 07.11.2025 на суму 1 517,00 грн (з рахунком коригування № 257535 від 07.11.2025 на суму 379,25 грн), № 258670 від 10.11.2025 на суму 3 175,45 грн (з рахунком коригування № 258671 від 10.11.2025 на суму 793,86 грн), № 260675 від 03.12.2025 на суму 1 517,00 грн (з рахунком коригування №№ 260676 від 03.12.2025 на суму 379,25 грн), № 262297 від 08.12.2025 на суму 3 175,45 грн (з рахунком коригування № 262298 від 08.12.2025 на суму 793,86 грн), № 263798 від 06.01.2026 на суму 1 517,00 грн (з рахунком коригування № 265598 від 06.01.2026 на суму 227,55 грн), № 264679 від 08.01.2026 на суму 3 175,45 грн (з рахунком коригування № 266553 від 08.01.2026 на суму 476,31 грн), № 267028 від 04.02.2026 на суму 1 517,00 грн (з рахунками коригування № 267029 від 04.02.2026 на суму 227,55 грн та № 275492 від 16.03.2026 на суму 874,98 грн), № 267888 від 10.02.2026 на суму 2 266,86 грн (з рахунком коригування № 270153 від 10.02.2026 на суму 340,03 грн), № 273126 від 09.03.2026 на суму 1 678,95 грн (з рахунком коригування № 273127 від 09.03.2026 на суму 251,84 грн), № 277031 від 08.04.2026 на суму 1 678,95 грн (з рахунком коригування № 277032 від 08.04.2026 на суму 251,84 грн).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.14 Договору погоджено, що плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується Робочим органом щомісячно та переказуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця, виключно на казначейський рахунок у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/50110005 Код ЄДРПОУ 37993783) для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва, в розмірах, зазначених у рахунках.

Номер казначейського рахунку для переказу плати визначається органами Державної казначейської служби відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, та вказується у рахунку.

Сплата заборгованості та штрафних санкцій за прострочення здійснення платежів за періоди попередніх років переказується на рахунки у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві, що є дійсними на момент проведення переказів.

Факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, як і доказів демонтажу РЗ, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 16 222,79 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивачем нараховано та заявлено до стягнення нараховано та заявлено штраф у розмірі 2 350,60 грн, пеню в розмірі 1 389,98 грн, 3 % річних у розмірі 137,84 грн та інфляційні втрати в розмірі 610,01 грн.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.2 Договору робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 1 389,98 грн.

В свою чергу, у п. 7.3 Договору сторони погодили, що робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 місяця, штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Таким чином, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків, стягненню з відповідача підлягає штраф у сумі 2 350,60 грн.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов`язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 137,84 грн та інфляційні втрати в розмірі 610,01 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань за Договором.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ інструментс» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 50А; ідентифікаційний код: 31453620) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код: 41348526) заборгованість у розмірі 16 222 (шістнадцять тисяч двісті двадцять дві) грн 79 коп., штраф у розмірі 2 350 (дві тисячі триста п`ятдесят) грн 60 коп., пеню у розмірі 1 389 (одна тисяча триста вісімдесят дев`ять) грн 98 коп., 3% річних у розмірі 137 (сто тридцять сім) грн 84 коп., інфляційні втрати у розмірі 610 (шістсот десять) грн 01 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 23.07.2026

Суддя О.А. Грєхова