Рішення № 138445071, 23.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.07.2026Справа № 910/5626/26Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом Приватного підприємства «Лінфокс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Хаус»

про стягнення 98 932, 83 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 98 932, 83 грн., що складається з: - 75 531,33 грн. основної заборгованості Відповідача за Договором на транспортне експедирування №№ СТ12/12/25 від 12.12.2025 року; - 6 743,65 грн. пені - 8 155,50 штрафу; - 673,70 грн. (3% річних) та 2 204,98 грн. (інфляційні втрати).

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

02.06.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Хаус» надійшов відзив на позовну заяву в якому заявник просить відмовити в задоволенні позовних вимог, а також провести зарахування зустрічних однорідних вимог та здійснити перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

08.06.2026 від Приватного підприємства «Лінфокс» надійшли заперечення по справі, в яких позивач просить закрити провадження у справі в частині часткової оплати.

Частиною 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

За приписами ч. 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обґрунтованості своїх заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, зокрема, не обґрунтовано необхідності розгляду справи в порядку загального позовного провадження, враховуючи характер спірних правовідносин.

Суд зазначає, що при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідач не позбавлений права подати відзив у встановлений судом строк, виклавши власні заперечення, обґрунтування та пояснення по суті спору із наданням відповідних доказів щодо їх обґрунтованості, або подання клопотання про призначення судової експертизи у справі, у порядку, визначеному ГПК України. У випадку подання відповідних пояснень та відзиву у порядку та у строки, встановлені ухвалою суду та нормами ГПК України, зазначеним у вказаних документах обставинам, а також доданим доказам на підтвердження викладених доводів, судом буде надана оцінка при розгляді справи по суті.

За таких обставин, беручи до уваги характер спірних правовідносин та малозначність даної справи, а також враховуючи ненадання відповідачем доказів щодо обґрунтованості своїх заперечень, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача. Відтак справа підлягає подальшому розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

12 грудня 2025 року між Приватним підприємством «ЛІНФОКС» (далі Експедитор/Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЛАС ХАУС» (далі Клієнт/Відповідач) був укладений договір № СТ12/12/25_1 на транспортноекспедиторське обслуговування (далі Договір).

Відповідно до умов вищезазначеного Договору Клієнт (вантажовласник, відправник вантажу або його довірені особи) доручає Експедитору за винагороду здійснити надати послуги з транспортно експедиторського обслуговування з метою забезпечення перевезення різними видами транспорту, перевалки у портах, експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів вантажоодержувачам Клієнта (або його довіреним особам), у міжнародних чи міжміських (по території України) перевезеннях та надання інших узгоджених Сторонами послуг.

У відповідності до п. 1.5. Договору конкретні умови по кожному дорученню обумовлюються у заявці на організацію транспортно-експедиторських послуг та/або додаткової угоди до Договору (надалі «Заявка»), в якій вказуються: вид послуги, вид, найменування вантажу, відправник, отримувач, пункт відправлення та призначення вантажу, розмір плати Повіреному та інші погоджені Сторонами умови.

Заявка, направлена/передана з використанням засобів електронного зв`язку прирівнюється до оригіналу. Замовлення (заявка) є невід`ємною частиною даного Договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним Договором, пріоритетними є умови (відомості), зазначені в Договорі.

Як зазначає позивач, в ході співпраці по Договору він отримав від відповідача Заявку на перевезення вантажу № СТ15/01/26_04 від 15.01.2026 (надалі Заявка), внаслідок чого між сторонами виникли правовідносини, засновані на договорі транспортного експедирування. Факт виконання перевезення підтверджується CMR № 2026-01-19-001. Пунктом 4.1. Договору визначено, що оплата за цим Договором здійснюється Клієнтом протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту розвантаження автомобіля на підставі виставленого Експедитором рахунку, якщо інше не передбачено погодженою Сторонами Заявкою, у національній валюті України гривні.

Положеннями Заявки вартість послуг визначена у 1600 EUR (Одна тисяча шістсот євро 00 центів), по курсу НБУ на день підготовки довідки про транспортні витрати. Оплата по безготівковому розрахунку 2-3 дні після вивантаження автомобіля.

Пунктом 4.7. передбачено, що за фактом надання послуг Експедитор надає (надсилає) на вибір Експедитора на електронну адресу Клієнту скановану копію двостороннього Акту наданих послуг та/або через сервіс електронного документообігу (Медок, Вчасно тощо) електронну версію двостороннього Акту наданих послуг.

Клієнт протягом 2-х (двох) днів з дня отримання Акту зобов`язаний направити Експедитору підписаний Акт наданих послуг або письмову мотивовану відмову від прийому послуг.

При неотриманні Експедитором оформленого (підписаного) Клієнтом Акту наданих послуг або письмової вмотивованої відмови від приймання послуг протягом 5-ти робочих днів з дати відправлення Актів Експедитором на електронну адресу Клієнту та/або направлення Експедитором Клієнту Актів через сервіс електронного документообігу (Медок, Вчасно тощо), послуги вважаються прийнятими Клієнтом без зауважень та підлягають оплаті у повному обсязі.

19.03.2026 року на електронну адресу Відповідача Позивачем направлено:

- Рахунок на оплату №СТ15/01/26_04 від 23 січня 2026 року;

- Акт надання послуг № 633Л від 23 січня 2026 року.

Відповідно до зазначених документів вартість транспортно-експедиційних послуг за Заявкою на перевезення вантажу № СТ15/01/26_04 від 15.01.2026 становить 75 531,33 грн. Позивач посилається на те, що Клієнт протягом 5-ти робочих днів з дати відправлення Актів Експедитором на електронну адресу не надав, тому, керуючись абз. 3 п. 4.7. Договору послуги вважаються прийнятими Відповідачем без зауважень та підлягають оплаті у повному обсязі.

Заявкою визначено дату доставки з 23.01.2026 по 24.01.2026 року.

Відповідач жодних претензій щодо строків доставки вантажу не надавав, вантаж доставлено вчасно 24.01.2026 року.

Останнім днем, протягом якого Відповідач мав би оплати надані послуги є 27.01.2026 року.

Проте Відповідачем послуги станом на момент подання позовної заяви так і не оплачені, чим порушено права Позивача, що і стало підставою для звернення до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення 75 531, 33 грн. основного боргу.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача доставити довірений йому вантаж до пункту призначення, а відповідач зобов`язується сплатити за організацію перевезення вантажу встановлену плату.

Заперечуючи проти позову Відповідач посилається на те, що під час виконання заявки на перевезення, вантаж було пошкоджено, про що у графі 18 міжнародної товарно-транспортна накладної CMR 2026-01-19-001, було здійснено відмітку про характер виявлених пошкоджень.

27.05.2026року Відповідачем було направлено на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якої зобов`язання відповідача перед позивачем зі сплати послуг з перевезення вантажу за заявкою на перевезення вантажу №СТ15/01/26_04 від 15.01.2026р. згідно договору на транспортне експедирування №СТ12/12/25 від 12.12.2025 у розмірі 75 531, 33грн та зобов`язання позивача перед відповідачем з відшкодування збитків, що дорівнюють вартості відновлювальних робіт вантажу, який був пошкоджений при його перевезені організованому позивачем у розмірі 75 531,33 грн. припинилися, на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України.

Після зарахування, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 5 623, 67 грн.

01.06.2026 року Відповідачем сплачено суму заборгованості у розмірі 5 623, 67 грн, що залишилась після зарахування між сторонами зустрічних однорідних вимог, що підтверджується платіжною інструкцією № 1219 від 01.06.2026.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 вказала, що важливою умовою проведення зарахування є безспірність вимог, які зараховуються, тобто відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру відповідного зобов`язання.

Господарський суд міста Києва враховуючи оплату Відповідачем частини грошових коштів у розмірі 5 623, 67 грн., за транспортні послуги згідно рахунку, що свідчить про погодження відповідачем з тим, що послуги з перевезення були надані Позивачем, доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Крім того, Господарський суд міста Києва зазначає, що у випадку якщо Відповідач вважає, що Позивачем допущено порушення договору в частині збереження вантажу, Відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про стягнення збитків під час перевезення вантажу.

08.06.2026 від Приватного підприємства «Лінфокс» надійшли заперечення по справі, в яких позивач просить закрити провадження у справі в частині часткової оплати в розмірі 5 623, 67 грн.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору відбувається, зокрема, у випадку сплати суми боргу боржником.

За таких обставин, оскільки відповідачем частково сплачено позивачеві суму заборгованості у розмірі 5 623, 67 грн., провадження у справі в частині стягнення 5 623, 67 грн. заборгованості підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за договором, а саме пеню у розмір 6 743, 65 грн. та штраф у розмірі в розмірі 8 155, 50 грн.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.11. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату наданих Експедитором на оплату Клієнту рахунків Клієнт сплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день сплати від суми, яка підлягає сплаті за кожний день та за весь час такого прострочення, до дня повного погашення заборгованості включно, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів Клієнт додатково сплачує Експедитору штраф у розмірі 10% від суми оплати узгодженої в заявці. Клієнт несе відповідальність за збитки, заподіяні Експедитору відмовою в оплаті чи несвоєчасною оплатою рахунків Експедитора.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Господарський суд міста Києва здійснивши перевірку наданого позивачем математичного розрахунку пені, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмір 6 743, 65 грн. та штрафу в розмірі в розмірі 8 155, 50 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 2 204, 98 грн. інфляційних втрат та 673, 70 грн. 3 % річних.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в розмірі 2 204, 98 грн. інфляційних втрат та 673, 70 грн. 3 % річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження обставин надання правової допомоги Позивачем надано Договір про надання правової(правничої) допомоги від 20.03.2026 та Акт прийому-передачі послуг від 06.05.2026 на загальну суму 15 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 ГПК України, обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/5626/26 в частині стягнення 5 623 (п`ять тисяч шістсот двадцять три) грн. 67 коп. закрити.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити.

3.Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АТЛАС ХАУС» (Україна, 03194, місто Київ, б. Кольцова, будинок 14-Д, офіс 610; ідентифікаційний код 43889359) на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛІНФОКС» (Україна, 29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, ВУЛИЦЯ ЗАРІЧАНСЬКА, будинок 34; код 37602046) заборгованість в розмірі 69 907 (шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сім) грн. 66 коп., пеню у розмірі 6 743 (шість тисяч сімсот сорок три) грн. 65 коп., штраф у розмірі 8 155 (вісім тисяч сто п`ятдесят п`ять) грн. 50 коп., інфляційні втрати в розмірі 2 204 (дві тисячі двісті чотири) грн. 98 коп., 3% річних у розмірі 673 (шістсот сімдесят три) грн. 70 коп., витрат на правову допомогу в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., витрат на переклад у розмірі 980 (дев`ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва