Рішення № 138443435, 22.07.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/580/26

Провадження 2/681/734/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 16923,40 гривень заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування вимог представник позивача зазначав, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 21.02.2022 укладено договір про надання споживчого кредиту № 5576951 на суму 5000,00 гривень.

Згідно з умовами даного договору відповідач зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Проте, ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за вище вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 16923,40 гривень, з яких: 4839,00 гривень заборгованості за основною сумою боргу, 12084,40 гривень заборгованості за відсотками.

Товариство уклало 27.11.2023 договір факторингу № 27.11/23-Ф з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», за умовами якого позивач набув права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, в тому числі за договором укладеним з відповідачем.

Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження, пам`ятка про права та обов`язки надсилалась судом 08.05.2026 за його зареєстрованим місцем проживання, що відповідає місцю проживання, вказаному в позовній заяві. Поштовий конверт повернувся на адресу суду 12.05.2026 з відміткою відділення АТ «Укрпошта», що адресат відсутній за вказаною адресою, при цьому відправлення, надіслане за зареєстрованим місцем проживання відповідача згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, вважається врученим.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

29.04.2026 позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 07.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 103-104).

Представник позивача просить розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та, згідно зі статтею 280 ЦПК, за згодою позивача проводить заочний розгляд справи.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом установлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що 21.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 5576951, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 5000,00 гривень строком на 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, стандартною процентною ставкою 1,99 відсотка в день, яка застосовується в межах строку кредиту. Вказаний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором М396440 (а.с. 72-77).

До укладення договору про споживчий кредит відповідач ознайомився з паспортом споживчого кредиту, умови кредитування в якому відповідають умовам кредитування, узгодженим сторонами в кредитному договорі, про що свідчить його електронний підпис одноразовим ідентифікатором М396440 (а.с. 79-80).

За умовами кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 .

Також відповідно до умов даного договору відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до довідки про перерахування коштів ТОВ «Пейтек Україна» від 21.02.2022, 21.02.2022 здійснено успішну операцію з перерахування коштів на рахунок позичальника маска картки № НОМЕР_1 у розмірі 5000,00 грн (а.с. 56-57).

Факт належності платіжної картки № НОМЕР_2 відповідачці та перерахування на неї 21.02.2022 коштів у вказаній вище сумі підтверджено інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 15.05.2026 (а.с. 109).

27.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 27.11/23-Ф (а.с. 11-15), за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» за плату відступило для Товариства Право грошової вимоги до боржників, перелік яких зазначений в Реєстрі Боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру Боржників до вказаного договору факторингу (а.с. 65-66) позивач за плату набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5576951 в загальній сумі 16923,40 гривень (4839,00 грн основний борг та 12084,40 грн відсотки).

Таким чином, відповідно до умов зазначеного договору факторингу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за плату прийняло належні клієнту права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, зокрема до відповідача за вище зазначеним кредитним договором.

Згідно з даними розрахунку заборгованості за кредитним договором №5576951 від 21.02.2022 (а.с. 83-99)станом на 28.04.2026 за ОСОБА_1 рахується заборгованість в загальному розмірі 16923,40 гривень. З цього розрахунку встановлено, що відповідач сплатила 2959,00 грн заборгованості за процентами та 161,00 грн за основним боргом.

4. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналізом положень вище вказаного законодавства установлено, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання цього засобу усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 цього Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Також відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом такого договору, згідно зі статтею 1078 ЦК України, може бути право грошової вимоги, що існує на даний час.

Сторонами є клієнт та фактор, яким, відповідно до статті 1079 ЦК України, може бути банк або інша фінансова установа, що має право здійснювати факторингові операції.

При цьому, згідно зі статтею 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові (новому кредитору) за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги.

Згідно з правовою позицією яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що договір, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, є укладеним. Первісний кредитор виконав умови договору, натомість відповідач кредит у встановлений строк не повернув.

Відповідач порушила умови кредитного договору, прострочила повернення коштів, а тому у кредитодавця виникло право вимагати повернення боргу та сплати процентів. Сукупністю досліджених судом доказів доведено наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу та відсотків.

Перевіряючи обґрунтованість нарахування відсотків, суд встановив, що згідно з розрахунком заборгованості, нарахування проводилось з 21.02.2022 по 03.10.2022. Суд констатує, що ці нарахування є математично правильними, відповідають умовам договору та складаються з наступних періодів: з 21.02.2022 по 24.02.2022 (4 дні) нарахування здійснювалось на тіло кредиту 5000,00 грн за зниженою ставкою по 0,50 грн в день. Разом: 4 дні х 0,50 грн = 2,00 грн; з 25.02.2022 по 30.04.2022 (65 днів) нарахування відсотків кредитором не проводилося; з 01.05.2022 по 06.05.2022 (6 днів) нарахування відновилося за стандартною ставкою 1,99 % в день на тіло кредиту 5000,00 грн (5000,00 грн х 1,99 % = 99,50 грн/день). Разом: 6 днів х 99,50 грн = 597,00 грн; з 07.05.2022 по 03.10.2022 (150 днів) після часткового погашення відповідачем 06.05.2022 тіла кредиту на суму 161,00 грн, нарахування проводилось за стандартною ставкою 1,99 % в день на залишок тіла кредиту в розмірі 4839,00 грн (4839,00 грн х 1,99 % = 96,296 грн/день). Разом: 150 днів х 96,296 грн = 14444,40 грн. Загальна сума нарахованих відсотків за 225 днів становить: 2,00 грн + 597,00 грн + 14444,40 грн = 15043,40 грн. Водночас суд перевірив відповідність цих нарахувань строку договору. Згідно з п. 1.4 кредитного договору строк кредиту становить 360 днів. Із наданих розрахунків встановлено, що нарахування відсотків здійснювалося загалом за 225 днів, тобто виключно в межах погодженого сторонами 360-денного строку кредитування. Відповідачем сплачено за весь час відсотків в сумі 2959,00 грн. З урахуванням здійснених відповідачем сплат, за період до відступлення права вимоги залишок заборгованості за відсотками склав 12084,40 грн (15043,40 грн - 2959,00 грн).

Тому суд знаходить підстави для повного задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в загальному розмірі 16923 гривень 40 копійок.

5. Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2662,40 грн, сплату якого підтверджено платіжною інструкцією № 4257 від 27.04.2026.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України, витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг.

На підтвердження цих витрат позивач надав: копію договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 (а.с. 22-23), копію заявки на виконання доручення № 1369 від 30.03.2026 (а.с. 68-69) та копію акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1369 від 27.04.2026 (а.с. 64), рахунка на оплату від 27.04.2026 (а.с. 82) Згідно з наданими документами, вартість послуг становить 10000,00 грн (надання консультацій, дослідження документів, підготовка позицій та аналіз законодавства - 3400,00 грн, збирання доказів, складання позовної заяви та процесуальних документів - 4960,00 грн, представництво інтересів - 1640,00 грн).

При розв`язанні питання про розподіл цих витрат суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22, згідно з яким зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат з власної ініціативи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом, не подав відзиву на позов та не заявив клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, обов`язок доведення їх неспівмірності не виконаний.

За таких обставин, враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 280-285 Цивільного процесуального кодексу України суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 5576951 від 21.02.2022 у сумі 16923 (шістнадцять тисяч дев`ятсот двадцять три) гривні 40 копійок, яка складається з: 4839,00 гривень заборгованість за основним боргом, 12084,40 гривень заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03045, місто Київ, вулиця Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 22.07.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК