Рішення № 138441739, 22.07.2026, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 344/16726/25

Провадження №2/603/229/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 рокум. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Пасічника А.З.,

при секретарі судового засідання Бащин М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Коллект центр» в інтересах якого діє Ткаченко М.М. в порядку самопредставництва звернулось до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із позовної заявою до ОСОБА_1 в якій просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за договором № 3433180 від 01 листопада 2021 року у розмірі 15677,75 грн, а також понесені судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначила про те, що 01 листопада 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю«Маніфою» (далі також ТОВ «Маніфою») та ОСОБА_1 уклали Договір № 3433180, який відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який був надісланий йому на номер телефону, на підставі якого відповідачу були перераховані грошові кошти у розмірі 5500,00 грн. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав та не повернув грошові кошти, а також відсотки за їх користування. 09.02.2022 ТОВ «Маніфою» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі також ТОВ «Вердикт Капітал») права вимоги до позичальників, в тому числі відповідача за договором № 3433180. В свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі укладеного 10 січня 2023 року договору відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги, в тому числі до відповідача за вищезазначеним договором. Однак відповідач продовжує не виконувати свого зобов`язання за кредитним договором, що порушує права позивача. На підставі наведеного просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідач на корить позивача грошові кошти, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

04 листопада 2025 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області постановив ухвалу, якою передав зазначену цивільну справу до Чортківського районного суду Тернопільської області за територіальною юрисдикцією (підсудністю).

22 квітня 2026 року Чортківський районний суд Тернопільської області цивільну справу за позовом ТОВ «Коллект центр» до ОСОБА_1 передав за підсудністю до Монастириського районного суду Тернопільської області.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 26 травня 2026 року позовна заява ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнята до провадження та повторно призначене судове засідання для розгляду справи по суті.

06 липня 2026 року адвокат Поліковський Г.М., який діє в інтересах відповідача на підставі ордера на надання правничої допомоги серії ВС № 1451217 від 17 червня 2026 року через систему «Електронний суд» подав відзив, строк на подання якого продовжений судом, у якому просив у задоволені позовних вимог позивача відмовити з підстав їх необґрунтованості. Зазначив про те, що ОСОБА_1 жодних кредитних договорів з ТОВ «МАНІФОЮ» не укладав, грошові кошти не знімав, не переказував, не використовував, став жертвою шахраїв, у зв`язку з чим вимушений був звернутись до правоохоронних органів з вимогою про притягнення до відповідальності винних осіб за заволодіння коштами без його згоди з карткового рахунку за обставин, які мали місце 31.10.2021 близько 01.00 год. у в м. Івано Франківськ по вул. Івасюка, 60, де перебував відповідач та у якого невстановлена особа викрала належний йому мобільний телефон марки «Самсунг» НОМЕР_1 , за допомогою якого зайшла в додаток «Монобанк», оформила на його банківську картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) мікрокредити та перерахувала кошти на інші рахунки. Оскільки відповідач вже не мав доступу до додатку «Монобанк» та свого мобільного телефону, то йому не приходили жодні повідомлення про те, що з його карток почали списувати гроші, тому він про це не знав. Про кредитний договір йому стало відомо 02.11.2021, коли він відновив сім-картку із своїм номером телефону після чого йому затефонували з компанії «CreditCasa» (як пізніше йому стало відомо ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») та повідомили, що на його ім`я було оформлений кредит на суму 3200 грн. Окрім цього, ОСОБА_1 отримав виписку з «Українського бюро кредитних історій», з якої дізнався, що 01.11.2021 на його картку надійшли кошти в сумі 5500 грн. по кредитному договору № 3433180 від 01.11.2021 з «IPAY_CREDIT_VISA1», які одразу були перераховані на іншу картку, яка йому не належить. Повідомив про те, що в Івано-Франківському РУП ГУ НП у Івано Франківській області розслідується кримінальне провадження, що внесене за заявою ОСОБА_1 до ЄРДР за № 12021096010000827 від 05.11.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, в якому він визнаний потерпілим. В підтвердження зазначених обставин представник долучив докази. Також, представник звернув увагу на те, що умовами договору від 01.11.2021 відповідачу встановлений строк кредитування 10 днів, із сплатою процентів за користування коштами, що визначено умовами п. 2.4.4 договору, згідно з яким відповідно до п. 3 Додатку № 1 до договору позики № 3433180 відповідач на дату повернення кредитних коштів повинен сплатити 5,50 грн, проте згідно з наданим позивачем розрахунком, відповідачу нараховані відсотки у розмірі 9344,50 грн на дату відступлення права вимоги. За період з 09.02.2022 по 23.02.2022 додатково нараховані зобов`язання у сумі 833,25 грн, що разом становить за нарахованими відсотками 10 177,75 грн. Зазначене свідчить про нарахування відсотків понад строк кредитування. Також представник зазначив про те, що вважає заявлені позивачем 9000 грн витрати на правову допомогу такими, що не підлягають розподілу з огляду на відстуність розрахункових документів, що підтверджують реальність їх сплати.

У поданій 13 липня 2026 року відповіді на відзив представник позивача зазначила про те, що ТОВ «Коллект Центр» вважає аргументи наведені у відзиві на позовну заяву представника відповідача безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконання зобов`язання за кредитним договором, з огляду на те, що відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем були перераховані грошові кошти у розмірі, встановленому договором. Окрім того зазначила про те, що позивач не погоджується із доводами про те, що спірний договір був підписаний невстановленою особою. На даний час відповідач не надав жодного вироку суду, який набрав законної сили, або іншого судового рішення, яким був би встановлений факт незаконного оформлення спірного кредиту, підроблення електронного підпису, використання персональних даних відповідача сторонніми особами чи незаконного отримання кредитних коштів. Також відповідач не довів те, що саме спірний кредитний договір є предметом досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні. Надані ним документи лише підтверджують факт звернення із заявою до правоохоронних органів та внесення відповідних відомостей до ЄРДР, що відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства не є доказом вчинення кримінального правопорушення та не встановлює будь-яких юридичних фактів, які мають преюдиціальне значення для розгляду даної цивільної справи. Крім цього, відповідач не надав належних доказів того, що на момент укладення кредитного договору він фактично був позбавлений можливості користуватися своїм мобільним номером телефону, електронною поштою, банківською карткою чи іншими засобами ідентифікації, які використовувалися під час оформлення кредиту. Не надані також докази блокування банківської картки до моменту оформлення кредиту, звернення до банківської установи із заявою про несанкціоновані операції або документи, які б підтверджували, що кредитні кошти були зараховані на рахунок, який не належав відповідачу. Зазначила про те, що наведені відповідачем заперечення щодо неправомірності нарахування процентів мають декларативний характер, не підтверджені належними доказами, не містять обґрунтованого контррозрахунку заборгованості та не спростовують правильності розрахунку, поданого позивачем. Також представник позивача зазначила про те, що позивач вважає заявлену до стягнення суму витрат позивача на правову допомогу співмірною зі складністю даної справи, натомість, зворотне відповідачем не доведене.

Позивач не забезпечив явку представника в судове засідання. У позовній заяві представник позивача просила розгляд справи проводити за відсутності їхнього представника.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Поліковський Г.М. були належних чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи по суті, в судове засідання не з`явились, про причини своєї неявки суд не повідомили, жодних клопотань до початку судового розгляду не подали.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважаю, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи із такого.

Суд встановив такі обставини.

01 листопада 2021 року ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 3433180 (далі також - Договір), який відповідач підписав електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора v13926, чим підтвердив, в тому числі те, що: має всі права та повноваження, необхідні для підписання договору позики; в чіткій зрозумілій формі отримав інформацію, передбачену ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також інформацію щодо своїх прав та обов`язків згідно із законом України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про захист персональних даних»; вивчив та повністю погоджується з умовами Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Маніфою», які є невід`ємною частиною договору; вивчив та повністю погоджується з умовами цього договору позики тощо.

За умовами п. 2.1 Договору позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж саму суму грошових коштів та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього Договору.

Параметри позики визначені п. 2.3 Договору, зокрема тип позики короткострокова; сума позики 5500 грн; строк позики до 11 листопада 2021 року (10 днів).

Позика надається позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті на веб-сайті товариства протягом 3 (трьох робочих) днів з дати підписання Договору.

Факт надходження грошових коштів на картковий рахунок відповідача підтверджується долученим до відзиву на позовну заяву рухом коштів по картці НОМЕР_4 , рахунок НОМЕР_3 від 04 листопада 2021 року та не заперечується відповідачем.

Розміри процентів за користування позикою визначені п. 2.4. Договору, а саме: проценти за користування позикою нараховуються за спадною процентною ставкою на підставі фіксованого середньоденного розміру процентів за користування позикою відповідно до Додатку № 1 з до Договору позики, що в грошовому еквіваленті становить 5,50 грн за весь строк кредитування, дата платежу 11.11.2021.

При цьому середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований 0,01000 від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики та середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий фіксований: 1,9900 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. (п.п. 2.4.1 та 2.4.2 Договору).

Базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1,99000 % від суми позики за кожен день користування позикою (п.п. 2.4.4 Договору).

У відповідності до п.п. 2.2.5 Договору позикодавець надає позичальнику можливість сплати процентів за користування позикою на акційних умовах (відповідно до п.п. 2.4.2) виключно за умови належного виконання позичальником зобов`язань за цим договором. У випадку недотримання умов сплати процентів за користування позикою на акційних умовах, за Договором застосовується базова процентна ставка за позикою.

Пунктом п. 2.5 Договору визначений розмір процентів за прострочену позику, фіксований 1,01 % від суми позики за кожен день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою.

Порядок нарахування процентів визначений пунктом 3.1 Договору, а саме проценти за користування позикою нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування позикою з дня надання позики до дня повного погашення заборгованості включно.

При цьому строк дії Договору спливає через три місяці після спливу строку позики, тобто 11 лютого 2022 року (Розділ Термінів й визначення, що використовуються у договорі).

Пунктом 3.1.2 Договору визначено те, що у межах строку позики проценти нараховуються за спадною процентною ставкою на підставі фіксованого середньоденного розміру процентів.

Також Договором визначено те, що у період прострочення позики проценти за користування позикою нараховуються за базовою процентною ставкою на позику, яка визначена п. 2.4.4 Договору (п. 3.2.1 Договору).

У відповідності до п. 3.10 Договору сторони узгодити те, що у порядку ст. 1048 ЦК України позикодавець має право нараховувати проценти відповідно до умов цього Договору до дня повернення позики. При цьому позикодавець дотримується обмежень щодо нарахувань за цим Договором позики, встановленими Законом України «Про споживче кредитування».

09 лютого 2022 року між клієнтом ТОВ «Маніфою» та фактором ТОВ «Вердикт Капітал» укладений договір факторингу № 09/02-2022, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 21696842,26 грн, а фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання послуг, укладеними між клієнтом і боржниками.

Порядок оформлення передачі права вимоги фактору встановлений розділом 6 Договору, а саме оформлення відступлення права вимоги відбувається шляхом передачі реєстру боржників в електронному вигляді за актом приймання-передачі не пізніше наступного робочого дня після здійснення повного фінансування на користь клієнта відповідно до розділу 7.

Сума фінансування складає 794393,01 грн (п. 7.1 Договору факторингу).

На підтвердження виконання вимог договору позивачем надані:

-акт приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу № 09/02-2022 від 09 лютого 2022 року;

-акт приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу № 09/02-2022 від 09 лютого 2022 року;

-платіжне доручення № 0329670000 від 09 лютого 2022 року на суму 794393,01 грн, платник ТОВ «Вердикт Капітал», отримувач ТОВ «Маніфою», призначення платежу «оплата лоту договору факторингу № 09/02-2022 від 09.02.2022»;

-реєстр боржників до договору факторингу № 09/02-2022 акт приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу № 09/02-2022 від 09 лютого 2022 року, згідно з даними якого ТОВ «Маніфою» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги в тому числі до ОСОБА_1 за договором кредиту № 3433180 від 01 листопада 2021 року на загальну суму 14 844,50 грн, з яких: 5500,00 грн заборгованість за сумою позики; 6567,00 грн заборгованість за процентами за користування позикою та 2777,50 грн проценти за понадстрокове користування позикою;

-витяг з реєстр боржників до договору факторингу № 09/02-2022 від 09.02.2022, згідно даних якого ТОВ «Маніфою» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту № 3433180 на загальну суму 14 844,5 грн, з яких: 5500,00 грн заборгованість за сумою позики; 6567,00 грн заборгованість за процентами за користування позикою та 2777,50 грн проценти за понадстрокове користування позикою.

У відповідності до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором № 3433180 станом на 10 січня 2023 року, загальна сума заборгованості становить 15677,75 грн, з них: 5500 грн заборгованість по основній сумі кредиту; 9344,50 грн сума заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги та 833,25 грн нараховані відсотки згідно з кредитним договором в період з 09.02.2022 по 23.02.2022 за 1,01 % денною відсотковою ставкою.

10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» уклали договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило шляхом продажу ТОВ «Коллект Центр» належні ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Коллект Центр» набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» до боржників, зазначених у додатках № 1 та № 3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. ТОВ «Коллект Центр» сплачує ТОВ «Вердикт Капітал» за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором (п.2.1 договору факторингу).

Відповідно до п. 5.2 договору факторингу права вимоги вважаються відступленими (переданими) ТОВ «Вердикт Капітал» та набутими (прийнятими) ТОВ «Коллект Центр» в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (додаток № 4).

З моменту відступлення (передачі) ТОВ «Вердикт Капітал» ТОВ «Коллект Центр» прав вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» втрачає всі права вимоги за договорами позики (кредитними договорами), що існували на момент відступлення (передачі) прав вимоги і, відповідно, ТОВ «Вердикт Капітал» не матиме жодних прав вимоги до боржника за кредитним договором (п.5.3 договору факторингу).

Відповідно до п. 5.4 договору факторингу з моменту відступлення (передачі) ТОВ «Вердикт Капітал» ТОВ «Коллект Центр» прав вимоги, ТОВ «Коллект Центр» є таким, що замінив ТОВ «Вердикт Капітал» у правовідносинах з боржниками, що існують на дату відступлення (передачі) прав вимоги та мають відношення до прав вимоги.

Також з даного розрахунку заборгованості видно, що жодного погашення заборгованості ОСОБА_1 не здійснював.

10.01.2023 ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Вердикт Капітал» підписали акт прийому-передачі реєстру боржників за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023.

04 лютого 2025 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» уклали додаткову угоду № 10 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року у відповідності до умов якої у зв`язку із виявлення технічної помилки сторони вирішили внести зміни в реєстр боржників, що є Додатком до Договору № 10-01/2023 та викласти його в новій редакції, при цьому всі інші умови договору залишаються без змін.

Відповідно до змін в реєстрі боржників в роздрукованому вигляді до Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 січня 2023 року та Витягу з Додатку № 1 до Додаткової угоди № 10 від 04 лютого 2025 року до Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, ТОВ «Коллект Центр» набуло, в тому числі, право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 3433180 від 01 листопада 2021 року на загальну суму 15677,75 грн, з них заборгованість за тілом кредиту 5500,00 грн та 10177,75 грн заборгованість за нарахованими процентами.

В свою чергу ТОВ «Коллект Центр» у відповідності до розрахунків заборгованості боржника ОСОБА_1 за договором № 3433180 жодних нарахувань не здійснювало. Також з даних розрахунків заборгованості видно те, що жодного погашення заборгованості ОСОБА_1 не здійснював.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважаю, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи із таких підстав.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зазначив таке: «суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Оцінюючи надані суду докази, приходжу до висновку, що позивачем доведений факт укладення договору позики № 3433180 між ТОВ «Маніфою» та відповідачем.

Доводи відповідача про існування кримінального провадження, у якому ОСОБА_1 є потерпілим, не спростовують позовних вимог.

Зокрема долучена до відзиву копія заяви про вчинення кримінального правопорушення, яка прийнята 02.11.2021 відділом протидії кіберзлочинам в Івано-Франківській області ДКП Національної поліції свідчить про повідомлення відповідачем щодо вчиненої відносно нього крадіжки 31.10.2021 приблизно о 01 год 00 хв., а саме мобільного телефону на якому був встановлений додаток Приват24, до якого в подальшому невстановленою особою отриманий доступ та за допомогою якого на ім`я ОСОБА_1 були отримані кредитні кошти, які одразу після зарахування були перераховані на інші невідомі відповідачу рахунки. В підтвердження цього надав виписку за банківським рахунком НОМЕР_5 . Окрім того долучив витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань свідчить про реєстрацію кримінального провадження за № 12021096010000827 від 05 листопада 2021 року за фактом таємного викрадення грошових коштів із банківської картки ОСОБА_1 , яке мало місце 31 жовтня 2021 року. Актуальної інформації щодо стану кримінального провадження матеріали цивільної справи не містять.

Надані відповідачем докази свідчать виключно про факт його звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення кримінального правопорушення та не містять будь-яких відомостей про спосіб його вчинення, поведінку відповідача та осіб, які начебто заволоділи цими кредитними коштами. Як у відзиві на позовну заяву, так і у наданих доказах жодним чином не відображені відомості про те яким саме чином сторонні особи отримали доступ до інформації у мобільному телефоні відповідача, до додатку «Приват24», встановлену у ньому для проведення ідентифікації відповідача та отримання на його ім`я кредитних коштів.

Суд вважає, що ці докази, які надав відповідач, в сукупності є недостатніми для висновку про існування обставин використання іншою особою мобільного телефона відповідача для отримання кредитних коштів та їх використання поза волею останнього.

Суд зауважує, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18)

Тому, оскільки суд встановив, що зміст договору містить всі істотні умови договору позики, підписаний сторонами, зважаючи на те, що презумпція правомірності правочину не спростована, а тому всі права, набуті сторонами договору за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив факт зарахування грошових коштів на його картковий рахунок НОМЕР_4 , в підтвердження чого надав виписку руху коштів по картці від 04 листопада 2021 року.

Суд також звертає увагу на суперечливу поведінку відповідача, який заперечує в цілому факт укладення договору позики, посилаючись на шахрайські дії невстановлених осіб, проте, водночас звертає увагу суду на нарахування відсотків за користування позикою понад строк кредитування, що свідчить про визнання самого факту укладення договору позики № 3433180 від 01 листопада 2021 року та незгоду із розміром заборгованості.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як слідує зі змісту частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частинами першою та другою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують перехід права вимоги до позивача в частині стягнення заборгованості з відповідача за договором позики № 3433180 від 01 листопада 2021 року.

Однак суд не погоджується із розміром заборгованості, право вимоги на яку первісний позикодавець відступив ТОВ «Вердикт Капітал», а саме за нарахованими процентами за користування позикою у розмірі 6567,00 грн.

У відповідності до умов договору позики № 3433180 від 01 листопада 2021 року строк надання позики до 11 листопада 2021 року (10 днів), при цьому строк дії договору закінчується через три місяці після закінчення строку позики. За користування позикою в межах строку надання позики умовами договору визначена фіксований середньоденний розмір процентів, фіксований, акційний - 0,01000 % від суми позики за кожен день користування позикою. Водночас умовами договору передбачено те, що за невиконання своїх зобов`язань на акційних умовах нараховується середньоденна процентна ставка, фіксована, базова процентна ставка у розмірі 1,99000 % від суми позики за кожен день користування позикою. Окрім того, умовами договору визначений розмір процентів за прострочену позику, фіксований 1,01 % від суми за кожен день з моменту прострочення сплати процентів за користування позикою.

У відповідності до висновку Великої Палати Верховного Суду, який зазначений у постанові від 04.02.2020 справа № 912/1120/16 (п. 6.28) поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, тому регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту, кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Добросовісний кредитор укладаючи договори зі споживачем розраховує на повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом в межах погодженого сторонами договору строку, відповідно й обов`язком споживача у такому договорі визначено своєчасну сплату кредиту.

У зв`язку з цим, несвоєчасне повернення відповідачем кредиту є саме порушенням споживачем договірних зобов`язань за укладеним договором, а не відкладальною обставиною.

Зазначення у договорі різних процентних ставок призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником.

Оскільки ці правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови кредитного договору № 3433180 щодо розміру процентної ставки 0,01000 % чи 1,99000 %, то в цьому випадку потрібно застосовувати правило тлумачення Contra proferentem.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.04.2022 у справі № 944/3046/20 виснував про те, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення «contra proferentem». «Contra proferentem» (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem») - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» («no individually negotiated»), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін».

Згідно з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.10.2022 у справі № 352/1950/15-ц, сontra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище, оскільки саме вона допустила таку двозначність. Contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Зазначення в договорі позики різних процентних ставок призвело до неясності такої умови договору, що в цьому випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem), а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих відсотків за договором позики № 3433180 у розмірі 6765.

Незважаючи на те, що підвищений розмір процентів за користування кредитними коштами в договорі визначається як стандартна (базова) процентна ставка (п. 2.4.4 Договору), очевидним є факт, що її нарахування передбачене у разі невиконання відповідачем умов кредитного договору, а саме неповернення кредитних коштів у встановлений згідно з п. 2.3.4 Договору строк кредитування (10 днів), тобто фактично є санкцією.

На переконання суду, п. 2.4.4 Договору прямо суперечить п. 2.1.1 Договору та фактично застосовується до позичальника, як штрафні санкції.

У зв`язку з порушенням грошового зобов`язання настає відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України.

Відтак суд приходить до переконання про стягнення з відповідача на користь позивача суми процентів за користування позикою у розмірі 5,50 грн, що передбачено умовами договору, оскільки нараховані відсотки первісним позикодавцем у сумі 6567 грн є необгрунтованими.

Окрім того суд також не погоджується із нарахованими ТОВ «Вердикт Капітал» в період з 09 лютого 2022 року по 23 лютого 2022 року відсотками за понадстрокове користування позикою в розмірі 833,25 грн за 1,01 % ставкою. У відповідності до умов договору позика надається строком до 11 листопада 2021 року, при цьому дія договору спливає через три місяці після закінчення строку кредитування, а саме 11 лютого 2022 року. Оскільки ТОВ «Вердикт Капітал» відсотки в період з 12.02.2022 по 23.02.2022 нараховані поза межами строку дії договору, тому такі не підлягають стяненню.

Враховуючи вищенаведене з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за договором № 3433180 від 01 листопада 2022 року в розмірі 8449,50 грн, з яких: 5500,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 5,50 грн заборгованість за процентами, які нараховані в період строку кредитування, а також 2944,00 грн нараховані відостки за понадстрокове користування позикою (2777,50 грн нараховані первісним позикодавцем та 166,65 грн нараховані ТОВ «Вердикт Капітал» в період з 09.02.2022 по 11.02.2022).

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

За п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Надання правничої допомоги у справі доводиться наданими позивачем доказами.

01 липня 2024 року між АО «Лігал Ассістанс» та клієнтом ТОВ «Коллект Центр» укладений Договір про надання правової допомоги №01-07/2024.

Відповідно до пункту 1.1 клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги АО «Лігал Ассістанс» № 79 від 01.08.2025 та витягу з акту № 13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025, АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр» погодили надання послуг адвокатським об`єднанням у відповідності до заявок про надання юридичної допомоги щодо примусового стягнення заборгованості ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 за договором № 3433180, зокрема за дання усної консультації з вивчення документів та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду у розмірі 9 000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Зазначений правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, складності справи, спрощеного порядку її розгляду, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, а також позиції відповідача, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат ТОВ «Коллект Центр» на професійну правничу допомогу. Відповідно позивачу за рахунок відповідача необхідно відшкодувати витрати на правничу допомогу, понесені при розгляді даної справи в Монастириському районному суді у розмірі 4 000 грн, так як на думку суду, саме такий розмір правової допомоги буде співмірним заявленим позовним вимогам та складності справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 передбаченого ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 2 422,40 грн.

У силу вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягають стягненню 1305,55 грн (8449,50 грн * 2422,40 грн / 15677,75 грн) сплаченого судового збору та 2155,79 грн (8449,50 грн * 4000 грн / 15677,75 грн) витрат на професійну правничу допомогу, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором позики № 3433180 від 01 листопада 2021 року у розмірі 8449 (вісім тисяч чотириста сорок дев`ять) грн 50 коп., що складається із 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. - заборгованість за тілом позики; 5 (п`ять) грн 50 коп. заборгованість за процентами, які нараховані в період строку позики, а також 2 944 (дві тисячі дев`ятсот сорок чотири) грн 00 коп. нараховані відсотки за понадстрокове користування позикою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати, а саме 1 305 (одна тисяча триста п`ять) грн 55 коп. сплаченого судового збору та 2 155 (дві тисячі сто п`ятдесят п`ять) грн 79 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження - вул. Мечнікова 3, офіс 306, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ - 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 реєстраційний, номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Головуючий суддя А.З. Пасічник